Люмбаго

Люмбаго є характерним видом болю в ділянці попереково-крижового відділу хребта, що виникає на тлі дегенеративних змін або травм хребетного стовпа. Стан супроводжується гострим болем у попереку та вираженими руховими обмеженнями. Діагноз встановлюється на підставі клінічної картини, результатів спондилографії, МРТ або КТ хребта, аналізів крові та спинномозкової рідини. Лікування спрямоване на усунення причинного фактора, а також больової реакції, запалення, набряклості та порушення руху хребта.

Люмбаго — це патологічний стан, який ще в народі називають «прострілом» у попереку. Патологічний процес може бути первинним, внаслідок вікових змін хребетного стовпа, та вторинним проявом іншого захворювання (люмбалізації, грижі, підвивиху хребця, травми, остеохондрозу хребта тощо). Найчастіше Люмбаго має вторинний характер і розвивається на тлі іншого патологічного процесу. Не зустрічається у дітей та підлітків, найчастіше спостерігається у людей молодого та середнього віку (після 25 років), рідше похилого віку. Досить швидко перетворюється на хронічну форму. Не варто плутати біль при люмбаго та радикуліті, вони представлені різними патологічними процесами.

Головна причина появи прострілу в попереку — перевтома та напруга м’язів поперекової області внаслідок різких рухів, підвищених фізичних навантажень. Люмбаго виникає при деструктивних змінах у хребті. У відповідь на роздратування нервових закінчень та рецепторів, розташованих в області фіброзного кільця міжхребцевого диска, відбувається рефлекторний спазм м’язів, що супроводжується болючими відчуттями. Помічено, що люмбаго найчастіше зустрічається серед чоловіків середнього віку. Спровокувати розвиток поперекового прострілу може перегрівання тканин попереку (під час активної роботи, занять спортом) з подальшим переохолодженням; перенапруга м’язів; неакуратні повороти, різкі рухи корпусом; випадання міжхребцевого диска; загострення інфекційних процесів. Після впливу травмуючого фактора в хребетно-дисковому сегменті відбувається надрив фіброзного кільця, протрузія диска міжхребцевого, зміщення пульпозного ядра, надрив зв’язок.

Сильний біль у попереку – основна ознака люмбаго. Больовий напад з’являється в момент інтенсивного навантаження або через деякий час після дії фактора, що схиляє (переохолодження, випадання міжхребцевого диска). Біль нестерпний, що паралізує людину на деякий час; він застигає у позі, де його захопив напад, іноді хворі падають. Біль може бути прострілювальний, пульсуючий, віддавати поруч розташовані тканини і органи. Поперек «скута», тобто м’язи різко напружені, іноді напруга поширюється і на м’язи сідниці, ніг; тулуб дещо нахилений уперед. Згинання в попереку неможливе (симптом дошки). У ліжку хворі лежать на спині з піднятими до живота ногами або на животі з підкладеною подушкою. Сідають пацієнти вкрай обережно, спираючись на руки (симптом триніжка).

Пацієнта напад люмбаго захоплює зненацька: він завмирає у певній позі, боїться поворухнутись і змінити положення тіла, оскільки навіть незначний рух викликає посилення болю. Тривалість нападу поперекового прострілу може бути різною – від кількох хвилин до 1-2 години і навіть доби. Інтенсивність болю може бути настільки високою, що хворим потрібна негайна допомога лікаря невролога або вертебролога.

Клінічної картини люмбаго буває достатньо, щоб поставити вірний діагноз. В анамнезі пацієнта найчастіше спостерігаються остеохондроз, міжхребцеві грижі, травми хребетного стовпа та інші патології опорно-рухового апарату.

Для отримання максимально докладної інформації призначаються МРТ чи КТ хребта, спондилографія, оскільки ці методи обстеження дозволяють встановити патологічні зміни у кістково-суглобових структурах, виявити остеофіти, визначити локалізацію вогнища запалення. Люмбальна пункція застосовується з метою забору спинномозкової рідини з подальшим її вивченням, іноді даний спосіб обстеження застосовується одночасно із введенням знеболювальних, протизапальних засобів безпосередньо в осередок запалення та болю. Також застосовується мієлографія – рентгенографія хребта, яка виконується після люмбальної пункції, із введенням контрасту.

Лабораторні методи дослідження призначаються з метою виявлення в аналізі крові присутності очевидних ознак запального процесу (підвищений вміст лейкоцитів, зсув лейкоцитарної формули).

Лікування люмбаго має бути спрямоване на причину розвитку хвороби – деструктивні зміни у суглобах хребетного стовпа. Також фахівці приділяють увагу симптомам патології: болю, запаленню, набряку, обмеженням у рухах. Під час нападу призначаються анальгетики, нестероїдні протизапальні засоби, спазмолітики, внутрішньошкірні блокади.

У гострому періоді захворювання призначається постільний режим. Заборонено активні рухи, які можуть посилювати біль або провокувати появу нових нападів люмбаго. Постільне місце повинно бути помірно жорстким, ні в якому разі не можна спати на ліжку з пружинами, що провисли, і нерівному, м’якому матраці. За допомогою УФ-опромінення, лікувального масажу та інших фізіопроцедур вдається знизити інтенсивність болю, усунути ознаки запалення та зменшити патологічні прояви. Дуже важливо відповідально підходити до всіх лікарських призначень, не порушувати постільний режим, не зменшувати та не збільшувати дозування призначених лікувальних препаратів.

Для покращення кровотоку та лімфообігу пацієнтам показано застосування наступних процедур: голкорефлексотерапія, ампліпульстерепія, мануальна терапія, лікувальна гімнастика (ЛФК), грязьове лікування, аплікації з лікувальними складами на поперек, класичний розслаблюючий масаж, лазер. Рекомендується поєднувати мануальну терапію з голкорефлексотерапією та масажем. Фізіолікування запускає регенеративні процеси, бореться з набряклістю тканин, зменшує больові відчуття та швидко відновлює працездатність.

Спеціальні гімнастичні вправи призначаються після зняття гострого болю та запалення. Помірні фізичні навантаження надають комплексний вплив на тканини попереку та хрящові структури хребта: зміцнюють м’язовий каркас, який утримує хребці в природному положенні і не допускає розвитку міжхребцевих гриж; активізують обмінні процеси у суглобах хребетного стовпа; посилюють процеси самовідновлення та регенерації; підвищують еластичність зв’язок та хрящів хребта; розширюють амплітуду рухів; знижують ризик появи рецидивів люмбаго; покращують прогноз при остеохондрозі, міжхребцевій грижі; знімають м’язову напругу.

Найважливіший лікувальний захід при люмбаго – це кіфозування поперекового відділу хребта. Хворий повинен бути покладений на спину із зігнутими під прямим кутом у тазостегновому та колінному суглобах ногами, з опорою гомілки на табурет, покритий ковдрою. У деяких випадках для хворого більш фізіологічним буде становище на животі, під який підкладають кілька подушок.

Хворим із люмбаго рекомендується хоча б кілька разів на рік відпочивати на морі, в умовах жаркого клімату. Морська вода та повітря сприяють відновленню метаболізму в тканинах хребта, посилюють еластичність зв’язок та суглобів, знімають хворобливі відчуття.

Прогноз та профілактика

За своєчасного звернення за медичною допомогою прогноз при люмбаго сприятливий. Але, якщо не виконувати лікарські рекомендації, пропускати походи до лікарів, не берегти своє здоров’я, то поперекові простріли з’являтимуться все частіше. Рано чи пізно виникнуть так звані корінцеві синдроми (радикуліти) та незворотні наслідки, здатні викликати інвалідизацію та зниження якості життя.

Для профілактики появи люмбаго рекомендується уникати переохолодження. Після фізичної роботи або занять спортом не можна відразу виходити на вулицю або занурюватися у прохолодну воду. Необхідно також уникати різких поворотів тулуба, щоб випадково не спровокувати усунення хребців.