Люмбалізація

Люмбалізація – це вроджена аномалія, при якій перший крижовий хребець частково або повністю відокремлюється від крижів і «перетворюється» на додатковий (шостий) поперековий хребець. У ряді випадків ніяк не проявляється і залишається недіагностованою. Пацієнти можуть пред’являти скарги на болі в ділянці нирок і по ходу хребетного стовпа або болі в сідничній ділянці, що іррадіюють по задній поверхні кінцівок. Для підтвердження діагнозу виконується рентгенографія. Лікування зазвичай консервативне: фізіотерапія, ЛФК, масаж, корсетування. В окремих випадках виконуються операції. За відсутності болю та вторинних патологічних станів (сколіозу, остеохондрозу) лікування не потрібно.

Люмбалізація – вроджена вада розвитку хребта, що супроводжується формуванням додаткового поперекового хребця, який утворюється з верхнього крижового хребця, що не зрісся в єдину кістку з рештою крижів. Частота виникнення невідома, оскільки люмбалізація у ряді випадків протікає безсимптомно та не діагностується. Люмбалізація є причиною звернення до лікарів приблизно у 2% від загальної кількості випадків болю у спині. За даними деяких дослідників, більш ніж у 60% підлітків, які страждають на диспластичний сколіоз, виявляються ознаки люмбалізації або сакралізації (протилежної патології – зрощення п’ятого поперекового хребця з крижом). Лікування люмбалізації здійснюють лікарі-вертебрологи та ортопеди.

Етіологія точно не встановлена. Фахівці в галузі ортопедії та травматології припускають, що причиною розвитку люмбалізації можуть стати інфекції та інтоксикації в період внутрішньоутробного розвитку (внутрішньоутробні інфекції, токсикоз вагітних тощо). До факторів ризику відносять спадкову схильність, вік матері 30 років і старше, зловживання алкоголем у першому триместрі вагітності, прийом протизаплідних засобів та гінекологічні захворювання матері.

Криж – нижня частина, «основа» хребетного стовпа. Він приймає він навантаження від верхніх частин хребта і з’єднується з кістками таза, замикаючи тазове кільце у його задньої частини. У нормі всі крижові хребці нерухомо з’єднані між собою синдесмозами – ділянками сполучної тканини (міцнішими і жорсткішими аналогами міжхребцевих дисків). Таке з’єднання дозволяє забезпечувати надійну підтримку інших частин хребта.

Приблизно в 1% людей у ​​розвитку верхній крижовий хребець не зрощується з іншими, а утворює окрему кістку – така патологія зветься люмбалізації. Можливо як двостороннє, і одностороннє, як повне, і часткове відділення. При повному відділенні S6 являє собою повноцінний поперековий хребець. При неповному відділенні зберігається частковий зв’язок S6 з іншими крижовими хребцями, варіанти будови можуть відрізнятися – від майже повного зрощення до фіксації на невеликій ділянці.

Залежно від характеру анатомічних змін та особливостей впливу на динамічну та статичну функції хребта виділяють односторонню та двосторонню люмбалізацію. Як одностороння, так і двостороння форма люмбалізації може бути кістковою, хрящовою та суглобною. Розвиток больового синдрому характерний лише для суглобової форми люмбалізації, при інших формах перебіг, як правило, безсимптомний.

При люмбалізації послаблюється функціональність поперекового відділу, криж зміщується дозаду, що призводить до перерозподілу центру тяжкості. При односторонній люмбалізації порушується вертикальна вісь хребта, внаслідок чого розвивається сколіоз. Через збільшення довжини поперекового відділу при люмбалізації можливе «зісковзування» – зсув додаткового поперекового хребця під час підняття тяжкості, що супроводжується розвитком больового синдрому.

Порушення осі хребетного стовпа внаслідок люмбалізації стає причиною вторинних змін у м’яких тканинах спини. Через збільшення навантаження погіршується кровопостачання хребта. Тиск шостого поперекового хребця на криж може стати причиною розвитку сідничного синдрому. Через порушення нормальної анатомічної структури нижньопоперекового та верхньохрестцевого відділу при люмбалізації можливе обмеження нервових корінців остистими відростками S1 або L5.

Зазвичай біль у спині при цій патології з’являються у молодому віці (20-25 років). При цьому багато пацієнтів з люмбалізацією відзначають, що больовий синдром вперше виник гостро, на тлі підняття тяжкості, падіння на випрямлені ноги, стрибка або бічного прогину тулуба. Виділяють дві клінічні форми люмбалізації: поперекову та сідничну.

При поперековій формі люмбалізації пацієнтів турбують ниючі болі в попереку і вздовж хребта. Можливий гострий больовий напад – люмбаго. Біль зазвичай зникає після прийому протизапальних засобів (найза, диклофенаку). Відновлення больового синдрому, як правило, пов’язане з додатковою травматизацією: підвищеним навантаженням, підняттям важкого предмета, падінням і т. д. Характерною ознакою сідничної форми люмбалізації є іррадіація болю в сідниці і нижні кінцівки. У деяких випадках у хворих на люмбалізацію виявляється порушення шкірної чутливості в ділянці стегна або попереку. Причиною розвитку сідничної форми люмбалізації є здавлення сідничного нерва.

Під час огляду пацієнтів із люмбалізацією виявляється збільшення чи сплощення поперекового лордоза. Рухливість хребта в бічному та переднезадньому напрямку зазвичай обмежена. При пальпації виникають помірні чи незначні болі у нижніх відділах хребта. Максимально болісна точка визначається збоку від V поперекового хребця. Для сідничної форми люмбалізації характерний позитивний симптом Ласега (посилення болю в ділянці сідниці та по задній поверхні стегна при спробі підняти випрямлену ногу в положенні лежачи на спині). Специфічною ознакою люмбалізації є біль у ділянці попереку, що виникає при стрибку на п’яти в положенні із зігнутими колінами. Крім того, відзначається посилення болю в положенні стоячи і зменшення в лежачому положенні, а також біль при спуску зі сходів, у той час як підйом не доставляє неприємних відчуттів.

Для підтвердження діагнозу люмбалізація виконується рентгенографія хребта у двох проекціях. На рентгенограмах виявляється тінь додаткового хребця в поперековому відділі. Висота нижнього поперекового хребця зменшена, остистий відросток укорочений. При односторонній люмбалізації у прямій проекції з лівої або з правої сторони визначається видима щілина у верхньому відділі крижів. У сумнівних випадках пацієнтів із люмбалізацією направляють на МРТ або КТ хребта. При неврологічних розладах призначають консультацію невролога. При підозрі на сколіоз проводять відповідне рентгенологічне дослідження з наступним описом знімків за спеціальною методикою.

При безсимптомному перебігу терапія не показана, при виявленні у дитячому та юнацькому віці рекомендується спостереження для своєчасного виявлення сколіотичної деформації хребта. Лікування потрібно тільки при формуванні сколіозу або при виникненні болючого синдрому. Зазвичай при люмбалізації проводять консервативну терапію: масаж поперекової області, фізіотерапевтичні процедури (електрофорез із новокаїном, ультразвук, парафінові аплікації), ЛФК, корсетування. Хворому з люмбалізацією рекомендують обмежити фізичні навантаження, не піднімати тяжкості та спати на твердому ліжку.

Хірургічне лікування люмбалізації показано при завзятому больовому синдромі та неефективності консервативної терапії. У ході операції проводиться видалення збільшених відростків V поперекового хребця, а сам хребець фіксується за допомогою трансплантату кісткового або металоконструкції.

Прогноз як за консервативному, і при оперативному лікуванні сприятливий. При адекватній терапії, відсутності вторинних змін (раннього остеохондрозу) та дотриманні рекомендацій лікаря працездатність при люмбалізації повністю відновлюється, проте протипоказання до виконання тяжкої фізичної праці зберігаються протягом усього життя пацієнта. Профілактика не розроблена.