Ліворукість

Ліворукість – Переважне використання лівої руки, засноване на її вродженій або вимушеній провідній функціональності. Особливість проявляється із раннього дитинства, дошкільного віку. Лівою рукою дитина бере ложку, олівець, іграшки, махає при прощанні, спирається під час вставання, подолання перешкод. У школярів проявляється феномен дзеркальних рухів, утруднення просторового сприйняття, зорово-моторної координації, орієнтування «право-ліво», формування навичок письма, рахунки, читання. Діагностика проводиться шляхом функціональних проб. Корекція не потрібна.

Термін «ліворукість» слід розуміти дослівно – активність лівої руки. Ця особливість буває вродженою або набутою внаслідок травми. Основою є провідна роль правої півкулі у забезпеченні довільних рухів. Від ліворукості необхідно відрізняти лівість – стійкий, постійний тип організації центральної нервової системи, що проявляється домінуванням лівого боку тіла – руки, ноги, очі, вуха. Не всяка ліворука дитина – шульга. Поширеність змінюється з віком: до року вона становить 47%, у 1-2 роки – 29%, у 2-7 років – 20%, після 8 років – 2-8%. Переважають представники чоловічої статі.

Ліворукість формується під час внутрішньоутробного розвитку або є результатом травми натального, постнатального періоду. Найбільший інтерес дослідників викликає вроджена функціональна асиметрія: висуваються теорії впливу поганої екології, ультразвукових обстежень, рівня тестостерону вагітної на мануальне моторне домінування майбутньої дитини. Найбільш підтверджено участь таких етіологічних факторів:

• Стан здоров’я матері. Вагітні жінки з хронічними захворюваннями нирок, серцево-судинної системи, аутоімунними патологіями, які вживають алкоголь, палять, схильні до стресу мають більший ризик народити ліворуку дитину. Негативні чинники впливають формування півкуль головного мозку.
• Ускладнення вагітності. Ліворукість може бути спровокована гіпоксією плода, конфліктом за резус-фактором, системою АВ0, фетоплацентарною недостатністю. Ліва півкуля ембріона високочутлива, схильна до пригнічення.
• Травми, захворювання. Отримана ліворукість – результат ураження лівої півкулі, що проявляється зниженням функцій правої руки (правосторонні форми ДЦП, постінсультного паралічу). Вимушена ліворукість також розвивається при тяжких травмах кінцівки.
• Спадковість. Ліворукість у 10-12 разів частіше зустрічається у дітей, які мають батька-лівшу. Механізми генетичної передачі вивчаються.

Феномен ліворукості пояснюється домінантною роллю правої півкулі. Мозок людини поділено на дві симетричні, але функціонально нерівнозначні частини. При ураженні однієї півкулі відбувається часткова взаємозамінність функцій, активізуються компенсаторні механізми. Лівостороння мануальна перевага формується при пренатальному, натальному і постнатальному ураженні лівої півкулі. Інший патогенетичної основою є ушкодження безпосередньо функціонального органу – правої руки. Воно тягне за собою вимушену розбудову активності півкуль. Дослідження генетичної основи ліворукості продовжуються: визначено ген (LRRTM1), ймовірно пов’язаний з лівшеством.

За зовнішніми проявами ліворукість класифікується на явну та приховану. Другий варіант визначається у людей, перевчених із дитинства. Вони користуються правою рукою, виконуючи звичні побутові справи – лист, шиття, готування, їду. У критичних ситуаціях проявляється домінування лівої. Детальна класифікація полягає в етіологічних чинниках. Вирізняють такі види ліворукості:

• Генетична. Розглядається як індивідуальна особливість варіант нормального розвитку.
• Компенсаторна. Викликана ураженням лівої півкулі. Часто узгоджується з порушеннями мови, дрібної моторики.
• Вимушена. Виникає при травмі правої кінцівки, наслідуванні ліворукого батька, другові.
• Псевдоловорукість. Розвивається через недостатню латералізацію мозкових функцій, порушень міжпівкульної взаємодії. Ретельна діагностика виявляє амбідекстрію.

Фізично при ліворукості визначається велика величина, ширина нігтьових пластин, розвиненіша мускулатура провідної кінцівки. Функціональна активність проявляється мануальною перевагою: людина виконує більшість дій лівою рукою, праву використовує як допоміжну. Лист, малювання, маніпуляції столовими приладами, зубною щіткою, гребінцем, швейною голкою, комп’ютерною мишею, захист від несподіваної небезпеки виробляються провідною рукою.

Домінування правої півкулі асоціюється зі схильністю до творчості, розвиненим конкретно образним мисленням, підвищеною тактильною чутливістю. Починаючи шкільне навчання, ліворукі діти мають складнощі при адаптації. Спостерігається недостатність розвитку зорово-рухової координації, зорово-просторового гнозису, зорової пам’яті. Виявляються проблеми формування образів букв і цифр, проблеми копіювання. Діти повільно пишуть, читають, плутають подібні до написання букви, цифри, додають зайві і не дописують необхідні елементи символів. Почерк нестійкий, з нахилом, що змінюється, нерівномірними штрихами. Зустрічається дзеркальне написання символів (дзеркальний лист).

Ускладненням ліворукості можна назвати проблеми використання інструментів, технічного устаткування, створеного для праворуких. Недоступними виявляються деякі робітничі професії, наприклад верстатника. Насильницьке перенавчання провокує ускладнення невротичного характеру – посилюється дратівливість, запальність, плаксивість. Діти погано засинають, прокидаються серед ночі, скрикують. Емоційна напруга наростає на тлі повільного прогресу у розвитку дрібномоторних рухів (листи, малювання, ліплення, шиття). Пізнавальний інтерес знижується, дитина відмовляється відвідувати школу. Тяжкі випадки супроводжуються психосоматичними реакціями – блюванням, нейродермітом, бронхіальною астмою.

Діагностика ліворукості зазвичай не становить труднощів. Часто батьки самостійно визначають цю особливість у дитини, спостерігаючи за її щоденними діями. Причиною звернення до фахівців стають супутні проблеми розвитку мовлення, шкільного навчання. Професійною діагностикою займається лікар-невролог. Використовувані методи:

• Клінічний опитування. Лікар збирає анамнез, виявляє існуючі патології ЦНС. Розмовляючи з батьком, уточнює наявні прояви ліворукості.
• Спостереження. Діти раннього віку виявляють перевагу в актуальних діях. Лівою рукою вони тягнуться за іграшкою, тримаються за маму, спираються, встаючи зі стільця.
• Функціональні проби. Діти дошкільного, молодшого шкільного віку обстежуються експериментально (спонтанної активності недостатньо). Лікар пропонує відрити/закрити пляшку з кришкою, що відкручується, зав’язати шнурки, перекласти предмет зі столу на полицю, зловити невеликий м’яч, поплескати.
• Анкетування. Для обстеження школярів та дорослих використовуються різні шкали, що визначають право-, ліворукість, амбідекстрію. Поширено застосування тесту з Аннет, що складається із 12 питань.

Лікування не потрібне. Однак труднощі, що виникають під час навчання, змушують батьків, вчителів задуматися про переучування дитини. Цей процес призводить до зміни міжпівкульових зв’язків мозку, що мають біологічну основу. У результаті програма дії актуалізується в правому півкулі (домінантному), потім переноситься в ліве, що координує рухи правої руки. Штучно створений “обхідний” шлях є енерговитратним, навички довго формуються, часто залишаються недосконалими.

Щодо ліворуких людей варто говорити не про лікування, а про створення сприятливих умов для навчальної та професійної адаптації. Необхідно правильно організувати робоче місце: підібрати зручний кут робочої поверхні, встановити джерело світла праворуч, застосовувати інструменти та обладнання, що передбачає використання будь-якою рукою (наприклад, ножиці з однаковими кільцями). Від дітей не варто вимагати листи з правим нахилом і без відривів, важливо підібрати ручку з чорнилом, що не мажуть.

При поважному відношенні оточуючих, правильної організації умов навчання та праці прогноз ліворукості сприятливий. Діти практично не мають труднощів у оволодінні шкільними навичками, легко адаптуються в колективі, дорослі успішно застосовують свої вміння у професійній сфері. Профілактика скрутна, зводиться до ретельного планування вагітності, ведення здорового способу життя майбутньою мамою. Щоб попередити ускладнення, необхідно відмовитися від переучування дитини, виявляти терпимість до побутових та навчальних труднощів, відноситься до ліворукості як до індивідуальної особливості.