Лордоз

Лордоз – це фізіологічний чи патологічний вигин хребта, у якому його опуклість звернена допереду. Фізіологічний лордоз спостерігається у всіх людей у ​​поперековому та шийному відділі хребта. Патологічний лордоз зазвичай розташовується у цих відділах, але відрізняється від фізіологічного ступенем вигину. У поодиноких випадках патологічний лордоз формується у грудному відділі хребта. Виявляється порушенням постави та болями в спині. Діагностується на підставі даних огляду та результатів рентгенографії. Лікування може бути як консервативним, і оперативним.

Лордоз (Від грец. Lordos – зігнувся, сутулий) – фізіологічне або патологічне викривлення хребта в переднезадньому напрямку з опуклістю, зверненою допереду. Фізіологічний лордоз у нормі формується на першому році життя. Патологічний лордоз може розвиватися у будь-якому віці внаслідок вродженої чи набутої патології хребців, тазостегнових суглобів, м’язів спини, сідниць та стегон. Супроводжується болями та порушенням постави. У важких випадках може ускладнювати роботу внутрішніх органів. Лікування лордозу частіше консервативне. При вираженій патології та/або прогресуванні патологічного лордозу може знадобитися операція.

Причиною розвитку первинного патологічного викривлення можуть стати такі процеси, як вади розвитку, пухлини та запалення в області хребців, спондилолістез, м’язові торсійні спазми та хребетні травми.

Вторинний патологічний лордоз може виникати внаслідок згинальної контрактури тазостегнового суглоба, анкілозу (нерухомості) тазостегнового суглоба, патологічного або вродженого вивиху стегна, системних захворювань кістково-м’язового апарату, церебрального спастичного парезу нижніх кінцівок, поліомієліту. . В останньому випадку лордоз має тимчасовий характер і зникає після народження дитини. При всіх перерахованих станах центр ваги тіла зміщується вперед і, щоб утримати рівновагу, людина перегинається в попереку.

До сприятливих факторів, які збільшують ймовірність розвитку лордоза і за певних умов можуть стати причиною виникнення цієї патології, також відноситься порушення постави, надмірна вага з відкладенням великої кількості жиру на животі і різке зростання в дитячому та підлітковому віці.

У дітей і підлітків вторинний компенсаторний гіперлордоз зазвичай носить мобільний характер і може зменшуватися або зникати при усуненні причини, що викликала його. Тривалий лордоз у дорослих пацієнтів стає фіксованим, і вигин хребта в таких випадках не змінюється навіть після усунення факторів, що провокують.

У нормі людський хребет має 4 викривлення: два лордози (поперековий та шийний) та два кіфози (крижовий та грудний). Всі вони розташовані в переднезадньому (сагітальному) напрямку. Бічних викривлень (сколіозу) в нормі не повинно бути.

Перші ознаки фізіологічних кіфозів та лордозів виявляються відразу після народження. Однак у немовлят вони виражені погано. Вигини стають вираженими, коли дитина починає стояти і ходити, тобто до закінчення першого року життя. А остаточно анатомічна структура хребта формується до 16-18 років, коли відбувається закриття кісткових зон зростання. Тим не менш, патологічний лордоз може виникати як у дітей та підлітків, так і у дорослих. Причиною його розвитку в різних випадках стає зміна форми і розміру хребців, так і інші патологічні процеси в деяких відділах опорно-рухового апарату.

При патологічному лордозі зазвичай спостерігається низка характерних змін. Хребці зміщуються вперед, їх тіла віялоподібно розходяться. У передніх відділах відзначається розрідження кісткової структури та розширення міжхребцевих дисків. Остисті відростки сусідніх із ураженим відділом хребців ущільнюються та зближуються. Якщо патологічний лордоз виникає у дитячому чи молодому віці, розвивається деформація грудної клітки, що супроводжується здавлюванням та порушенням функції органів грудної порожнини. Можуть також спостерігатись деформації інших частин тіла. При цьому, чим раніше з’явився лордоз, тим яскравіше виражені перелічені зміни.

У травматології та ортопедії лордоз класифікують за кількома ознаками.

З урахуванням локалізації:

• Шийного відділу хребта.
• Поперекового відділу хребта.

З урахуванням причин виникнення:

• Первинний лордоз, який розвивається внаслідок різних патологічних процесів, що виникають безпосередньо у хребті.
• Вторинний лордоз, який має компенсаційний характер і виникає тому, що тіло намагається пристосуватися до підтримки рівноваги в нефізіологічних для нього умовах.

З урахуванням форми:

• Фізіологічний лордоз.
• Надмірний патологічний лордоз (гіперлордоз).
• Випрямлення вигину (гіполордоз).

З урахуванням можливості повернення тіла у нормальне становище:

• Нефіксований лордоз, у якому пацієнт може свідомим зусиллям випрямити спину.
• Частково фіксований лордоз, у якому можливі обмежені зміни кута вигину.
• Фіксований лордоз, при якому повернення тіла до нормального положення неможливе.

До загальних проявів відноситься зміна постави (зазвичай при порушенні нормальної кривизни одного відділу хребта виникає більш менш виражене викривлення та інших його відділів), підвищена стомлюваність і болі в ураженому відділі хребта, які посилюються після фізичного навантаження або перебування в незручній позі. Спостерігається обмеження під час виконання певних фізичних дій. При вираженому лордоз можуть розвиватися захворювання серця, легенів, нирок, шлунка і кишечника, обумовлені порушенням нормального взаєморозташування і здавлення відповідних органів.

Залежно від характеру патологічних змін може спостерігатись кілька варіантів порушення постави, що супроводжуються зменшенням або збільшенням лордозу.

Кругловогнута спина (кіфолордотична постава) супроводжується збільшенням всіх вигинів. Поперековий лордоз та грудний кіфоз посилені. Ноги знаходяться в положенні легкого перегинання або легкого згинання в колінних суглобах. Лопатки стирчать, плечі наведені, надпліччя піднято, живіт виступає вперед. Голова також може бути дещо висунута допереду.

Кругла спина (кіфотична постава). Спостерігається значне збільшення грудного кіфозу при відповідному зменшенні поперекового лордозу. Центр маси тіла при такому порушенні постави зміщується назад, тому людина злегка згинає ноги при стоянні та ходьбі, щоб вирівняти цей дисбаланс. Відзначається нахил голови вперед та зменшення кута нахилу тазу. Плечі наведені, надпліччя піднесені, лопатки стирчать. Руки звисають трохи вперед від тулуба. Груди запалі, живіт виступає вперед.

Плоскогнута спина. Відзначається сплощення шийного лордоза та зменшення грудного кіфозу. Поперековий лордоз у нормі або збільшений. Таз при такій поставі центр маси зміщується взад, коліна перезігнуті або трохи зігнуті. Голова опущена, підборіддя дивиться вниз. Лопатки стирчать, грудна клітка запала.

Плоский спина. Всі природні вигини хребта зменшено, особливо сильно виражено сплощення поперекового лордоза. Кут нахилу тазу зменшений. Лопатки стирчать, грудна клітка зміщена вперед, нижня частина живота випирає.

Найчастіше, говорячи про патологічний лордоз, мають на увазі посилення поперекового лордоза (поперековий гіперлордоз), при якому спостерігається кіфолордотична постава. Саме така зміна форми хребта розвивається за більшості вторинних патологічних лордозів.

З урахуванням характеру патологічного процесу виділяють кілька видів гіперлордозу, які різняться за симптоматикою та клінічним перебігом.

Фіксований і нефіксований поперековий посилений лордоз, який розвивається внаслідок процесів, що викликають усунення центру тяжкості тіла допереду. Може виникати при деформації грудної клітки внаслідок спондилолістезу, заднього вивиху та згинальної контрактури стегна, а також різкого викривлення хребта з утворенням реберного горба внаслідок вираженого сколіозу або кісткового туберкульозу. Початок може бути як гострим, так і поступовим. Характер перебігу та клінічна симптоматика визначаються ступенем лордозу.

Розгинальна попереково-тазостегнова ригідність. Розвивається у молодих пацієнтів із нормальним станом хребта. Формується як захисна поза при різних об’ємних та сліпливих процесах у ділянці нервових корінців. Може виникати при арахноїдиті спинного мозку, радикуліті та деяких інших захворюваннях. Надлишковий лордоз у разі з’являється внаслідок безбольової контрактури поперекових і сідничних м’язів. Початок поступовий. Характерною ознакою такого лордоза є ковзаюча хода. Зазвичай протікає сприятливо.

Фіксований поперековий посилений лордоз, який виникає внаслідок об’ємних процесів у поперековому відділі хребта. Найчастіше такий лордоз розвивається при грижах диска. Зазвичай перші симптоми лордозу з’являються у середньому віці. Початок може бути як поступовим, так і гострим (при прориві драглистого ядра). Лордоз супроводжується розгинальною контрактурою поперекових та сідничних м’язів. При спробі подолати контрактуру і надати тілу нормального становища виникає різка болючість у ділянці тазостегнових суглобах. Спостерігаються симптоми розтягування. Іррадіація (поширення болю по задній поверхні стегна та гомілки) відзначаються рідко. Порушень чутливості та рухів немає. Течія лордоза зазвичай несприятлива. Згодом розвивається декомпенсація, виникають нейродистрофічні зміни у м’яких тканинах. Характерні виражені, тривалі болі.

Через порушення нормальної форми хребта при всіх видах лордоза відбувається патологічний перерозподіл навантаження на кістки, зв’язки та м’язи. Зв’язки перерозтягуються, м’язи постійно перебувають у стані підвищеної напруги. В результаті розвивається млявість, слабкість, швидка стомлюваність. При стійкому, довго існуючому лордозі можуть виникати такі ускладнення:

• Патологічна рухливість хребців.
• Множинний сходовий псевдоспондилолістез (зменшення стабільності міжхребцевих дисків).
• Випадання дисків.
• Міжхребцеві грижі.
• Псоїт (запальний процес у здухвинно-поперековому м’язі).
• Деформуючий артроз суглобів хребта.

Діагноз патологічного лордоза виставляється на підставі огляду та даних рентгенографії. У ході огляду лікар оцінює природне для пацієнта положення тіла та особливості постави, а також проводить ряд спеціальних тестів, щоб встановити, чи лордоз є фіксованим і чи супроводжується він неврологічними порушеннями. Крім того, лікар пальпує м’язи спини та досліджує органи грудної порожнини.

При підозрі на патологічний лордоз в обов’язковому порядку роблять рентгенографію хребта у прямій та бічній проекції. Для того, щоб отримати уявлення про ступінь лордозу, виконують бічні рентгенограми при максимальному розгинанні та згинанні спини. При цьому рентгенолог шляхом вимірювання оцінює рухливість хребта в переднезадній площині (нормальна, зменшена, посилена). Крім того, лікар виявляє порушення структури та форми хребців, а також їх взаєморозташування.

Лікуванням патології займаються ортопеди та вертебрологи. Основним завданням терапії є усунення причини, що спричинила патологічний лордоз. У ході лікування також проводиться кінезітерапевтична реабілітація та ортопедичні процедури. Пацієнтам призначають мануальну терапію, лікувальний масаж та лікувальну фізкультуру. Іноді показано носіння коректорів постави (бандажів чи корсетів). При первинних патологічних лордозах проводиться оперативне лікування з реабілітацією.