Липома молочної залози

Липома молочної залози – Доброякісна пухлина грудей, що походить з жирової тканини. Зазвичай зростання неоплазії не супроводжується болем чи іншими дискомфортними відчуттями. Ліпома виявляється випадково у вигляді округлої, гладкої, еластичної, безболісної об’ємної освіти. Діагностується з використанням методів ультразвукового дослідження, мамографії та цитологічного аналізу матеріалу, отриманого за допомогою аспіраційної біопсії. За відсутності клінічних симптомів показано спостереження динаміці. Великі та швидкорослі пухлини видаляють хірургічно шляхом енуклеації, аспірації або секторальної резекції.

Ліпоми (жирові пухлини, жировики) молочних залоз можуть бути як самостійним захворюванням, так і проявом ліпоматозу – множинної поразки організму подібними неоплазія, зазвичай має спадковий характер. Ліпоми становлять до 10% випадків об’ємних утворень, що виявляються у грудях. Найчастіше патологію діагностують у жінок після 40 років, які набули період інволютивних змін. У 94-95% пацієнток пухлина розташована поверхнево та відрізняється невеликими розмірами (не більше 2 см). У хворих на репродуктивний вік жирові неоплазії мають різну гістологічну будову, у клімактеричному періоді частіше виявляють ліпоми з фіброзними елементами.

Утворення жирової пухлини грудей – поліетиологічний процес, який може бути викликаний як внутрішніми (генетичними, метаболічними та гормональними), так і зовнішніми факторами. Хоча фахівці у сфері мамології не дійшли остаточних висновків щодо причин виникнення липом, було запропоновано кілька теорій походження цих новоутворень. Основними з них є:

• Генетична. Доброякісне розростання жирової тканини у молочній залозі може бути проявом спадкової патології, що виникає при дефекті гена HMG IC та деяких інших ділянок хромосом. Зазвичай у таких випадках ліпоми є множинними і є одним з клінічних проявів успадкованих ліпоматозів: синдромів Вернея-Потена, Грама, Деркума, Роша-Лері.
• Гормональна. Оскільки захворювання частіше виявляють у жінок старше 40-45 років, деякі автори пов’язують його походження з гормональною перебудовою, що відбувається в клімактеричному віці. Освіта ліпоми може стати результатом збою процесів природної інволюції молочної залози чи метаболічного менопаузального синдрому.
• Обмінна. У частини пацієнток з ліпомою грудей у ​​крові підвищено концентрацію ЛПНЩ (ліпопротеїдів низької щільності). Погано проникаючи через ендотелій судин, такі жири накопичуються в тканинах та інкапсулюються. Рівень ЛПНГ підвищується при гіподинамії, надмірному споживанні продуктів тваринного походження, дефектах ферментних систем.
• Екзогенна. Фізіологічний розподіл клітин жирової тканини керується тонкими механізмами внутрішньої саморегуляції. До їх збою та локального накопичення жиру в молочних залозах можуть призвести місцеві пошкоджуючі фактори: травми грудей, термічні дії (опіки, відмороження), розрізи при пластичних операціях, носіння незручної білизни.

Найбільш ймовірно, що утворення ліпом у тканинах молочної залози відбувається при поєднанні кількох названих причин. Деякі дослідники вказують на роль дотримання правил особистої гігієни у виникненні патології жирової тканини через накопичення так званого шкірного сала, яке виробляється сальними залозами шкіри. Однак у розвитку жировиків грудних залоз ця причина не є провідною.

Основним механізмом формування липом у грудних залозах є пухлиноподібне зростання освіти без виникнення атипії клітин. За даними численних гістологічних досліджень, у більшості випадків жирова неоплазія походить з однієї камбіальної клітини, в результаті клонування якої формується вся популяція. Підтвердженням цієї гіпотези патогенезу служить дольчаста структура багатьох липом та виявлення в них клітин з високою мітотичною активністю. Крім адипоцитів до складу таких новоутворень можуть входити м’язові, судинні та фіброзні клітинні елементи.

При визначенні типу ліпоми молочної залози оцінюють її гістологічний склад, локалізацію, ступінь відмежування навколишніх тканин. Розміри неоплазії у класифікації зазвичай не враховують. Ключовий критерій віднесення новоутворення до певного виду – співвідношення жирових, фіброзних, м’язових та судинних елементів у його структурі. Відповідно розрізняють:

• Класичні ліпомипредставлені виключно жировими клітинами (адипоцитами)
• ЛіпофібромиЩо складаються з жирової та сполучної тканини з переважанням першої.
• Фіброліпомиу складі яких переважають сполучнотканинні елементи, але присутній і жир.
• Ангіоліпомищо містять у жировій тканині значну кількість кровоносних судин.
• Міксоліпомижирові клітини яких продукують слиз, що накопичується в новоутворенні
• Міоліпомищо поєднують у структурі жирові часточки та гладком’язові волокна.

Міоліпоми та міксоліпоми у тканині грудних залоз зустрічаються вкрай рідко, основною формою захворювання є класичні ліпоми та фіброліпоми. Зазвичай доброякісні жирові неоплазії молочних залоз бувають одиничними, рідше попарно-симетричними або множинними. Для оцінки прогнозу та вибору лікарської тактики важливо визначити, як пухлина відмежована від інших тканин і де вона знаходиться. З урахуванням цих критеріїв виділяють:

За ступенем відмежування:

• Вузлові ліпоми – добре сформовані новоутворення з капсулою із сполучної тканини.
• Дифузні ліпоми – неоплазії, що рідко зустрічаються, які проникають в навколишню жирову клітковину.

По локалізації:

• Підшкірні ліпоми, що не проникають у паренхіму грудної залози.
• Інтрамамарні ліпоми, що локалізуються між часточками грудей.
• Глибокі ліпоми, що розташовані за молочною залозою.

Зазвичай повільне зростання липом не супроводжується больовими відчуттями та дискомфортом, тому новоутворення випадково самостійно виявляється жінкою при досягненні розмірів 1,5-2 см або виявляється під час профілактичного обстеження грудей. Вкрай рідко неоплазія викликає косметичний дефект за рахунок досягнення великих розмірів – до 5 і більше см у діаметрі. Найбільша з виявлених липом мала діаметр 12 см і важила близько 500 г. Біль виникає тільки при глибоких об’ємних утвореннях, які можуть проростати у фасцію і волокна грудного м’яза, що підлягає. Найчастіше ліпоми розташовані підшкірно у верхньозовнішньому квадранті однієї або обох грудних залоз.

При промацуванні жирова пухлина безболісна, має круглу або овальну форму, гладку поверхню, чіткі контури, м’яко-еластичну консистенцію. Якщо у складі неоплазії присутні слиз та судини, вона пальпується як тістоподібний або желеподібний вузол. Ліпофіброми та фіброліпоми є більш щільними. При дольчатой ​​структурі новоутворення шкіра з нього може розтягуватися, з допомогою чого виникає невеликий рельєф як удавливаний (заглиблень). Підшкірні види липом добре зміщуються по відношенню до тканин молочної залози, інтрамамарні менш рухливі, глибокі та дифузні пухлини промацати практично не вдається.

Зазвичай ліпоми грудей завдають лише косметичної незручності. Підтверджених статистичних даних про часту малігнізацію таких новоутворень немає – вважається, що жировики мало схильні до переродження в ліпосаркому. Ризик зростає у випадках, коли неоплазія має великі розміри та регулярно піддається травматичним впливам. Новоутворення зі сполучною тканиною у своєму складі іноді схильні до кальцифікації, при цьому за рахунок ущільнення та тиску на нервові волокна можуть виникати болючі відчуття. Одним з рідкісних ускладнень ліпом є їхнє нагноєння або некроз внаслідок порушення кровопостачання.

Оскільки ліпома молочної залози не має специфічної симптоматики, основними діагностичними методами стають інструментальні та лабораторні дослідження. З їх допомогою можна точно визначити локалізацію неоплазії, її розміри, форму та гістологічну будову. Це дозволяє виключити інші види новоутворень та вибрати оптимальну лікарську тактику. Для встановлення діагнозу найбільш інформативні:

• УЗД молочних залоз. Освіта має чіткі контури, є ізо-або гіперехогенним. Підвищена щільність тканин притаманна неоплазій з фіброзним компонентом.
• Мамографія. На знімку ліпома представлена ​​рентгенопрозорим (сірим) утворенням з чітким контуром та рентгеноконтрастною капсулою. Дифузні пухлини в такий спосіб виявити складно.
• Пункційна біопсія грудей. Найбільш достовірний спосіб, що дозволяє точно визначити склад неоплазії. Зазвичай матеріал для цитологічного дослідження одержують аспіраційним методом.

Диференціальна діагностика ліпоми виконується з вузловими формами мастопатії, фіброаденомами та іншими доброякісними пухлинами молочних залоз, раком грудей, ліпосаркомою, інволюцією грудних залоз за ліпо-фіброзним або фіброзно-кістозним типом. При необхідності додатково призначають МРТ, КТ, дослідження рівня онкомаркерів крові (глікопротеїну CA 15-3 та ін.). До постановки діагнозу може залучатися онколог-мамолог.

У переважній більшості випадків при підтвердженому діагнозі доброякісної ліпоми пацієнткам із невеликими новоутвореннями та відсутністю болю рекомендовано динамічне спостереження. Такі жінки 1-2 рази на рік повинні проходити огляд у мамолога та мамографія. Ефективних консервативних методів лікування жирових пухлин немає. Деякі фахівці повідомляють про розсмоктування утворень діаметром до 2 см після введення в них глюкокортикоїдного препарату дипроспану. Однак такий підхід широкого поширення не набув, достатнього масиву достовірних даних про його результативність поки що не накопичено. При прискоренні росту пухлини, наявності грубого косметичного дефекту, значних болючих відчуттях рекомендовано хірургічне видалення неоплазії. Спосіб виконання операції та обсяг втручання визначаються з урахуванням типу ліпоми:

• Енуклеація пухлини з капсулою. Показано при вузлових новоутвореннях. Вилущування неоплазії з навколишньою оболонкою дозволяє запобігти рецидиву. Втручання виконується традиційним способом за допомогою скальпеля з використанням лазерного або радіохвильового апарату.
• Аспірація вмісту пухлини. Жирова тканина видаляється через прокол шкіри молочної залози та капсули новоутворення. Рубцов після такого втручання не лишається. Недоліком методу є неможливість видалити оболонку ліпоми. Надалі це може призвести до рецидиву пухлинного процесу.
• Секторальна резекція грудей. Операція показана при дифузних формах ліпоми, великих пухлинах та підозрі на злоякісний характер новоутворення. Неоплазія січуть у межах здорових тканин грудей по нанесеним під УЗД-контролем контурам.

Прогноз сприятливий. Пухлина росте дуже повільно і зазвичай не завдає неприємних відчуттів. При правильно проведеному оперативному втручанні захворювання не схильне до рецидивування. Первинна профілактика липом грудей передбачає виключення чинників, які сприяють неогенезу, насамперед травматичних та інших ушкоджень. Рекомендується раціональний прийом гормональних препаратів, обмежене виконання втручань, здатних спровокувати дисгормональні стани, достатню рухову активність та здорове харчування. Завданням вторинної профілактики є своєчасне виявлення пухлини та виключення злоякісного характеру новоутворення.