Магіфренія (Магіфренічний синдром)

Магіфренія – Психологічний феномен або психопатологічний синдром, що характеризується переважанням у мисленні ідей магічного змісту, недостатньою опорою на наукові знання. Основні симптоми: відвідування екстрасенсів, чаклунів, захоплення фізичними вправами та дієтами з недоведеною ефективністю, приєднання до сектів, проведення езотеричних ритуалів. Діагностика виконується клінічними методами. Лікування включає психотерапію, реабілітаційні заходи.

Магіфренія, або магіфренічний синдром – явище, широко поширене в сучасному суспільстві, але не набуло офіційного статусу в медицині. Дане поняття використовується у психології та психіатрії для опису порушень психічної адаптації при патохарактерологічному розвитку особистості, обсесивно-компульсивному, тривожному розладі. Згідно з даними досліджень соціальних психологів, магіфренічне мислення інтенсивно розвивається в суспільстві, що переживає економічні, політичні, релігійні зміни. У Росії пік «захворюваності» припав на 90-ті роки минулого сторіччя.

Специфічне порушення свідомих психічних функцій, у якому в людини починають домінувати думки містичного характеру, – феномен психосоціальний. Передумовами його розвитку як зміни суспільної сфери, і індивідуальні психологічні якості людини. Як причини магіфренізації варто розглядати:

1. Стрес соціальних змін. Дезадаптацію в окремої людини, соціальної групи чи суспільства загалом викликають радикальні, масштабні зміни військового, політичного, економічного типу. Випадки магіфренічного синдрому зростають під час збройних зіткнень, протестів, різкого зниження якості життя населення.
2. “Екзистенційний вакуум” соціуму. Коли відбувається втрата позицій догматичної ідеології матеріалізму, з’являється стан відсутності сенсу життя (немає довгострокових перспективних цілей, визначальних значимість існування). Пошуки нової ідеології посилюють інтерес до містичного, ірраціонального.
3. Зміна тоталітаризму демократією. При строгому, що контролює соціальному режимі мислення людей визначається правилами, що диктуються органами управління. Демократія передбачає свободу вибору, тому часто відбувається повернення архаїчним формам мислення.
4. Особистісно-психологічні особливості. Формуванню магіфренії сприяють невротичні психологічні захисту, фіксація на тривожних переживаннях, істеричні, залежні характерологічні риси. Магічне, езотеричне мислення найчастіше спостерігається у людей зі зниженим інтелектом, нестійкою самооцінкою, підвищеною потребою у самоствердженні, слабкими навичками аналізу.

Як центральний компонент магіфренії магічне мислення розглядається на психологічному та клінічному (психопатологічному) рівні. Коли псевдонаукові ідеї виникають у психічно здорової людини, вони мають характер стійкої помилки – помилкового уявлення про реальні процеси та об’єкти. Його виникненню сприяє низький рівень культури, відсутність наукових знань та психологічна неосвіченість.

Патогенетичні фактори магіфренії психологічного рівня – акцентуйовані риси характеру (навіювання та недовірливість), присутність в оточенні осіб, які пропагують ідеї містичного змісту. Звернення до псевдонаукових концепцій відбувається під впливом ворожок, астрологів, народних цілителів.

Магіфренічний синдром клінічного рівня є ознакою психопатології. Він проявляється у складі надцінних і марноподібних ідей, які важко коригуються. Містичні уявлення мислення розвиваються з урахуванням патологічно зміненої особистості, мають високу емоційну насиченість. Магіфренія провокується більше психічним розладом, ніж соціальними, особистісними чинниками.

Ключове прояв – захопленість псевдонауковими знаннями, концепціями. До них відносяться чаклунство, містика, астрологія, цілительство. Пацієнт починає вірити ідеям, які мають наукової бази. Він звертається за консультацією до магів, знахарів, провидців, інших осіб, які пропагують магічне розуміння життя.

Спостерігається підвищена стурбованість психічним та фізичним здоров’ям. З метою лікування, профілактики захворювань люди змінюють своє харчування, практикують особливі фізичні та дихальні вправи, певним чином облаштовують простір навколо себе. При цьому найчастіше відмовляються від офіційних способів лікування (фармакологічних препаратів, хірургічних операцій).

Оточуючі відзначають зміну в емоційному стані та поведінці осіб з магіфренічним синдромом. Характерна деяка відстороненість, холодність у відносинах, своєрідність суджень, орієнтованість на енергетичний, духовний рівень життя на шкоду матеріальному. У поведінці починають переважати ритуали, наприклад, обкурювання простору ароматичними свічками, дар дарів образу «духовного лідера».

При магіфренії психопатологічного рівня відданість містичним ідеям виражена сильніше. Здійснювані «процедури», ритуали часто мають ірраціональний характер, завдають шкоди здоров’ю, сімейним відносинам. Наприклад, практика голодування провокує виражену слабкість, анемію, непритомність, але хворий інтерпретує ці симптоми як «етап очищення», «ознака детоксикації організму».

Люди з магіфренією нерідко стають членами сект, нових релігійних організацій. За патологічного мислення вони пропагують містичні ідеї серед інших людей, стають джерелами поширення псевдонаукових знань. Якщо є агресивна особистісна позиція, то відбувається протиставлення цих знань всієї наукової інформації: засуджуються методи медицини, ідеї сучасної філософії та культури.

Патологічна магіфренія негативно відбивається на фізичному здоров’ї та соціальній адаптації. Нерідко пацієнти, захоплені знахарськими способами терапії, відмовляються виконувати призначення лікарів, перестають звертатися за діагностичною допомогою до лікувальних закладів. Альтернативні методи лікування виявляються неефективними, наявні захворювання прогресують, призводять до інвалідизації, смерті хворих.

Інший небезпечний наслідок магіфренії – участь у протиправних заходах, що організовуються сектами та духовними лідерами. Непохитна віра в істинність містичних знань змушує здійснювати акти масового самогубства як способу позбавлення страждань чи переходу в іншу реальність. Під ідеєю «очищення світу» може відбуватися насильство з інших людей, вандалізм, грабежі.

Обстеження пацієнтів із змінами особистісної сфери та мислення проводить лікар-психіатр та психотерапевт. Спеціальних методів діагностики магіфренії не існує, використовується клінічна бесіда та спостереження. Важливою є диференціація магіфренічного синдрому з розумовою відсталістю, деменцією та абсурдними ідеями при шизофренії та інших психотичних розладах. До діагностичних критеріїв відносяться:

• Розлад мислення. У пацієнтів визначаються надцінні, бредоподібні ідеї з містичним змістом. Переконання мають яскраве емоційне забарвлення, критика відсутня чи збережена почасти.
• Звуження інтересів та контактів. При розвитку магіфренії змінюються захоплення: багато чого, що цікавило раніше, стає малозначущим, з’являються книги, фільми про езотеричне розуміння життя, ритуальні предмети. Втрачається зв’язок зі старими друзями, виникають нові знайомства з людьми, які підтримують псевдонаукові, псевдорелігійні ідеї.
• Зміна життєвого стереотипу. Змінюється спосіб життя, звички та цінності. Ознаки цього – звільнення з роботи, розлучення із чоловіком, припинення спілкування з батьками. Виключається все, що відповідає ідеям нового «вчення».

Містичне мислення як психологічне явище не потребує спеціального втручання з боку лікарів та психологів. У таких випадках людина здатна критично ставитись до сумнівних псевдонаукових ідей, не відмовлятися від звичного способу життя, традиційних методів лікування.

Коли магіфренія має вираженість психопатологічного синдрому, призводить до дезадаптації, необхідна психотерапія, поступове цілеспрямоване повернення до колишніх інтересів та відносин (реабілітація). Як лікування можуть виступати:

• Раціональна психотерапія. Основні техніки цього напряму – роз’яснення та переконання. Фахівець проводить корекцію помилкових переконань, ірраціональних життєвих установок, використовує закони формальної та діалектичної логіки. Внаслідок цього змінюється стиль мислення пацієнта, відбувається відмова від бездоказових ідей.
• Когнітивно-поведінкова психотерапія. На сеансах клієнт та терапевт досліджують процеси мислення. Спеціаліст ставить питання, заохочує до пошуку упереджень, виявлення ірраціональної логіки, віри в неправду, яка маскується під істину. Поведінковий компонент психотерапії включає пошук, аналіз дій пацієнта, що базуються на хибних уявленнях.
• Сімейна психотерапія. Психотерапевт з’ясовує, як члени сім’ї підтримують чи перешкоджають розвитку магифрении. На другому етапі спеціаліст пропонує способи вирішення сімейних конфліктів, проводить тренінги внутрішньосімейної взаємодії. На завершення він дає рекомендації щодо методів реабілітації (як реагувати на захоплення клієнта, яку обстановку створювати, щоб не провокувати посилення магіфренії).

Позитивний результат магіфренії найімовірніший, якщо вона є психологічним феноменом. При клінічному варіанті, коли йдеться про магіфренічний синдром, прогноз залежить від вираженості базового розладу. Менш коригуються випадки, коли ідеї зміненого мислення стають частиною психопатичної особистості.

Попередження магіфренізації має здійснюватися на державному та індивідуальному рівні. У рамках програми охорони психічного здоров’я населення необхідно припиняти діяльність шахрайських організацій, які пропагують псевдорелігійні та псевдонаукові навчання, які можуть завдати шкоди матеріальному благополуччю та здоров’ю людей. Варто приділяти більше уваги культурному розвитку та психологічній грамотності.