Мастопатія

Мастопатія – патологічні фіброзно-кістозні зміни в тканині молочної залози, що характеризуються появою щільних, часто болючих дрібнозернистих утворень. Турбують нагрубання, болючість залози, більш виражені перед менструацією, серозні, іноді кров’яні виділення із соска. Має схильність до рецидивів, є фактором онкологічного ризику. Діагностика мастопатії потребує проведення мамографії, УЗД молочних залоз, при необхідності – діафаноскопії, МРТ молочних залоз, пневмокістографії, пункційної біопсії. Лікування мастопатії проводиться консервативними методами. При небезпеці зловживання вузлової мастопатії проводиться оперативне видалення вузла.

– поняття, що поєднує в собі групу захворювань молочних залоз, що характеризуються розвитком патологічних змін у тканині залози з порушенням співвідношення епітеліальних та сполучнотканинних компонентів. Згідно з нозологічною класифікацією ВООЗ від 1984 року під мастопатією розуміють фіброзно-кістозну хворобу молочних залоз. Захворюваність на мастопатії різної етіології у жінок молодого віку коливається в межах 30-45% і помітно зростає після 40-45 років.

Мастопатія є доброякісною зміною тканини залози, що має пряму залежність від нейрогуморальної регуляції. Це означає, що факторами розвитку мастопатії є як патології, пов’язані з порушеннями стану нервової регуляції (стреси, неврози, депресії), так і розлад гормонального балансу та внутрішнього гомеостазу організму.

Повного уявлення про причини та механізми розвитку мастопатій зараз немає, але є всі підстави стверджувати, що значну роль у виникненні цього захворювання відіграє гормональний статус. Фактори, що сприяють розвитку мастопатії: рання менопауза, порушення менструального циклу (гормональні дисфункції, синдром полікістозних яєчників, неправильний прийом гормональних контрацептивів), тривала відсутність пологів, численні (більше трьох) переривання вагітності, нерегулярне статеве життя (або її відсутність), захворювання , лактація менше трьох місяців, ендокринні патології (гіпо- та гіпертиреози, порушення функцій гіпоталамічної та гіпофізарної регуляції, роботи надниркових залоз, печінки, підшлункової залози), спадкова схильність.

Є припущення, що найбільш значущий фактор розвитку мастопатії – дефіцит прогестерону при надлишку естрогенів. При цьому має місце посилення проліферації (розмноження) епітеліальних клітин і сполучнотканинних клітинних елементів. Крім цього, у патогенезі мастопатії помітну роль відіграє вироблення пролактину. Пролактинемія сприяє підвищенню чутливості тканин молочної залози до естрогену.

Найбільш поширена у клінічній практиці класифікація мастопатій виділяє три форми: масталгія (мастоплазія або мастодинія), дифузний фіброаденоматоз та локалізований фіброаденоматоз. Масталгія характеризується переважанням вираженого больового синдрому і є показанням до призначення анальгезуючих засобів.

Дифузний аденоматоз є розвиток у тканини залози дифузних ущільнень і кіст. Поділяється на два типи: фіброзна мастопатія, коли в тканині залози переважно утворюються сполучнотканинні ущільнення, і фіброзно-кістозна мастопатія, якщо в залозі крім вогнищ фіброзу формуються кісти (порожнини, заповнені рідиною).

При локалізованому фіброаденоматозі патологічні зміни виявляються в обмеженій ділянці залози (сегменті, квадранті) і не поширюються по всій паренхімі органу. Виявлення локалізованого утворення у молочній залозі є показанням до біопсії для виключення злоякісної пухлини.

Найбільш характерний симптом мастопатії – виявлення ущільнення молочної залози при пальпації. Найчастіше це ущільнення може бути болючим, біль зазвичай посилюється у другій фазі менструального циклу безпосередньо перед менструацією. Ущільнення може бути одиничним, можуть виявлятися кілька вузликів, може відчуватися ущільненою вся заліза. Для мастопатій характерна поразка обох залоз, переважно їх верхніх відділів.

Переважна більшість фіброзного компонента виявляється на дотик як ущільнення, кістозні зміни на перших етапах можуть зовсім не виявлятися при пальпації (мікрокісти проток). Біль у молочних залозах, як правило, має тупий, ниючий або тягнучий характер. Її виникнення пов’язують із стисненням нервових закінчень у залізистій тканині фіброзними розростаннями, а також частковим їх склерозуванням. Інтенсивність больового синдрому залежить від вираженості патології, найчастіше виникнення та посилення болю пов’язане з менструальним циклом (перед менструацією на піку виробітку естрогенів, біль посилюється). Іноді відзначається іррадіація болю у лопатку, руку.

У 10-15% жінок скарг на болючість не відзначається, хоча під час огляду виявляються патологічні зміни значного ступеня виразності. Це пов’язують із різним рівнем больової чутливості у жінок та індивідуальною розгалуженістю нервової системи молочних залоз. Близько 10% мастопатій супроводжуються збільшенням лімфатичних вузлів у пахвових западинах. Іноді пальпація лімфовузлів помірковано болюча.

Збільшення молочної залози обсягом, періодичне їх нагрубание (у другому періоді менструального циклу) пов’язані з утворенням венозного застою в судинної мережі залоз і набряком сполучної тканини. Заліза може збільшуватися на 15%. При цьому характерне відчуття дискомфорту та хворобливості при пальпації (підвищення чутливості грудей). Сукупність цих ознак називають передменструальним синдромом.

Іноді зустрічаються виділення з сосків різного ступеня рясності та різного характеру. Вони можуть бути тільки при натисканні на сосок, а можуть бути досить вираженими. По консистенції, як правило, виділення прозорі або білуваті, можуть мати зелений, червонувато-коричневий колір. Найбільшу небезпеку становлять кров’янисті виділення, оскільки може бути ознакою розвитку злоякісного процесу. Поява будь-яких виділень із сосків, незалежно від їхнього характеру, є приводом звернення до мамолога.

Також уважно слід поставитися до виявлення вузла (або кількох). Пальпація щільного обмеженого вузлового утворення може бути ознакою локалізованої вузлової мастопатії, а може виявитися раком молочної залози, що розвивається. При виявленні підозрілих з погляду озлоякісності вузлів у молочній залозі завжди призначається їх біопсія.

Одним із найбільш значущих елементів своєчасного виявлення патологій та новоутворень у молочних залозах є самообстеження (самостійна пальпація молочних залоз). Для виявлення утворень, визначення їх форми, розміру, кількості, а також виявлення дифузних патологічних змін у тканині залози застосовують методи інструментальної діагностики.

Мамографія є рентгенологічним дослідженням молочних залоз. Мамографію оптимально проводити у першій фазі менструального циклу. Знімок грудей роблять у двох проекціях: фронтальній та бічній. Дане дослідження є одним із найбільш інформативних та специфічних. За неоднозначних результатів мамографії її доповнюють цифровим томосинтезом.

Крім цього, нині застосовують УЗД молочних залоз. Як правило, фіброзно-кістозні зміни тканин залоз впливають на ехогенність її структур і можуть бути виявлені та досить якісно вивчені за допомогою даної методики.

МРТ молочної залози відзначає зони підвищення та зниження температури тканин залози. Методика діафаноскопії полягає у просвічуванні молочної залози за допомогою джерела світла. При цьому новоутворення в її товщі відзначатиметься як темніша пляма. За допомогою дуктографії досліджується система молочних проток. У молочну залозу через сосок вводять контрастну речовину, після чого виробляють рентгенографію. На знімку візуалізується протокова система, області дефіциту наповнення контрастною речовиною можуть бути ознаками новоутворень. Пневмокістографія проводиться під контролем УЗД. У порожнину кісти за допомогою тонкої голки вводять повітря, що дозволяє розправити стінки та ретельно їх досліджувати на предмет устінкових утворень.

При виявленні вузлового утворення виробляється біопсія молочної залози – вилучення з допомогою пунктування тонкою голкою зразка тканини для дослідження гістологічного. Для виявлення етіологічних факторів мастопатії використовують методи дослідження гормонального статусу. Кольпоскопія та цитологічне дослідження клітин піхвового епітелію дозволяє зробити висновок про сумарний гормональний фон, оскільки форма і структура клітин безпосередньо залежать від дії статевих гормонів.

Виробляють безпосереднє визначення вмісту гормонів у крові: прогестерону та естрогенів, фолікулостимулюючого, лютеїнізуючого гормонів, а також гормонів щитовидної залози та тиреотропного гормону, гормонів надниркових залоз. Іноді проводять тест на наявність аутоантитіл до клітин щитовидної залози для виявлення аутоімунного тиреоїдиту.

Для визначення загального гормонального стану організму проводять дослідження органів ендокринної системи щодо виявлення можливих патологій (УЗД щитовидної залози, надниркових залоз, печінки, підшлункової залози; рентгенографія турецького сідла, КТ гіпофіза). Для виключення імунних та обмінних патологій роблять імунограму та виробляють біохімічний аналіз крові.

У лікуванні мастопатії значної ролі грає корекція гормонального балансу організму. При виборі тактики лікування необхідна консультація гінеколога та ендокринолога. Ці фахівці спільно виробляють ретельний аналіз ендокринної системи та призначають препарати, що відповідають виявленим патологіям.

При вираженій естрогенії (і значної хворобливості) можуть призначати засоби, які знижують вплив цих гормонів на молочну залозу (тамоксифен, тореміфен цитрат). Для нормалізації менструального циклу застосовують оральні контрацептиви (вибирають відповідно до гормонального статусу). Для лікування функціональних розладів щитовидної залози застосовують засоби, що регулюють вироблення тиреогормонів. Вітамінні комплекси сприяють покращенню роботи печінки та нормалізації обмінних процесів.

Крім іншого, застосовуються препарати прогестерону місцевої дії (діють безпосередньо на тканину залози, сприяючи зменшенню проліферації сполучної тканини та епітеліальних клітин, знімаючи набряклість), гомеопатичні засоби. Пацієнткам, які страждають на мастопатію, рекомендовано обмежити вживання кави та міцного чаю, відмовитися від куріння, збагатить раціон фруктами, овочами, продуктами з великим вмістом клітковини та вітамінів. При підозрі на злоякісне освіту виробляють хірургічне видалення вузла, у випадках обмежуються консервативним лікуванням.

Як правило, мастопатії не схильні до ускладнень та озлоякісності. При грамотній корекції гормонального стану прогноз позитивний, але гормональні збої можуть провокувати рецидиви.

Безліч факторів, що сприяють розвитку мастопатій, ускладнює розробку єдиної та послідовної схеми профілактики. Однак варто уникати найбільш значущих факторів: стресових ситуацій (як профілактичний захід рекомендований при стресах прийом лікувальних заспокійливих препаратів природного походження – валеріана, собача кропива), створення психологічно комфортної обстановки, позитивний спосіб мислення.

Правильне збалансоване харчування без надмірної калорійності, профілактика зайвої ваги та ожиріння, проте без захоплення монодієтами та сумнівними методиками схуднення, сприяють підтримці внутрішнього гомеостазу та правильній роботі нейрогуморальної регуляторної системи. Одним із негативно впливають на гормональний статус жінок компонентів раціону є кофеїн. Жінкам варто обмежити, а по можливості зовсім виключити кофеїн зі своєї дієти і в жодному разі не зловживати міцною кавою натще.

Жінкам старшого віку, які застосовують оральні контрацептиви, варто відмовитись від куріння. Також корисним у плані профілактики патологій молочної залози буде обмеження вживання алкогольних напоїв. Значним чинником у збереженні здоров’я жінки є регулярне статеве життя та фізична активність.