МАТЕРИНСЬКА СМЕРТНІСТЬ

Материнська смертність – один з основних критеріїв якості організації роботи допоміжних
установ та системи охорони здоров’я в цілому. Більшість провідних фахівців розглядають цей
показник ширше, вважаючи МС інтегруючим показником стану здоров’я жінок репродуктивного
віку та відображає результат взаємодії економічних, екологічних, культурних, соціально-
гігієнічних та медико-організаційних факторів. Багатофакторна залежність цього показника і, насамперед
Насамперед, соціально-економічна детермінованість безсумнівна і підтверджена світовою статистикою. Якщо в
економічно розвинених регіонах коефіцієнт МС становить менше 20 випадків на 100 тис. живонароджених, то в
регіонах з економікою, що розвивається, досягає 480, а в окремих країнах – 2000 випадків МС на 100 тис.
живонароджених дітей (Афганістан, 2000). У цьому середньосвітовий показник становить 430 МС на 100 тис.
живонароджених дітей.
Щорічно у світі для 529 тис. жінок вагітність закінчується трагічно – вони гинуть (одна материнська
смерть щохвилини). На частку країн, що розвиваються, припадає понад 99% материнських смертей (95% — на
країни Азії та Африки). При цьому квота пологів країн, що розвиваються, становить 86%. Майже половина всіх
материнських втрат реєструється в трьох азіатських країнах – Індії, Пакистані, Бангладеш (в Індії за один день)
вмирає стільки жінок від причин, пов’язаних із вагітністю та пологами, скільки в Західній Європі за цілий рік).
Показник МС – усі випадки смерті жінок, що настала у період вагітності або протягом 42 днів після її
закінчення, незалежно від тривалості та локалізації вагітності, від будь-якої причини, пов’язаної з
вагітністю чи обтяженою нею чи її веденням, але не від нещасного випадку чи випадково виниклої причини
(МКБ-10, 1995 р.), розраховані на 100 тис. пологів живими дітьми.
Коефіцієнт МС = 100 000 × (Кількість померлих вагітних (з початку вагітності), породіль і породіль протягом
42 днів після припинення вагітності) / Число живонароджених.
Поглянувши на представлену формулу, можна зрозуміти, що справжні цифри МС, особливо в країнах, що розвиваються,
дещо вище (табл. 3-1). Умова «знаменника» формули для розрахунку показника МС — пологи живими дітьми
залишає за рамками звітності численні випадки МС з антенатальною та інтранатальною загибеллю плодів.
Живородженість — своєрідний компроміс, до якого вдалися для отримання можливості порівнювати
показники МС у різних регіонах.
Таблиця 3-1. Материнська смертність у регіонах світу за даними 2000 р. (ВООЗ, 2005)
Регіони

Показник МС

Африка

910

Сьєрра-Леоне
Малаві
ЦАР
Мавританія
Кот-д’Івуар

2000
1800
1100
1000
690

Америка

140

Перу
Бразилія
Колумбія
Венесуела
Куба
Чилі
США
Канада

410
260
130
78
33
30
14
5

Південно-Східна Азія

460

Афганістан
Індія
Бангладеш
Пакистан
Ірак
КНДР
1900
540
380
500
250
67 Китай
Сінгапур
Японія

56
15
10

Європа

39

Франція
Великобританія
Норвегія
Німеччина
Чехія
Португалія
Швеція
Данія
Фінляндія
Австрія
Іспанія
Ісландія

17
11
10
9
9
8
8
7
5
5
5
0

Західно-Тихоокеанський регіон

80

Папуа Нова Гвінея
Фіджі
Малайзія
Нова Зеландія
Австралія

300
75
41
7
6

Водночас у МКХ-10 запроваджено нове поняття — «пізня материнська смерть»:
О95 Акушерська смерть через неуточнену причину (смерть матері від неуточненої причини під час вагітності,
пологів чи післяпологовому періоді).
О96 Смерть матері від будь-якої акушерської причини понад 42 днів, але менше одного року після пологів.
О97 Смерть матері від наслідків прямих акушерських причин (смерть від будь-якої акушерської причини через рік або
більше після пологів).
Введення цього поняття обумовлено тим, що відомі випадки смерті жінок, що настала пізніше 42 днів після
припинення вагітності від причин, що безпосередньо чи опосередковано пов’язані з нею.
Випадки МС ділять на 2 групи:
• смерть, безпосередньо пов’язана з акушерськими причинами (смерть внаслідок акушерських ускладнень,
особливостей перебігу вагітності, пологів та післяпологового періоду, а також внаслідок втручань, недоглядів,
неправильного лікування або ланцюга подій, що послідували за будь-якою з перерахованих причин);
• смерть, побічно пов’язана з акушерськими причинами (смерть внаслідок хвороби, що існувала передусім або
хвороби, що розвинулася в період вагітності, поза зв’язком з безпосередньою акушерською причиною, але обтяженою
фізіологічним впливом вагітності).
Структура причин МС у світі дуже стабільна протягом останніх років. На перших місцях у світовій структурі
причин МС, що зумовлюють 65% материнських смертей, стоять кровотечі, інфекційні ускладнення, гестози.
«легко керовані» причини. Оскільки 95% випадків материнських смертей трапляються у країнах Азії та Африки, то
така структура причин характерна для країн, що розвиваються. Сучасна ситуація у країнах «третього світу»
аналогічна тій, яка існувала у розвинених державах 100 років тому. В економічно розвинених країнах
перше місце у структурі причин МС займають «некеровані причини»: позаматкова вагітність, емболія
навколоплідними водами (ВВ), екстрагенітальні захворювання, анестезіологічні ускладнення. На долю
кровотеч і сепсису, на відміну країн, що розвиваються, припадає лише 5–10% у загальній структурі причин МС.
В економічно розвинених країнах низькі показники МС обумовлені високим рівнем розвитку економіки,
санітарної культури населення, якісною медичною допомогою. У більшості економічно розвинених країн
показник МС нижче 10. Але найнижчий він у країнах, де високий рівень економіки поєднується з мінімальним
кількістю соціальних проблем, добре налагодженою системою захисту навколишнього середовища, високою якістю
надання медичної допомоги та санітарної культурою населення: Канада, Швеція, Бельгія, Люксембург,
Швейцарія, Данія, Ісландія, Ізраїль (показник МС менше 10). У багатих країнах Перської затоки, де, поряд
з розвиненою економікою діє потужна система соціальної підтримки населення (Об’єднані Арабські
Емірати, Катар, Ємен, Оман), показник МС коливається від 4 до 12.
У РФ показник МС (рис. 3-1) до 2002 досяг середньоєвропейського рівня (39 випадків на 100 тис. живонароджених).
За останнє десятиліття показник МС у Росії має чітку тенденцію до зниження. Мал. 3-1. Динаміка показника МС у Росії (за даними Мінздоровсоцрозвитку РФ).
У Росії склалася парадоксальна демографічна ситуація: народжуваність відповідає показникам
економічно розвинених країн (за останні десятиліття він скоротився вдвічі), показники МС нижчі
середньоєвропейських, а структура її причин ідентична такої в країнах, що розвиваються: кровотечі (23,3%),
септичні ускладнення (171%), гестоз (124%). Зниження МС відбувається переважно рахунок зменшення числа
померлих після ускладнень аборту, в той же час загибель жінок від основних акушерських причин знижується вкрай
повільно.
За даними експертної оцінки, більше 70% випадків МС відносяться до запобіжних і умовно запобіжних,
крім того, 13% МС обумовлені ятрогенним впливом. Часто летальний кінець обумовлений очевидними
недоліками медичної допомоги: лікувально-діагностичними помилками, нераціональним веденням пологів,
невчасно наданою екстреною допомогою та ін. Тому МС і є інтегрованим показником не
лише стану репродуктивного здоров’я населення, а й відображенням якості медичної допомоги, рівня її
організації та ін.
Боротьба з МС залишається і, звісно, ​​залишиться пріоритетом у роботі акушерської служби. В силу своєї багатофакторної
залежності МС — це не вузьковідомча проблема, а один із пріоритетних напрямів державного
політики, тому її рішення відповідальні як послідовники Гіппократа, а й політики, економісти,
працівники освіти та культури – фахівці ключових сфер життя суспільства, за якими і визначають
рівень його розвитку.