Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5

Головна unsorted Маткова безплідність

Маткова безплідність

Маткова безплідність – Неможливість настання бажаної вагітності у жінки дітородного віку внаслідок наявної патології матки. Причинами маткового безпліддя можуть бути субмукозні міоми, внутрішньоматкові синехії, аномалії будови матки, аденоміоз, поліпи ендометрію та ін. Лікування маткового безпліддя залежить від характеру виявлених змін; воно може включати оперативні методи (міомектомію, видалення поліпів, розсічення синехій, метропластику тощо), циклічну естроген-гестагенну терапію.

Загальні відомості

Маточна безплідність – форма жіночої безплідності, обумовлена ​​вродженими анатомічними аномаліями або набутими захворюваннями матки. У гінекології матковий фактор, як причина безпліддя, виявляється приблизно у 15% жінок, які не здатні до зачаття протягом року регулярного статевого життя без використання контрацепції. В інших випадках діагностується ендокринна (35%), трубна/трубно-перитонеальна (30%), імунологічна (5%), шийна (5%), психогенна (3%) безплідність або безплідність неясного генезу. Таким чином, матковому фактору приділяється третя позиція у структурі причин жіночої безплідності. Усередині маткової форми безплідності виділяють різні його варіанти, зумовлені різними причинами і мають неоднаковий прогноз на можливість зачаття та виношування дитини.

Причини маткового безпліддя

Причини порушення фертильності, пов’язані з матковим фактором, можуть бути вродженими та набутими; відповідно до цього діагностується первинне або вторинне безпліддя.

До причин вродженого порядку належать аномалії розвитку матки: синдром Рокитанського-Кюстнера, атрезія матки, подвоєння матки, зміна її форми (сідлоподібна, дворога), наявність внутрішньоматкової перегородки. У ряді випадків маткова безплідність може стати наслідком неправильного положення органу – ретрофлексії матки. Значно частіше в основі маткового безпліддя лежать набуті захворювання, зумовлені гормональними, пухлинними, інфекційними, посттравматичними змінами ендометрію та порожнини матки.

Найчастіше етіофактором маткової форми безпліддя стає патологія внутрішнього шару матки, яка може бути представлена ​​залізистою, залізисто-кістозною, атиповою гіперплазією або поліпами ендометрію. В основі гіперпластичних процесів лежить підвищена проліферативна активність ендометрію, пов’язана з гіперестрогенією. Недостатня секреторна трансформація ендометрію унеможливлює прикріплення заплідненої яйцеклітини та подальший розвиток ембріона в порожнині матки. Крім того, поліпи ендометрію можуть створювати механічні перешкоди для імплантації плодового яйця.

Міоматозні вузли як фактор маткового безпліддя виявляється у кожної п’ятої інфертильної пацієнтки. Зв’язок міоми матки та безпліддя підтверджує той факт, що після консервативної міомектомії можливість зачаття у таких жінок найчастіше відновлюється. Безпосередньою причиною маткового безпліддя при міомі матки може стати як прогестеронова недостатність, так і деформація порожнини матки субмукозною та інтерстиціальною міомою, що обумовлює труднощі імплантації заплідненої яйцеклітини.

Частота ендометріозу серед інфертильних жінок сягає 20-48%. Механізми розвитку безпліддя на тлі аденоміозу багатогранні: вони пов’язані і з гіперестрогенією, і з дисбалансом гонадотропінів, і з неповноцінністю циклічної трансформації ендометрію, і з імунними реакціями, що порушують процес імплантації бластоцистів у ендометрій. Гіперплазія ендометрію, фіброміома матки та аденоміоз часто супроводжують один одного, обумовлюючи складність та тривалість лікування пацієнток з маточною безплідністю.

При синдромі Ашермана маткова безплідність пояснюється облітерацією порожнини матки та трубних кутів синехіями (зрощеннями). Ця патологія зазвичай пов’язана з травмуванням базального шару ендометрію з подальшим розвитком інфекційного процесу. До формування внутрішньоматкових синехій можуть призводити ускладнені аборти, гістерорезектоскопія, діагностичні вишкрібання, ендометрити, генітальний туберкульоз, використання внутрішньоматкових контрацептивів.

Маточне безпліддя, індуковане наявністю сторонніх тіл у порожнині органу, трапляється рідко. Механічні перешкоди для імплантації в цьому випадку можуть створювати внутрішньоматкові спіралі та окремі частини, лігатури, кісткові останки плода. Маточне безпліддя часто поєднується з цервікальними факторами – гіпертрофією шийки матки, атрезією та поліпами цервікального каналу, ендометріозом шийки матки, змінами властивостей цервікального слизу та ін.

Симптоми маткового безпліддя

Маточна форма безплідності діагностується в тому випадку, якщо жінка репродуктивного віку, яка веде регулярне статеве життя без використання засобів контрацепції, не може завагітніти протягом року; при цьому виключаються інші ймовірні причини безпліддя (у тому числі чоловічий фактор), а у пацієнтки виявляються ті чи інші захворювання матки, які потенційно перешкоджають зачаттю.

Відсутність вагітності може бути єдиним очевидним симптомом гінекологічних захворювань, але найчастіше поєднується з іншими ознаками неблагополуччя у репродуктивній сфері. Так, при гіперплазії ендометрію, поряд з матковим безпліддям, можуть виникати міжменструальні виділення, що мажуть, або ановуляторні маткові кровотечі.

Для міоми матки характерні рясні тривалі менструації та метрорагії, що призводять до анемізації, болю в нижній частині живота та в попереку, дизуричні явища, запори. При перекруті ніжки міоматозного вузла розвивається типова клініка гострого живота. Сторонні тіла матки можуть заявляти про себе не тільки матковим безпліддям, а й менорагією, метрорагією, розвитком хронічного ендометриту або піометрів.

Пацієнтки з внутрішньоматковими синехіями мають схильність до гіпоменструального синдрому чи аменореї. При легкій формі синдрому Ашермана можливий настання вагітності, проте її перебіг може ускладнюватися мимовільним перериванням, передчасними пологами, патологією плаценти (низьким або щільним прикріпленням, передлежанням). Порушення менструальної функції та диспареунія є частими супутниками вроджених аномалій матки.

Діагностика маткового безпліддя

Той чи інший варіант маткового безпліддя діагностується за винятком інших причин інфертильності та лабораторно-інструментальному підтвердженні наявної патології матки. При зборі анамнезу гінеколог з’ясовує, коли виникли проблеми із зачаттям, тобто чи є безпліддя первинним чи вторинним. Докладно вивчаються відомості про перенесені гінекологічні захворювання та операції, ІПСШ, вагітності та їх результати, екстрагенітальну патологію. Приділяється увага аналізу менструальної функції (віку менархе, тривалості та регулярності циклу).

При проведенні гінекологічного дослідження визначається правильність розвитку матки, її положення та розміри, виявляється відсутність або наявність міоматозних вузлів. Виявити внутрішньоматкову патологію з більшим ступенем достовірності дозволяє УЗД органів малого тазу. У діагностиці поліпів та оцінці стану порожнини матки використовується ультразвукова гістеросальпінгоскопія (УЗГСС) або рентгенівська гістеросальпінгографія. Безпосередня візуалізація передбачуваних змін, уточнення їх характеру та розташування досягається за допомогою гістероскопії.

Лабораторні методи дослідження (мікроскопія мазка, ПЛР-діагностика, кольпоцитологія та ін) відіграють допоміжну роль при діагностиці маткового безпліддя. Виняток становить гістологічне дослідження зіскрібка, отриманого при РДВ порожнини матки та цервікального каналу – даний аналіз відіграє вирішальну роль у підтвердженні гіперплазії ендометрію та визначенні її форми.

Лікування маткової безплідності

Патогенетична терапія маткового безпліддя тісно пов’язана із лікуванням основного захворювання. При гіперпластичній трансформації ендометрію після вишкрібання призначається циклічна естроген-гестагенна терапія на 3-6 місяців з подальшим плануванням вагітності. Лікування ендометріозу – також гормональне, часто тривале.

Вибір методу лікування міоми матки визначається локалізацією та розмірами вузла. Субмукозні міоми підлягають видаленню за допомогою гістерорезектоскопії, інтерстиціальні або субсерозні вузли видаляються шляхом консервативної міомектомії лапароскопічним або лапаротомічним доступом. Можливе проведення емболізації маткових артерій. Вагітність дозволяється не раніше, ніж через 6 місяців після хірургічного лікування міоми після оцінки стану рубця на матці.

Лікування внутрішньоматкових синехій зводиться до розсічення зрощень під ендохірургічним контролем та подальшого призначення гормонотерапії на період 3-6 місяців. При подвоєнні матки або дворогій матці виробляють метропластику; усунення внутрішньоматкової перегородки здійснюють шляхом її висічення, лазерної реконструкції порожнини матки. Сторонні тіла, що стали причиною маткового безпліддя, видаляють у процесі гістероскопії; за наявності ендометриту проводять протизапальну терапію.

Прогноз на відновлення природної фертильності після лікування маткової форми безплідності варіабельний. Достовірний позитивний вплив на частоту наступу вагітності має міомектомія, видалення поліпів ендометрію, проведення курсів циклічної гормонотерапії. Якщо самостійна вагітність не настає після усунення причини безпліддя матки, в деяких випадках можуть допомогти допоміжні репродуктивні технології.

Adblue solutions blackpool remapping and diagnostics.