У повний місяць, як відомо, виходять на полювання перевертні та вампіри. Віра в те, що звичайні люди під впливом Місяця теж можуть трохи втратити контакт з реальністю, виникла багато тисячоліть тому і широко поширилася.

Якщо опитати поліцейських чи працівників швидкої допомоги, то деякі з них напевно скажуть, що у повний місяць відбувається більше нещасних випадків, нападів та божевіль. У 2007 році поліція в англійському курортному місті Брайтоні під час повені навіть привертала до служби додаткових співробітників.

Здатність Місяця впливати на поведінку людини – безсумнівно, популярна тема. Вона лягла в основу не лише міфів та казок, а й сотень наукових досліджень. Минулого літа в ході досвіду випробовувані, що спали в лабораторії, оцінювали якість свого сну на 15% нижче, якщо ця ніч припадала на повний місяць – навіть з урахуванням того, що вони не бачили ні сам Місяць, ні додаткового світла від нього. До того ж на засинання у них йшло в середньому на п’ять хвилин більше.

Це дослідження привернуло велику увагу пресі, але в ньому взяли участь всього 33 людини, і навіть самі автори не поспішали робити з його результатів далекосяжні висновки.

Більш надійною статистичною основою може стати мета-аналіз, у ході якого розглядаються результати множинних експериментів. У 1985 році такий підхід використовували американські психологи Джеймс Роттон та Айван Келлі. Вони проаналізували дані 37 досліджень впливу місячного циклу на людину і зробили висновок, що Місяць ніяк не пов’язаний із кількістю психічних загострень, вбивств, самогубств, дорожніх аварій та злочинів.

Вивчаючи окремі роботи, де заявлялося про наявність такого зв’язку, вони зауважили, що у цієї залежності могли бути інші пояснення – наприклад, повний місяць випадав на свята чи вихідні, коли кримінальна обстановка в цілому ускладнюється. Дослідженнями, ув’язується повний місяць з безладами, протистояло не менше кількості робіт, які відзначали падіння рівня криміналу під час повного Місяця. Роттон і Келлі дійшли висновку, що зібрані статистичні дані не дозволяють впевнено передбачати поведінку людей. Коли вони включали до своїх розрахунків фазу Місяця, точність прогнозів підвищувалася лише на 1%.

З того часу були проведені й інші дослідження, що теж дали неоднозначні результати. У 1992 році аналіз 20 робіт про вплив фази Місяця на кількість спроб самогубства не знайшов між цими явищами жодної доведеної залежності. Знову ж таки, ті вчені, які побачили таку зв’язок, не враховували інші фактори: наприклад, певні дні тижня.
Можливо, одна з причин, що пояснюють популярність теорії про вплив Місяця на людину, полягає у тому, як працюють наукові журнали. Вони більш схильні публікувати дослідження, автори яких заявляють про наявність позитивного результату, ніж ті, де жодного зв’язку між факторами знайти не вдається. Так що ніхто не знає, скільки робіт, що розвінчують популярний міф про повний місяць, припадає пилом у редакционних архівах.

Ще один питання: яким саме чином Місяць може впливати на поведінку? Одна з теорій свідчить, що супутник Землі притягує рідини в організмі людини так само, як воду під час океанських припливів. Але Місяць набагато менший за Землю, і його тяжіння набагато слабкіше. Крім того, сила місячної гравітації не залежить від фази. Є й припущення, що на людину може впливати місячне світло. Але його інтенсивність при повному місяці в чотири рази менша, ніж у свічки.

Собака буває кусючою

А як же тоді бути з кусючими тваринами, запитують прихильники місячної теорії? Лікарі з Бредфордської королівської лікарні на півночі Англії вивчили медичні дані за два роки і виявили, що на повну до лікарні поступало вдвічі більше пацієнтів з укусами собак, кишок, щурів та коней, ніж у молодика. Але з чим це було пов’язано, встановити не вдалося. Не було навіть зрозуміло, чи трапилися чи всі ці укуси у темну годину доби.

Фахівці висловили припущення, що повна Місяць може впливати не безпосередньо на тварин, а на паразитів, що живуть на їх шкірі. Проте в тому ж самому випуску наукового журналу було опубліковано і інше дослідження – вчені аналізували річну статистику з укусів собак в Австралії і з’ясували, що якщо взяти до уваги дні тижня, то повний місяць перестає бути статистичним фактором.

Отже, переконливих наукових підтверджень впливу Місяця на поведінку дуже мало. То чому ж багато людей упевнені в тому, що ця зв’язок існує? Можливо, праворуч у так званій упередженості підтвердження – людина схильна помічати та запам’ятовувати інформацію, яка відповідає її переконанням. Поліцейський чи лікар швидкої допомоги зауважує повний Місяць – і пов’язує його з тим, що ніч нині видалася напружена. Якби в небі висів тонкий серп, навряд чи служитель закону помітив би його або зробив би якийсь висновок.

А як взагалі цей міф міг виникнути? Є цікава теорія: доти, як людство придумало вуличне освітлення, бездомним людям, схильним до психічних розладів, могло заважати спати яскравий світло повного Місяця, що могло у свою чергу провокувати загострення.

Є й думка, що повний місяць впливає тільки на деяких людей, і тому дослідження загального характеру нібито не можуть дати правильних результатів. Прихильники цієї точки зору стверджують, що потрібно цілеспрямовано вивчати лише тих індивідів, які вважають, що на них впливає Місяць.

Можливо, такий підхід рано чи пізно дозволить з’ясувати, що повний місяць і справді пробуджує в деяких людях звіра. Але поки можна стверджувати, що таке трапляється лише у романах та фільмах жахів.