Медикаментозний стоматит

Медикаментозний стоматит – це запальне захворювання слизової оболонки ротової порожнини, що розвивається в результаті алергічної реакції після використання лікарських засобів. Патологічний процес характеризується різними змінами з боку слизової оболонки: набряклістю, появою плям, пухирів, ерозій тощо. буд. У діагностиці вирішальне значення мають дані алергологічного анамнезу та алергопроби. Лікування захворювання починають із усунення контакту з алергеном, а надалі, виходячи з конкретного клінічного випадку, використовують пероральні та топічні форми медикаментів.

Медикаментозний стоматит є алергічною реакцією з боку слизової оболонки порожнини рота на прийом будь-якого медикаменту, що проявляється її запальними змінами та появою висипів. При цьому реакція на той самий препарат у різних пацієнтів може радикально відрізнятися, тому складно говорити про характерну клінічну картину. Захворювання зустрічається серед пацієнтів різного віку, але частіше йому схильні молоді люди та діти. Важливо, що медикаментозний стоматит формується лише за неодноразовому контакту з лікарським засобом, зазвичай, при пероральному прийомі. Стоматит може бути не єдиним проявом сенсибілізації – так, поряд зі змінами слизової порожнини рота ймовірно розвиток будь-яких інших алергічних захворювань аж до анафілактичного шоку та набряку Квінке. Цей факт потребує особливо уважного ставлення лікаря-стоматолога до пацієнта з медикаментозним стоматитом.

Пусковим чинником у розвиток захворювання може стати будь-який препарат. У певних умовах його потрапляння до організму викликає форму імунної відповіді, що супроводжується патологічними змінами з боку слизової оболонки порожнини рота. У процес можуть бути залучені інші слизові, шкірні покриви і внутрішні органи. Після першого контакту з алергеном настає латентний період, що займає від 10 до 20 днів. У цей час синтезуються антитіла, відповідальні за формування алергічної реакції на подальший контакт із препаратом. Причому вона може розвиватися як за кілька хвилин у вигляді алергічного шоку, так і проявитись через кілька днів. Як алергени найчастіше виступають сульфаніламіди, антибіотики, ферменти, анестетики, вакцини, сироватки, барбітурати, препарати солей важких металів, йоду та брому.

Скарги та симптоми залежать від клініко-морфологічної форми – у стоматології виділяють катаральний, ерозивний та виразково-некротичний медикаментозний стоматит. При катаральному процесі пацієнта турбує свербіж та печіння слизової оболонки в осередку ураження, відчуття дискомфорту при прийомі гострої, солоної та кислої їжі. Слизова оболонка набрякла, відзначається виражена гіперемія, висипання відсутні. При огляді язика стоматолог може виявити атрофію сосочків та гіперемію.

Ерозивна форма характеризується хворобливими відчуттями при розмові та прийомі їжі, погіршенням самопочуття, слабкістю та субфебрильною лихоманкою. У роті з’являються бульбашки, після розтину яких залишається ерозивна поверхня. Найважче протікає виразково-некротична форма медикаментозного стоматиту. Пацієнт скаржиться на сильний біль, особливо при контакті з їжею або напоями, запах з рота, слабкість, загальне нездужання та підвищення температури. Патоморфологічні елементи на набряковій гіперемірованій слизовій оболонці представлені ерозіями, виразками та ділянками некротизованих тканин. Регіонарні лімфатичні вузли збільшені та болючі при пальпації. Цей різновид захворювання повинен викликати особливу настороженість через високий ризик приєднання вторинної інфекції. При будь-яких формах медикаментозного стоматиту пацієнта може турбувати сухість у ротовій порожнині та порушення слиновиділення.

Окремо виділяють фіксований медикаментозний стоматит, при якому на слизовій оболонці ротової порожнини з’являються одиничні або множинні плями до 1,5 см в діаметрі. У середині плями або групи плям утворюється невелика бульбашка з серозним вмістом, що розкривається майже відразу після виникнення. При наступному контакті з препаратом-алергеном бульбашка з’являється там же. Для цього захворювання характерна скарга на болючість при розкритті рота. Причиною розвитку цієї форми також є сульфаніламіди, тетрациклін та барбітурати, але у стоматологічній практиці його виділяють як окремий вид.

Для грамотної діагностики необхідно досконально вивчити аллергоанамнез пацієнта, тобто. з’ясувати, чи пов’язаний розвиток захворювання з прийомом будь-яких препаратів, чи відзначалися такі епізоди раніше, чи є якісь інші прояви алергії тощо. Після цього лікар переходить до повноцінного огляду, що включає оцінку стану шкіри та слизових оболонок. З допоміжних методів використовуються шкірні алергопроби, біохімічний аналіз крові, визначення специфічних IgE до лікарських алергенів.

Диференціальна діагностика медикаментозного стоматиту проводиться з ексудативною еритемою, герпесом та виразково-некротичним стоматитом Венсана. Всі ці захворювання не мають взаємозв’язку з прийомом будь-якого медикаменту, а покращення ніяк не пов’язане з його скасуванням. Крім того, при герпетичному стоматиті висипання охоплюють не тільки ротову порожнину, але і червону облямівку губ, а також шкіру на обличчі. Відзначається гострий катаральний гінгівіт. При виразково-некротичному гінгівіті Венсана на слизовій оболонці формуються глибокі виразки, поверхня яких покрита сірим нальотом, ясенові сосочки набувають форми конусів і кровоточать. Пацієнта турбує гнильний запах із рота.

Схема лікування формується виходячи з форми медикаментозного стоматиту, але у всіх випадках головне – усунення контакту з препаратом-алергеном та дотримання дієти, що щадить, з винятком подразнюючої їжі. При всіх формах зменшення сенсибілізації призначають пероральний прийом антигістамінних препаратів (цетиризин, лоратадин, дезлоратадин). Виразково-некротична форма зменшення запалення може вимагати перорального прийому глюкокортикоїдів (преднізолон).

Щоб зменшити біль та дискомфорт, використовуються місцеві анестетики (мазь з анестезином, лідокаїн у формі спрею). При ерозивній та виразково-некротичній формі з метою прискорення загоєння застосовують стимулятори регенерації, наприклад, адгезивну дентальну пасту. Для лікування виразково-некротичного медикаментозного стоматиту для видалення некротичних мас додатково призначають протеолітичні ферменти (трипсин, хімотрипсин). Важливо пам’ятати, що в деяких пацієнтів алергічна реакція може протікати дуже важко, аж до розвитку загрозливих для життя станів – набряку Квінке та анафілактичного шоку. У такому разі показано термінову госпіталізація.

Усунення контакту з алергеном та грамотне медикаментозне лікування швидко призводить до покращення стану пацієнта. За відсутності терапії, особливо у разі виразково-некротичної форми, великий ризик приєднання вторинної інфекції та різних гнійних ускладнень. Також дуже важливо провести повноцінне алергологічне обстеження та встановити, до яких саме препаратів відзначається сенсибілізація, щоб надалі уникати контакту з ними.