Меланома

Меланома – злоякісна пухлина, що виникає в результаті атипового переродження та розмноження пігментних клітин (меланоцитів). Найчастіше вражає шкіру, але може зустрічатися і слизових. Характеризується швидким поширенням пухлинних клітин у всьому організмі. Меланома діагностується за даними дослідження мазка-відбитка, зробленого з поверхні. Гістологічне підтвердження діагнозу провадиться після видалення освіти. Лікування проводиться залежно від стадії меланоми і може полягати у хірургічному висіченні освіти, видаленні лімфатичних вузлів, імунотерапії, променевої терапії та хіміотерапії.

Меланома є одним із видів раку шкіри. Перед меланоми припадає 1-1,5% від усіх злоякісних новоутворень. За даними ВООЗ, щороку у світі від меланоми гине близько 48 000 осіб і відзначається зростання захворюваності. Найчастіше меланома діагностується у пацієнтів, які у південних країнах за умови підвищеної природної інсоляції. Схильні до захворювання в основному люди старше 30 років, але окремі випадки меланоми трапляються і у дітей. У різних країнах світу захворюваність на меланому шкіри варіює від 5 до 30 осіб на 100 000 населення.

Ризик розвитку меланоми підвищений у осіб із I та II фототипом шкіри. Найбільш малоймовірний розвиток захворювання у людей зі смаглявою шкірою та осіб негроїдної раси. Імовірність виникнення меланоми підвищують наявні в анамнезі (навіть у ранньому дитинстві) сонячні опіки, надмірне ультрафіолетове опромінення, як природне, так і отримане в солярії. Простежується спадкова схильність – виникнення захворювання в осіб, які мають у сімейному анамнезі випадки меланоми. Вчені припускають, що це пов’язано з порушенням у роботі супресорів, що пригнічують пухлинне зростання, що генетично передається.

Близько 70% випадків розвитку меланоми трапляється внаслідок злоякісного переродження пігментних невусів, до яких належать: гігантський пігментний невус, блакитний невус, невус Ота, складний пігментний невус, прикордонний невус. З високою ймовірністю трансформуватися в меланому можуть пігментна ксеродерма і меланозу Дюбрейля. До факторів, що запускають процес малігнізації невуса або пігментного утворення, відносяться його травмування та підвищена інсоляція, спадкові та ендокринні фактори.

Сучасна дерматологія класифікує меланоми за фазами розвитку та клінічними типами. Виділяють дві фази у розвитку меланоми: горизонтальну та вертикальну. На початку свого розвитку меланома росте лише у горизонтальному напрямі, не виходячи за межі епітеліального шару. Потім настає вертикальна фаза і пухлинний процес починає поширюватися в розташовані нижче шари шкіри, переходить в дерму і підшкірну жирову клітковину. У вертикальній фазі зростання меланоми значно прискорюється та відбувається її метастазування.

Залежно від клінічних проявів існує 3 типи меланом шкіри: поверхнево-поширювальна, вузлова та лентиго-меланома. Поряд з цим у 1997 році було прийнято міжнародну класифікацію меланом за системою TNM.

• Т-первинна пухлина, що класифікується в залежності від товщини проростання, наявності або відсутності виразок. Точно визначається лише після проведеного лікування.
• N – стан регіонарних лімфатичних вузлів.
• Nx – немає достовірних даних для правильної оцінки.
• N0 – ознаки ураження лімфатичних вузлів відсутні.
• N1 – метастази у лімфатичних вузлах розміром до 3 см.
• N2a – метастази більше 3 см.
• N2b – наявність метастазів у шкіру або підшкірну жирову клітковину, розташованих на відстані більше 2 см від основної пухлини (транзитні метастази).
• N2c – наявність метастазів у лімфатичні вузли розміром більше 3 см у поєднанні з транзитними метастазами.
• М – віддалені метастази (виходять за межі регіонарної зони)
• Мх немає даних для визначення наявності віддалених метастазів.
• М0 – віддалені метастази не визначаються.
• М1а – віддалені метастази в лімфатичних вузлах, шкірі або підшкірній жировій клітковині.
• М1b – наявність метастазів у внутрішні органи.

Меланома характеризується великою різноманітністю клінічної картини. Як щодо розташування та розмірів пухлини, так і щодо її консистенції та забарвлення. Меланома може бути округлою, полігональною, трикутною або мати будь-яку іншу форму. Колір пухлини буває чорним, сірим, коричневим, синюватим, рожево-фіолетовим та сірим. Причому фарбування може бути рівномірним по всій площі меланоми, а може включати поєднання кількох кольорів. Трапляються і депігментовані меланоми.

Меланома може мати розміри від кількох міліметрів до 3 см. Її консистенція зазвичай щільна, але може бути і еластичною. Поверхня пухлини буває незміненою, виразкованою, мокнучою, кровоточивою при травмуванні або покритою скоринками. Характерною є відсутність шкірного малюнка на поверхні меланоми. У вертикальній фазі свого зростання меланома починає височіти над поверхнею шкіри, приймаючи при цьому грибоподібну, вузлову, бугристу або сферичну форму. Шкірні метастази меланоми проявляються у вигляді пігментних включень, вузликів або гіперемії, які розташовані по периметру пухлини.

Поверхнево-поширювальна форма меланоми зустрічається у 60% випадків захворювання. На початку свого зростання така меланома має вигляд невеликої пігментної плями діаметром до 5 мм. Пляма забарвлена ​​у коричневий або чорний колір і лежить в одній площині з поверхнею шкіри. Горизонтальна фаза меланоми, що поверхнево-поширюється, може розтягуватися на період до 7 років. При переході у вертикальну фазу розвитку відбувається різке зростання пухлини та її підвищення над рівнем шкіри.

Вузлова форма меланоми у структурі захворювання становить близько 20%. Для неї характерна форма вузла, поліпа чи гриба. Колір пухлини частіше буває синьо-червоним чи чорним. Через те, що вузлова меланома спочатку піднімається над рівнем шкіри, раніше вважалося, що він не має горизонтальної фази розвитку. Однак, зараз доведено, що це не так.

Лентіго-меланома виникає при злоякісній трансформації меланозу Дюбрейля. На її частку припадає 20% усіх меланом. Має досить тривалий період горизонтального зросту (10-20 років). У вертикальній фазі розвитку вогнище ураження стає неправильною форми з нерівними краями та нерівномірним фарбуванням.

По лімфатичних судинах меланома метастазує у лімфатичні вузли та шкіру. Шкірні метастази за клінічною картиною поділяють на вузлові, сателітні, рожеподібні та тромбофлебітоподібні. Вузлові метастази меланоми характеризуються множинними вузликами різних розмірів, що підшкірно розташовуються на різному віддаленні від первинної пухлини. Сателітні метастази розташовуються навколо первинної меланоми у вигляді пігментних плям, що мають таке ж забарвлення, як і первинне вогнище. Рожеподібна форма метастазування має вигляд почервоніння та набряку шкіри навколо вогнища меланоми. При тромбофлебітоподібній формі спостерігається почервоніння шкіри і розширення поверхнево розташованих вен на ділянці шкіри навколо меланоми, виявляються радіально болючі ущільнення, що розходяться.

Поширення пухлинних клітин меланоми по кровоносних судинах призводить до виникнення віддалених метастазів у внутрішніх органах: легенях, печінці, кістках, головному мозку, надниркових залозах, нирках.

Різноманітність клінічної картини та відсутність яскравих симптомів на початку захворювання ускладнює своєчасну діагностику меланоми. Запідозрити трансформацію невуса в меланому можна за зміни його кольору, появі нерівномірності в фарбуванні, згладжуванні його меж, збільшення розмірів, зникнення шкірного малюнка лежить на поверхні невуса. Поява почервоніння навколо невуса, ерозування його поверхні, виникнення тріщин, кровоточивості або неприємних відчуттів в області невуса є також приводом для термінової консультації дерматоонколога.

При огляді освіти оцінюють його краї, щільність, зміщення відносно навколишніх тканин. Проводять дерматоскопію освіти та навколишньої шкіри. Для виявлення метастазів меланоми оглядають інші ділянки шкірного покриву, а також регіонарні лімфатичні вузли. Можливе проведення радіоізотопного дослідження. Пацієнт приймає радіопрепарат натще. Потім за допомогою радіометрії оцінюють накопичення ізотопу в галузі освіти та на здоровій ділянці шкіри.

У діагностиці меланоми категорично не застосовується біопсія шкірного утворення, оскільки вона може спричинити зростання пухлини та її метастазування. p align=”justify”> Основним методом діагностики є виявлення атипових меланоцитів при проведенні цитологічного дослідження мазка-відбитка, взятого з поверхні освіти. Однак остаточний діагноз меланоми можна встановити лише після гістологічного дослідження віддаленої пухлини.

Вибір методу лікування меланоми залежить від фази її розвитку, поширеності процесу та наявності метастазування. Якщо лікування розпочато у фазі горизонтального зростання меланоми, достатньо її хірургічного висічення в межах здорових тканин. При виявленні глибокого проростання пухлини хірургічне лікування поєднують з імунохіміотерапією альфа-інтерфероном для профілактики рецидиву. Метастазування меланоми в регіонарні лімфатичні вузли є показанням для їх видалення.

Виявлення декількох меланом вимагає видалення їх усіх та додаткового проведення хіміотерапії, опромінення уражених ділянок шкіри або комбінування цих методів з імунотерапією. Пацієнтам з віддаленими метастазами меланоми проводиться паліативне лікування: висічення великих вогнищ пухлини, які завдають пацієнту вираженого дискомфорту. У деяких випадках можливе проведення операцій з видалення метастазів із внутрішніх органів. Також проводиться променева та хіміотерапія.

На жаль, навіть за сучасного рівня розвитку медицини кожен третій випадок меланоми закінчується швидким летальним кінцем. Приблизно половині пацієнтів не вдається продовжити життя довше 5 років.

Профілактика меланоми полягає у уникненні впливу провокуючих факторів та онкозастереження щодо існуючих пігментних невусов. Людям зі світлою шкірою, особливо власникам I та II фототипу, необхідно уникати надмірної інсоляції та сонячних опіків. Важливе значення має обмеження впливу ультрафіолетових променів на ділянки шкіри, де розташовані пігментні невуси. При появі різких змін у розмірі, кольорі чи консистенції невуса необхідно проконсультуватися у дерматолога чи онколога. Своєчасна діагностика та хірургічне висічення меланомонебезпечних утворень шкіри та часто невусів, що часто травмуються, попереджає їх трансформацію в меланому.