Меланоз Дюбрейлю

Меланоз Дюбрейлю — передмеланомне захворювання шкіри, що є одиничною пігментною плямою з нерівними обрисами, що розташовується на відкритій ділянці шкірного покриву. Колір плями варіює від світло-коричневого до чорного і може бути різним у різних ділянках плями. З метою диференціації меланозу Дюбрейля від інших невоїдних захворювань шкіри проводиться дерматоскопія, цитологічне дослідження мазка відбитка шкірного новоутворення. Оскільки меланоз Дюбрейля часто малигнізується і переходить у меланому, в лікуванні переважно його повне хірургічне висічення до здорових тканин; можливе проведення рентгенотерапії.

Меланоз Дюбрейля – пігментне утворення, яке є прикордонним передмеланомним ураженням шкіри. Належить до меланомонебезпечних невусов. Меланоз Дюбрейля розвивається, як правило, в осіб похилого віку. За деякими даними, це захворювання зустрічається у 3-х осіб з 1000 осіб старше 50 років. Різні автори наводять цифри, за якими меланоми, розвинуті з меланозу Дюбрейля, становлять від 10% до 33% від усіх меланом шкіри. Частота трансформації захворювання на меланому становить 35-40%, у деяких авторів зазначена цифра 75%. Причинами злоякісного переродження меланозу Дюбрейля є інсоляція, механічні, хімічні та інші травми новоутворення.

Захворювання є плоскою одиничною пігментною плямою, нерівні краї якої нагадують географічну карту. На початку захворювання пляма зазвичай має світло-коричневе забарвлення та діаметр 2-3 см. Поступово відзначається зростання плями та потемніння його забарвлення. В результаті розміри осередку ураження шкіри можуть досягати 20 см у діаметрі. Пляма набуває нерівномірного забарвлення від коричневого до чорного кольору з сірими або синюшними ділянками. На поверхні плями можуть спостерігатися ділянки з відсутністю фарбування, які відповідають зонам спонтанної регресії захворювання.

Характерна локалізація меланозу Дюбрейля — це відкриті ділянки шкіри, переважно обличчя (ніс, щоки, лоб) і шия. У зв’язку з цим деякі автори вказують на зв’язок виникнення захворювання з хронічним сонячним дерматитом, що є у пацієнта.

При переході меланозу Дюбрейля в меланому на ділянці пігментної плями виявляється ущільнення з папіломатозною поверхнею, відбувається зміна кольору плями (потемніння або освітлення), посилюється процес лущення, навколо плями виникає почервоніння, а на його поверхні може з’явитися ерозування. Точних причин малігнізації меланозу не встановлено. Певну роль у цьому процесі відводять інсоляції та травматизації ураженої ділянки шкіри.

Сучасна дерматологія не може застосовувати біопсію шкіри для діагностики трансформації меланозу Дюбрейля в меланому, оскільки такий метод дослідження може стимулювати зростання пухлини та її дисемінацію. Тому застосовується цитологічне дослідження мазка-відбитка із поверхні освіти. Просте зняття відбитка із поверхні буває малоінформативно. З цієї причини дерматолог перед взяттям мазка трохи шкребе поверхню освіти. Діагностичним критерієм виникнення меланомного раку шкіри є виявлення у відбитку атипових меланоцитів.

Під час діагностики меланоз Дюбрейля диференціюють від невуса Ота, ділянки гіперпігментації, себорейної кератоми, пігментованої базаліоми, пігментного невуса та меланоми.

У зв’язку з великим відсотком малігнізації захворювання у разі діагностики меланозу Дюбрейля повинно проводитися радикальне висічення всієї ділянки ураження шкіри аж до здорових тканин. При цьому захоплюють 1-2 см незміненої шкіри по всьому периметру плями. Враховуючи локалізацію процесу на обличчі, його видалення іноді є для хірурга нелегким завданням і вимагає застосування методів пластичної хірургії. При великих розмірах плями і пов’язаних з цими труднощами для його хірургічного висічення може застосовуватися локальний вплив на утворення рентгенівськими променями, яке часто дає хороші результати.