Менструальна мігрень (Катаменіальна мігрень)

Менструальна мігрень – Це одна з форм простої мігрені, що виникає у зв’язку з коливанням рівня естрадіолу в менструальному циклі. Клінічно проявляється мігренозними атаками без аури, що виникають у навколоменструальний період. Діагностика включає збирання анамнезу, дослідження неврологічного статусу, гінекологічне обстеження, оцінку гормонального статусу, при необхідності виконується реоенцефалографія, церебральна МРТ. Купірування пароксизмів проводиться із застосуванням триптанів, протизапальних, протиблювотних препаратів. У профілактичному лікуванні використовують триптани, препарати естрогенів.

Під терміном «менструальна мігрень» мають на увазі мігренозні напади, що виникають у жінок у передменструальному періоді та в ході менструації. Патологія є різновидом мігрені без аури. Відомо, що 60% жінок, які страждають на мігрень, повідомляють про підвищену частоту головного болю під час менструації. Поширеність суто менструальної мігрені, що не супроводжується пароксизмами цефалгії в інші періоди, варіює в межах 7-14% від усіх випадків у жінок. Вона досягає піку серед жінок 40-річного віку та значно знижується у менопаузі.

Зв’язок мігрені з гормональним тлом стає очевидним, якщо вивчити статистику. Зустрічаність мігренозних нападів в обох статей однакова в дитячому та похилому віці, у репродуктивному періоді захворюваність жінок у 3 рази вища, ніж у чоловіків. Проведені дослідження продемонстрували залежність перебігу мігрені від рівня статевих гормонів, насамперед естрадіолу. Різке зниження останнього в кінці менструального циклу виступає основним тригером головного болю, що виникає.

Провокувати больовий пароксизм можуть стресові ситуації, фізична перенапруга, вживання в передменструальні дні шоколаду, алкоголю, цитрусових. Сприятливими до виникнення менструальної мігрені факторами вважають:

• знижений поріг больової чутливості;
• підвищений рівень естрогенів та прогестерону;
• прийом гормональних препаратів, зокрема контрацептивів;
• гінекологічні захворювання;
• позитивний сімейний анамнез.

Механізми виникнення менструальної мігрені вивчаються. Провідною патогенетичною теорією нині визнано теорію дефіциту естрогенів. Естрогенові рецептори представлені практично у всіх церебральних структурах, більше їх зосереджено в гіпоталамусі. Впливаючи на рецептори, естрадіол регулює роботу нейромедіаторних систем, зокрема знижує активність ноцицептивних нейронів.

Естрогени здатні модулювати проведення больових імпульсів на різних рівнях: на рівні тригемінального нерва та ядра, таламуса, провідних трактів, кіркових структур. Вони також впливають на синтез серотоніну, що бере участь у нейронально-судинних механізмах розвитку мігренозного пароксизму. Резке падіння рівня естрадіолу, що виникає перед менструацією, негативно відбивається на функціонуванні зазначених вище систем, призводить до появи цефалгії.

Теорія дефіциту знаходить підтвердження у клінічних дослідженнях. Так, запровадження естрадіолу попереджає виникнення пароксизму менструальної мігрені, яке скасування призводить до відновлення симптоматики. Проте гормональні коливання відбуваються і здорові жінки. Ймовірно, існує генетичні особливості, що схильні до розвитку мігрені на тлі зниження рівня естрогенів.

Захворювання не знайшло відображення у переліку нозологій у Міжнародній класифікації головного болю, проте його діагностичні критерії були визначені та викладені у додатку. У порівнянні з головними болями, що виникають в інші фази циклу, менструальні мігрені більш тяжкі у більшості жінок і можуть бути тривалішими, а також більш стійкими до лікування.

Сучасна неврологія виділяє 2 види менструальної мігрені. Обидві форми виникають не менше ніж у двох із трьох менструальних циклів, відрізняється лише тимчасовий проміжок появи мігренозної атаки. Відповідно до цього критерію розрізняють такі види мігрені:

• Істинно менструальна – Цефалгії виникають тільки в останні 2 доби, що передують менструації, тривають до третього дня циклу. Складає близько 10% випадків.
• Менструально-асоційована – Поряд з передменструальним періодом цефалгія з’являється і в інші дні менструального циклу.

У типових випадках захворювання стартує у період або протягом кількох років після пубертату. У половини хворих воно поєднується з передменструальним синдромом. Симптоматика нападу менструальної мігрені ідентична проявам інших форм простої мігрені. Відмінною рисою є виникнення певний період менструального циклу.

Пароксизм починається без попередніх проявів з інтенсивною тупою або пульсуючою цефалгією, що торкається половини голови. Характерна світлобоязнь, гіперчутливість до запахів, фонофобія. Спостерігається відсутність апетиту, нудота, блювання без полегшення, діарея. Пацієнтки відзначають слабкість, запаморочення, депресивний настрій. Тривалість нападу варіює в межах 1-3 діб.

Вважається, що менструальна форма відрізняється тяжкістю пароксизмів. Пацієнтки, що мають поряд з передменструальними атаками та інші, відзначають велику інтенсивність цефалгії, виражену слабкість, анорексію, неодноразове блювання під час передменструального нападу. Практично у всіх випадках під час вагітності спостерігається значне покращення або повне зникнення цефалгічних атак. Прийом оральних контрацептивів негативно відбивається протягом хвороби, призводить до обтяження нападів.

Виражена тяжкість та велика тривалість атак менструальної мігрені негативно відбивається на якості життя пацієнток, їхньої професійної діяльності. За відсутності адекватного лікування, пацієнтки з тривогою очікують на кожну менструацію. Найбільш важким ускладненням є мігренозний статус, при якому внаслідок багаторазового блювання і неможливості приймати їжу настає зневоднення, розвиваються електролітні порушення, що вимагають невідкладної медичної допомоги.

Діагностичні заходи здійснюються лікарем-неврологом разом із гінекологом-ендокринологом. Обов’язковим є збирання сімейного анамнезу, опитування пацієнтки щодо частоти мігренозних атак, їх зв’язок із менструальним циклом. До переліку необхідних обстежень входить:

• Неврологічний огляд. Неврологічний статус у період між нападами відповідає нормі, що дозволяє виключити органічну патологію нервової системи. При виявленні змін рекомендовано проведення реоенцефалографії, МРТ мозку.
• Гінекологічний огляд. Необхідний виявлення / виключення патології репродуктивної системи, оцінки стану за наявності поточного гінекологічного захворювання. Супутні гінекологічні захворювання діагностуються у 75% пацієнток.
• Дослідження рівня статевих гормонів. Дозволяє оцінити гормональний фон, виявити його порушення для їхньої подальшої корекції.

Диференційна діагностика

Захворювання необхідно відрізняти від передменструального синдрому. Обидва захворювання протікають із виникненням нападів перед початком менструальної фази, супроводжуються цефалгією, слабкістю. Однак для передменструального синдрому характерна емоційна лабільність, дисфорія, почуття голоду, біль у м’язах, артралгії, що не спостерігається при менструальній мігрені.

З клінічних особливостей проводиться також дифдіагностика коїться з іншими формами мігрені. Вперше менструальну мігрень, що виникла, диференціюють від органічної церебральної патології, що маніфестує гемікраніяю. Виняток інтракраніальних новоутворень, судинних мальформацій, кіст головного мозку здійснюється за результатами МРТ.

Найбільш ефективна терапія, що включає усунення мігренозних атак і профілактику їх виникнення. За наявності гінекологічної патології, гормонального дисбалансу хвора паралельно проходить лікування лікаря-гінеколога. До основних рекомендованих для лікування лікарських препаратів належать:

• Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Завдяки аналгетичній та протизапальній дії суттєво зменшують вираженість больового синдрому в період атаки. Можливе призначення НПЗЗ разом із триптанами.
• Триптани. Будучи агоністами рецепторів серотоніну, здатні пригнічувати основні патогенетичні механізми захворювання. Рекомендовані для профілактичної терапії та у нападний період. При прийомі в перші години гемікранії повне усунення нападу досягається в 40% випадків.
• Протиблювотні препарати. Необхідні при блювання, що багато разів повторюється. Купірування останньої дозволяє уникнути зневоднення, втрату електролітів.
• Препарати естрадіолу. Застосовуються у профілактичному лікуванні менструальної мігрені. За даними досліджень, терапія естрогенами в 3 рази знижує частоту пароксизмів. При регулярності циклу можливе призначення естрадіолу за 2 дні до початку менструації з тривалістю 7 днів. Неефективність застосування естрадіолу, як правило, обумовлена ​​хибною діагностикою форми мігрені, призначенням неадекватної дози препарату.

Менструальна мігрень має сприятливий прогноз. Частота та інтенсивність її пароксизмів знижується, а потім повністю зникає у постменопаузі. Незважаючи на деяку резистентність до терапії, адекватно підібране комплексне лікування в більшості випадків дозволяє значно покращити якість життя хворого. Профілактика виникнення захворювання включає своєчасне виявлення та лікування гінекологічних хвороб, корекцію гормональних порушень, виключення впливу провокуючих тригерів: перевтоми, стресів, порушень харчування.