Метаболічний синдром

Метаболічний синдром – симптомокомплекс, що проявляється порушенням обміну жирів та вуглеводів, підвищенням артеріального тиску. У хворих розвивається артеріальна гіпертензія, ожиріння, виникає резистентність до інсуліну та ішемія серцевого м’яза. Діагностика включає огляд ендокринолога, визначення індексу маси тіла та кола талії, оцінку ліпідного спектру, глюкози крові. При необхідності проводять УЗ-дослідження серця та добовий вимір АТ. Лікування полягає у зміні способу життя: заняттях активними видами спорту, спеціальної дієти, нормалізації ваги та гормонального статусу.

Метаболічний синдром (синдром Х) – коморбідне захворювання, що включає відразу кілька патологій: цукровий діабет, артеріальну гіпертензію, ожиріння, ішемічну хворобу серця. Термін «синдром Х» вперше було запроваджено наприкінці ХХ століття американським вченим Джеральдом Рівеном. Поширеність захворювання коливається від 20 до 40%. Хвороба частіше вражає осіб віком від 35 до 65 років, переважно страждають на пацієнти чоловічої статі. У жінок ризик виникнення синдрому після настання менопаузи збільшується у 5 разів. За останні 25 років кількість дітей із цим розладом зросла до 7% і продовжує збільшуватися.

Синдром Х – патологічний стан, що розвивається за одночасного впливу кількох чинників. Головною причиною є порушення чутливості клітин до інсуліну. В основі інсулінорезистентності лежить генетична схильність, захворювання підшлункової залози. До інших факторів, що сприяють виникненню симптомокомплексу, відносять:

• Порушення харчування. Підвищене споживання вуглеводів та жирів, а також переїдання призводять до збільшення ваги. Якщо кількість спожитих калорій перевищує енергетичні витрати, накопичуються жирові відкладення.
• Адинамія. Малоактивний спосіб життя, «сидяча» робота, відсутність спортивного навантаження сприяють уповільненню метаболізму, ожирінню та появі інсулінорезистентності.
• Гіпертонічна хвороба. Тривалі неконтрольовані епізоди гіпертензії викликають порушення кровообігу в артеріолах і капілярах, виникає спазм судин, порушується метаболізм у тканинах.
• Нервове напруження. Стрес, інтенсивні переживання призводять до ендокринних розладів та переїдання.
• Порушення гормонального балансу у жінок. Під час менопаузи підвищується рівень тестостерону, знижується вироблення естрогену. Це стає причиною уповільнення обміну речовин в організмі та збільшення жирових відкладень за андроїдним типом.
• Гормональний дисбаланс у чоловіків. Зниження рівня тестостерону після 45 років сприяє набору маси тіла, порушення метаболізму інсуліну та підвищенню артеріального тиску.

Першими ознаками метаболічних порушень стають стомлюваність, апатія, невмотивована агресія та поганий настрій у голодному стані. Зазвичай пацієнти вибіркові у виборі їжі, віддають перевагу «швидким» вуглеводам (торти, хліб, цукерки). Споживання солодкого спричиняє короткочасні підйоми настрою. Подальший розвиток хвороби та атеросклеротичні зміни в судинах призводять до періодичних болів у серці, нападів серцебиття. Високий рівень інсуліну та ожиріння провокують розлади роботи травної системи, появу запорів. Порушується функція парасимпатичної та симпатичної нервової системи, розвивається тахікардія, тремор кінцівок.

Для захворювання характерно збільшення жирового прошарку не тільки в ділянці грудей, живота, верхніх кінцівок, а й навколо внутрішніх органів (вісцеральний жир). Різкий набір ваги сприяє появі бордових стрій (розтяжок) на шкірі живота та стегон. Виникають часті епізоди підвищення артеріального тиску вище 139/89 мм рт. ст., що супроводжуються нудотою, головним болем, сухістю в роті та запамороченням. Відзначається гіперемія верхньої половини тулуба, зумовлена ​​порушенням тонусу периферичних судин, підвищена пітливість за рахунок збоїв у роботі вегетативної нервової системи.

Метаболічний синдром не має явної клінічної симптоматики, патологія часто діагностується на пізній стадії після виникнення ускладнень. Діагностика включає:

• Огляд фахівця. Лікар-ендокринолог вивчає анамнез життя та захворювання (спадковість, розпорядок дня, режим харчування, супутні хвороби, умови життя), проводить загальний огляд (параметри АТ, зважування). При необхідності хворий направляється на консультацію до дієтолога, кардіолога, гінеколога або андролога.
• Визначення антропометричних показників. Андроїдний тип ожиріння діагностується шляхом вимірювання кола талії. При синдромі Х цей показник у чоловіків становить понад 102 см, у жінок – 88 см. Зайва вага виявляється підрахунком індексу маси тіла (ІМТ) за формулою ІМТ = вага (кг)/зріст (м)². Діагноз «ожиріння» ставлять за ІМТ більше 30.
• Лабораторні аналізи. Порушується ліпідний обмін: підвищується рівень холестерину, ЛПНЩ, тригліцеридів, знижується рівень ЛПЗЩ. Розлад вуглеводного обміну веде до збільшення глюкози та інсуліну у крові.
• Додаткові дослідження. За показаннями призначається добовий моніторинг АТ, ЕКГ, ВІЛ-КГ, УЗД печінки та нирок, глікемічний профіль та глюкозотолерантний тест.

Метаболічні порушення слід диференціювати з хворобою та синдромом Іценка-Кушинга. З появою труднощів виконують визначення добової екскреції кортизолу із сечею, дексаметазонову пробу, томографію надниркових залоз або гіпофіза. Диференціальна діагностика метаболічного розладу також проводиться з аутоімунним тиреоїдитом, гіпотиреозом, феохромоцитомою та синдромом стромальної гіперплазії яєчників. І тут додатково визначають рівень АКТГ, пролактину, ФСГ, ЛГ, тиреотропного гормону.

Лікування синдрому Х передбачає комплексну терапію, спрямовану на нормалізацію ваги, параметрів АТ, лабораторних показників та гормонального фону.

• Режим харчування. Пацієнтам необхідно виключити легкозасвоювані вуглеводи (випічку, цукерки, солодкі напої), фаст-фуд, консервовані продукти, обмежити кількість солі, що споживається, і макаронних виробів. Щоденний раціон повинен включати свіжі овочі, сезонні фрукти, злакові, нежирні сорти риби та м’яса. Їжу слід вживати 5-6 разів на день невеликими порціями, ретельно пережовуючи та не запиваючи водою. З напоїв краще вибирати несолодкий зелений чи білий чай, морси та компоти без додавання цукру.
• Фізична активність. За відсутності протипоказань з боку опорно-рухової системи рекомендується біг підтюпцем, плавання, скандинавська ходьба, пілатес та аеробіка. Фізичне навантаження має бути регулярним, не менше 2-3 разів на тиждень. Корисна ранкова зарядка, щоденні прогулянки у парку чи лісосмузі.
• Медикаментозна терапія. Лікарські препарати призначаються з метою лікування ожиріння, зниження тиску, нормалізації обміну жирів та вуглеводів. При порушенні толерантності до глюкози застосовують препарати метформіну. Корекцію дисліпідемії при неефективності дієтичного харчування проводять статинами. При гіпертензії використовують інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих каналів, діуретики, бета-блокатори. Для нормалізації ваги призначають препарати, що зменшують всмоктування жирів у кишечнику.

При своєчасній діагностиці та лікуванні метаболічного синдрому прогноз сприятливий. Пізніше виявлення патології та відсутність комплексної терапії викликає серйозні ускладнення з боку нирок та серцево-судинної системи. Профілактика синдрому включає раціональне харчування, відмову від шкідливих звичок, регулярні заняття спортом. Необхідно контролювати як вага, а й параметри фігури (коло талії). За наявності супутніх ендокринних захворювань (гіпотиреоз, цукровий діабет) рекомендовано диспансерне спостереження ендокринолога та дослідження гормонального фону.