Метріт

Метріт – запальний процес у м’язовому шарі матки (міометрії), що у гострої чи хронічної формі. Перебіг метриту супроводжується виділеннями зі статевих шляхів (слизовими, гнійними, кров’янистими), болями в нижній частині живота, матковими кровотечами та порушеннями менструального циклу, загальноінфекційною симптоматикою. При діагностиці етіології та форми метриту враховуються дані бімануального дослідження та гінекологічного УЗД, результати аналізів крові та вагінальних мазків. У гострій фазі метриту призначається спокій, холод на низ живота, антибіотики, утеротоніки, болезаспокійливі; при хронічному перебігу – фізіотерапія, гірудотерапія, внутрішньоматкові зрошення.

Метрит (міометрит, мезометрит) – запальне захворювання матки, що протікає з ураженням її м’язової оболонки. Метрит може мати інфекційне чи асептичне походження. В ізольованій формі зустрічається рідко, частіше протікає у вигляді метроендометриту з одночасним залученням до запального процесу слизової оболонки – ендометрію. При ускладненому перебігу можливий розвиток периметриту, пельвіоперитоніту, піометри, абсцесу та гангрени матки. У частини пацієнток метрит може спричинити маткову форму безпліддя у жінок. Враховуючи серйозність прогнозу та високий ризик виникнення потенційних ускладнень, пошук шляхів профілактики та ефективного лікування метриту є пріоритетними завданнями для практичної гінекології.

Виділяють три клінічні варіанти метриту – гострий, підгострий та хронічний. Запальний процес при метриті може протікати в кількох формах: катаральної, гнійно-катаральної, некротичної та гангренозної, які відрізняються клінічними проявами та прогнозом.

Як самостійну форму виділяють гострий пуерперальний (післяпологовий) метрит. З урахуванням патологоанатомічних змін післяпологовий метрит поділяється на флегмонозний (з дифузною інфільтрацією всього міжм’язового простору), тромбофлебітичний (метротромбофлебіт, запалення та тромбоз вен матки) та лімфангоїтичний (запалення лімфатичних судин матки).

При неускладненому перебігу метриту запалення обмежене м’язовою оболонкою. Ускладнені форми розвиваються у разі переходу запалення на серозну чи слизову оболонки чи поширенні інфекції межі матки (септичний метрит).

Етіологія інфекційного метриту здебільшого пов’язана з бактеріальною флорою. Першорядну роль розвитку патології грають неспецифічні мікробні патогени: стрептокок, стафілокок, кишкова паличка, протей, анаеробні бактерії. Крім цього, етіоагентами можуть виступати збудники специфічних інфекцій: мікобактерії туберкульозу, гонокок, мікоплазма. Гострий метрит може спостерігатися при корі, дифтерії, тифі, холері та ін. Досить часто при бактеріологічному дослідженні мазків із статевих шляхів висіваються мікробні асоціації.

Занесення збудників у порожнини матки зазвичай відбувається висхідним шляхом під час менструації, введення внутрішньоматкового контрацептиву, аборту, лікувально-діагностичного вишкрібання. Розвитку інфекційного метриту часто передує кольпіт, цервіцит, ендометрит. Можливе гематогенне поширення інфекції на матку (наприклад, при пієлонефриті, ангіні та інших екстрагенітальних захворюваннях), а також безпосередній (контактний) перехід інфекції з рядом розташованих органів (при апендициті, туберкульозі маткових труб та ін.).

Післяпологовий метрит зазвичай розвивається на тлі слабкості пологової діяльності, тривалого безводного періоду, кровотечі, затримки частин плаценти у порожнині матки. Асептичний метрит виникає без інфекційних агентів; найчастіше йому передує забій матки чи введення у її порожнину дратівливих хімічних речовин.

Гострий метрит супроводжується збільшенням матки (потовщенням її стінок, розширенням порожнини) та розм’якшенням консистенції. На розрізі міометрій набряклий, розпушений, має рожево-червоне забарвлення, пронизаний мережею розширених лімфатичних та кровоносних судин. При мікроскопічному дослідженні тканини визначається її лейкоцитарна інфільтрація, дистрофія ендометріальних залоз.

Клінічний симптомокомплекс гострого метриту складається із загальноінфекційної та місцевої симптоматики. Захворювання зазвичай маніфестує бурхливо, через 3-4 доби після внутрішньоматкового втручання. Ознаками інфекційно-запального процесу в організмі є підвищена t° тіла, апатія, слабкість, відсутність апетиту, головний біль.

Характерними місцевими симптомами є білі зі статевих шляхів, кровотечі, больовий синдром. Характер виділень дозволяє диференціювати різні форми гострого метриту. При катаральному метриті білі рясні, слизові, без запаху. Гнійно-катаральне запалення супроводжується слизово-гнійними виділеннями з домішкою крові, що також не мають специфічного запаху. Для некротичного метриту характерна поява коричневих виділень, що містять дрібні фрагменти тканини; виділення мають неприємний запах, що відштовхує. При найважчій – гангренозній формі метриту виділення з піхви мають червоно-бурий колір із бульбашками газу та вкрай смердючий запах.

У спокої пацієнтку турбують болі внизу живота, проекції крижів і в глибині тазу. При пальпації матка збільшена у розмірах та різко болюча. На тлі гострого метриту часто розвиваються ациклічні маткові кровотечі. Захворювання може супроводжуватися оофоритом та аднекситом.

При хронічному метриті всі ознаки запалення виражені помірно, виділення з піхви нерясні, частіше серозні. Матка трохи збільшена у розмірах, щільна, але безболісна. Больовий синдром виражений непостійно, періодично виникають болі, що тягнуть над лобком або в крижах. При цій формі метриту першому плані частіше виходять симптоми, порушення менструальної функції: нерегулярні менструації, менорагії, гіпоменорея, ановуляторні цикли, міжменструальні кровотечі.

Післяпологовий метрит розвивається на 3-7 день після пологів. Захворювання починається з ознобу та високого підйому температури (38,5-40 ° С), значного погіршення загального стану. Лохії мають темно-червоний колір, містять домішку гною, їх кількість зменшена. Може мати місце атонія кишечника, затримка випорожнень та газів, болючість при сечовипусканні. При вагінальному дослідженні визначається збільшена, погано скорочена, хвороблива матка, шийка матки розкрита та пропускає палець навіть через 9 діб після пологів. Через 2-2,5 тижні температура знижується до субфебрилітету, обсяг лохій спочатку збільшується, потім зменшується, виділення стають серозно-гнійними або гнійними. Тривалість післяпологового метриту становить 3-4 тижні.

Важкими, загрозливими як репродуктивному здоров’ю, а й життя пацієнтки ускладненнями метриту, можуть виступати абсцес матки, гангрена матки, пельвіоперитоніт, перитоніт, сепсис.

Алгоритм діагностики метриту передбачає оцінку анамнезу та скарг, проведення гінекологічного огляду, УЗД органів малого тазу, загальноклінічних та мікробіологічних аналізів. При зборі відомостей гінеколог звертає увагу на нещодавно перенесені внутрішньоматкові маніпуляції, пологи, зв’язок запалення матки зі статевими та екстрагенітальними інфекціями. Дані вагінального дослідження різняться залежно від гостроти процесу форми метриту. Загальними ознаками запалення є збільшення розмірів матки та наявність патологічних виділень із цервікального каналу. Отримати об’єктивну оцінку товщини та структури м’язового шару можна під час гінекологічного УЗД. З тестів лабораторної діагностики при метриті найбільше значення мають загальноклінічні аналізи крові та сечі, мазок на флору, бактеріологічний посів вагінальних виділень, ПЛР-дослідження.

Лікування гострого та післяпологового метриту – стаціонарне. Призначається постільний режим та холод на низ живота. Проводиться активна системна антибіотикотерапія напівсинтетичними пеніцилінами, цефалоспоринами та іншими препаратами з огляду на чутливість виділених мікроорганізмів; здійснюються дезінтоксикаційні заходи, застосовується адекватне знеболення. Для стимуляції скорочувальної здатності матки використовуються утеротонічні засоби. Під лікарським контролем виконується промивання порожнини матки розчинами антисептиків.

У разі виявлення в порожнині матки залишків плодового яйця або частин плаценти провадиться їх видалення за допомогою вакуум-аспірації або вишкрібання слизової матки. При найбільш важких формах метриту для попередження септичних ускладнень та профузної кровотечі проводиться хірургічне видалення матки – надвохвилинна ампутація матки або гістеректомія.

У лікуванні хронічного метриту важлива роль приділяється фізіотерапії (ультразвук, електрофорез, діатермія, озокеритотерапія, грязелікування), курортному лікуванню. З метою нормалізації менструальної функції вирішується питання призначення гормонотерапії. Профілактика гострих та хронічних метритів – попередження проникнення патогенних мікроорганізмів у порожнину матки при внутрішньоматкових маніпуляціях, захист від ІПСШ, раціональне ведення пологів, своєчасна санація інфекційних вогнищ. Прогноз щодо репродуктивної функції у пацієнток, які перенесли метрит, дуже обережний. Можливий розвиток вторинної безплідності на тлі атрофії ендометрію, ановуляції, спайкового процесу в маткових трубах.