Усьому виною стійкі міфі!, передає sutura.org.ua

Люди з псориаз страждають не лише від хвороби, але й від бридкого, а часом і нестерпного ставлення оточуючих. Саме це і змушує їх почувати себе ізгоями. Усьому виною стійкі міфі, які ми і постараємось розвінчати.

Наш експерт – лікар-дерматовенеролог, завідувач відділу дерматології ДНЦДК, член Європейської академії дерматовенерології, кандидат медичних наук

Міф. Псоріаз – дуже рідкісне захворювання.

Щоправда. Офіційна статистика стверджує, що цією недугою хворіють 3% населення у всьому світі. У 2016 році на планеті було зарегистрировано 100 млн осіб з псориазом (з них кожен третій страждає на тяжку або середньотяжку форму хвороби). Однак у науковій літературі можна зустріти різні цифри поширеності хвороби – від 0,09 до 11,3% населення. Проте правдива статистика поки не встановлена, оскільки переважна кількість хворих не звертаються до лікарів.

Міф. Псоріаз розвивається у людей, які нехтують гігієною чи провідним асоціальним способом життя. Близько підходити до хворої людини не варто.

Щоправда. Псоріаз – аутоімунне захворювання, причини якого ще до кінця не вивчені. Проте давно доведено, що природа цієї хвороби неінфекційна, і тому заразитися нею не можна жодним шляхом.

Міф. Діти не хворіють на псориаз, лише дорослі.

Щоправда. Захворювання не залежить від віку та статті. Найчастіше хворіють люди 30-50 років, але, на жаль, псориаз часом страждають і діти. Відомі й випадки, коли ця хвороба вперше стартувала у літньому віку.

Міф. Псоріаз обов’язково передається в спадок.

Щоправда. Не завжди. Оскільки за розвиток псориазу не відповідає один ген, а їх комбінація, то така ймовірність не стовідсоткова. Але, судячи зі статистики, в обох батьків, які страждають на псориаз, ризик передати хворобу потомства становить 75%. Якщо хворий лише один із батьків, імовірність нижча, але все-таки вища, ніж у популяції.

Міф. Причина псоріазу – сповільнене відновлення шкіри.

Щоправда. Саме наоборот. При цій хворобі клітини шкіри – кератиноцити – оновлюються не за місяць, як це має відбуватися, а всього за 4 дні. В результаті на виході утворюється «стовпотворення» клітин шкіри, які злипаються, утворюючи ущільнені скоринки (бляшки). Нижня куля шкіри, де розташовані кров’яні та лімфатичні судини та нерви, під такими нашаруваннями запалюється, опухає та кровоточить.

Міф. Загострення псоріазу неможливо передбачити, і профілактики цього немає.

Щоправда. Профілактика є. Вона полягає у здоровому способі життя, бо різні шкідливості можуть призвести до рецидивів. Небезпечними факторами вважаються:

куріння;

вживання алкоголю;

ожиріння;

вірусні та стрептококові інфекції;

сильні стрес.

Усі вони можуть не тільки призвести до рецидиву принижкої хвороби, але й істотно знизити ефективність лікування, тому здоровий спосіб життя для хворих на псориаз життєво важливий. Також велику роль відіграє регулярний догляд за шкірою з використанням увлажняючих та пом’якшуючих зовнішніх засобів. Корисний помірний загар. Дуже важливо повноцінне харчування, що містить достатню кількість фолієвої кислоти (печінка, спаржа, фрукти, зелені листові овочі, сушені боби та горох, апельсиновий сік та дріжджі), витамину Е та омега-3 жирних кислот.

Міф. Псоріаз може вилікувати психотерапевт.

Щоправда. На жаль, це неможливо, але хворим на псориаз справді часто потрібна допомога фахівця. Адже їм часто доводиться стикатися з негативним, бридливим, а часом і агресивним ставленням до себе оточуючих. Хворих деколи не пускають у громадські басейни, сауни, відмовляються обслуговувати у парикмахерських, на них зло косяться на пляжах та цураються у транспорті, не сідають поруч біля кіно та театру. Через це людям із псориазом нерідко потрібна допомога психотерапевтів.

Міф. Псоріаз невиліковний, тому і намагатися його лікувати не варто – марно.

Щоправда. Псоріаз справді невиліковний (за винятком рідкісних і незрозумілих наук самолікування). Але лікуватися тим не менш потрібно. Мета – добитися стійкої ремісії та підвищити якість життя пацієнтів. Чим раніше виявлено захворювання та розпочато лікування, тим вищі шанси, що вдасться домогтися тривалої ремісії на довгі роки. Сучасні та своєчасні методи лікування дають можливість у переважній більшості випадків тримати захворювання під контролем, перешкоджаючи його подальшому поширенню.