Мігрень у дітей

Мігрень у дітей – це різновид первинного головного болю, який має поліетиологічне походження і носить нападоподібний характер. Захворювання проявляється одно-або двосторонньою цефалгією в лобово-скроневій зоні, нудотою та блюванням, вегетативною симптоматикою. Її розвитку передує продромальний період і у частини хворих – аура. Для діагностики патології достатньо клінічного обстеження. Уточнити причини допомагають МРТ головного мозку, загальноклінічні, імунологічні та серологічні аналізи. Лікування мігрені включає модифікацію повсякденного життя, усунення болю анальгетиками та агоністами рецепторів серотоніну, протирецидивну терапію.

Пік захворюваності посідає підлітковий вік, коли частота мігрені становить близько 15%. Дівчатка хворіють у 3 рази частіше за хлопчиків. У школярів молодших і середніх класів стан зустрічається у 5% випадків, а серед дошкільнят на мігрень страждають близько 2,5%. Існують дані, що хвороба може початися у грудному та ранньому дитячому віці, а її еквівалентами виступають дитячі кишкові кольки. У сучасній педіатрії лікарі часто стикаються з хронізацією процесу – 1-2% підлітків віком від 12 років мають діагноз хронічна мігрень.

Мігрень є поліетиологічним захворюванням, що ускладнює визначення конкретних факторів, що провокують. Вважається, що велику роль відіграє спадкова схильність, оскільки розлад найчастіше зустрічається у кількох членів сім’ї. Сприяючим фактором можуть виступати аутоімунні патології, вірусні та бактеріальні інфекції. Початок больового нападу в дітей віком пов’язані з впливом тригерів, якими служать:

• Психоемоційні фактори. Мігрень розвивається при стресі, сильному розумовому перенапрузі, несприятливому психологічному кліматі у ній. У підлітків вона зазвичай провокується підготовкою до іспитів та вступу.
• Харчові продукти. Доведено провокуючу роль шоколаду, деяких видів твердих сирів, продуктів із пряними та екстрактивними речовинами. У підлітковому віці напад головного болю може бути спричинений прийомом алкоголю.
• Екзогенні стимули. Ризик мігренозного пароксизму підвищується при дії яскравого миготливого світла, різких ароматів, гучних звуків. У деяких дітей біль виникає за зміни кліматичних умов.
• Гормональні зміни. У 60% дівчаток-підлітків ритм появи пароксизм залежить від менструального циклу. Головні болі пов’язані зі зміною рівнів естрогенів та прогестерону в організмі.

У практичній дитячій неврології за основу прийнято теорію нейроваскулярної цефалгії. Згідно з нею, симптоми хвороби спричинені первинною дисфункцією ЦНС, яка запускає тригемінно-васкулярну систему нейрогенного запалення. Больові відчуття виникають під впливом певних тригерів та обумовлені дилатацією мозкових судин. У розвитку нападу відіграють роль вазоактивні речовини тринітрат гліцерилу та кальцитонін-гензв’язаний пептид.

Оцінюючи симптоми та анамнестичні дані, фахівці керуються рекомендаціями Міжнародного товариства головного болю, які були переглянуті у 2004 році. Мігрень відносять до первинних цефалгій (що не мають органічного походження) та поділяють на кілька категорій:

• Мігрень без аури. Зустрічається у 70% молодших школярів і близько 35% підлітків. Стан характеризується простими нападами цефалгії без зорових, нюхових, тактильних симптомів.
• Мігрень із аурою. Основний варіант захворювання під час пубертата. Появі цефалгії передують специфічні неврологічні ознаки, які тривають кілька годин.
• Періодичні синдроми дитячого віку. До них відносять циклічне блювання, абдомінальну мігрень, пароксизмальне доброякісне запаморочення у дітей.
• Ретинальний мігрень. Для хвороби характерним є поєднання цефалгії з розладами зору або тимчасовою сліпотою на стороні поразки. Рідкісний варіант у педіатрії.

Мігренозний напад починається з продромальної фази, яка триває від 2 годин до кількох днів. Симптоми цього періоду неспецифічні, тому батьки не завжди помічають їх і правильно інтерпретують. Дитина стає неспокійною та дратівливою, у неї швидко змінюється настрій без видимої причини. У малюків бувають розлади травлення, зниження або підвищення апетиту. Відзначаються труднощі із засинанням та часті нічні пробудження.

У дітей дошкільного та молодшого шкільного віку пароксизми мігрені відрізняються від таких у підлітків та дорослих. Симптоми короткочасні (від півгодини до 3 годин), а головний біль має двосторонню локалізацію. Больовий синдром найбільш інтенсивний у лобовій та скроневій ділянці, у тім’яній зоні дискомфорт виникає рідше, а цефалгії в районі потилиці у дітей нехарактерні. Пацієнт може описувати біль як стискальний, давить, пульсуючий.

Інтенсивність мігрені варіює від легкого нездужання, коли дитина може грати і займатися, до найсильнішого болю, який змушують лежати нерухомо в темному приміщенні. Напад доповнюють вегетативні симптоми. Хворий стає блідим, під очима виразно видно «темні» кола, обличчя та шия сильно пітніють. Іноді спостерігаються сльозотеча, почервоніння очей, прозорі виділення з носа.

У підлітків ознаки мігрені нагадують її класичний перебіг у дорослих. Головний біль локалізований з одного боку (гемікранія), симптоми зберігаються 8-12 годин і більше. Розлад, як правило, супроводжується аурою. Це переважно зорові ефекти (миготливі точки та лінії, випадання полів зору), рідше буває почуття повзання мурашок, порушення чутливості окремих зон на тулубі або кінцівках.

Якщо не проводиться протирецидивне лікування захворювання, підвищується ризик розвитку мігренозного статусу. При цьому всі симптоми тривають понад 3 доби, що дуже важко переноситься дитиною. Ще небезпечніший мігренозний інфаркт головного мозку, який починається з типового нападу мігрені з аурою і згодом доповнюється стійким неврологічним дефіцитом. Такі стани потребують невідкладної госпіталізації.

У дитячій неврології відзначається зростання випадків хронічної мігрені, яка становить понад 73% від усіх рецидивуючих головних болів у дітей. Ускладнення частіше виникає у дівчаток віком 13-17 років. При хронізації розладу специфічні симптоми турбують дитину понад 15 днів на місяць протягом щонайменше 3 останніх місяців. Лікування хронічної мігрені важко, до того ж вона найчастіше викликає психоемоційні та неврологічні порушення.

При обстеженні дитини у дитячого невролога вирішальне значення має детальний збір скарг та анамнезу хвороби. Щоб об’єктивно оцінити симптоми використовують візуально-аналогову шкалу. Діагноз ставлять виходячи з міжнародних критеріїв мігрені. Інструментальна та лабораторна діагностика покликана виключити інші причини цефалгії та виявити етіологію захворювання. Зазвичай проводяться:

• МРТ мозку. Нейровізуалізація призначається, щоб унеможливити органічні ураження нервової тканини, які провокують вторинний головний біль. На знімках лікар детально вивчає структуру мозку та його оболонок, а для дослідження стану церебральних судин показана МР-ангіографія. У маленьких дітей МРТ замінюють на нейросонографію.
• ЕЕГ. Якщо симптоми доповнюються посмикуванням окремих м’язів або повноцінними судомами, для перевірки порога судомної церебральної готовності проводиться електроенцефалограма. Під час дослідження відзначається дисфункція серединних структур мозку, окремі осередки підвищеної збудливості. Отримані дані дозволяють диференціювати мігрень та епілепсію.
• Аналіз крові. У гемограмі іноді виявляють підвищення ШОЕ, що свідчить про запальний процес. Цінну інформацію невролог отримує в оцінці острофазових показників крові. Для уточнення імунного статусу організму виконується розширена імунограма з визначенням активності клітинної та гуморальної ланки захисту.
• Серологічні реакції. У багатьох дітей хронізація захворювання пов’язана з персистуючою вірусною інфекцією. Рутинними методами є антитіла до групи герпесвірусів, які найчастіше асоційовані з головними болями. За показаннями ставлять тест на наявність антитіл до боррелії, щоб уникнути хвороби Лайма.

Немедикаментозна терапія

Дитячі неврологи рекомендують спочатку коригувати спосіб життя: розумно співвідносити фізичну та розумову активність, уникати стресів та сімейних конфліктів, забезпечити повноцінний нічний сон. У раціоні скорочують кількість кофеїновмісних напоїв, гострих страв, шоколаду та горіхів, оскільки ці продукти провокують мігренозні напади. При необхідності призначають психотерапевтичну корекцію, ЛФК та ​​розслаблюючий масаж.

Консервативна терапія

Лікування мігрені у дітей складається з 2 фаз: усунення нападу і протирецидивна терапія. Щоб усунути болючі симптоми, переважно використовуються препарати групи нестероїдних протизапальних засобів (парацетамол, ібупрофен, метамізол натрію). НПЗЗ успішно справляються з болями середньої інтенсивності. Друга лінія терапії включає селективні агоністи серотонінових рецепторів, комбіновані засоби з кофеїном, бета-блокатори та блокатори кальцієвих каналів.

Лікування аналгетиками вимагає дотримання обережності, щоб не спровокувати лікарсько-індукований головний біль. Прийом НПЗЗ дозволено не частіше 12 разів на місяць, а вживання коштів другої групи – до 2 разів на тиждень. Для усунення блювоти в нападний період проводять лікування специфічними антиеметиками. Прийом цих ліків значно покращує самопочуття дитини та підвищує ефективність знеболювання.

Профілактичне лікування мігрені рекомендовано при почастішанні цефалгій у дітей до 2-3 разів на місяць, тривалості головного болю понад 24-48 годин без перерви. До показань протирецидивної терапії відносять високу інтенсивність больового синдрому, яка значно порушує повсякденну активність дитини, наявність коморбідних патологій як безсоння, тривожних розладів, ожиріння.

У період між нападами терапія включає кілька груп ліків: антигістамінні засоби, антидепресанти, протисудомні препарати. У підлітків медикаментозне лікування триває щонайменше 6 місяців, у молодшому шкільному віці терапію починають із коротких курсів по 8-12 тижнів. Для запобігання побічним ефектам ліки призначають у мінімальних терапевтичних дозах, поступово збільшуючи дозування.

Експериментальне лікування

У США та Європі розроблено нову групу лікарських засобів — моноклональні антитіла до кальцитонін-ген-спорідненого пептиду (CGRP), який бере участь у патофізіології нейроваскулярного больового нападу. Лікування знаходиться на стадії клінічних випробувань у педіатричній практиці, але лікарі вже можуть судити про його ефективність для профілактики рецидивів та хронізації процесу.

Цілком позбутися мігрені неможливо, але у 25-30% дітей після досягнення повноліття напади зникають. В інших лікування немедикаментозними методами та проведення протирецидивної терапії значно скорочує частоту головного болю та покращує якість життя. Заходи вторинної профілактики включають нормалізацію життя дитини, виняток типових тригерів.