![](/wp-content/uploads/2024/09/download.png)
Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Знижка - 10% на весь медичний одяг по промокоду HALAT5
Мігренозний інсульт – гостре порушення мозкового кровообігу, зумовлене судинними розладами, що супроводжують пароксизм мігрені. У типових випадках характеризується збереженням симптомів мігренозної аури понад 1 годину. Неврологічний дефіцит представлений порушеннями зору, мови, чутливості, рухової сфери. Діагностика спрямовано встановлення зв’язку інсульту з мігренню, виключення інший етіології, включає оцінку неврологічного статусу, церебральну нейровізуалізацію, УЗДГ, лабораторні дослідження. Лікування полягає у комбінованому застосуванні вазодилатувальних, нейропротекторних, антиагрегантних, антимігренозних фармпрепаратів.
Мігренозний інсульт є ускладненням мігрені та однією з причин ОНМК у осіб молодого віку. Припущення про зв’язок інсульту та мігрені було висловлено ще наприкінці ХІХ століття. Підтвердження взаємозв’язку стало можливим із появою томографічних методів нейровізуалізації. Дослідження пацієнтів, які довго страждають на мігрень, виявило наявність у церебральній речовині зон перенесених лакунарних інфарктів, ішемічних вогнищ різної давності. Раніше фахівці в галузі неврології асоціювали мігренозний інсульт лише з ішемічним типом гострого порушення мозкового кровообігу (ОНМК). Окремі сучасні клініцисти стверджують, що за мігрені може розвинутися і геморагічний інсульт. Найчастіше мігренозний інсульт спостерігається у жінок до 45 років. У чоловіків патологія зустрічається рідше через нижчу поширеність мігрені.
Дані низки європейських досліджень жінок віком від 20 до 45 років показали, що ризик розвитку ОНМК серед страждаючих на мігрень збільшується в 3,5 рази. Основна причина – судинні зміни, що супроводжують мігренозний пароксизм. Імовірність переходу мігренозної атаки в інсульт підвищується за наявності додаткових факторів ризику:
Етиофактори, що провокують мігренозний інсульт, аналогічні причинам, що запускають мігренозну атаку. Спровокувати пароксизм здатні стресові ситуації, надмірні емоційні реакції, фізична та психічна перевтома, вживання окремих продуктів (вино, шоколад), зорове навантаження (миготіння, надмірно яскраве світло), гормональні зрушення.
Патогенетично мігренозний пароксизм включає судинний компонент – чергування спазмування/дилатації певної судинної ділянки. Базилярна мігрень пов’язана з патологічним тонусом судин вертебро-базилярного басейну, офтальмоплегічна мігрень – із змінами передньої мозкової, внутрішньої сонної артерій, очна – із порушеннями в області задньої мозкової артерії. Пароксизм супроводжується однотипною аурою – транзиторним неврологічним дефіцитом, зумовленим локальним вазоконстрикторним компонентом з короткочасною ішемією відповідної ділянки церебральних тканин. Характерна для мігрені схильність до підвищеного тромбоутворення, посилена чинними факторами додаткового ризику, сприяє приєднанню тромботичного компонента. Минуща ішемія трансформується на стійке порушення церебрального кровопостачання – виникає інсульт.
На противагу існуючому уявленню, що під час мігренозної атаки розвивається виключно ішемічний інсульт, низка авторів вказує на ймовірність геморагічного характеру ОНМК. Внутрішньомозкова кровотеча можлива внаслідок розриву аневризми інтракраніальної судини, що утворилася в результаті мігрені, що супроводжують пароксизми, численних циклів спазм-дилатація.
Відзначається типовий пароксизм гемікранії – болю, що поширюється на півголови. Характерна багаторазове блювання, гіперестезія. Симптоматика залежить від локалізації судинних проблем, що повторює прояви аури, що передувала цефалгії. Вогнищевий неврологічний дефіцит виникає на тлі гемікранії, без лікування зберігається понад 7 діб. У класичному випадку мігренозний інсульт протікає аналогічно до звичайного нападу, особливістю є збереження симптомів аури більше 60 хвилин. Клінічні прояви можуть мати персистуючий характер: з’являтися і зникати, слабшати і наростати знову.
У 80% випадків спостерігаються зорові розлади: диплопія, затуманювання зору, випадання ділянки зорового поля (освіта скотоми, виникнення геміанопсії), косоокість. Можлива слабкість у кінцівках, оніміння, дизартрія, елементи агнозії (порушення впізнавання предметів, осіб, місць). Розлад координації частіше протікає на кшталт вестибулярної атаксії: запаморочення, нестійкість, хиткість ходьби. У деяких випадках відзначається мозочковий синдром: порушення ходи, занадто розгонисті рухи, зміна почерку, скандована мова.
Оскільки мігренозний інсульт протікає на тлі стандартної мігренозної атаки, пацієнти не звертаються до лікаря до розвитку вираженого неврологічного дефіциту. За відсутності адекватної терапії утворюється широке ішемічне вогнище, відбувається загибель нейронів, що зумовлює формування стійких неврологічних розладів. Після перенесеного ВНМК зберігаються різні неврологічні симптоми, зорові порушення, розлади мови. Повторні мігрень-асоційовані інсульти призводять до появи множинних осередкових змін, розвитку атрофічних процесів у церебральних структурах.
Виникнення ВНМК у хворого на мігрень можливе поза зв’язком з пароксизмом. Діагноз мігрень-індукованого інсульту виставляється за такими критеріями: поява осередкової симптоматики відбулася в ході типової мігренозної атаки, неврологічний дефіцит відповідає симптомам характерної для пацієнта аури, відсутні інші причини розвитку мозкової ішемії. Діагностичний пошук включає:
Пацієнту потрібна невідкладна допомога в умовах неврологічного стаціонару, відділення інтенсивної терапії. Лікування спрямоване на усунення патогенетичних механізмів захворювання: ліквідацію спазму, поліпшення реологічних властивостей крові, захист нервових клітин від ішемії. Здійснюється комплексно, включає такі складові:
Терапія найбільш ефективна, якщо лікувальні заходи розпочато у перші години захворювання. Після завершення гострого періоду пацієнтам потрібна реабілітація. Відновлення обсягу рухів здійснюється за допомогою ЛФК, масажу, рефлексотерапії. Порушення мови вимагають занять із логопедом.
Мігренозний інсульт рідко супроводжується глибоким неврологічним дефіцитом. Своєчасно розпочата терапія сприяє повному регресові осередкової симптоматики. Ускладнення розвиваються за тривалої відсутності протиішемічного лікування. Основу профілактики становить ефективне міжприступне лікування, спрямоване на зменшення частоти атак. Хворому слід переглянути свій спосіб життя, нормалізувати режим дня, навчитися спокійно і доброзичливо сприймати події, що відбуваються, виключити провокуючі мігрень фактори. Необхідний підбір фармпрепарату, здатного усунути мігренозний пароксизм у самій початковій стадії. Пацієнту рекомендовано завжди носити з собою призначений препарат, приймати його при перших ознаках нападу, що починається.