Мікробна екзема

Мікробна екзема – це клінічний різновид екземи, який має вторинний характер і розвивається на ділянках мікробного або грибкового ураження шкіри. Захворювання характеризується приєднанням характерних для екземи запальних змін до симптомів вже наявного фонового захворювання. Діагностика мікробної екземи спрямована на виявлення збудника шляхом бакпосіву елементів екземи, що відокремлюється, або зіскрібка на патогенні гриби. Лікування включає терапію наявного захворювання, застосування протимікробних засобів, загальне та місцеве лікування екземи.

За даними різних авторів, мікробна екзема становить від 12% до 27% всіх випадків захворювання на екзему. Вона розвивається в місцях хронічно протікає піодермії: навколо трофічних виразок, післяопераційних або посттравматичних ран, що погано гояться, свищів, саден. Мікробна екзема може виникнути на ділянках варикозного розширення вен та лімфостазу, а також при тривало поточних грибкових захворюваннях шкіри.

Найбільш часто збудником, що виявляється при мікробній екземі, є β-гемолітичний стрептокок. Однак розвиток мікробної екземи може бути пов’язаний з епідермальним або золотистим стафілококом, протеєм, клебсієллою, нейссерією гонореї або менінгіту, грибами Candida та іншими збудниками. Фонове захворювання (варикозна хвороба, лімфедема) значно знижує бар’єрну функцію шкіри, а хронічний вплив мікробних агентів викликає сенсибілізацію організму та виникнення аутоімунних реакцій. Спільно ці процеси призводять до розвитку мікробної екземи.

Ділянка ураження шкіри при мікробній екземі найчастіше розташовується в ділянці нижніх кінцівок. Він являє собою великі осередки гострої запальної зміни шкіри з розташованими на них серозними і гнійними папулами, бульбашками (везикулами), ерозіями, що мокнуть. Вогнища характеризуються великофестончастими краями. Вони зливаються між собою і не мають ділянок, що розділяють їх, здорової шкіри. Висипання, як правило, супроводжуються значним свербінням. Запальні осередки мікробної екземи вкриті великою кількістю гнійних кірок. Вони мають тенденцію до периферичного зростання і оточені ділянкою рогового шару, що відторгається. На мабуть здоровій шкірі навколо ділянки ураження спостерігаються окремі пустули або вогнища лущення – відсівання мікробної екземи.

Клінічна дерматологія виділяє кілька різновидів мікробної екземи: нуммулярну, варикозну, посттравматичну, сикозіформну та екзему сосків.

• Монетоподібна екзема (нуммулярна або бляшкова) характеризується округлими вогнищами ураження розміром 1-3 см з чіткими краями, гіперемованою і набряклою поверхнею мокнучою, покритою шарами серозно-гнійних кірок. Звичайна локалізація монетоподібної екземи – шкіра верхніх кінцівок.
• Варикозна мікробна екзема розвивається при варикозному розширенні вен із явищами хронічної венозної недостатності. Факторами, що сприяють виникненню мікробної екземи, може бути інфікування трофічної виразки, травматизація шкіри в зоні варикозу або її мацерація при перев’язках. Для цієї форми захворювання характерний поліморфізм елементів, чіткі межі вогнища запалення та помірно виражений свербіж.
• Посттравматична екзема розвивається навколо ділянок травмування шкірного покриву (рани, садна, подряпини). Вона може бути пов’язана зі зниженням захисних реакцій організму та уповільненням процесів загоєння.
• Сикозіформна мікробна екзема у деяких випадках може розвинутись у пацієнтів із сикозом. Для цього виду мікробної екземи характерні мокнучі і сверблячі осередки червоного кольору, що мають типову для сикозу локалізацію: борода, верхня губа, пахвові западини, лобкова область. При цьому запальний процес часто виходить за межі оволосіння.
• Екзема сосків виникає у жінок при частому травмуванні сосків у період грудного вигодовування або їх постійному розчісуванні у пацієнток з коростою. В області сосків формуються яскраві чітко відокремлені осередки червоного кольору з мокнутим та тріщинами. Поверхня їх вкрита кірками. Спостерігається сильний свербіж. Екзема сосків, як правило, відрізняється наполегливим перебігом процесу.

Неадекватна терапія мікробної екземи або травмуючі на вогнища ураження можуть призвести до появи вторинних висипів алергічного характеру. Такі висипання відрізняються поліморфізмом і бувають представлені червоно-набряковими плямами, везикулами, пустулами та папулами. При прогресуванні процесу ці висипання зливаються, формуючи ділянки мокнучих ерозій, і поширюються раніше здорові ділянки шкіри. Таким чином мікробна екзема трансформується у справжню.

Вторинний характер екземи, її розвиток на тлі варикозу, стрептодермії, кандидозу, ділянок інфікування чи травмування шкіри дозволяють лікарю-дерматологу припустити мікробну екзему. Для визначення збудника та його чутливості до антибактеріальної терапії проводять бактеріологічний посів відокремлюваного або зіскрібка з ділянки ураження шкіри. При підозрі на грибковий характер інфекції беруть зіскрібок на патогенні гриби.

У складних діагностичних ситуаціях може бути проведено гістологічне дослідження біоптату, взятого з осередку мікробної екземи. При дослідженні препарату визначається набряк дерми, спонгіоз, акантоз, утворення пухирів в епідермісі, виражена лімфоїдна інфільтрація із присутністю плазмоцитів. Диференціальний діагноз мікробної екземи проводять з іншими видами екземи, псоріазом, дерматитами, первинним ретикульозом шкіри, доброякісною сімейною пухирчаткою та ін.

У разі мікробної екземи лікування насамперед спрямоване на усунення вогнища хронічної інфекції та терапію фонового захворювання. Залежно від етіології захворювання проводять курсове та місцеве лікування грибкових захворювань шкіри, курс медикаментозного лікування та обробку уражених ділянок шкіри при піодермії, лікування трофічної виразки або сикозу.

У лікуванні мікробної екземи застосовуються антигістамінні та десенсибілізуючі лікарські препарати (мебгідролін, хлоропірамін, лоратадин, дезлоратадин), вітаміни групи В, седативні медикаменти. Місцева терапія включає застосування антибактеріальних або протигрибкових мазей, в’яжучих та протизапальних засобів, антисептиків.

З фізіотерапевтичних способів лікування при мікробній екземі використовують магнітотерапію, УФО, УВЧ, озонотерапію та лазеротерапію. Пацієнтам слід перейти на гіпоалергенну дієту, ретельно дотримуватись особистої гігієни, уникати травмування вогнищ мікробної екземи. При дисемінації процесу та його переході до справжньої екземи призначають курс глюкокортикоїдної терапії.

Прогноз мікробної екземи за адекватного лікування сприятливий. Тривалий і наполегливий перебіг екземи може спостерігатися у ослаблених пацієнтів та людей похилого віку. У профілактиці мікробної екземи основне значення має виявлення та лікування тих захворювань, на тлі яких вона може розвинутись, попередження інфікування ран, дотримання гігієнічних правил.