Мікрогнатія

Мікрогнатія ― це зубощелепна аномалія «скелетної» форми, що характеризується зменшенням розміру верхньої чи нижньої щелепи. Пацієнти можуть подавати скарги на незадовільну естетику особи. Діагностика мікрогнатії включає огляд хворого, комплексне ортодонтичне обстеження із застосуванням променевих методик (телерентгенографія, комп’ютерна томографія, ортопантомографія), складання фотопротоколу, зняття відбитків зубних рядів з подальшим відлиттям гіпсових моделей. Лікування може бути консервативним (апаратним) чи хірургічним (кістково-реконструктивні ортогнатичні операції).

Мікрогнатія (грец. – «маленька щелепа») відноситься до скелетних аномалій величини щелепних кісток, що виражається в недорозвиненні однієї або обох щелеп. Патологія може бути діагностована у дорослих та дітей різних вікових груп та будь-якої статі. Верхня мікрогнатія є однією з найпоширеніших форм мезіального прикусу (10,4%), нижня, або мікрогенія, – дистального (36,5% – у поєднанні з нижньою ретрогнатією, 7,9% – як самостійна форма). Корекцію аномалії слід починати якомога раніше, ще в дитинстві, з метою формування у дитини правильного прикусу та гармонійних з естетичного погляду рис обличчя.

Скелетні зубощелепні аномалії, на відміну зубоальвеолярних (дефектів окремих зубів, співвідношення зубних рядів, форми і величини зубних дуг), є результатом неправильного становища щелеп у черепі чи невідповідності їх розмірів усередненим показниками. Мікрогнатія буває вродженою та набутою, відповідно до чого її причини поділяються на пренатальні та постнатальні.

Пренатальні чинники впливають в розвитку зубощелепної системи під час внутрішньоутробного періоду. До них належать:

• вплив тератогенів (деяких ліків, хімічних речовин, радіації);
• неправильне положення або здавлювання плода в утробі матері;
• генетичні мутації (синдром Робена, при якому крайнє недорозвинення нижньощелепної кістки поєднується з ущелиною піднебіння).

Постнатальні причини – це ті несприятливі умови, які впливають розвиток щелеп у дитячому віці протягом усього життя. Вони включають:

• штучне вигодовування;
• раннє видалення молочних зубів;
• травми (застарілий перелом нижньощелепного виростка), у тому числі родові;
• патологічні оральні звички (тривале ссання соски, пальця, губи, олівців);
• захворювання СНЩС (наприклад, ревматоїдний артрит);
• порушення кісткоутворення внаслідок рахіту, диспепсії, інфекційних та ендокринних захворювань.

Якщо голова плода в утробі виявляється щільно притиснутою до грудної клітки, або рука притискається до обличчя, це призводить до стиснення та недорозвинення відповідно до нижньої чи верхньої щелепи. Зуби стимулюють зростання щелепних кісток, тому раннє видалення молочних та відсутність постійних зубів може уповільнити їх розвиток. Обмеження росту та асиметрія щелеп може спостерігатися при даху, коли відбувається надмірне одностороннє скорочення шийних м’язів.

Мікрогнатія, що розвинулася після травми, обумовлена ​​рубцями, що перешкоджають нормальному просуванню верхньої або частіше нижньої щелепної кістки, причому зростання може стати асиметричним, якщо з одного боку рубців більше. При неправильному ссанні, штучному вигодовуванні скорочується період активного висування нижньощелепної кістки, що індукує її зростання.

Пацієнти можуть не пред’являти жодних скарг, але деякі з них переймаються неестетичним зовнішнім виглядом. Верхня мікрогнатія проявляється уплощением ділянки верхньої щелепи з різцями і іклами, причому всі верхні різці нахиляються піднебінно, а нижні виявляються попереду верхніх. Утворюється зворотне різцеве співвідношення. Контакт між різцями зазвичай збережено, на вестибулярній поверхні верхніх різців утворюються майданчики стирання.

Залежно від рівня зменшення розміру верхньої щелепи між верхніми і нижніми передніми зубами іноді спостерігається щілина. Нижня зубна дуга цілком може розташовуватись у зворотному перекритті з верхньої (нижні зуби перекривають верхні). Пацієнти з мікрогнатією відчувають комплекси через порушення лицьової естетики: середня частина особи сплощена, верхня губа западає, утворюючи значну сходинку з нижньою за профілем, іноді обличчя асиметричне внаслідок поєднання аномалії зі зміщенням нижньощелепної кістки убік.

Характерна риса обличчя при нижній мікрогнатії – скошене підборіддя. Більшість спостерігається зменшення висоти нижньої частини обличчя через недорозвинення гілки нижньощелепної кістки, її альвеолярного відростка в бічних відділах. Верхні зуби перекривають нижні, але між нижніми та верхніми різцями відзначається щілина. Пацієнти часто скаржаться на зубну скупченість та аномалії позиції окремих зубів. Нижня мікрогнатія іноді комбінується з глибоким прикусом.

Мікрогнатія здатна призвести до патологічного прикусу (верхня – до мезіального, нижня – до дистального) та порушення естетики, що часом є потужним психотравмуючим фактором, особливо, якщо пацієнт – підліток. Психіка дітей підліткового віку вкрай схильна до різних впливів, зокрема віянням моди та культу краси. Психологічні проблеми, пов’язані із закомплексованістю дитини та неприйняттям себе, можуть перейти з підліткового періоду до дорослого, порушити процес соціальної адаптації, перешкодити людині реалізувати себе у професійному та особистому плані. Негативний емоційний фон формує стан, який можна порівняти з хронічним стресом.

Визначенням наявності, характеру та виду зубощелепних аномалій займається стоматолог-ортодонт. Він може запідозрити мікрогнатію вже на першому клінічному прийомі, але для підтвердження діагнозу надалі потрібно провести низку досліджень. Вони допомагають диференціювати мікрогнатію від ретрогнатії відповідної щелепи, а також від макро-і прогнатіі протилежної. Етапи діагностики:

• Ортодонтична консультація. З’ясовуються скарги пацієнта, при необхідності проводиться бесіда з його батьками для уточнення наявності шкідливих звичок у дитини, зубощелепних аномалій у її батьків, порушень під час вагітності у матері та ін. Проводиться огляд обличчя та порожнини рота. Іноді використовуються діагностичні проби (проба з висуванням нижньощелепної кістки вперед та ін.).
• Фотометрія. Здійснюється фотографування зубних рядів пацієнта, його обличчя у фас, у профіль, з посмішкою та без. За фотопротоколом оцінюється симетрія особи, розташування середньої лінії, виявляються порушення. Іноді використовуються комп’ютерні програми, що моделюють результат лікування.
• Виготовлення та розрахунок моделей. Знімаються відбитки зубних рядів, відливаються гіпсові моделі, проводять розрахунки для планування лікування. Останнім часом став популярним внутрішньоротовий сканер, який дозволяє обходитися без відбитків та гіпсових моделей, проеціюючи 3D-зображення зубних рядів на екран комп’ютера.
• Рентгенівське обстеження. Виконується ТРГ, ОПТГ із наступним аналізом рентгенограм. Звертається увага на стан кісткової тканини, зубів, розташування різних анатомічних утворень. У деяких випадках досліджують рентгенограму рук для визначення періоду росту.

Питання необхідності корекції мікрогнатії розглядається виходячи з побажань самого пацієнта та його фізичного, психологічного самопочуття. Вирішальне значення у виборі тактики (консервативної та хірургічної) має вік пацієнта, точніше, активність зростання.

Консервативна терапія

Консервативна корекція мікрогнатії з модифікацією зростання ефективна, якщо здійснюється у період активного розвитку. Лікування найкраще починати у пік зростання, який можна приблизно встановити по ТРГ у бічній проекції чи рентгенограмі кистей рук. Існує багато ортодонтичних апаратів для стимуляції зростання недорозвиненої щелепи:

• Лицьова маска. Індукує розтягування в області кісткових швів через зону перших перших постійних молярів, стимулюючи розвиток верхньої щелепи. Апарат необхідно носити щонайменше 8 годин протягом доби. Пацієнт може самостійно знімати лицьову маску, причому конкретний час її використання встановлюється лікарем, виходячи з індивідуальних параметрів ТРГ.
• Апарат Френкеля. Верхня мікрогнатія вважається показанням до лікування регулятором функцій типу Френкеля III. Під впливом цієї знімної конструкції усувається тиск м’яких тканин (губ та щік) на альвеолярний відросток верхньої щелепи, що сприяє кістковому росту. Правильно сконструйований апарат Френкеля має подразнюючу дію на окістя і стимулює зростання кістки.
• Апарат Гербста. Конструкція знаходиться в порожнині рота цілодобово без можливості самостійного зняття пацієнтом, висуває нижню щелепу вперед, викликаючи натяг у ділянці хряща виростків і стимулюючи розвиток нижньощелепної кістки. Апарат сприяє дистальному зміщенню верхнього зубного ряду навіть після закінчення зростання, покращення прорізування нижніх зубів мудрості.

Хірургічне лікування

У сучасній ортодонтії застосовується зазвичай не раніше 18 років, коли корекція за допомогою модифікації зростання вже неефективна. Проводиться ортогнатична кістково-реконструктивна операція – остеотомія недорозвиненої щелепи з її усуненням. У дітей класичними способами усунення нижньої мікрогнатії є різні методики кісткової пластики з використанням аутогенних та алогенних трансплантатів, титанових чи керамічних імплантатів. У дитячому віці також можливе проведення компресійно-дистракційного остеосинтезу.

Експериментальне лікування

Розроблено новий протокол ортогнатичних операцій, який збільшує ефективність двощелепних хірургічних втручань при скелетних формах зубощелепних аномалій. Він заснований на деяких змінах під час операції: міжщелепне лігатурне зв’язування проводиться лише один раз, хірургічний шаблон не виготовляється, використовуються певні точки орієнтиру для встановлення щелеп у нову позицію.

Все це дозволяє точно та одномоментно переміщати двощелепний комплекс у заплановану позицію. Таким чином досягається висока точність, стабільність результату операції, зменшення її травматичності та часу проведення.

Загалом мікрогнатія не призводить до будь-яких фатальних наслідків у людському організмі, тому її прогноз можна вважати сприятливим. Однак профілактику аномалії краще починати ще в пренатальному періоді: необхідно уникати впливу екзогенних та ендогенних тератогенних факторів, особливо у перший триместр вагітності, коли відбувається закладання органів щелепно-лицьової ділянки плода. Вагітній жінці необхідно утримуватись від куріння, прийому алкоголю, лікарських препаратів.

Після появи дитини на світ слід здійснювати своєчасне лікування захворювань (патології СНЩС, м’язових дисфункцій, карієсу). Потрібно навчати дитину гігієні ротової порожнини, не допускати травм та передчасного видалення зубів. При травмі нижньощелепного виростка слід проводити активну консервативну терапію (щоб не допустити рубцювання) та ранню мобілізацію щелепної кістки.