Мікроспорія у дітей

Мікроспорія у дітей – це мікотична інфекція шкірного покриву, волосистої частини голови, нігтьових пластин, спричинена грибками роду Мікроспорум. Захворювання проявляється округлими макульозними елементами на шкірі, які оточені папулами та пустулами. На голові формуються вогнища обламування волосся, вкриті сріблястими лусочками. Нігті під дією грибка кришаться і шаруються. Для діагностики мікозу призначається огляд під лампою Вуда, мікроскопічне та культуральне дослідження біоматеріалу. Лікування передбачає застосування місцевих та системних антимікотиків. Для контактних дітей встановлюють карантин на 30 діб.

Мікроспорія («стрижучий лишай») належить до типових захворювань дитячого віку, на її частку припадає 80-99% грибкових уражень шкіри, що реєструються у педіатричній практиці. Частота народження хвороби неухильно зростає: в Росії поширеність мікозу за 20 років зросла 3 рази і становить 240 випадків на 100 тис. дитячого населення. Патологія має епідеміологічну небезпеку, за її виявлення вводиться карантин. Найчастіше мікоз реєструється у дітей у віці 3-7 років, але в сучасній педіатрії нерідкі випадки мікроспорії у немовлят.

Прояви мікроспорії розвиваються при зараженні дітей грибками, що належать до роду Microsporum, сімейства Monillaceae, класу Deyteromycetes. Науці відомо понад 20 варіантів мікотичної інфекції, поширеність яких залежить від географічної зони. Залежно від довкілля всі грибки поділяються на 3 категорії:

• Антропофільні. Сюди відносять збудників, які вражають переважно людину та рідко викликають інфекцію у ссавців. Найчастіше зустрічаються види Microsporum ferrugineum та Microsporum Audoin.
• Зоофільні. Ці грибки зазвичай викликають мікози у тварин, але висіваються і людей. До цієї категорії належить Microsporum canis – найпоширеніший вид грибка біля Росії.
• Геофільні. Такі мікотичні збудники мешкають у ґрунті та вкрай рідко провокують захворювання у людини. Зараження ними більш характерне для дорослих (хвороба садівників).

У 85% зараження дітей відбувається після контакту з кішками, які є основними носіями мікозів. У тваринного частинки грибкового збудника знаходяться на вовні та вусах. Переважає прямий шлях інфікування, коли грибок потрапляє на шкіру пацієнта під час безпосереднього контакту з котячою шерстю. Рідше буває непрямий шлях, коли дитина торкається предметів, забруднених частинками мікроспор.

Носіями інфекції можуть бути не тільки мандрівні кішки, як заведено вважати в суспільстві, але й представники елітних порід, таких як «мейн-кун», «британська». Можливе зараження мікроспорією як від хворих тварин, і від безсимптомних резервуарів інфекції. Крім того, дитина може отримати «стригаючий лишай» після контактів із собаками, кроликами, мавпами, рідше – із зараженими дітьми в інкубаційному періоді або вчасно не поміщеними на карантин.

Інкубаційний період для мікроспорії становить від 5-7 днів при зоофільному збуднику, до 4 тижнів – при антропофільній інфекції. Мікоз відрізняється сезонністю захворюваності та має 2 піки. Перший припадає на травень-червень, коли діти вирушають на дачі, до селищ та літніх таборів, де контактують з великою кількістю тварин. Другий пік спостерігається у серпні-вересні під час щорічних профілактичних оглядів перед школою.

Потрапляючи на поверхню шкіри, збудник починає активно розмножуватися та швидко поширюється на непошкоджені ділянки тіла. При розташуванні поблизу усть волосяних фолікулів суперечки проростають у глибину і викликають ушкодження волосся. Міцелій руйнує структуру кутикули і впроваджується в товщу волосся між його лусочками. Таким чином гриб повністю оточує волосяну цибулину, формуючи своєрідний чохол.

Клінічні прояви грибкового захворювання в дітей віком визначаються локалізацією процесу. При мікроспорії гладкої шкіри батьки помічають на тілі дитини рожеві плями округлої форми, які мають чіткі краї та розмір до 2-3 см. Поступово центр елемента світлішає та покривається дрібними лущеннями. Краї плями трохи піднімаються над поверхнею шкіри, там утворюються дрібні вузлики, гнійнички та кірки. Поразка, як правило, локалізується на відкритих зонах тіла.

Мікроспорія волосистої частини шкірних покривів голови, спричинена зоофільними грибками, характеризується декількома великими осередками (більше 3,0 см у діаметрі). Внаслідок грибкового ураження волосся обламується на висоті 4-6 мм, через що хвороба і отримала неофіційну назву «стригаючий лишай». Шкіра цих вогнищ трохи гіперемована, покрита сріблястими лусочками, які міцно пов’язані з епідермісом. Навколо основних елементів з’являються дрібні відсівання.

При мікроспорії, викликаної антропофільним збудником, ураження локалізується в основному на межі волосистої частини та гладкої шкіри голови. Вогнища відрізняються тим, що обламування волосся відбувається на рівні 6-8 мм і більше, а також залишається невелика частина неушкоджених волосків. Як і за інших форм патології, суб’єктивні прояви відсутні. При розвитку активної запальної реакції турбує сильне свербіння, через яке дитина постійно чухає голову.

Нігтьові пластини при інфікуванні мікроспорами уражаються у вкрай поодиноких випадках. Вони товщають і набувають жовтуватого відтінку, часто ламаються і кришаться. Характерним є поширення мікроспорії від вільного краю нігтя до його ложа, але іноді пошкодження починається в центрі пластини. Нетипова локалізація інфекції найчастіше виникає і натомість травм дистальних фаланг пальців.

При порушенні імунного статусу дитини мікроспорія із простої форми може переходити до інфільтративної та нагнолюючої. Лікування цих різновидів мікозу тривале, а після терапії існує ризик появи рубців. Інфільтративний варіант захворювання проявляється інтенсивним запаленням в осередку, що характеризується набряклістю та гіперемією шкірного покриву, свербінням та дискомфортом у ураженій зоні.

Найважче в дітей віком протікає нагноительная форма, коли він у товщі шкіри і підшкірної клітковини утворюються глибокі абсцеси. У цьому збільшуються регіонарні лімфатичні вузли, виникає загальний інтоксикаційний синдром. Після розтину та загоєння гнійників залишаються шрами. Якщо лікування мікроспорії голови проводилося невчасно, існує ймовірність осередкового облисіння.

Запідозрити інфекцію педіатр може при фізикальному обстеженні, коли детально оглядає волосяну зону голови та всю поверхню тіла. Враховуючи широку поширеність хвороби в педіатрії, постановка попереднього діагнозу не складає труднощів. Щоб підтвердити мікроспорію, яка потребує приміщення дитини на карантин, призначаються інструментальні та лабораторні методи діагностики:

• Люмінісцентне дослідження. При огляді голови дитини за допомогою лампи Вуда в осередках мікроспорії з’являється смарагдово-зелене свічення, яке є патогномонічною ознакою патології. При недавньому інфікуванні симптом може бути відсутнім, тому для підтвердження діагнозу кілька волосків епілюють і ретельно сканують лампою їх фолікули.
• Мікроскопія. Проводиться специфічна реакція з гідроокис калію, для якої використовують лусочки з уражених ділянок шкіри або уламки волосся. Під мікроскопом видно нитки септицированного міцелію, множинні дрібні суперечки, які розташовуються хаотично, нагадуючи мозаїку.
• Культуральний метод. Адекватне лікування та профілактика мікозів неможлива без визначення виду збудника, для чого виконується посів на живильне середовище Сабуро. Діагностично значущі грибкові колонії зростають на 10-й день. Вони вкриті білуватим ніжним гарматою, розташованим у вигляді променів. Зворотний бік колонії має жовтий колір.

На час лікування пацієнта з мікроспорією поміщають на карантин, який проходить у мікологічному стаціонарі чи вдома. Якщо у дитини вражена лише гладка шкіра, лікування обмежується місцевими протигрибковими препаратами. Рекомендовані фунгіцидні мазі та креми прямої дії, які знищують збудника та сприяють регресу клінічної симптоматики. При активному запаленні показані комбіновані засоби із кортикостероїдами.

При ураженні грибком волосся на голові обов’язково використовується системна антимікотична терапія. Дітям, які страждають на мікроспорію, призначають сучасні протигрибкові антибіотики у формі суспензії, яка зручна у застосуванні. Лікування тривале: до першого негативного результату зіскрібка на гриби проводять інтенсивний курс, а потім переходять на підтримуючу терапію. Волосся в уражених ділянках збриває щотижня, голову миють раз на 3-4 дні.

Для пацієнтів з нормальною роботою імунної системи мікроспорія не становить небезпеки. Лікування захворювання відбувається успішно за умови своєчасної діагностики. Менш оптимістичний прогноз для дітей із імунодефіцитними станами, у яких спостерігаються ускладнені форми мікотичної інфекції. У разі можуть залишитися рубці чи осередки алопеції протягом усього життя.

Мікроспорія відноситься до епідеміологічно значущих захворювань, тому при виявленні у дітей мікозу група дитячого садка або клас школи вирушає на карантин. Тривалість ізоляції становить 30 днів – максимальний період інкубації хвороби. Якщо цей час ні в кого не проявилися симптоми грибкового процесу, діти можуть повертатися до занять. Карантин – основний метод первинної профілактики мікроспорії.

Коли хвора дитина дотримується карантину вдома, є ризик заразити інших членів сім’ї. Щоб цього не сталося, необхідно дотримуватись гігієнічних вимог. У дитини повинен бути окремий гребінець, його постільна і білизна стирається окремо, ретельно прогладжується з парою. Якщо інфікування мікроспорією відбулося антропофільним грибком, необхідно обмежити особисті контакти з батьками (обійми, поцілунки).

Важлива роль профілактиці належить огляду свійських тварин, які найчастіше виступають джерелом зараження. Якщо виявлено ознаки грибка, проводиться повноцінне антимікотичне лікування із залученням ветеринарів. Для запобігання розвитку «стригаючого лишаю» необхідно скорочувати кількість безпритульних тварин та встановлювати за ними ветеринарний нагляд.