Міозит м’язів спини

Міозит м’язів спини – це запальний процес, що супроводжується больовим синдромом та утворенням вузликів у товщі м’язової тканини. Протікає гостро чи хронічно. Виявляється напругою м’язів і болями, що переважно виникають у ранкові години або після фізичного навантаження. Для уточнення діагнозу та визначення причини міозиту можуть бути призначені загальний та біохімічний аналіз крові, МРТ, аналіз на антитіла, електроміографія та біопсія уражених м’язів. Лікування консервативне, включає симптоматичну (знеболювальні та протизапальні препарати, фізіопроцедури) і патогенетичну терапію, спрямовану на усунення основного захворювання.

Міозит м’язів спини – досить поширена патологія. Може спостерігатися при низці інфекційних і неінфекційних захворювань, бути гострим або хронічним. Виникнення можливе у будь-якому віці, страждають як чоловіки, так і жінки. Найчастіше розвивається міозит у ділянці поперекового, рідше – у ділянці шийного і грудного відділу хребта. Лікування здійснюють травматологи-ортопеди.

Міозит м’язів спини може бути як самостійним захворюванням, і ускладненням інших патологічних процесів. Найбільш поширеною причиною розвитку є гострі інфекційні хвороби (грип, ангіна, ГРЗ). Крім того, симптоми міозиту можуть з’являтися при паразитарних інфекціях та інтоксикаціях внаслідок хвороб обміну речовин, отруєння наркотиками, алкоголем, деякими іншими промисловими та побутовими токсинами.

Сприятливими факторами розвитку міозиту, на думку фахівців у сфері травматології та ортопедії, є травми, вірусні захворювання, переохолодження, тривала фізична активність в умовах низьких температур, надмірне навантаження, нестача рухової активності, постійне перенапруга певної групи м’язів при виконанні професійних чи побутових обов’язків. перебування у незручному становищі, м’язові судоми, стреси та нервова перенапруга.

Клінічна симптоматика міозиту м’язів спини багато в чому визначається причиною хвороби. Загальною ознакою є біль у певній ділянці спини (шийної, грудної, поперекової), що виникають після сну, потім поступово зменшуються і знову збільшуються при фізичному навантаженні або перебування в незручному положенні. При огляді виявляється набряк (зазвичай незначний) та напруження м’язів. Можлива різко виражена гіперемія шкіри в області ураження. Рухи в переднезадньому та бічних напрямках зазвичай обмежені. Пальпація болісна, при обмацуванні визначаються вузлики та ділянки ущільнення. При хронічному міозиті нерідко виявляється атрофія запаленого м’яза.

Шийний міозит зазвичай виникає після перебування на протязі. Пацієнти скаржаться на болі з одного боку (праворуч або ліворуч), що поширюються від нижньої частини потилиці до надпліччя або плечового суглоба. При грудному та поперековому міозиті болі частіше також односторонні. При запаленні м’язів грудного відділу можлива іррадіація під час ребер. При міозиті в ділянці попереку біль може бути як слабким, що доставляє незначний дискомфорт, так і інтенсивним, що істотно обмежує рух і ходьбу.

Гострий гнійний міозит виникає внаслідок інфікування м’язів спини при травмах шкіри, поширенні гнійної інфекції з сусідніх тканин (при піодермії, фурункульозі, карбункулі) або занесення хвороботворних мікроорганізмів зі струмом крові. Як збудники можуть виступати стрептококи, гонококи, пневмококи та паличка Еберта. Можливе формування обмежених гнійних осередків у вигляді одного або кількох абсцесів або розвиток флегмонозної форми захворювання.

Хвороба починається гостро. Виникає біль у спині, що супроводжується слабкістю, розбитістю, головним болем та підвищенням температури. Область ураження набрякла, гіперемована. Спочатку м’яз ущільнений, потім у м’язовій тканині утворюються вогнища хиблення. На ранніх стадіях лікування консервативне, пацієнтам призначають УВЧ та антибіотикотерапію. При формуванні гнійника здійснюють розтин та дренування.

Осіфікуючий міозит спостерігається рідко і поділяється на два підтипи: травматичний та прогресуючий. Перший підтип захворювання виникає після травм м’язів спини та супроводжується утворенням ділянки окостеніння м’язової тканини в області ушкодження. Протікає сприятливо, лікування – висічення осифікованої ділянки. Другий підтип є генетично обумовленим захворюванням, вражає як м’язи спини, а й майже всі групи м’язів. Виникає в результаті мутації генів, схильний до неухильної прогресуючої течії, закінчується летальним результатом внаслідок окостеніння м’язів, що беруть участь у диханні та ковтанні.

Дерматоміозит – системне захворювання, що вражає скелетні та гладкі м’язи, а також шкіру та внутрішні органи. Якщо зміни шкірних покривів відсутні, говорять про поліміозит. Виникає рідко, жінки хворіють частіше за чоловіків. Є мультифакторним захворюванням, до провокуючих факторів відносять інсоляцію, деякі вірусні та бактеріальні інфекції, а також прийом низки лікарських препаратів. Може протікати гостро, підгостро чи хронічно. Супроводжується слабкістю м’язів верхньої частини спини (шийного відділу), черевного преса, тазового та плечового поясу, ураженням легень, серця, суглобів та шлунково-кишкового тракту. Лікування – прийом глюкокортикоїдів та цитостатиків.

Туберкульозний міозит м’язів спини, як правило, виникає при переході процесу з регіонарних лімфатичних вузлів, хребців та суглобів хребта. В окремих випадках спостерігається гематогенне перенесення інфекції. Може протікати у вигляді типового міозиту, холодного абсцесу та м’язового склерозу. Проводиться протитуберкульозна терапія, за потреби виконуються хірургічні операції.

Сифілітичний міозит зазвичай розвивається у третинному періоді сифілісу, для вторинного сифілісу характерні леткі міалгії без ознак запалення. Поразка м’яза, зазвичай, носить дифузний характер. У ряді випадків у грудино-ключично-соскоподібному м’язі можуть формуватися окремі гуми. Проводиться протисифілітична терапія.