Місце і значення гігієни

Теми: 1. Місце і значення гігієни в системі медичних наук та практичній діяльності лікаря. Методи гігієнічних досліджень. Організація навчально-дослідницької роботи студентів. Структура СЕС, санітарне законодавство. – 3 год. 2. Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря, їх впливу на теплообмін. Гігієнічна оцінка комплексного впливу параметрів мікроклімату на теплообмін людини (кататермометрія, еквівалентно-ефективні, результуючі температури).

ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ СТУДЕНТІВ

Гігієна, як основна профілактична дисципліна, займає важливе місце в системі медичної освіти. Знання гігієни необхідне лікареві для посилення профілактичної діяльності по охороні і оздоровленню довкілля, для покращення санітарного стану міст і сіл, жител, умов праці, відпочинку і лікування, виховання дітей та підлітків, для раціоналізації харчування населення на наукових засадах тощо

Метеорологічні фактори впливають на людину не окремо, а комплексно. Фізіологічна дія температури повітря більше всього повязана з вологістю. Одна і та ж температура по різному сприймається в залежності від ступеня вологості повітря. Це пояснюється тим, що втрата тепла з поверхні тіла в значній мірі залежить від ступеня насиченості водяними парами.

Швидкість і напрям руху повітря є складним компонентом характеристики мікрокліматичних і кліматичних умов. Швидкість руху повітря (вітру), що вимірюється в метрах на секунду, має великий вплив на тепловіддачу людини і провітрювання приміщень. Крім цього, повітря, рухаючись, діє на рецептори, рефлекторно впливаючи на нервово-психічний стан людини. Помірний вітер бадьорить, а сильний діє подразнююче. Повторюваність вітрів на протязі певного періоду, сезону може характеризувати клімат певної місцевості. Для цього служить певний показник – “роза вітрів” – векторна діаграма, що характеризує режим вітру в даній місцевості за багаторічними спостереженнями.

Основні вислови про гігієну

    Гігієна – медична наука , яка вивчає вплив чинників зовнішнього середовища на здоров’я  людини, її працездатність і тривалість життя, розробляє гігієнічні нормативи, вимоги та профілактичні заходи, спрямовані на оздоровлення населених місць, умов життя і діяльності людей. 

Гігієна це мистецтво або знання зберігати здоров’я , охороняти його від шкоди.

Гігієна це наука, що вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини та громадське здоров’я  для розроблення гігієнічних нормативів, санітарних правил і заходів, які забезпечували б оптимальні умови для життєдіяльності, зміцнення здоров’я і запобігання захворюванням.                 –  Р.Д. Габович і співавтори. Гігієна. Київ,  1983.

  Гігієна як наука переслідує велику і благородну мету – зробити   розвиток  людського організму найбільш досконалим, життя найбільш сильним, старіння найбільш уповільненим, а смерть найбільш віддаленою. 

Завдання гігієни

1. Вивчення закономірностей впливу чинників довкілля і соціальних умов на організм людини (на її здоров’я ). Застосовують методи  епідеміологічних, інструментальних досліджень та натурного спостереження.

2. Вивчення стану довкілля з огляду на його потенціальну та реальну небезпеку як для здоров’я населення, так і для об’єктів навколишнього середовища. Використовують методи санітарного обстеження з наступним санітарним описом та інструментально-лабораторні методи.

3. Наукове обгрунтування оптимальних і гранично допустимих параметрів  чинників довкілля на підставі відомостей про їх якісну, кількісну характеристику та закономірності впливу на організм людини.

4. Впровадження гігієнічних нормативів і рекомендацій у практику, перевірка їх ефективності і подальше їх вдосконалення.

5. Науково обгрунтоване прогнозування санітарної ситуації з урахуванням найближчої  та віддаленої перспективи  розвитку окремих регіонів чи країни в цілому. Застосовується  багатофакторний  аналіз та електронно-обчислювальна техніка.

       Види діяльності лікаря лікувального профілю, що вимагають знання гігієни

1. Аналіз стану здоров’я населення у зв’язку з умовами навчання, праці та проживання.
2. Діагностика . Визначення етіології інфекційних та неінфекційних захворювань.
3. Призначення лікувального, лікувально-профілактичного та превентивного харчування.
4. Професійна орієнтація. Лікарсько-трудова експертиза.
5. Рекомендації стосовно особистої гігієни.
6. Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій.
7. Проведення санітарно-просвітньої роботи серед населення.

Зміст гігієни – це її розділи:

1. Гігієна навколишнього середовища (довкілля) або комунальна гігієна.
2. Гігієна харчування.
3. Гігієна праці.
4. Гігієна дітей та підлітків.
5. Гігієна лікарняних установ.
6. Військова гігієна.
7. Особиста гігієна.
8. Герогігієна.               

Тема №2 Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря, їх впливу на теплообмін. Гігієнічна оцінка комплексного впливу параметрів мікроклімату на теплообмін людини (кататермометрія, еквівалентно-ефективні, результуючі температури).

Робота 1. Вивчення  температурного  режиму повітря приміщення

Для повної характеристики температурного режиму приміщень заміри температури проводяться в 6 та більше точках.

Термометри (ртутні, спиртові, електричні, чи сухі термометри психрометрів) розміщують на штативах по діагональному перерізу лабораторії в 3 точках на висоті 0,2 м від підлоги і в 3 точках на висоті 1,5 м від підлоги та на відстані 20 см від стіни

Показання термометрів знімають після експозиції 10 хв. в точці вимірювання.

Розрахунок параметрів температурного режиму повітря приміщень:

а) середня температура приміщення:

а) t_сер.= ,

б) перепад температури повітря по вертикалі:

Dt_верт. =  – ,

в) перепад температури повітря по горизонталі:

Dt_гор.=  –

Схеми і всі розрахунки заносять в протокол, складають гігієнічний висновок. При цьому керуються тим, що оптимальна температура повітря в житлових і учбових приміщеннях, палатах для госпіталізації соматичних хворих повинна бути в інтервалі +18 – +21^оС, перепад температури по вертикалі повинен бути не більше 1,5-2,0^оС, а по горизонталі – не більш 2,0-3,0^оС. Добові коливання температури визначають за термограмою, яку готує лабораторія за допомогою термографа, і нормуються в межах 6^оС.

Робота 2 Методика визначення і гігієнічна оцінка вологості повітря.

Визначення вологості повітря за допомогою психрометрів

Визначення абсолютної та відносної вологості повітря станційним психрометром Августа . Резервуар психрометра заповнюють водою. Тканину, якою обернено резервуар одного з термометрів приладу опускають у воду з тим, щоб сам резервуар був на відстані ~ 3 см над поверхнею води, після чого психрометр підвішують на штативі в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники сухого і вологого термометрів.

Абсолютну вологість вираховують за формулою Реньо:

А = f – a ∙ (t – t₁) B,

де А – абсолютна вологість повітря при даній температурі в мм рт.ст.;

      f – максимальний тиск водяної пари при температурі вологого термометра (знаходять у таблиці насичених водяних парів, табл. 3);

     а – психрометричний коефіцієнт, який дорівнює 0,0011 для закритих приміщень;

     t – температура сухого термометра;

     t₁ – температура вологого термометра;

     В – барометричний тиск у момент визначення вологості (знаходять за показаннями барометра), мм рт.ст.

Відносну вологість розраховують за формулою:

P = ,

де Р – відшукувана відносна вологість, %;

    А – абсолютна вологість, мм рт.ст.;

    F – максимальний тиск водяної пари при температурі сухого термометра, в мм рт.ст. (знаходять у таблиці насичених водяних парів, табл.3).

Відносну вологість визначають і за психрометричними таблицями для психрометрів Августа (при швидкості руху повітря 0,2 м/с). Її значення знаходять в точці перетину показників сухого і вологого термометрів.

Визначення вологості повітря за допомогою аспіраційного психрометра Ассмана

Істотним недоліком психрометра Августа є його залежність від швидкості руху повітря, яка впливає на інтенсивність випаровування, а значить і на охолодження вологого термометра приладу.

У психрометра Ассмана (мал. 6.2-б) цей недолік ліквідовано за рахунок вентилятора, який створює біля резервуарів термометрів постійну швидкість руху повітря 4 м/сек, а тому його показники не залежать від цієї швидкості в приміщенні чи за її межами. Крім цього, резервуари термометрів цього психрометра захищені від радіаційного тепла за рахунок віддзеркалюючих циліндрів навколо резервуарів психрометра.

За допомогою піпетки змочують батист вологого термометра аспіраційного психрометра Ассмана, заводять пружину аспіраційного пристрою або вмикають в розетку електропровід психрометра з електровентилятором, після чого психрометр підвішують на штатив в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники сухого та вологого термометрів.

Абсолютну вологість повітря розраховують за формулою Шпрунга:

A = t – 0,5 ∙ (t – t₁) ,

де А – абсолютна вологість повітря, мм рт.ст ;

      t – максимальний тиск водяної пари при температурі вологого термометра (знаходять в таблиці насичених водяних парів, табл. 3);

     0,5 – постійний психрометричний коефіцієнт;

      t – температура сухого термометра;

      t₁ – температура вологого термометра;

      В – барометричний тиск в момент визначення, мм рт.ст.

Відносну вологість визначають за формулою:

Р = А × ,

де: Р – відшукувана відносна вологість, %;

      А – абсолютна вологість, мм рт.ст.;

      F – максимальна вологість при температурі сухого термометра, мм рт.ст.

Відносну вологість визначають і за психрометричними таблицями для аспіраційних психрометрів. Значення відносної вологості знаходять в точці перетину показників сухого і вологого термометрів.

 Добові коливання температури, вологості повітря та атмосферного тиску визначають за допомогою, відповідно, термографа, гігрографа, барографа.

 Робота 3. Визначення ” рози вітрів”.

Під напрямом вітру розуміють сторону горизонту, звідки віє вітер і позначають румбами – 4 основними (Пн., Пд., Сх., Зх.) і 4 проміжними (Пн-Зх., Пн-Сх., Пд-Зх., Пд-Сх.).

Річну повторюваність вітрів в тій чи іншій місцевості зображають у графічному вигляді “рози вітрів”(мал. 7.1).

Для побудови “рози вітрів” на графіку румбів відкладають виражену у відсотках частоту вітрів кожного напрямку і з’єднують ламаною лінією. Штиль позначають колом з радіусом відповідно відсотка штильових днів. 

Робота 4. Визначення швидкості руху повітря.

Визначення швидкості руху повітря за допомогою анемометрів

Швидкість руху атмосферного повітря (а також руху повітря у вентиляційних отворах) визначають за допомогою анемометрів: чашечного (при швидкостях від 1 до 50 м/с) і крильчатого (0,5 – 10 м/с). Робота вертикально встановленого чашечного анемометра не залежить від напрямку вітру; крильчатий анемометр потрібно чітко орієнтувати віссю на напрям вітру.

Для визначення швидкості руху повітря спочатку записують вихідні показники циферблатів лічильника (тисячі, сотні, десятки та одиниці), відключивши його від турбінки, виставляють анемометр у місці дослідження (наприклад, в створі відкритого вікна, вентиляційного отвору, надворі). Через 1–2 хв. холостого обертання вмикають одночасно лічильник обертів і секундомір. Через 10 хв. лічильник відключають, знімають нові показники циферблатів і розраховують швидкість обертання крильчатки (кількість поділок шкали за секунду – А):

А = ,

де: N₁ – показання шкали приладу до вимірювання;

      N₂ – показання шкали приладу після вимірювання;

      t – термін вимірювання в секундах.

За значенням “А” поділок/сек. на графіку (у кожного анемометра є свій індивідуальний графік згідно заводського номера приладу, що додається до анемометра), знаходять швидкість руху повітря в м/сек.

Для цього по графіку анемометра на осі абсцис знаходять відмітку, відповідну  швидкості обертання в об/с, піднімають перпендикуляр до косої лінії  графіка, а звідси вліво на осі ординат знаходять значення швидкості руху повітря в м/с.

Визначення швидкості руху повітря в приміщеннях за допомогою кататермометра

Кататермометр використовується для визначення охолоджуючої здатності повітря, на підставі якої і розраховують швидкість руху повітря.

Принцип роботи кататермометра полягає в тому, що попередньо нагрітий, він втрачає тепло не лише під дією температури повітря та радіаційної температури, але і під дією руху повітря, пропорційно його швидкості.

Хід роботи. Прилад нагрівають у воді з температурою 70-80 °С до заповнення верхнього резервуару на третину, витирають насухо, підвішують в досліджуваному місці і відмічають термін його охолодження від 38° до 35°, або від 40° до 33° (або 39-34°). Величину охолодження “Н” в мкал/ см ² сек для циліндричного кататермометра розраховують за формулою: Н = F/a, а для кульового – за формулою: Н = [Ф (Q₁ – Q₂)] / а , де

F – фактор кататермометра, коефіцієнт, нанесений на прилад, визначає кількість мілікалорій тепла, яке втрачається з 1 см ² поверхні резервуара даного приладу під час охолодження від максимальної Т₁ до мінімальної Т₂ поділки шкали;

Ф – константа приладу, що дорівнює F/3;

Q₁  і Q₂ –  верхня і нижня межа відліку температури при охолодженні приладу;

а – час охолодження приладу в сек.

Знаючи охолоджувальну здатність повітря, визначають швидкість руху повітря за формулою: 

V = [( H/Q – A) / B]²,

де V – швидкість руху повітря, м/с;

Н – охолоджувальна здатність повітря, мкал/см²с;

Q – різниця між середньою температурою кататермометра 36,5 ⁰С і температурою навколишнього повітря :

А і В – емпіричні коефіцієнти, які становлять 0,2 і 0,4, якщо Н/Q менше 0,6.

Можна також знайти швидкість руху повітря (в м/с),.поділивши Н на Q,  у спеціальній таблиці

ПРОГРАМА САМОПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

 Тема №1. Вступне заняття. Місце і значення гігієни в системі медичних наук та практичній діяльності лікаря. Методи гігієнічних досліджень. Організація навчально-дослідницької роботи студентів. Структура СЕС, санітарне законодавство.

Контрольні питання:

1. Гігієна як наука, її мета, завдання, зміст.

2. Методи гігієнічних досліджень, їх класифікація.

3. Методи вивчення стану довкілля (санітарного обстеження і санітарного опису, інструментально-лабораторні).

4. Фізичні, хімічні, біохімічні, мікробіологічні, фізіологічні, токсикологічні методи досліджень, їх суть і застосування в гігієні медико-статистичні методи.

Тема №2  Методика визначення та гігієнічна оцінка температури, вологості, швидкості руху повітря, їх впливу на теплообмін. Гігієнічна оцінка комплексного впливу параметрів мікроклімату на теплообмін людини (кататермометрія, еквівалентно-ефективні, результуючі температури).

Контрольні питання:

1. Способи визначення температури і тиску.
2. Температурні шкали (Цельсія, Кельвіна, Фаренгейта, Реомюра).
3. Особливості роботи приладів для визначення температури.
4. Особливості роботи приладів для визначення тиску.
5. Прилади, які використовуються для реєстрації коливань атмосферного тиску і температури.
6. Гігієнічне значення вологості повітря.
7. Фізична характеристика вологості повітря.
8. Методи визначення вологості повітря.
9. Методика визначення вологості повітря за допомогою психрометрів Августа і Ассмана.
10. Принцип роботи гігрографа
11. Значення сонячної радіації та типу поверхні землі у виникненні вітрів.
12. Використання “рози вітрів” в попереджувальному санітарному нагляді за будівництвом поселень, промислових підприємств, місць відпочинку.
13. Системи підсилення руху повітря в приміщеннях. Природна вентиляція.
14. Класифікація та характеристика приладів для вимірювання напрямку та швидкості руху повітря.
15. Кататермометрія.
16. Поняття про мікроклімат і фактори, що його формують.  Гігієнічне значення температури повітря і радіаційної температури.
17. Теплообмін організму з навколишнім середовищем.  Фактори, які визначають теплопродукцію та теплообмін. Субєктивні та обєктивні показники теплового стану людини при різному мікрокліматі.
18. Поняття про еквівалентно-ефективні температури та їх гігієнічне значення.
19. Загальна методика гігієнічного вивчення мікроклімату приміщень.
20. Загальна методика вивчення впливу мікроклімату закритих приміщень на організм людини.
21. Охолоджувальний мікроклімат та його вплив на організм людини.  Метеорологічні умови, які приводять до охолодження.  Фізіологічні реакції та захворювання, що ними зумовлені.
22. Перегрівний мікроклімат та його вплив на організм людини. Умови, які приводять до перегрівання. Фізіологічні та патологічні прояви, які виникають при гострому та хронічному перегріванні. Профілактика перегрівання.
23. Методика визначення еквівалентно – ефективних температур (за номограмами).
24. Розрахунок та комплексна гігієнічна оцінка тепловтрат людини (випромінюванням, конвекцією, випаровуванням або сумарно) в даних умовах мікроклімату.

СЕМІНАРСЬКЕ ОБГОВОРЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ПИТАНЬ. 12.³⁰-14.⁰⁰год.

1. Гігієна як наука, її мета, завдання, зміст.
2. Методи гігієнічних досліджень, їх класифікація.
3. Методи вивчення стану довкілля (санітарного обстеження і санітарного опису, інструментально-лабораторні).
4. Фізичні, хімічні, біохімічні, мікробіологічні, фізіологічні, токсикологічні методи досліджень, їх суть і застосування в гігієні медико-статистичні методи.
5. Способи визначення температури і тиску.
6. Температурні шкали (Цельсія, Кельвіна, Фаренгейта, Реомюра).
7. Особливості роботи приладів для визначення температури.
8. Особливості роботи приладів для визначення тиску.
9. Прилади, які використовуються для реєстрації коливань атмосферного тиску і температури.
10. Гігієнічне значення вологості повітря.
11. Фізична характеристика вологості повітря.
12. Методи визначення вологості повітря.
13. Методика визначення вологості повітря за допомогою психрометрів Августа і Ассмана.
14. Принцип роботи гігрографа
15. Значення сонячної радіації та типу поверхні землі у виникненні вітрів.
16. Використання “рози вітрів” в попереджувальному санітарному нагляді за будівництвом поселень, промислових підприємств, місць відпочинку.
17. Системи підсилення руху повітря в приміщеннях. Природна вентиляція.
18. Класифікація та характеристика приладів для вимірювання напрямку та швидкості руху повітря.
19. Кататермометрія.
20. Поняття про мікроклімат і фактори, що його формують.  Гігієнічне значення температури повітря і радіаційної температури.
21. Теплообмін організму з навколишнім середовищем.  Фактори, які визначають теплопродукцію та теплообмін. Субєктивні та обєктивні показники теплового стану людини при різному мікрокліматі.
22. Поняття про еквівалентно-ефективні температури та їх гігієнічне значення.
23. Загальна методика гігієнічного вивчення мікроклімату приміщень.
24. Загальна методика вивчення впливу мікроклімату закритих приміщень на організм людини.
25. Охолоджувальний мікроклімат та його вплив на організм людини.  Метеорологічні умови, які приводять до охолодження.  Фізіологічні реакції та захворювання, що ними зумовлені.
26. Перегрівний мікроклімат та його вплив на організм людини. Умови, які приводять до перегрівання. Фізіологічні та патологічні прояви, які виникають при гострому та хронічному перегріванні. Профілактика перегрівання.
27. Методика визначення еквівалентно – ефективних температур (за номограмами).
28. Розрахунок та комплексна гігієнічна оцінка тепловтрат людини (випромінюванням, конвекцією, випаровуванням або сумарно) в даних умовах мікроклімату.

Тестові завдання та ситуаційні задачі

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ:

1. Для нормальних умов терморегуляції при високій температурі повітря в приміщенні необхідно створити:

А. Низьку вологість і високу рухливість повітря.

В. Низьку вологість і малу рухливість повітря.

С. Високу вологість і низьку рухливість повітря.

D. Високу вологість і малу рухливість повітря.

Е. Високу вологість.

• Мікроклімат приміщень характеризується комплексом показників:

А. Температурою, вологістю і швидкістю руху повітря.

В. Барометричним тиском і температурою.

С. Температурою оточуючих поверхонь.

D. Хімічним складом повітря.

Е. Високою вологістю і температурою .

• Який прилад використовується для визначення швидкості руху повітря в приміщенні?

А. Гігрометр.

В. Барометр.

С. Кататермометр

D. Флюгер.

Е. Електрорефлексометр.

• Вкажіть норматив перепаду температури повітря по горизонталі у приміщенні.

A. 0,5 ⁰С.

B. 1 ⁰С

C. 1,5 ⁰С.

D. 2 ⁰С.

Е. 3 ⁰С.

• Яка хвороба виникає при дії підвищеного атмосферного тиску.

A. Гірська хвороба.

B. Гіпертонія.

C. Кесонна хвороба.

D. Стенокардія.

Е. Зоб.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ:

Задача №1.

Атмосферний тиск на момент визначення 747 мм. рт. ст. Встановити барограф для реєстрації коливань тиску на протязі тижня.

Задача №2

В лікарняній палаті при обстеженні встановлені наступні показники мікроклімату:

• коливання по горизонталі  – 1,5°
• коливання по вертикалі – 2° на 1 м  висоти;
• добові коливання (різниця між мінімальною і максимальною температурою) – 1,5°(опалення центральне).

3. Відносна вологість – 17 %.

Дати заключення про стан мікроклімату в лікарні.

Задача №3

В приміщенні вимірювали вологість повітря за допомогою психрометра Августа. Температура сухого термометра дорівнює 19 °С, а вологого –13 °С, барометричний тиск – 752 мм.рт.ст. Розрахувати величину абсолютної, максимальної та відносної вологості, дефіцит насичення і точку роси. Оцінити вологість повітря.

Вірні відповіді на тести і ситуаційні задачі:

Відповіді до тестів:  1. А. 2. А. 3. С. 4. Е. 5. С.

Відповіді до ситуаційних задач:

Задача 1. Барографи-самописці можуть бути добової і тижневої періодики. Для встановлення періодики необхідно відкрити футляр приладу, зняти з осі барабан для стрічки і на його нижній частині подивитися, на який період (доба чи тиждень) розрахований завод годинникового механізму. Після цього необхідно закріпити на барабані відповідну стрічку (“добову ” або “тижневу”). Стрічка барографа розлінована в мБ (мілібарах), відповідно для встановлення початкового рівня запису атмосферного тиску, необхідно перевести тиск, виражений в мм.рт.ст у мілібари – перемножити кількість мм. рт. ст. на 4/3;   1 мБ = 0,7501 мм. рт. ст.  Наприклад: 747 х 4/3 =963 мБ. Цю величину відкладаємо на стрічці, враховуючи час початку запису.

Задача 2. Дані показники не відповідають гігієнічним вимогам, які ставляться до мікроклімату лікарняних палат (висока середня температура і низька відносна вологість повітря).

Рекомендовано: зменшити температуру в приміщенні до 18-20 °С, збільшити відносну вологість до 40 % (поставити зволожувачі).

Задача 3. Розрахунок абсолютної вологості при визначенні її психрометром Августа проводять за формулою Реньо:

К= f – a (t-t₁) ´ B,

       де, t- температура сухого термометра, 19 °С

t₁-температура вологого термометра, 13 °С

В-барометричний тиск, 752 мм рт ст.

f – максимальне напруження водяних парів при температурі вологого термометру, дорівнює 11,23 мм. рт. ст. (за таблицею максимальної напруги водяних парів)

а- психрометричний коефіцієнт, що дорівнює для закритих приміщень 0,0011.

Підставляємо значення величин в формулу

К= 11,23 – 0,0011(19-13) х 752 = 6,27 мм. рт. ст.

Максимальну вологість (F) знаходимо за тією ж таблицею, що і Тр. Вона дорівнює 16,48 мм. рт. ст.

Відносну вологість розраховуємо:

                       R = K *100 / F= 38 %                                 

Дефіцит насичення розраховуємо за різницею між максимальною і абсолютною вологістю.                  Д = F – К = 16,48 – 6,27 = 10,21 мм.рт. ст.

Точку роси (Тр) визначаємо за таблицею максимального напруження водяних парів:                                   Тр=4,4 °.

Відносну вологість можна визначити по таблицях за показниками сухого та вологого термометрів. В нашому прикладі відносна вологість по таблиці  R = 40 %.

Таким чином, отримана величина відносної вологості відповідає гігієнічним нормативам для закритих приміщень (30-60 % при температурі 18-20 °С).

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ.  14¹⁵ – 15⁰⁰ год.

          Письмове тестування студентів, які не склали контроль за системою «MOODLE», перегляд тематичних навчальних таблиць, тренінг в комп’ютерному класі тестів ліцензійного іспиту «Крок -1» і кафедральної бази тестів, поглиблене вивчення матеріалу тем, винесених на самостійне опрацювання тощо.

ВИХІДНИЙ РІВЕНЬ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

Студент повинен знати:

1. Визначення гігієни як науки, її мету, завдання і зміст.
2. Класифікацію методів гігієнічних досліджень
3. Види діяльності лікаря, які вимагають знання гігієни.
4. Правила поведінки та техніки безпеки в лабораторії та на практичних заняттях.
5. Конструкцію приладів, які використовуються для реєстрації температури і вологості.
6. Одиниці виміру температури.
7. Основні вимоги для оцінки температурного режиму приміщень.
8. Вплив на організм високої та низької вологості повітря.Гігієнічні вимоги до вологості повітря в приміщеннях різного призначення.
9. Принцип роботи приладів для вимірювання вологості повітря.
10. Гігієнічне значення руху атмосферного повітря та повітря закритих приміщень.Роль руху повітря в формуванні мікроклімату, в механізмах теплового обміну організму.
11. Методи і способи визначення напрямку і швидкості руху повітря у відкритій атмосфері, в вентеляційних системах.
12. Методи визначення швидкості руху повітря в приміщенні.

Студент повинен вміти:

1. Грамотно і правильно оформляти протоколи практичних занять.
2. Формулювати висновки в кінці занятття, давати їм гігієнічну оцінку.
3. Вимірювати вологість повітря в приміщенні і розрахувати  за формулами і таблицями.
4. Змонтувати самописець (термограф, гігрограф), привести його в робочий стан і виставити показники. Розшифрувати запис.
5. Визначати напрям та силу вітру.
6. Визначити швидкість руху повітря.

7. Робити гігієнічні висновки та оцінювати результати вимірювання напрямку та швидкості руху повітря.

ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ

Основна:

1. Матеріали для підготовки до практичних занять  http://intranet.tdmu.edu.ua/data/kafedra/internal/hihiena/classes_stud
2. Бардов В.Г., Москаленко В.Ф., Омельчук С.Т., Яворовський О.П. та ін. Гігієна та екологія . – Вінниця : Нова Книга, 2006. – С.14-33, 71-83. http://www.nmu.edu.ua/kaf55-8.php
3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 2004. – С. 14-74, 106-111, 113-116
4. Загальна  гігієна . Посібник для практичних занять / За ред. І.І.Даценко. – Львів, Світ, 2001.- С. 9-25, 333-348.

Додаткова:

1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995.- С. 16-23, 48-87, 507-530.
2. Закон України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, 1994.
3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 1999.- С. 17 – 21,  27 – 34.
4. “Положення про санітарно-епідеміологічну службу України” , 1999
5. Загальна гігієна з основами екології. За ред. В.А.Кондратюка. – Тернопіль: Укрмедкнига, – 2003. – 567 с.

Методичну вказівку склав (ла) – ас. Смачило О.М.

Обговорено і затверджено на засіданні кафедри

30 cерпня 2011 р. протокол № 1

Переглянуто і затверджено на засіданні кафедри

«__28_»__08_   2013___р. Протокол № 1

Додаток 2

Таблиця 1

Норми температури для житлових, громадських

і адміністративно-побутових приміщень

 Примітка: ^* Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з постійним перебуванням людей допустима температура не більше 28^оС, а для районів з розрахунковою температурою зовнішнього повітря 25^оС і вище – не більше 33^оС.

^** Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з перебуванням людей в вуличному одязі допустима температура 14^оС.

Таблиця 2

Максимальний тиск водяної пари повітря приміщень

 Таблиця 3

Норми відносної вологості в зоні житлових, громадських і адміністративно-побутових приміщень (Витяг з БНіП 2.04.05-86)

Примітка:* В районах з розрахунковою відносною вологістю зовнішнього повітря більше 75% допустима вологість – 75%.

Норми встановлено для людей, які знаходяться в приміщенні більше 2 годин  

Таблиця 4.

Шкала швидкості руху повітря в балах

 Таблиця 5

 Таблиця для визначення швидкості руху повітря по кульовому кататермометру

  Таблиця 6.

Норми швидкості руху повітря в житлових, громадських і адміністративно-побутових приміщеннях (Витяг з БНіП 2.04.05-86)

 Методика визначення еквівалентно-ефективних та результуючих температур.

 Еквівалентно-ефективна температура (ЕЕТ) – умовно-числове визначення суб’єктивного теплового відчуття людини (“комфортно”, “тепло”, “холодно” і т.д.) при різних співвідношеннях температури, вологості, швидкості руху повітря, а результуюча температура (РТ) – і радіаційної температури. Ці умовні числа ЕЕТ та РТ відповідають температурі нерухомого (0 м/с), на 100 % насиченого вологою повітря, яке створює відповідне теплове відчуття.

ЕЕТ та РТ розроблені в камеральних умовах при різних співвідношеннях параметрів мікроклімату і оформлені у вигляді таблиць та номограм.

Для визначення ЕЕТ спочатку вимірюють температуру, вологість, швидкість руху повітря у досліджуваному приміщені. А потім в таблиці ЕЕТ (таблиця 4) за цими даними знаходять її значення і роблять відповідні висновки. Користування таблицею просте: ЕЕТ знаходять на перетині значення температури повітря (1 і остання колонки) і швидкості руху та вологості повітря (у головці таблиці).

На номограмі (мал. .1) еквівалентно-ефективну температуру знаходять на перетині показників сухого (ліворуч), вологого (праворуч) термометрів психрометра та швидкості руху повітря (в м/хв, на кривих лініях).

На номограмі РТ спочатку знаходять точку взаємовідношення між температурою повітря (за сухим термометром психрометра) і швидкістю

руху повітря, від якої проводять пряму лінію до значення радіаційної температури, а від точки перетину цієї лінії з правою шкалою температури повітря проводять пряму лінію до значення абсолютної вологості повітря (права шкала), а на перетині цієї прямої з кривими лініями номограми знаходять результуючу температуру.

швидкість, м./с                       а

швидкість, м./с                       б

Мал. 2. Номограма для визначення результуючої температури:

(а – під час легкої роботи; б – під час важкої роботи.)

На малюнку  пунктирними лініями нанесено приклад визначення РТ.

Методика оцінки теплового балансу людини шляхом розрахунку тепловиділення

 Оцінка теплового самопочуття людини виконується шляхом порівняння величини теплоутворення при виконанні роботи і тепловиділення, визначених шляхом розрахунку – кількості тепла, яке виділяється людиною випромінюванням, проведенням, випаровуванням вологи.

Вихідні показники:

а) теплопродукція організму у спокої складає 0,8 – 1,5 ккал (3,34 – 6,27 кДж) на 1 кг маси тіла за 1 годину, при виконанні важкої роботи – 7-9 ккал/кг год;

б) поверхня тіла “середньої” людини зі зростом 170 см та масою тіла 65 кг складає приблизно 1,8 м2 (див. табл. 5);

в) у виділенні тепла проведенням та випаровуванням поту приймає участь 100 % поверхні тіла;

г) у виділенні тепла випромінюванням бере участь 80 % поверхні тіла (див. дані табл. 4).

Якщо є однобічне джерело теплової радіації, то по відношенню до нього у теплообміні випромінюванням бере участь 40 % поверхні тіла.

Таблиця 5.

Залежність поверхні тіла людини від її маси

1. Формула для розрахунку тепловиділення випромінюванням (радіацією):

де: Q – кількість тепла, що виділяється випромінюванням, ккал/год;

Т1 – температура тіла, °С;

Т2 – температура внутрішньої поверхні стін °С;

S –площа поверхні тіла, кв. м.

2. Формули для розрахунку тепловиділення проведенням:

де : Q – кількість тепла,  виділеного проведенням, ккал/год;

6; 0,5 – постійні коефіцієнти при швидкості руху повітря менше 0,6 м/с;

Т1 – температура тіла, °С;

Т2 – температура повітря,°С;

7,2; 0,27 – постійні коефіцієнти при швидкості руху повітря більше 0,6 м/с;

V – швидкість руху повітря, м/с;

S –площа поверхні тіла, кв. м.

3. Формула для розрахунку максимальної кількості води, яка може випаровуватися з поверхні тіла:

де: Рвип – кількість води, яка може випаровуватися з поверхні тіла при даних умовах, мл/год;

15 – постійний коефіцієнт;

Fmax – максимальна вологість при температурі шкіри тіла;

Fабс – абсолютна вологість при даній температурі повітря.

“Fабс” – можна визначити за формулою:

де: F max– максимальна вологість при температурі шкіри тіла, мм рт.ст. ;

Fвідн.– відносна вологість при даній температурі повітря, %;

(Fmax –  Fабс) – фізіологічний дефіцит насичення, мм рт.ст.;

V – швидкість руху повітря, м/с;

S – площа поверхні тіла, м2.

Кількість тепла, що виділяється при цьому, можна розраховувати,помноживши результат на 0,6 (калорійний коефіцієнт випаровування 1 г води), або замість коефіцієнта “15” у формулі (3.1) поставити цифру “9” (0,6 × 15 = 9). При цьому необхідно врахувати, що нормальне теплове самопочуття зберігається, якщо величина випаровування поту не перевищує 250 мл, на що витрачається 150 ккал.