Міжхребетна грижа шийного відділу

Міжхребетна грижа шийного відділу – Дегенерація та пролабування за межі міжхребцевого простору шийного міжхребцевого диска. Клінічно маніфестує болем у надпліччя та руці, що іррадіює у пальці, слабкістю та гіпестезією руки, синдромом хребетної артерії. Діагностується переважно за результатами МРТ шийного відділу хребта. Консервативна терапія складається з протизапальних та міорелаксуючих препаратів, кортикостероїдних блокад, кінезіотерапії, фізіотерапії, масажу, лікувальних тракцій. Хірургічне лікування зазвичай зводиться до видалення ураженого диска та стабілізації хребта.

Міжхребетна грижа шийного відділу зустрічається досить часто. За поширеністю посідає друге місце після міжхребцевої грижі поперекового відділу. Найчастіше грижі формуються в дисках між п’ятим та шостим, між шостим та сьомим шийними хребцями. Рідше – між четвертим і п’ятим, вкрай рідко між сьомим шийним і першим грудним хребцями. Враховуючи поширеність шийних гриж, щодо молодого віку хворих (у середньому 30-50 років), ризик важких судинних ускладнень, дана патологія залишається нагальною проблемою клінічної неврології, вертебрології та ортопедії.

Диски шийного відділу хребта мають менший діаметр, ніж грудні та поперекові, тому й грижі у цьому відділі меншого розміру. Проте вужчий хребетний канал і зменшений простір для виходу корінців зі спинного мозку зумовлюють виникнення клінічної симптоматики навіть за невеликої протрузії диска. Особливістю шийного відділу є проходження з двох сторін уздовж тіл хребців хребетних артерій. У зв’язку з цим міжхребетна грижа проявляється не тільки неврологічними, а й судинними порушеннями.

Формування міжхребцевої грижі пов’язане з дегенеративними процесами, що відбуваються в диску, внаслідок яких він втрачає еластичність. Хронічне травмування при підвищеному навантаженні на шийний відділ або гостра травма хребта (забиті місця хребта, підвивих шийного хребця) призводять до утворення тріщин фіброзного кільця диска, виходу частини диска за межі міжхребцевого простору, а в подальшому – до пролабування пульпозного.

Дегенеративні зміни міжхребцевих дисків, як правило, пов’язані з остеохондрозом, але можуть бути обумовлені шийним спондильозом, спондилоартрозом, туберкульозом хребта, неадекватним навантаженням на шийний відділ при аномаліях розвитку хребта (синдромі Кліпелі-Фейля, клиновід -грудному сколіозі, ожирінні Сприяючими дегенерації дисків факторами виступають різні дисметаболічні процеси в організмі, що виникають при цукровому діабеті, алкоголізмі, курінні, генетично детермінованих обмінних захворюваннях.

Клінічні симптоми міжхребцевої грижі зумовлені здавленням нею спинального корінця, речовини спинного мозку, хребетної артерії. У перших двох випадках виникають неврологічні симптоми (біль, руховий дефіцит та чутливі розлади), у третьому – синдром хребетної артерії. Останній може спричинити повторні транзиторні ішемічні атаки (ТІА), хронічну ішемію головного мозку у вертебро-базилярному басейні з формуванням дисциркуляторної енцефалопатії.

На початкових стадіях шийної грижі основними її проявами виступають больовий та хребетний синдроми, пов’язані з подразненням спинального корінця на рівні утворення грижі. Спочатку больовий синдром може мати періодичний характер, провокується поворотами та нахилами голови. Потім біль трансформується у постійну, посилюється при рухах головою. Вона локалізується в шиї, плечі і руці з боку грижі, що супроводжується парестезіями і онімінням руки. При рухах у шийному відділі можливі т.з. «Простріли» – гострий біль, що йде від шиї до пальців кисті.

Больова імпульсація зумовлює рефлекторний розвиток м’язово-тонічних змін, що становлять хребетний синдром. Виникає підвищення тонусу паравертебральних м’язів шийного відділу та інших м’язів шиї призводить до обмеження рухливості та посилює перебіг больового синдрому. Тонічне скорочення м’язів на стороні поразки зумовлює виникнення рефлекторної кривошиї.

Згодом здавлення грижів нервових волокон спинального корінця призводить до порушення проведення з них нервових імпульсів — з’являється корінцевий синдром. Виникає слабкість у руці, що супроводжується зниженням тонусу м’язів (млявий монопарез). Парестезії змінюються суттєвим зниженням або повним випаданням больової та інших видів чутливості у зоні іннервації здавленого корінця.

Подальше збільшення розмірів шийної грижі тягне у себе компресію як коріння, а й спинного мозку з недостатнім розвитком дискогенної мієлопатії. Здавлення хребетної артерії проявляється запамороченнями, головним болем, вестибулярною атаксією, транзиторними розладами зору (фотопсії, скотоми, зниження гостроти зору), шумом у вухах і легкою приглухуватістю, вегетативними порушеннями, виникненням непритомності при різкому повороті.

Міжхребетна грижа шийного відділу в залежності від рівня розташування може мати варіабельну клінічну картину. При грижі диска С4-С5 переважає біль у плечі та слабкість м’язів надпліччя. При грижі рівня С5-С6 слабкість відзначається в біцепсі та розгиначах, характерне оніміння та парестезії у великому пальці кисті. Грижа С6-С7 супроводжується зниженням м’язової сили в трицепсі та розгиначах пальців, болем, що йде по задній поверхні руки до кінчика середнього пальця. Грижа С7-Т1 проявляється слабкістю при стисканні кисті в кулак, біль та парестезії іррадіюють у мізинець.

На початкових стадіях (протрузія диска) за наявності у клініці лише больового та хребетного синдромів лікареві складно запідозрити формування шийної грижі. У таких випадках зазвичай проводять рентгенографію хребта, яка може виявити ознаки остеохондрозу, спондилоартрозу та ін. Патологічних змін кісткових структур хребетного стовпа. Візуалізувати шийну грижу можна за допомогою МРТ або КТ хребта. Показанням для їх виконання є наявність м’язової слабкості в руці або клініка синдрому хребетної артерії. Раніше у таких випадках використовували контрастну мієлографію. В даний час безпечнішим та інформативним методом діагностики є МРТ хребта. МРТ краще ніж КТ дозволяє візуалізувати м’якоткані структури хребта, дає більш повну інформацію про розмір грижі та ступінь звуження спинального каналу.

Електрофізіологічні дослідження (ЕМГ, ЕНГ, ЕНМГ) дають можливість виявити невральний характер ураження та визначити його рівень. Для оцінки стану хребетної артерії проводиться РЕГ із функціональними пробами, дуплексне сканування або УЗДГ хребетних артерій. Диференціальний діагноз проводиться з плечовим плекситом, плечолопатковим періартрозом, шийним плекситом, шийним міозитом, інфекційною мієлопатією на шийному рівні.

Консервативна терапія шийної грижі та відновлення після її хірургічного лікування може проводитися спільними зусиллями невролога, ортопеда, вертебролога, мануального терапевта, масажиста, кінезіотерапевта. У гострому больовому періоді призначаються протизапальні засоби (ібупрофен, кеторолак, німесулід, мелоксикам та ін.), локальне введення кортикостероїдів (гідрокортизону, дипроспану), міорелаксанти (толперизону гідрохлорид). З перших днів застосовуються нейрометаболічні фармпрепарати, насамперед вітаміни групи В. Купіруванню больового синдрому та зменшенню запалення сприяє використання електрофорезу, УВЧ, магнітотерапії та фонофорезу.

З метою зменшення тиску на уражений міжхребцевий диск можливе застосування м’якої мануальної терапії або тракційної терапії. Тракція шийного відділу хребта здійснюється за допомогою петлі Гліссона у положенні сидячи. Зниженню інтенсивності м’язово-тонічного синдрому сприяє використання методик міофасціального масажу та рефлексотерапії. При синдромі хребетної артерії додатково призначають судинні (пентоксифілін, вінпоцетин) та ноотропні (пірацетам, піритинол) засоби.

Спочатку захворювання необхідно забезпечити спокій шийного відділу хребта. З цією метою широко застосовується носіння коміра Шанца. Однак воно загрожує швидким розвитком атрофії м’язів шиї, у той час як основною запорукою одужання та профілактикою подальшого прогресування захворювання виступає створення потужного м’язового корсету, що утримує анатомічні структури шийного відділу хребта у нормальному положенні. Це завдання вирішується за допомогою кінезіотерапії, до якої входить виконання під наглядом лікаря ЛФК або кінезіолога індивідуально підібраних вправ ЛФК та ​​заняття на спеціальних тренажерах.

Хірургічне лікування шийної грижі повинно проводитись за суворими показаннями та з особливою обережністю. Приводом для операції може бути розвиток значного неврологічного дефіциту, що не зменшується на тлі консервативної терапії, виражене звуження хребетного каналу, здавлення хребетної артерії, що призводить до ішемії тканин мозку. Хірургічне лікування, як правило, має на увазі радикальне видалення грижі (дискектомію або мікродискектомію), доповнене фіксуючими хребтом операціями (міжхребцевої фіксації кейджами, міжтіловим спондилодезом та ін.). Малоінвазивні втручання (пункційна лазерна вапоризація, ендоскопічна мікродискектомія, внутрішньодискова електротермальна терапія) можуть застосовуватися тільки за малих розмірів грижі, коли в більшості випадків ефективні та консервативні способи лікування.