Міжменструальний больовий синдром

Міжменструальний больовий синдром – Різновид хронічних тазових болів, при яких хворобливі відчуття в області тазу спостерігаються під час овуляції і пов’язані з нею. Виявляється болем різної інтенсивності, що виникає внизу живота у середині овуляторного циклу, супроводжується психовегетативними розладами. Для встановлення діагнозу використовують метод вимірювання базальної температури, фолікулометрію, тести на овуляцію. Симптоматичне лікування із застосуванням спазмолітиків, анальгетиків, седативних засобів призначають лише при вираженій симптоматиці. За показаннями можливе пригнічення дозрівання фолікулів за допомогою оральних контрацептивів.

Про наявність у пацієнтки міжменструального больового синдрому (синдрому серединного болю, овуляторного болю, синдрому Міттельшмерца) говорять, коли органічна основа для виникнення дискомфортних відчуттів не виявлена ​​або клінічні прояви виявлених захворювань здатні викликати або посилити хворобливу овуляцію. Тягнучу болючість у нижній частині живота на тлі овуляції хоча б раз у житті відчували не менше 45-50% жінок, приблизно у 20% пацієнток міжменструальний біль виникає регулярно. У дівчаток-підлітків і дівчат до 20 років розлад зазвичай є функціональним, у пацієнток від 20 до 35 років він часто пов’язаний із запаленням, у жінок старше 35 років провідними причинами стають спайкові процеси та дисгормональні стани.

Овуляторна біль – наслідок фізіологічних змін, що відбуваються в жіночому організмі в момент виходу яйцеклітини з яєчника. У 85% випадків вона періодично чи постійно з’являється у гінекологічно здорових жінок, у 14% пацієнток свідчить про захворювання репродуктивних органів. У 1% клінічних ситуацій хворобою, що раптово виникла, при овуляції супроводжується екстрагенітальна патологія. Безпосередніми причинами синдрому міжменструального болю є:

• Низький больовий поріг. В нормі вихід яйцеклітини не повинен відчуватись. Однак при зниженні порога больових відчуттів нервові імпульси, що виникають внаслідок реакції тканин яєчника, маткових труб та тазової очеревини на вихід яйцеклітини, сприймаються головним мозком як патологічні, болючі. Ця причина відіграє провідну роль у вразливих або перенеслих стрес пацієнток.
• Запальні хвороби репродуктивних органів. Болючість овуляції у жінок з хронічними оофоритами, сальпінгітами, аднекситами пов’язана з можливим набряком тканин, обмеженням рухливості органів та дією медіаторів запалення, що знижують ноцицептивний поріг. Розрив фолікула запаленого яєчника відчувається болючим через ущільнення капсули органу.
• Екстрагенітальний та зовнішній генітальний ендометріоз. Клітини ендометріоїдних вогнищ, що розвиваються в яєчниках, фалопієвих трубах, тазовій очеревині, циклічно змінюються у відповідь на дію статевих гормонів. Міжменструальне падіння рівня естрогенів на тлі низької концентрації прогестерону викликає в зонах ендометріозу менструальноподібний ефект із подразненням оточуючих тканин.
• Спайки у малому тазі. При залученні до спайкового процесу придатків матки суттєво обмежується їхня рухливість. Після розриву фолікула виникають перистальтичні рухи фалопієвих труб, скорочуються гладком’язові волокна зв’язок, що підтримують яєчник. В результаті натягуються спайки, які оточують ці органи, до мозку передається патологічна больова імпульсація.
• Травми тазу. Синдром міжменструального болю спостерігається у 51,8% жінок, які перенесли травматичні ушкодження тазових кісток, особливо крижово-кіпцевої зони. Поява хворобливості при овуляції у таких пацієнток пов’язана з порушенням іннервації тазових органів, зменшення порога виникнення больових відчуттів, посттравматичними нейроендокринними розладами.

В основі розвитку синдрому Міттельшмерца лежать природні фізіологічні процеси, що відбуваються під час овуляції. Існує п’ять компонентів овуляції, які теоретично здатні спровокувати виникнення больових відчуттів: натяг капсули яєчника при дозріванні фолікула, її розрив для виходу яйцеклітини, подразнення очеревини фолікулярним вмістом, що вилився фолікулярним вмістом, перистальтика маткових труб, захоплюючих.

У нормі аферентна імпульсація за всіх цих процесах проходить на підпороговому рівні. Міжменструальний біль стає відчутним при вроджених або набутих порушеннях в антиноцицептивній системі, коли поріг больової чутливості знижений за рахунок функціональних розладів (підвищеної збудливості кори мозку, посттравматичних змін у нервових волокнах) або існує органічна основа формування патологічних відчуттів (запалення, патологічна патологія) .

Ключовим проявом овуляторного болю вважається болючість та дискомфорт у нижніх відділах живота за 13-15 днів до початку чергової менструації. Інтенсивність больового синдрому буває різною — від розлитого дискомфорту, що тягне, до гострого колючого болю. Можлива іррадіація відчуттів у куприк, криж, поперек, пахвинну область, рідко – у внутрішню поверхню стегна. Зазвичай міжменструальний біль односторонній, локалізований на боці яєчника, з якого вийшла яйцеклітина. Лише при дозріванні двох ооцитів вона відчувається із двох сторін. Больовий синдром при овуляції зазвичай супроводжується рідкими прозорими виділеннями з піхви, посиленням статевого потягу, мастодинією, у деяких пацієнток – підвищенням температури до 37,0-37,4 ° С, нудотою, короткочасним головним болем, запамороченням, коливаннями настрою. Можлива поява кількох крапель крові на білизні. Тривалість клінічних проявів при синдромі Міттельшмерца зазвичай не перевищує 1-2 днів.

Небезпека для здоров’я жінки при больовому міжменструальному синдромі відсутня, але виражена симптоматика погіршує якість життя пацієнтки, призводить до зниження продуктивності та працездатності. У вразливих хворих можливий розвиток іпохондрії, депресивного неврозу, канцерофобії. Найбільш серйозними є наслідки невчасної діагностики захворювань, і натомість яких виникає міжменструальний біль. За відсутності адекватного лікування патологічні процеси хронізуються, ускладнюються порушенням репродуктивної та ендокринної функцій, утворенням неоплазій.

Завданнями діагностичного етапу підозри на міжменструальний больовий синдром є підтвердження зв’язку відчуттів з овуляцією, виявлення можливих патологічних причин розладу, виключення інших генітальних та екстрагенітальних захворювань, що супроводжуються хворобливістю у тазовій ділянці. При постановці діагнозу найефективніші:

• Вимірювання базальної температури. Простий безкоштовний метод доступний для самостійного контролю в домашніх умовах. У день виходу яйцеклітини ректальна або вагінальна температура, виміряна після нічного сну, знижується приблизно на 0,3 ° С, після чого піднімається до 37 ° C і вище.
• Ультразвукова фолікулометрія. Сонографічний моніторинг зростання та розвитку домінантного фолікула дозволяє точно визначити день виходу зрілого ооциту. Трансвагінальне дослідження проводиться щодня у першій половині місячного циклу, починаючи з 5-10 дня після менструації.
• Тест на овуляцію. Методика заснована на визначенні рівня лютеїнізуючого гормону в сечі та адаптована до простого самостійного застосування. Рівень ЛГ наростає до розриву фолікула, досягає піку при виході з яєчника зрілої яйцеклітини, після чого починає знижуватися.

Для виявлення захворювань, що посилюють клініку овуляторного больового синдрому, призначають УЗД малого тазу, КТ та МРТ репродуктивних органів, діагностичну лапароскопію, визначення рівня статевих гормонів (естрадіолу, прогестерону, ФСГ, ЛГ), проведення фармакологічних гормональних проб, інші методики. Диференціальну діагностику міжменструального болю здійснюють з фолікулярною кістою, апендицитом, позаматковою вагітністю, апоплексією яєчника, перекрутом ніжки його кісти, гострим сальпінгоофоритом, синдромом гіперстимуляції яєчників лікарськими засобами. До встановлення діагнозу можуть залучатися гінеколог-ендокринолог, абдомінальний хірург.

Фахівці у сфері акушерства та гінекології не вважають овуляторний біль патологічним явищем і зазвичай не призначають будь-якої спеціальної терапії при незначних або помірних хворобливих відчуттях. У подібних випадках достатні виключення фізичних навантажень, додатковий відпочинок, відмова від сексуальних контактів у період овуляції, якщо жінка не планує вагітність. При інтенсивному больовому синдромі або його появі на патологічній основі рекомендовано лікування, спрямоване на:

• Купірування болю. У дні овуляції можливе використання спазмолітиків та аналгетиків. Часто застосовують нестероїдні протизапальні засоби, які знижують рівень медіаторів запалення, ефективно впливають на периферичні та центральні ноцицептивні механізми, підвищуючи больовий поріг та знижуючи інтенсивність патологічної імпульсації.
• Зменшення психовегетативних розладів. Найчастіше для корекції пов’язаних з овуляцією емоційних порушень достатньо призначення рослинних седативних препаратів. У разі виникнення неврозів на тлі міжменструального болю ефективні м’які антидепресанти, аутосуггестія, психотерапевтичні техніки.
• Придушення овуляції. Щоб тимчасово виключити дію факторів, що викликають больовий міжменструальний синдром, використовують оральні контрацептиви. При їхньому прийомі припиняється дозрівання фолікулів, цикл стає ановуляторним. Після відновлення нормального менструального циклу інтенсивність симптоматики часто зменшується.
• Лікування генітальної та екстрагенітальної патології. Конкретна терапевтична схема підбирається з урахуванням провідного захворювання, що провокує або посилює синдром серединного болю. Для лікування можуть застосовуватись антибіотики, гормональні препарати, імуномодулятори, еубіотики. У ряді випадків за наявності об’ємних утворень показано хірургічні втручання.

Прогноз больового міжменструального синдрому сприятливий, корекція способу життя та обґрунтоване призначення лікарських препаратів дозволяють зменшити або повністю усунути хворобливі відчуття, підвищити якість життя жінки. Важливу роль прогностичному плані грає своєчасне визначення причин, що викликали розлад, і адекватне лікування виявленої органічної патології. Для профілактики негативних проявів міжменструального болю пацієнтці рекомендується не рідше двох разів на рік відвідувати акушера-гінеколога, стежити за місячним циклом, щоб у дні передбачуваного виходу яйцеклітини виключити надмірні навантаження та дотримуватись статевого спокою.