Міжшкільний абсцес

Міжшкільний абсцес – Відмежований гнійник черевної порожнини, що формується між кишковими петлями, черевною стінкою, брижею і сальником. Клініка міжкишкового абсцесу характеризується температурою гектичного характеру, інтоксикацією, болем у черевній порожнині, іноді набряком та гіперемією передньої черевної стінки. З метою діагностики міжкишкового абсцесу використовують оглядову рентгенографію черевної порожнини, УЗД та КТ. Лікування міжкишкового абсцесу – оперативне: лапаротомія, розтин та дренування порожнини гнійника; обов’язкове проведення антибактеріальної терапії.

Найчастіше розвиток міжкишкових абсцесів пов’язане з перфоративною виразкою шлунка або 12-палої кишки, гострим прободним апендицитом, ускладненим дивертикулітом кишечника, холециститом, раком товстого кишечника, хворобою Крона. Іноді причиною утворення міжкишкового абсцесу є неспроможність швів кишки та анастомозів. Осумковані гнійники у міжкишковому просторі формуються як залишкові явища, що супроводжують перенесений дифузний перитоніт.

Відмежування гнійної порожнини утворюється при склеюванні очеревини з наступними зрощеннями між окремими петлями тонкого або товстого кишечника, їх брижею і сальником.

Початку клінічних проявів міжкишкового абсцесу, як правило, передує розлитий перитоніт, спричинений ускладненим перебігом первинного захворювання. Зазвичай на тлі видужання, що здається, у пацієнтів знову з’являються тупі абдомінальні болі, нездужання, метеоризм, блювання, запори. Проекція болів у животі відповідає локалізації міжкишкового абсцесу. При міжкишкових абсцесах, розташованих близько поверхні передньої черевної стінки, спостерігається асиметрія живота, набряк і гіперемія шкіри, напруга м’язів.

Спочатку гнійник може не визначатися, пізніше він пальпується у вигляді м’якого, еластичного пухлиноподібного утворення, нерухомого та болючого, іноді з флюктуацією (зиблінням) у центрі. Температурна крива набуває гектичного характеру зі значними добовими коливаннями температури тіла; цьому тлі яскраво виражені симптоми інтоксикації. Міжкішкові абсцеси можуть супроводжуватися явищами механічної чи динамічної кишкової непрохідності.

При прориві міжкишкового абсцесу в просвіт кишки може настати самовилікування або утворитися нориці. Найчастіше, проте, міжкишковий абсцес проривається у вільну черевну порожнину, що призводить до утворення нових осумкованих гнійників або розвитку розлитого перитоніту.

Зважаючи на неспецифічність проявів міжкишкового абсцесу, діагностика представляє певні труднощі, особливо в тих випадках, коли не вдається встановити причинно-наслідковий зв’язок з первинним захворюванням. Підставами для підозри на міжкишковий абсцес повинні бути недавно перенесений перитоніт або операції на черевній порожнині, наявність в анамнезі неспецифічного виразкового коліту, дивертикуліту, виразки, хвороби Крона тощо.

Зміни у периферичній крові характеризуються лейкоцитозом, зрушенням формули вліво, прискоренням ШОЕ. При пальпації живота визначається локальна напруга м’язів живота, різка болючість, нерухомий патологічний тугоеластичний інфільтрат із розм’якшенням у центрі.

При оглядовій рентгенографії черевної порожнини виявляється затемнення в проекції гнійника, рівень рідини та ознаки парезу кишечника; при рентгенографії пасажу барію видно деформацію петель кишечника. Остаточно питання діагностики міжкишкового абсцесу дозволяють вирішити УЗД органів черевної порожнини, МСКТ черевної порожнини.

В інфільтративній стадії проводиться консервативне лікування: призначаються антибактеріальні препарати, дезінтоксикаційна терапія, регуляція функції ШКТ.

Після відмежування міжкишкового абсцесу проводиться оперативне втручання: лапаротомія, розтин та дренування гнійної порожнини. Післяопераційна тактика включає зміну тампонів, аспірацію гною, промивання дренажів, внутрішньочеревне введення антибіотиків. Також продовжується системна протимікробна терапія, боротьба з інтоксикацією, зневодненням, гіпопротеїнемією.

У разі прориву гнійника в черевну порожнину або розвитку кишкової непрохідності операція проводиться в екстреному порядку. У деяких випадках може бути потрібна резекція частини кишки.

При своєчасному виявленні та адекватній лікувальній тактиці прогноз найчастіше сприятливий. Множинні міжкишкові абсцеси завжди є несприятливим прогностичним чинником. Ускладненнями міжкишкових абсцесів може стати їхній прорив у черевну порожнину, перитоніт, сепсис.

Профілактика формування міжкишкових абсцесів полягає у своєчасному лікуванні захворювань органів шлунково-кишкового тракту, ретельній ревізії черевної порожнини при оперативних втручаннях, уважному післяопераційному веденні пацієнтів, які перенесли перитоніт.