Міжзв’язувальна фіброма матки

Міжзв’язувальна фіброма матки – різновид фібоїдної пухлини з інтралігаментарною локалізацією між листками широкого зв’язування, що утримують матку в черевній порожнині. Міжзв’язкова фіброма матки клінічно проявляється рясними мено- та метрорагіями, анемією, больовим синдромом, порушенням пасажу сечі з подальшим ураженням нирки. Розпізнавання міжзв’язкової фіброми матки проводиться на підставі комплексу досліджень – огляду на кріслі, УЗД, Ехо-гістеросальпінгоскопії, гістероскопії, КТ, МРТ. Лікування міжзв’язкових фібром матки в більшості випадків потребує їх хірургічного видалення.

Міжзв’язувальна фіброма матки відноситься до групи доброякісних, гормонально-залежних пухлин стромального типу, що утворюються внаслідок гіпертрофії та проліферації структур сполучної тканини. З міжзв’язковою локалізацією фіброми матки гінекологія стикається відносно рідко. У цьому випадку фібоїдний вузол розташовується підочеревинно, у просторі зв’язкового апарату матки та навколоматкової клітковини (параметрія). Міжзв’язкова фіброма матки досить підступна, оскільки зазвичай залягає глибоко, часто прилягає до магістральних судин, нервових сплетень, сечоводу та сечового міхура. Видалення міжзв’язкової фіброми матки пов’язане зі значними технічними складнощами.

У питанні етіології міжзв’язкової фіброми матки залишається багато невивченого. Основна роль розвитку міжзв’язкової фіброми матки відводиться гормональному дисбалансу – гиперэстрогении, прогестерондефицитным станам, гипергонадотропизму. Саме тому частіше фібоїдні вузли розвиваються та ростуть у репродуктивному віці, а в менопаузі значно зменшуються у розмірах.

До факторів, що визначають розвиток міжзв’язкової фіброми матки, відносяться спадковість, вказівка ​​в анамнезі на хронічні інфекції (цервіцити, ендометрити, аднексити, оофорити), ІПСШ, хірургічне переривання вагітності, медикаментозні аборти, використання оральної контрацепції, полі. Виявлено пряму кореляційну залежність між міжзв’язковою фібромою матки та пізнім менархе, відсутністю вагітностей, пізнім початком статевого життя та її нерегулярністю.

Преморбідним тлом, на якому розвивається міжзв’язкова фіброма матки, нерідко служать ендокринні та серцево-судинні захворювання, гіпертонія, варикоз, ожиріння, імунодефіцит.

Захворювання починає розвиватися безсимптомно, проте зі збільшенням фібоїдної пухлини з’являється типова клініка. Прогресуючий ріст інтралігаментарного вузла спричиняє здавлювання сечоводу, сплетень нервів, судин, що обумовлює клінічну симптоматику міжзв’язкової фіброми матки. Найбільш характерними проявами міжзв’язкової фіброми матки є болі в попереку, спочатку прискорене і хворобливе сечовипускання, а потім – порушення відтоку сечі з розвитком гідроуретера та гідронефрозу.

Як і у випадку фібоїдних пухлин іншої локалізації, при міжзв’язковій фібромі матки можуть відзначатися циклічні (менорагії) та ациклічні (метрорагії) кровотечі з виділенням згустків крові, альгодисменорея, тяжкість і тиск у животі у спокої, болі при статевих зносинах, анемія. У ряді випадків розвиток міжзв’язкової фіброми матки супроводжується безплідністю; а при настанні вагітності – загрозою викидня або мимовільним перериванням.

Внаслідок розтягування підтримуючого апарату може розвиватися загин матки, опущення матки та піхви. У поодиноких випадках при некрозі інтралігаментарного вузла, його зрощенні з тазовою очеревиною, розриві кровоносної судини виникає клініка гострого живота.

Об’єктивними ознаками міжзв’язкової фіброми матки, що виявляються при гінекологічному дослідженні, є збільшення та асиметрія матки, зміщення піхвової частини та маткового зіва, щільність консистенції, нерівність (бугристість) контурів.

Гінекологічне УЗД дозволяє уточнити розміри, місцезнаходження, поширеність міжзв’язкової фіброми матки, структуру вузла (кальцифікацію, некроз та ін.), а також динаміку зростання. Пацієнткам з мено- та метрорагіями проводиться діагностичне вишкрібання цервікального каналу та порожнини матки з гістологічним дослідженням ендометрію.

При порушенні пасажу сечі показано консультацію уролога та нефролога, проведення екскреторної урографії, уретероскопії, нефроскопії, УЗД нирок, КТ нирок. При необхідності диференціальної та уточнюючої діагностики вдаються до проведення гістероскопії, УЗ-ГСС, МРТ, КТ, лапароскопії. У процесі обстеження виключається наявність пухлин придатків, кістоми яєчника, маткової та позаматкової вагітності, аденоміозу матки.

Хірургічні втручання при міжзв’язковій фібромі матки можуть бути консервативними та радикальними. Радикальні операції полягають у видаленні матки разом з фібромою і проводяться у пацієнток з реалізованою репродуктивною функцією. Об’єм радикального втручання може включати гістеректомію, в менопаузі – тотальну пангістеректомію. Проведення надпіхвової ампутації матки при міжзв’язковій фібромі неможливо технічно через низького розташування вузлів.

Проведення органозберігаючого втручання – консервативної міомектомії (вилущування вузла з ушиванням ложа) дозволяє зберегти дітородну функцію, але не виключає розвитку нових фібоїдних вузлів. Складність видалення міжзв’язкової фіброми матки обумовлена ​​близьким розташуванням органів сечовивідної системи та кровоносних судин. Тому в ході операції можуть виникати інтраопераційні травми сечоводу та кровотечі. Перспективними малоінвазивними методами лікування фіброми матки є прицільне випарювання вузла високоенергетичним фокусованим ультразвуком та емболізація маткових артерій.

Терапевтичне лікування міжзв’язкової фіброми матки проводиться за відсутності абсолютних показань до операції та невираженості симптоматики. У цьому випадку можуть призначатися вітамінотерапія, симптоматична кровоспинна та знеболювальна терапія, гормонотерапія (гестагенами, андрогенами, агоністами гонадоліберину), що дозволяють відстрочити або уникнути оперативного втручання, а також зменшити ймовірність рецидивів. До гормональних методів лікування належить установка внутрішньоматкової гормональної системи.

Профілактика розвитку міжзв’язкової фіброми матки потребує раціонального підбору контрацепції, своєчасної терапії жіночих та ендокринних захворювань, виключення абортів та ІПСШ, регулярного відвідування гінеколога.

Перебіг та ведення вагітності у пацієнтки з міжзв’язковою фібромою матки загрожує швидким зростанням вузла, викиднем, передчасними пологами, аномаліями передлежання плаценти, положення та передлежання плода, розвитком дискоординованої родової діяльності та післяпологових кровотеч. Після видалення міжзв’язкової фіброми матки надалі не виключаються рецидиви.