Морська хвороба

Морська хвороба – Патологічний стан, що виникає внаслідок морської хитавиці. Проявляється нудотою, запамороченням, цефалгією, блюванням, нездужанням, відхиленнями в емоційній сфері (апатією/збудженням), падінням АТ, аритмією. Діагностика здійснюється на підставі типової клінічної симптоматики. З метою професійного відбору використовують інструментальні методи дослідження вестибулярної функції. Залежно від проявів терапія проводиться комбінацією кількох препаратів наступних груп: холінолітики, протиблювотні, антигістамінні, психостимулятори, ноотропи.

Морська хвороба є складовою поняття «кінетоз» (хвороба руху), що включає різні види заколисування: повітряну хворобу, заколисування в автомобільному транспорті, хвороба атракціонів, верхової їзди. Симптоми кінетозу у відповідних умовах виявляються у 60% дітей, 30% дорослих. Морська форма відноситься до найважчих варіантів кінетозу. Сильна хитавиця здатна викликати заколисування будь-якої людини, лише 3% людей абсолютно стійкі до її впливу. Найчастіше морська хвороба спостерігається у дітей 2-12 років, найрідше – у літніх. Молоді люди більш схильні до захворювання, за деякими даними, морською хворобою страждають приблизно 2/3 моряків молодше 25 років. Жінки менш стійкі до заколисування, ніж чоловіки. У дітей віком до 2 років симптоми патології при морських подорожах практично не виявляються.

Основним етіофактором кінетоз є вплив на вестибулярний апарат різноспрямованих прискорень, що перевищують звичайні порогові подразники. Розрізняють три форми хитавиці: вертикальну (підйом-занурення корабля), кільову (коливання навколо поперечної осі корабля), бортову (коливання навколо поздовжньої осі). На великих суднах вертикальна хитавиця відчувається слабо, зате кільова та бортова бувають значними. Відомий цілий ряд факторів, що підвищують ймовірність розвитку морського кінетозу, до них належать:

• Інтенсивний характер хитавиці. Повільна плавна хитавиця переноситься набагато легше швидкої стрімкої. Період хитавиці (час переміщення корабля між крайніми положеннями) залежить від ступеня хвилювання моря, розмірів, тоннажу судна.
• Прийом алкоголю, жирної їжі, переїдання. Дані фактори негативно відбиваються на стані організму, зменшують стійкість до хитавиці. Спровокувати морський кінетоз може зловживання їжею та алкоголем, прийом газованих напоїв за 1-2 дні до початку плавання.
• Несприятливі впливи довкілля. Імовірність виникнення морської хвороби підвищується за дії кількох несприятливих чинників. Так, у машинно-котельному відділенні корабля на моряків діють шум, вібрація, повітря зі шкідливими домішками.
• Хронічне захворювання. Серцево-судинні патології, жовчнокам’яна хвороба, хронічний гастрит, нефролітіаз супроводжуються підвищеною чутливістю рецепторного апарату ураженого органу. В результаті незначні прискорення стають причиною бурхливої ​​вегетосоматичної реакції.
• Патологія ЦНС. Органічні, функціональні захворювання ЦНС спричиняють гіперзбудливість, неадекватне реагування центральних структур, які сприймають імпульсацію від периферичних рецепторів. У подібних умовах посилені статокінетичні дії при качці легко провокують кінетоз.
• Оптичний фактор. Постійно які рухаються перед очима предмети сприяють закачування. Роздратування зорового аналізатора, аналогічно вестибулярному, здатне викликати запаморочення та нудоту.
• Психоемоційний стан. Схильність до тривожно-депресивних станів, зануреність у себе, почуття страху підвищують ймовірність заколисування. Концентрація уваги на певному занятті, сон допомагають подолати кінетоз.

Незважаючи на широку поширеність, механізм розвитку патології остаточно не вивчений. Багато дослідників вважають, що морська хвороба пов’язана з реагуванням центральної нервової системи на підвищену аферентну імпульсацію. Периферичний вестибулярний аналізатор розташований у внутрішньому вусі. Рецептори напівкружних канальців сприймають кутове прискорення, отолітовий орган – лінійне та гравітаційне прискорення. Отримана інформація з вестибулярного нерва передається до ЦНС, доповнюється імпульсами від пропріо- та барорецепторів. Результатом обробки аферентної інформації, що надійшла, є відповідна імпульсація, що йде до м’язів, соматичних органів, вегетативних центрів і спрямована на адаптацію організму до сформованих умов. Одночасно відбувається виникнення множини вегетативно-вісцеральних реакцій, що зумовлюють основні симптоми кінетозу.

Відповідно до теорії «сенсорного конфлікту» визначальне значення має суперечливість сенсорної інформації, що надходить до ЦНС. Підтвердженням є посилення симптомів у каюті, коли вестибулорецепторна імпульсація свідчить про постійний рух, а зорова – про відсутність пересування навколишніх предметів. Аналогічним чином в окремих досвідчених пілотів, що здійснюють переліт пасажирами, спостерігається повітряна хвороба. Звичне поєднання вестибулярної та зорової інформації в кабіні пілота змінюється комбінацією ідентичних вестибулярних відчуттів з іншою зоровою аферентацією, обумовленою обстановкою салону літака.

Морська хвороба має варіабельні клінічні прояви. Клінічна поліморфність стану лягла основою кількох класифікацій. Нижче наведено дві основні.

По переважним клінічним проявам виділяють 4 форми:

• Нервову. У клінічній картині домінує цефалгія, важкість у голові, запаморочення, сонливість. Можливе погіршення зору, слуху.
• Шлунково-кишкову. Супроводжується нудотою, блюванням, зміною смакових відчуттів, почуттям неприємного смаку, зниженням апетиту. У ряді випадків спостерігається непереносимість запаху тютюнового диму, підгорілої їжі тощо.
• Серцево-судинну. Характерна для людей із серцево-судинною патологією. Починається з тахікардії, підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, аритмії. Надалі виникає брадикардія, артеріальна гіпотонія.
• Змішану. Зустрічається найчастіше. Клінічно проявляється варіативним поєднанням симптомів різних форм.

За психічними особливостями перебігу морська хвороба класифікується на 3 варіанти:

• Астенічна. Хворий пригнічений, астенізований, швидко стомлюється, дещо загальмований. Настрій знижений фону.
• Ажитована. Відзначається зайва балакучість, метушливість, рухливість, підвищена емоційність, театральність мови, химерність рухів.
• Змішана. Являє собою чергування періодів астенізації та ажитації. Можливе превалювання одного варіанта психічної реакції.

Симптоматика відрізняється значною поліморфністю. Одні хворі відчувають апатію, слабкість, лежать на ліжку, інші квапливо ходять палубою, збуджені, вкрай балакучі. Типові запаморочення, цефалгія, нудота, що дає тимчасове полегшення блювання. Може виявлятись диплопія, озноб, підвищена салівація. Пацієнти скаржаться на відсутність апетиту, неприйняття багатьох запахів, зміну смакових відчуттів. Нерідкі розлади моторної функції ШКТ: діарея, запор. Стани заколисування вкрай важко переносяться, супроводжуються вираженими змінами психоемоційної сфери.

У легких випадках морська хвороба обмежується 2-3 днями запаморочення, нудоти. У важких випадках пацієнт блідий, обличчя вкрите холодним потом, відзначається брадикардія, багаторазове блювання, збільшення частоти дихання, можливі порушення серцевого ритму, розлад координації рухів, падіння тиску, сплутаний стан свідомості. Іноді морська хвороба має прихований перебіг. Спостерігається астенізація, зниження працездатності без явних клінічних проявів кінетозу. Відсутність яскравої симптоматики зумовлює неможливість своєчасної діагностики прихованої форми. Подібна ситуація небезпечна, якщо хворий член команди отримує завдання, що вимагає відповідального виконання.

Діагностичні заходи включають збирання анамнезу (відсутність симптомів до подорожі, наявність хронічних захворювань), деталізацію скарг, оцінку загального статусу, неврологічний огляд пацієнта. Необхідно виключити хвороби шлунково-кишкового тракту, кишкову інфекцію, серцево-судинні захворювання. Дослідження неврологічного статусу не виявляє менінгеальної симптоматики, осередкового неврологічного дефіциту, дозволяє відкинути ймовірність нейроінфекції (менінгіт, енцефаліт). Діагностика схильності до кінетозу необхідна за професійного відбору моряків. Оцінка вестибулярного аналізатора здійснюється такими методами:

• Вестибулометрія – Дослідження реакції вестибулярного апарату на різні подразники. Проводиться шляхом використання приладів, що імітують дію різних форм прискорень.
• Калорична проба. Дає уявлення про збудливість лабіринту, що дозволяє виявити лабіринтну патологію.
• Обертальні тести. Потрібні визначення адаптивної здатності вестибулярного апарату за умов обертання. Здійснюються за допомогою спеціального крісла, де знаходиться досліджуваний.
• Відеоокулографія. Дає можливість виявити прихований ністагм, що свідчить про субклінічну патологію лабіринту.

Зменшити симптоми заколисування можна, виключивши погіршення. Необхідно часте легке харчування малими порціями з винятком жирного, незбираного молока, газованих рідин. Корисне вживання води, чаю з журавлинним соком, лимоном. Полегшує стан розсмоктування льодяників, сухариків. Рекомендується стояти на палубі, зафіксувавши погляд на лінії горизонту, або прийняти горизонтальне положення в каюті (оптимально заснути). До фармпрепаратів, що мають протизагочувальну дію, відносяться:

• Холінолітики (Гіосціамін, платифілін). Широко використовувалися в кінці XX століття, через виражені побічні ефекти в даний час застосовуються обмежено. Найбільш ефективний скополамін. Спеціальна аплікаційна форма препарату у вигляді пластиру дозволяє забезпечити рівномірну дифузію скополаміну в кров, що значно нівелює побічну дію.
• Натрію гідрокарбонат. Показав високу ефективність проти заколисування. Призначаються внутрішньовенні інфузії, ректальні свічки.
• Антигістамінні засоби (Дименгідринат, меклозин, прометазин). Блокують гістамінові рецептори внутрішнього вуха, вестибулярних ядер, зменшуючи вестибуловегетативні реакції. Добре переносяться, використовуються профілактично.
• Психостимулятори (мезокарб, кофеїн). Призначаються у комбінації з антигістамінними/холінолітиками. Зменшують побічний ефект як пригнічення ЦНС.
• Протиблювотні (метоклопрамід). Необхідні для усунення багаторазового блювання.
• Ноотропи (Амінофенілмасляна кислота, пірацетам). Підвищують адаптивні можливості центральної нервової системи, покращують церебральний метаболізм.
• Комбіновані фармпрепарати. Є поєднанням кількох однотипних фармпрепаратів (скополамін+гіосціамін), засобів різного механізму дії (антигістамінний препарат+психостимулятор).

Морська хвороба проходить під час припинення качки. У деяких пацієнтів слабкість, запаморочення зберігаються кілька днів. Заходами профілактики кінетозу є виключення провокуючих факторів, тренування вестибулярного апарату, профілактична фармакотерапія. До плавання та протягом подорожі рекомендується відмовитися від прийому газованих/алкогольних напоїв, обмежити куріння, уникати переїдання, перегрівання на сонці, стеження за миготливими предметами. Підвищення стійкості до заколисування сприяє регулярне фізичне навантаження. Вестибулярне тренування забезпечують вправи з поворотом голови, обертаннями, спортивні ігри (футбол, волейбол), заняття танцями, аеробікою, акробатикою. Медикаментозна профілактика проводиться антигістамінними препаратами. Завчасне підвищення адаптивних здібностей нервової системи здійснюється шляхом проведення курсової терапії адаптогенами, засобами, що покращують церебральну гемодинаміку, нейропротекторами.