Мозольний абсцес (Намін, Підмозольний абсцес)

Мозольний абсцес – це обмежений гнійний процес у шкірі або підшкірній клітковині, що виникає внаслідок проникнення гнійної флори зі шкірних тріщин або вмісту мозолі. Нерідко складається з двох пов’язаних гнійників – поверхневого та глибокого. Зазвичай утворюється на долонній поверхні кисті. Може поширюватися міжфасціальними просторами з формуванням флегмони. Проявляється смикаючими болями, набряком, почервонінням, симптомами загальної інтоксикації. Діагностується виходячи з характерної клінічної картини. Лікування хірургічне – розтин та дренування абсцесу на фоні антибіотикотерапії.

Мозольний абсцес (підмозольний абсцес, намін) – поширена патологія, яка в переважній більшості випадків вражає кисті рук, рідко стопи. Здебільшого діагностується у дорослих пацієнтів працездатного віку. Зазвичай виникає у людей важкої фізичної праці. Жінки страждають рідше за чоловіків. Патології найбільш схильні до землекопів, садівників і кочегарів. Серед спортсменів захворювання найчастіше виявляється у веслярів. У літній період абсцеси на тлі мозолів часто діагностуються у дачників.

Мозольний абсцес провокується стафілококами, рідше – стрептококами, протеями та іншими мікроорганізмами. Нерідко під час мікробіологічного дослідження виявляється змішана флора. Фахівці виділяють дві основні причини запалення тканин пензля:

• Постійна фізична праця. У людей робітничих професій шкіра долонної поверхні кистей ущільнюється через постійний тиск інструментів. На потовщеній шкірі утворюються тріщини, крізь які у шкіру, та був – у підшкірну клітковину проникають хвороботворні агенти.
• Незвичне навантаження. При інтенсивній тривалій роботі з використанням інструментів у людей, незвичних до такої праці, на долонях часто утворюються водяні мозолі. Вміст мозолів стає джерелом інфікування тканин, що підлягають.

Ендогенними факторами, що збільшують ймовірність розвитку мозольного абсцесу, є літній вік, порушення імунітету, недолік харчування, авітамінози, переохолодження, локальні порушення кровообігу. До екзогенних факторів ризику слід віднести порушення правил використання інструментів та техніки безпеки, недостатню гігієну, роботу в умовах рясного забруднення.

Мікроорганізми потрапляють у тріщини або мозольну рідину, звідки проникають у тканини, що підлягають. В результаті дії стафілококової гіалуронідази, некротоксину, лейкоцидину в тканинах швидко з’являється вогнище деструкції, формується порожнина, заповнена рідким гнійним вмістом. Навколо порожнини утворюється піогенна мембрана, яка складається з грануляційної тканини, що не дає гною проникнути за межі порожнини та продукує запальний ексудат.

Відмінною особливістю патології є часте утворення абсцесів у вигляді пісочного годинника або запонки, тобто у формі двох сполучених порожнин – поверхневої та глибокої. Тиск у порожнинах наростає. Через значну щільність шкіри гній не може прорватися назовні, тому після руйнування ділянки піогенної мембрани проникає вглиб тканин з розвитком флегмони кисті.

Захворювання починається раптово. У зоні ураження виникають поступово наростаючі болі. Больовий синдром посилюється при рухах, опусканні руки вниз. Мозольний вміст стає каламутним. На шкірі навколо мозолі утворюється осередок гіперемії. Оскільки тканини на долоні дуже щільні, набряк з’являється над області запалення, але в тилі кисті. Функція пальця порушується. Температура тіла піднімається до субфебрильних цифр.

Через 2-3 дні формується гнійник. Біль стає смикаючим, пульсуючим, позбавляє нічного сну. Набряклість наростає. Знижується функціональність усієї кисті, палець приймає вимушене положення помірного згинання. Рухи обмежені, болючі. До прориву гною у навколишні тканини гіпертермія незначна чи помірна, відзначається деяке погіршення загального стану. При дослідженні зонд гудзиком максимальна болючість визначається в проекції мозолі в основі пальця.

При прориві гною вглиб тканин набряк ще більше збільшується, рука набуває подушкоподібного вигляду. Природні складки згладжуються, пальці розсуваються убік. Болі поширюються по всій китиці. Стан пацієнта погіршується. Температура сягає фебрильних цифр, гіпертермія супроводжується слабкістю, розбитістю, ознобами.

При розплавленні піогенної мембрани та проникненні гною в глибокі простори долоні мозольний абсцес ускладнюється флегмоною кисті. Цей негативний наслідок спостерігається у 11% хворих, 35% від загальної кількості випадків складають міжпальцеві, 33% – тильні та 8,5% – міжфасціальні флегмони. В інших пацієнтів виявляються комбіновані гнійні процеси.

При поширенні інфекції по лімфатичних шляхах виникає лімфангіт, лімфаденіт, при ураженні підсухожильної та подапоневротичних клітинних просторів – флегмона передпліччя. При генералізації гнійного процесу розвивається сепсис, що становить загрозу життю хворого.

Зазвичай пацієнти з мозольним абсцесом звертаються до гнійного хірурга амбулаторно. При розвитку ускладнень діагностика здійснюється після екстреної госпіталізації до стаціонару. Постановка діагнозу не становить труднощів і вимагає проведення інструментальних досліджень. План обстеження включає:

• Збір анамнезу. Хворий вказує, що його робота передбачає важку фізичну працю та використання інструментів. Деякі пацієнти зазначають, що незадовго до появи симптомів гнійної інфекції вони робили незвичні дії із застосуванням інструментарію, після чого на долоні з’явилися водяні мозолі.
• Фізикальний огляд. У основи пальця виявляється кільцеподібне вогнище гіперемії з потовщеною шкірою, що розкрилася або нерозкрилася мозолю. Локальна температура підвищена. Тил пензля набряклий. Максимальна болючість при пальпації визначається зоні мозолі.
• Лабораторні аналізи. В аналізах крові виявляються ознаки гнійного запалення – значне підвищення ШОЕ, лейкоцитоз зі зсувом до юних форм, С-реактивний білок, антистрептолізин-О.

Диференціальна діагностика абсцесу проводиться з іншими гнійними процесами в ділянці кисті. Важливою частиною обстеження є виключення ускладнень та точне визначення поширеності процесу для вибору оптимальної тактики лікування.

При виявленні ознак сформованого гнійника показано негайне розтин, який залежно від стану хворого може проводитися в поліклініці або в умовах хірургічного відділення. Можливі такі втручання:

• При неускладненому абсцесі. Мозоль січуть. Абсцес розкривають двома поздовжніми або одним дугоподібним розрізом проекції головок п’ясткових кісток. Порожнину промивають, її дно досліджують зондом виявлення можливого повідомлення з глибоким затіком. За відсутності затіку операцію завершують установкою дренажу.
• За наявності затіку. Додатково до вищезгаданих розрізів виконують розріз на тильній стороні пензля, використовуючи як орієнтир зонд, введений в комісуральний отвір. Дренаж вводять через долонну сторону кисті та виводять через тильну.
• При розвитку флегмони. З урахуванням типу процесу розсікають шкіру проміжку між пальцями, роблять широкі розрізи на тилі або долонній поверхні. Порожнини промивають, дренують.

Руку фіксують за допомогою пов’язки косинки. Рекомендують зберігати високе положення кінцівки. Призначають антибактеріальні препарати. Спочатку проводять перев’язки з гіпертонічним розчином, після очищення рани накладають пов’язки. Тривалість періоду непрацездатності при неускладненому мозольному абсцесі становить 3-4 дні, при ускладненому – кілька тижнів.

За відсутності ускладнень прогноз мозольного абсцесу сприятливий, функція кінцівки повністю відновлюється. При утворенні набряків і виникненні флегмони в результаті може спостерігатися обмеження рухів. Профілактика включає дотримання техніки безпеки та правил роботи з інструментами, застосування захисних рукавиць, своєчасну обробку мозолів.