Мутаційна дисфонія

Мутаційна дисфонія – Це функціональний розлад голосової функції, що виникає в період статевого дозрівання. Ознаками порушення є збереження дитячого тембру в післямутаційному періоді, біль у горлі при фонації, осиплість голосу, афонія. Об’єктивна та диференціальна діагностика потребує проведення ларингоскопії, стробоскопії, акустичного аналізу голосу, ЕГГ. Модель лікувально-корекційного впливу передбачає дотримання охоронного голосового режиму, навчання підлітків основ правильного голосознавства, проведення психотерапії, фонопедичних занять.

Поняття “мутація”, або “ламання голосу” означає його вікові фізіологічні зміни. Цей стан є типовим і для дівчаток, і для хлопчиків-підлітків. Вікові рамки мутаційного періоду – 13-15 років. У нормі трансформація дитячого голосу на дорослий займає від 6 місяців до 1 року. При порушенні термінів, темпів чи спотворенні динаміки вікових змін голосу говорять про мутаційну дисфонію. Патологічна мутація частіше виникає у хлопчиків, це пояснюється впливом чоловічих статевих гормонів на ріст та розвиток гортані. Частота виникнення мутаційних дисфоній становить 6-24%.

Мутаційний період є критичним у розвитку голосової функції. У цей час під впливом гормонального регулювання відбуваються серйозні морфологічні зміни в органах голосоутворення. Будь-які стресові для організму впливу можуть призвести до зриву фізіологічно мутації, що протікає, і формування стійкого дисфонічного розладу. Порушення голосу в період пубертату поліетиологічні, їх причинами можуть бути:

1. Захворювання голосового апарату. Інфекційно-запальні процеси верхніх дихальних шляхів, що виникають на етапі мутації, є найчастішими тригерами дисфоній. Найбільшу небезпеку становлять рецидивні ларингіти та ларинготрахеїти.
2. Перенапруження голосу. Розвиток стійких фонаційних порушень у мутаційний період може бути пов’язане з недотриманням раціонального режиму: великими голосовими навантаженнями, форсованим співом, ігноруванням фізіологічних можливостей дитячого голосу. Особливо часто функціональні дисфонії трапляються у дітей, які займаються вокалом.
3. Нервово-психічні порушення. Астенічний синдром, емоційно-психічні потрясіння, підвищена тривожність у дітей нерідко лежать в основі дисфункції голосових м’язів, дискоординації фонації та дихання. Також до мутаційної дисфонії наводить звичка підлітків постійно підвищувати голос на оточуючих, істерично кричати.
4. Ендокринні розлади. Неправильне функціонування залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, гонад, надниркових залоз) викликає передчасне статеве дозрівання. У цьому випадку у хлопчика ще в домутаційному віці може з’явитись грубий чоловічий голос.
5. Сенсорні порушення. Знижений фізичний слух, нерозвинений музичний слух, несформованість міцних зв’язків між речедвигательним і слуховим аналізаторами призводять до того, що підлітки що неспроможні правильно перебудувати свій голос, домогтися комфортних відчуттів під час фонації. За таких умов закріплюється патологічний спосіб голосознавства.

Деякі дослідники висловлюють думку, що мутаційна дисфонія розвивається переважно у підлітків із неповних сімей, які частіше чують материнську мову та мимоволі підлаштовують свій голос під жіночий зразок. Однак ця думка достовірно не доведена та спростовується іншими спостереженнями.

Мутація – це фізіологічне явище. Вона пов’язана зі швидким зростанням гортані у підлітковому віці. У дівчаток горло збільшується переважно у висоту, голосові складки подовжуються на 1/3, голос знижується незначно (на 0,5-2 тони), еволюціонує плавно. У хлопчиків горло росте як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямку, довжина голосових складок збільшується в 1,5 рази, висота голосу знижується на октаву.

При патологічному характері мутації під дією вище названих причин порушується координована діяльність внутрішніх та зовнішніх м’язів гортані. Голосові складки вібрують поперемінно, не стуляються, утворюючи трикутну щілину. Артикуляційна та мімічна мускулатура напружена. Відзначається неузгодженість дихання та фонації, що призводить до порушення голосоутворення на кшталт мутаційної дисфонії.

Мутаційна дисфонія може розвиватися за різними сценаріями. Залежно від термінів наступу та особливостей перебігу розрізняють такі види патологічної мутації:

• Передчасна. Зміна дитячого голосу на дорослий відбувається у віці до 8-10 років. Рання мутація пов’язана із передчасним статевим розвитком.
• Пізня. Починається на 2 і більше року пізніше за нормальну мутацію. При цьому розміри горла відповідають дорослим параметрам, але голос залишається дитячим. Зустрічається в осіб, які страждають на ендокринопатії, неврологічними порушеннями, а також співаків, які тривалий час використовують фальцет.
• Пролонгована (затягнена, неповна). Незважаючи на нормально протікає пубертат, трансформації тембру не відбувається. Дорослий чоловік продовжує розмовляти високим, іноді писклявим голосом. Причиною такої мутаційної дисфонії є відсутність узгодженості між диханням та вібрацією голосових складок.

Найбільш часті суб’єктивні скарги пацієнтів з мутаційною дисфонією зводяться до напруги та швидкої втоми в момент промови, осиплості голосу, аж до його зникнення – афонії. Голос може мати постійно високу тональність або зриватися із високого регістру на низький. Відчувається сухість та першіння у горлі, біль під час фонації, постійне бажання відкашлятися. Іноді цьому тлі розвивається мутаційний ларингіт.

Основна ознака пізньої та затяжної патологічної мутації – невідповідність голосу віку. Як правило, це виявляється у збереженні фальцету у юнаків та чоловіків з анатомічно «дорослою» гортанню. Іноді мутаційна дисфонія супроводжується нервово-психічними змінами: підвищеною нервовою збудливістю, емоційною лабільністю, швидкою фізичною та психічною виснажливістю.

Мутаційна дисфонія безпосередньо впливає якість життя. Голосові порушення негативно відбиваються на комунікативному боці спілкування, звужують діапазон соціальної взаємодії. Насмішки та передражнення з боку однолітків сприяють «догляду в себе», самоізоляції, формуванню таких рис, як мовчазність, замкнутість, відчуття ущербності, мстивість.

Патологічна мутація може стати перепоною на шляху побудови кар’єри, пов’язаної з професійним володінням голосом: вокаліста, актора, диктора, викладача тощо.

Мутаційна дисфонія відноситься до міждисциплінарних проблем, що вимагають участі у її вирішенні з боку лікарів-фоніатрів та логопедів. Чітких стандартів діагностики відсутні, клінічний мінімум включає інструментальне обстеження гортані та оцінку голосової функції:

• Ларингоскопія. Об’єктивна ендоскопічна картина характеризується гіперемією, потовщенням, набряклістю голосових складок, підвищеною секрецією слизу. При фонації складки не стуляються, утворюється так званий «мутаційний трикутник» або овал.
• Відеостробоскопія. Динамічний огляд голосових складок дозволяє оцінити рухливість. Для мутаційної дисфонії характерні неузгоджені, різномаплітудні коливання.
• Електроглоттографія. Дозволяє об’єктивно оцінити ступінь змикання голосових складок під час фонації. Коефіцієнт контакту вказує на неповне закриття голосової щілини.
• Фонетографія. Здійснюється запис голосу та його комп’ютерний акустичний аналіз. Мінімальна частота тону і частота основного тону вище за значення, характерні для постмутаційної стабілізації.
• Логопедична діагностика. Включає в себе оцінку сили, звучності, тембру голосу, дослідження фонаційного дихання. Під час прослуховування підлітка з мутаційною дисфонією відзначається нестабільність фонації, диплофонія, дискоординація між мовним диханням та голосоподачею.

Напрями лікувально-корекційної роботи залежать від причин, що спричинили мутаційну дисфонію. При ендокринних порушеннях передусім потрібне медичне втручання. В інших випадках відновлювальна робота ведеться у кількох напрямках: психотерапевтичному, педагогічному. На попередньому етапі підлітку призначається «режим мовчання» – протягом кількох днів забороняється розмовляти вголос.

Психокорекція

Метою раціональної психотерапії є формування адекватного відношення, ухвалення нового низького тембру. Робота проводиться у формі роз’яснювальних бесід, що включає прослуховування зразків чоловічих голосів, аутогенні тренування. На цьому етапі важливо домогтися усвідомленої участі підлітка у процесі голосування.

Лікувальна та дихальна гімнастика

Паралельно з психокорекцією призначається лікувальна фізкультура. Даний напрямок дозволяє гармонізувати нервову систему, виробити правильні кінестезії, зняти м’язову напругу з гортані та органів артикуляції. Дихальні вправи допомагають нормалізувати фізіологічне дихання, раціонально використовувати повітряний струмінь у процесі фонації.

Логопедична корекція

При мутаційної дисфонії проводиться курс фонопедичних занять, вкладених у вироблення правильного стереотипу голосообразования. Артикуляційна гімнастика та голосові вправи виконуються під контролем фонопеда. Корисний мануальний та вібраційний масаж обличчя та шиї, самомасаж.

Після відпрацювання підготовчих вправ логопед пропонує підлітку відтворити кілька зразків «дорослого» голосу. Методом підбору зупиняються у тому тоні, при відтворенні якого відсутня суб’єктивний дискомфорт. Нове звучання закріплюється у процесі голосових тренувань. З метою підвищення самоконтролю використовується БОС-терапія. Тривалість повного курсу корекції дисфонії загалом становить 1 місяць.

Мутаційна дисфонія здебільшого добре піддається корекції. За допомогою логопедичних занять вдається домогтися вироблення оптимального тембру, що відповідає конституції підлітка, що не викликає напруження голосового апарату. Більш складна та тривала робота необхідна пацієнтам із неврологічною симптоматикою.

Профілактика мутаційної дисфонії потребує дотримання оптимального голосового режиму. У період мутації необхідно виключити будь-яку голосову напругу: спів, крики, велике мовне навантаження. Важливим є стабілізація емоційного фону, зміцнення нервової системи, раціональне лікування ЛОР-патології.