Тобто раз на рік. Адже чукчі, живучи в тундрі, ніколи не милися, так і умови були відповідні, ні поміщень не було, ні гарячої води. А я уявляю собі, що було б з людиною, що живуть у спекотному кліматі і позбавленим можливості прийняти душ. Від нього коні б жахалися!

Питання Митися чи не митися! Ось ЖИВЛЕННЯ?

Якусь годину тому у «Працях Каліфорнійського інституту суспільного здоров’я» (вип. LXVII, 1998) з’явилася стаття професора Лозівського про причини старіння людського організму, що викликала серед учених пересуди та суперечки. Юрій Лозовський, був запрошений виступити в Англії на конгресі «Культурні традиції та здоров’я людини на зламі тисячоліть».

ДОВГОЖИВАЧ ДОВГОЖИТЕЛЯ РІЗНИЦЯ

– Юрію Яковичу, чи не будете ви люб’язні для початку ввести читачів коротко суть справи?

– Охоче. З чого все почалося? Як відомо, у Радянському Союзі проводилися широкі дослідження з проблем довголіття. Створень був при Академії наук СРСР Інститут геронтології, з’являлися матеріали у пресі (зокрема, в «Вогнику»), знімалися документальні фільми. Висновки здебільшого були досить поверхневі. Кавказькі, сибірські та інші довгожителі живуть, мовляв, так довго, бо багато займаються фізичним трудом на свіжому повітрі, раціонально харчуються, життя їх збалансоване емоційно.

Якби нам вдалося відкрити «еліксир молодості», ми б сьогодні жили за Брежнєва. Але з неміччю «кремлівських старців» доводилося боротися лікарськими препаратами, переважно імпортними, що давало якісь результати, але не продовжувати їм життя.

Ми намагалися у різних довгожителів знайти щось спільне-і не знаходили. Деякі з них, наприклад, були вегетаріанцями, зате інші їли м’ясо, одні пили вино, а інші ні, деякі курили, а інші ніколи. Деякі жили завжди з дружиною чи навіть у старості одружувалися на молодих. А інші взагалі були аскетами. Додамо до цього різницю у кліматичних умовах, соціальний стан довгожителів, релігійні та етнічні особливості. Коротше, жодного спільного знака, який можна було б винести за дужки, не виявлялося.

До тих пір, поки я не звернувши увагу на одну ознаку, більш-менш загальний для всіх. Тільки хай ваші читачі, перш ніж читати інтерв’ю далі, роблять глибокий вдих…

САМА ПОГАНА ЗВИЧКА

– Справа в тому, що всі люди, що жили по 120 – 150 років, як би це сказати, не дуже дотримувалися традиційних норм гігієни. Коротше, рідко милися, а якщо і милися, то без мила, що в умовах сільської місцевості, де, як правило, вони жили, річ зрозуміла. Спершу ми особливого значення цьому не надали. Ну, житель міста звик часто митися, а житель гірського аулу не звик… А потім я і мої колеги задумалися.

– З вашої розповіді випливає, що ви провели досить переконливі експерименти.

– То було потім. Спочатку ми таки задумалися. Тому, що хтось раптом пригадав давню, 30-х років, але гучну свого часу історію: коли радянська влада добралася, нарешті, до самих до околиць, то молоді вчителі, комсомольці почали активно проповідувати здоровий спосіб життя, і одразу серед північних народів сталася демографічна катастрофа. Серед евенків, чукчів, ненців, яких змусили митися з милом, почалася величезна смертність. Лікарі розводили руками, проте досить швидко встановили, що мило знищувало ту природну захисну жирову кулю, яка завжди захищала шкіру аборигенів, а тепер вона опинилась безборонною перед мікроорганізмами.

Шкірний покрив людини має три життєво важливі функції – всмоктувальну, видільну та захисну. Протягом мільйонів років біологічного існування предків людини і його функції були відрегульовані до точності часового механізму. Продовжуючи аналогію, представте собі, якби в часовий механізм хтось надумав залізти з мочалкою та милом. Виявляється, щось подібне ми щоразу робимо над нашим організмом, коли приймаємо ванну. Перш за все блокується відільна функція. Це викликано реакцією епідермісу на гарячу вологість і, головне, на склад миючих засобів. Організм автоматично включає захисні механізми, що не передбачені всім попереднім досвідом еволюції.

Захисна функція передбачає два рівні захисту – біологічний та енергетичний. Спеціальні залози покривають поверхню тіла надзвичайно тонкою жировою плівкою. Це покриття – свого роду скафандр, що захищає організм від агресивної зовнішньої середовища. А ми живемо саме у ньому. У звичайному міському повітря на 1 см3 припадає 5 – 7 млн. мікроорганізмів і приблизно вдвічі більше пилових частинок. Цей біологічний скафандр ми здираємо з себе щоразу, коли тремо тіло мочалкою. Повне відновлення покриття вимагає від 24 до 48 годин. Енергетична безпека – це така зарядженість поверхні тіла, яка відштовхує мікрооб’єкти, що заповнюють життєвий простір навколо нас. Звичайний позитивний заряд поверхні тіла відштовхує їх, не дозволяючи їм осідати на шкірі. Але після того як людина прийняла ванну, поверхневий заряд шкіри змінюється на протилежний, і мікроорганізми, бактериї та пилові частинки протягом 18 – 20 годин просто липнути до поверхні нашого тіла. Ось чому так часто ми хворіємо після того, як помилися, а зовсім не через переохолодження.

І нарешті, останнє: усмоктувальна функція шкіри. Ось вона-то, на жаль, не страждає у процесі миття нітрохи. На жаль, тому що активність її в цей час підвищується у 8 – 12 разів. І всі токсини, які до цього виділило тіло, разом із мильним розчином всмоктуються у м’язові тканини, а потім і в дах. На якусь годину це мало не вдвічі знижує імунітет. Численні експерименти підтвердили це.

ЗЛИЙ РОЗБІЙНИК МОЙДОДИР

– А хто ще досліджував цю проблему?

– Подібними роботами займалися в 70 – 80-ті роки і зарубіжні вчені, прийшовши до схожих результатів незалежно один від одного. У Польщі це проф. О. Духовський з Інституту охорони здоров’я, у Німеччині – д-р Г. Шредер, Мюнхенський університет, у США – проф. Д. Альберт, Гарвардський університет.

— Якщо так, чому ця точка зору не набула належного поширення як у наукових колах, так і в суспільстві?

— Результати досліджень замовчувалися, бо зачіпали інтереси цілої індустрії з виробництва різноманітних миючих засобів, а ці міжнародні корпорації — одни з найбагатших у світі. Поруч із ними можна поставити тільки табачні, і вино-горілчані концерни: хоча науці вдалося довести всю шкідливість їхньої продукції, на кожній пачці цигарок є попередження про вред для здоров’я, це анітрохи не похитнуло їх бастіонів. Так само виробництво миючих засобів приносить багатомільярдні стійкі доходи, що надає мільйони робочих місць.

Спрацьовує сила звички. Як люди привчені губити серце і легені табаком, а нервну систему та печінку алкоголем, так само нас привчили мити собі всілякою хімією, що згубно за результатами. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я – даними двадцятирічної давності, – якби в економічно розвинених країнах виключено споживання алкоголю та табаку, тривалість життя зросла б там на 18 – 26%. Але хто пам’ятає ці цифри? І кому до них діло? Відмова від вживання хімії при митті, якщо і не зробити всіх нас довгожителями, у будь-якому разі продовжити життя сьогоднішнього покоління не на одне десятиліття.

РИТУАЛ, ЩО СТАВ ВАДОЮ

– Вживання миючих засобів – це породження європейської цивілізації, причому дуже недавнє. Протягом тисячоліть у традиціях інших цивілізацій такої звички не було. Візьміть Стародавній Схід, Елладу, Індію, Китай, навіть Америку до появи там європейців. Люди намазували своє тіло оліями, різними ароматами. Перечитайте хоча б «Тисячу і одну ніч»…

– А як же славетні римські лазні? А лазні, існували з давніх часів і на Сході?

– Лазні призначалися там зовсім не для відмивання тіла. Це були масажні заклади: і прямого фізичного масажу, і за допомогою перепаду температур. Згадайте, що Светоній писав про імператора серпня: «Своє слабке здоров’я він підтримував заботливим доглядом. Він рідко купався. Замість цього він зазвичай розтирався олією чи потів перед відкритим вогнем». У Римі, як і у всьому світі, тіло тільки намазували оліями. Коли ж хотіли зняти з шкіри масляну плівку, для цього були спеціальні лопаточки з тонкої слонової кістки. Їх і сьогодні можна бачити у деяких музеях.

Я хочу звернути вашу увагу на ще один феномен. Він зафіксований чи не у всіх релігійних навчаннях. У Біблії фігурують пророки, у Візантії і на Русі були юродиві, на Сході – дервіші, браміні… Усі ці люди жили в пустинях, де немає води, спали і в спеку і в зимову холод під відкритим небом. І проживали, як правило, довгу життя. Відрізнялися не лише неймовірною духовною, а й фізичною силою. З вигляду вони часом виробляли відразливе враження, але в деяких житіях згадується про тонкий аромат, який від них виходив.

З найдавніших годин обмивання, крім того, було виключно магічним, ритуальним актом. У індусів, китайців, у Японії, у іудеїв і у перших християн це було якесь символічне дійство, що знаменує ідею очищення душі від гріха. Те саме, що в православ’ї – занурення в купіль при хрещенні або купання взимку, у свято Богоявлення, в «Йордані» – полонини у формі хреста. По освяченні багато пірнали у неї – для зцілення душі. Але нікому не спало б на думку намилюватися при цьому…

Стародавні милися водою, нам для цього потрібні губка, мочалка та хімікалії. Разом із цілим букетом сумних наслідків, про які я говорив.

ВІД УСІХ БОЛІВ НАМ КОРИСНО…

– Ви пропонуєте людству перестати митися милом?

– Так. Зараз я працюю із трьома групами добровольців, які на наше прохання погодилися не митися взагалі. Ми намагалися відбирати переважно тих, у кого були серйозні проблеми зі здоров’ям.

Зараз, коли ми розмовляємо з вами, піддослідні не милися вже понад дев’ять місяців. За весь цей час жоден – а їх понад 50 осіб – не захворів на жодні простудні захворювання, хоча на період нашого експерименту припали дві пандемії грипу.

У дванадцяти чоловік були серйозні неполадки у серцево-судинній області. Ці симптоми повністю припинилися. У трьох виразка зарубцювалася. Один із учасників експерименту, з діагнозом катаракти, сьогодні читає без окулярів – випадок неймовірний! Але найдивовижніші результати – у галузі психічних захворювань. Втім, про них – по закінченні досвіду, розрахованого до 1 квітня наступного року…