Набряк Квінке у дітей

Набряк Квінке у дітей – це гостра, раптово розвинулася, переважно алергічна реакція, що супроводжується вираженим набряком слизових та підшкірної клітковини. Клінічно набряк Квінке у дітей проявляється опуханням повік, губ, обличчя, шиї, верхньої половини тулуба, стоп і кистей, геніталій; Найбільш тяжкою формою захворювання є набряк гортані. Клініко-імунологічне обстеження при набряку Квінке у дітей включає збір алергоанамнезу, визначення рівня загального та алергенспецифічних імуноглобулінів E, дослідження імунограми, проведення шкірних алергопроб та провокаційних проб. При набряку Квінке дітям призначаються антигістамінні препарати, рясне лужне пиття, ентеросорбенти; у важких випадках – киснетерапія, інтубація та ШВЛ.

Набряк Квінке у дітей (ангіоневротичний набряк, трофоневротичний набряк) – морфологічний різновид кропив’янки (гігантська кропив’янка), що протікає із щільним набряком дерми та підшкірно-жирового шару. У педіатрії та дитячої алергології набряк Квінке діагностується у 2% дітей, частіше у дівчаток. Набряк Квінке часто розвивається у дітей з алергічною кропивницею, проте може виникати і без попереднього висипу уртикарів. Відзначено зв’язок набряку Квінке у дітей та з іншими захворюваннями алергічної природи – бронхіальною астмою, полінозом, атопічним дерматитом. У 20-25% випадків при набряку Квінке у дитини розвивається найнебезпечніше ускладнення – набряк гортані.

На підставі клінічних характеристик виділяють гострий (до 6 тижнів) та хронічний (понад 6 тижнів) ангіоневротичний набряк; ізольований або поєднаний із кропивницею. З урахуванням ймовірного механізму розвитку набряк Квінке у дітей може бути алергічним, спадковим (псевдоалергічним), ідіопатичним.

Алергічний набряк Квінке у дітей є реакцією негайного типу. Контакт з алергеном призводить до викиду медіаторів з опасистих клітин (гістаміну, кінінів, простагландинів), підвищення проникності підшкірних та підслизових капілярів і венул з розвитком масивного набряку навколишніх тканин.

Неалергічний набряк Квінке у дітей зумовлений генетичною детермінованістю патологічних реакцій, що успадковуються за домінантним типом. У цьому випадку у сироватці крові пацієнтів є знижений рівень інгібіторів калікреїну та С1-естерази. У таких умовах активація системи комплементу та утворення С1-естерази призводить до розщеплення компонентів комплементу С2 та С4, що супроводжується утворенням кініноподібного пептиду, відповідального за розвиток набряку Квінке у дітей.

Безпосередніми причинами, що призводять до каскаду імунопатологічних реакцій та розвитку набряку Квінке у дітей, можуть бути харчові продукти (шоколад, яйця, риба, цитрусові, ягоди, горіхи, молоко), лікарські препарати (аспірин, вітаміни групи B, препарати йоду, пеніцилін) інші алергени (пилок, пил, укуси комах).

При неалергічному набряку Квінке в дітей віком тригерами можуть виступати як алергени, перелічені вище, і неспецифічні причини: інфекції, інтоксикації, фізичні чинники (холод, сонячне світло), стрес. Часто причина набряку Квінке у дітей залишається невстановленою (ідіопатичний ангіоневротичний набряк).

До рецидивуючого перебігу набряку Квінке привертає наявність у дітей супутньої хронічної патології щитовидної залози (гіпотиреозу), печінки (гепатиту), аутоімунних, лімфопроліферативних, паразитарних захворювань (лямбліозу, аскаридозу), хронічних очей.

Ангіоотек у дітей може розвиватися у різних клінічних формах: на кшталт набряку слизових оболонок та підшкірної клітковини, набряку гортані, абдомінального синдрому, неврологічних порушень.

При ураженні слизових та підшкірної клітковини набряк розвивається раптово і тримається кілька годин або доби. Наростання набряку Квінке у дитини відбувається стрімко протягом кількох хвилин. Місцями улюбленої локалізацією набряку Квінке у дітей є губи, повіки, щоки, лоб, стопи, кисті, мошонка. При виникненні набряку слизової порожнини рота та язика у дитини різко утруднюється мова та ковтання. При огляді зіва відзначається набряклість м’якого піднебіння, глотки, маленького язичка. У разі ізольованого набряку мигдаликів картина може нагадувати катаральну ангіну.

Набряклість тканин супроводжується невеликим тиском, напругою та поколюванням; свербіж шкіри, як правило, відсутній. Пальпація області набряку Квінке у дітей безболісна, при натисканні на набряклі тканини ямки не залишається.

Набряк Квінке, що протікає із залученням гортані, становить серйозну загрозу життю дітей. Набряк гортані характеризується блискавичним розвитком. При цьому через раптову скруту дихання дитина стає неспокійною, її обличчя синіє, виникає афонія. Може відзначатися кровохаркання, викликане множинними крововиливами у слизову оболонку порожнини рота, глотки та гортані. Швидке прогресування цієї клінічної форми набряку Квінке може призвести до асфіксії та загибелі дітей, якщо не буде виконано термінову трахеостомію. При поєднанні набряку гортані з набряком трахеї та бронхів стан більше нагадує напад бронхіальної астми; при поєднанні з набряком слизової порожнини носа – клініку алергічного риніту.

Абдомінальний синдром при набряку Квінке у дітей обумовлений ураженням слизової оболонки стравоходу, шлунка та кишечника. При цьому набряклості підшкірної клітковини може і не бути, що значно ускладнює розпізнавання набряку Квінке у дітей. Напад розвивається раптово і характеризується різкими болями в животі, неприборканим блюванням, профузним проносом з домішкою крові.

Рідше при набряку Квінке у дітей уражаються мозкові оболонки та речовина мозку. У цих випадках набряк Квінке протікає з епілептиформними нападами, розладами зору, геміплегією, транзиторною афазією, запамороченням, ригідністю потиличних м’язів. До рідкісних проявів набряку Квінке у дітей відносяться ураження сечових шляхів (дизурія, гостра затримка сечі), серця (пароксизмальна тахікардія), суглобів (гідрартроз, артралгії, лихоманка).

При алергічній формі набряк Квінке у дітей частіше захоплює обличчя, геніталії, руки, стопи, слизові оболонки ротової порожнини, гортані та ШКТ; іноді супроводжується уртикарним висипом. Неалергічний набряк Квінке у дітей зазвичай проявляється вже в ранньому віці і протікає з тяжкими ураженнями гортані та абдомінальним синдромом.

При набряку Квінке в області підшкірно-жирової клітковини та видимих ​​слизових оболонок діагноз не викликає сумніву. Складності виникають при ізольованому набряку мозкових оболонок та ШКТ у дітей. Істотну роль у діагностиці відіграє алергологічний анамнез (алергічні реакції, спадковість), ефект від застосування адреналіну та антигістамінних препаратів, спеціальні методи дослідження.

У гострому періоді здійснюється визначення загального та специфічних імуноглобулінів Е в крові. Для виявлення спадкового набряку Квінке у дітей головну роль відіграє визначення концентрації компонентів комплементу С2 та С4 та рівня Clq-інгібітора у сироватці крові. З метою виключення чи підтвердження набряку гортані виконується ларингоскопія. Пошук специфічного алергену проводиться під керівництвом дитячого алерголога-імунолога та включає ведення «харчового щоденника», призначення діагностичних елімінаційних дієт, постановку шкірних алергопроб (через 2-3 місяці після усунення набряку Квінке у дітей).

Абдомінальний синдром при набряку Квінке у дітей необхідно диференціювати від кишкової непрохідності, перитоніту, панкреатиту, апендициту. При набряку підшкірної клітковини слід виключити контактний дерматит, лімфостаз, бешихове запалення, періостит, синдром Мелькерсона-Розенталя. У разі переважання неврологічної симптоматики проводиться диференціальна діагностика з менінгітом.

Неоднозначність трактування діагнозу набряку Квінке в дітей віком вимагає виключення інших невідкладних станів з допомогою консультацій дитячого невролога, дитячого гастроентеролога, дитячого уролога, дитячого ревматолога.

У разі діагностики набряку Квінке у дітей, в першу чергу, необхідно припинити контакт із передбачуваним алергеном. Для елімінації дитині, що вже потрапила в організм алергену, необхідно дати рясно лужне пиття, ентеросорбенти (ентеросгель, активоване вугілля).

Препаратами першого ряду при алергічному набряку Квінке у дітей є антигістамінні препарати (кетотифен, клемастин, лоратадин, хлоропірамін, дифенгідрамін). Поряд з ними можуть застосовуватись системні кортикостероїди (дексаметазон, преднізолон, гідрокортизон), сечогінні засоби (фуросемід, ацетазоламід). З метою зниження проникності судин призначають аскорутин.

Надалі, для запобігання виникненню повторного алергічного набряку Квінке у дітей може проводитися специфічна гіпосенсибілізація відомим алергеном. Важливим етапом лікування рецидивуючого набряку Квінке у дітей має стати усунення вогнищ хронічної інфекції, терапія хронічних захворювань ШКТ, печінки та жовчних шляхів, дегельмінтизація. При спадковому набряку Квінке дітям показано введення свіжої плазми, що містить інгібітор С1-естрази, інгібіторів протеаз (апротиніна, амінокапронової кислоти).

При розвитку набряку горла, крім перелічених заходів, проводиться інгаляційна небулайзерна терапія з адреноміметиками (сальбутамолом), кортикостероїдними препаратами; киснедотерапія, гемосорбція. У разі наростання дихальної недостатності необхідна негайна інтубація або трахеостомія та ШВЛ.

Алергічний набряк Квінке у дітей, як правило, має доброякісний перебіг та сприятливий прогноз. Прогностично несприятливим є рецидивуючий набряк Квінке у дітей, що протікає з розвитком набряку гортані та внутрішніх органів, бронхоспазму, анафілактичного шоку.

Профілактика ангіоневротичного набряку Квінке у дітей вимагає дотримання низькоалергенного режиму (виключення або зменшення контакту з алергеном), дієти елімінації, періодичного прийому антигістамінних препаратів. Вирішення питання про проведення профілактичної вакцинації дітям, які мають в анамнезі набряк Квінке, потребує індивідуального підходу та виваженої оцінки ступеня ризиків.