Набряк Рейнке

Набряк Рейнке – це хронічне захворювання слизової оболонки гортані, що супроводжується поліпозною гіперпластичною зміною голосових складок. Клінічно проявляється зміною голосу: огрубінням, появою хриплячих і свистячих звуків, сухого кашлю, періодичної нестабільності тембру. Рідше виникають порушення дихання як задишки. Для діагностики набряку високоінформативний фізикальний огляд, мікроларингоскопія, ларингостробоскопія, акустичний аналіз голосу. Лікування захворювання комплексне: воно включає оперативне втручання та консервативну терапію (застосування антигістамінних та протизапальних засобів).

Набряк Рейнке (набряково-поліпозний ларингіт, поліпозна дегенерація, поліпозний хордит, хвороба Рейнке-Гайєка) – це гіпертрофічні зміни слизової оболонки голосових складок, що супроводжуються їх набряклістю та поліпоподібними розростаннями. Захворювання було описано в к. XIX століття німецьким вченим Ф. фон Гайєком та анатомом Ф. Рейнке. Набряково-поліпозна запалення гортані є вкрай поширеним: згідно з даними статистики, воно становить до 8% від усіх патологій гортані. Відомо, що захворювання зустрічається переважно у людей віком 36-50 років. Жінки схильні до розвитку хвороби Рейнке-Гайєка в 2 рази частіше, ніж чоловіки.

Поліпозний хорд є поліетиологічним захворюванням. Його причиною в більшості випадків є неадекватна реакція багаторядного війчастого епітелію гортані на хімічні та фізичні впливи (тютюновий дим, політанти, підвищені голосові навантаження). До факторів, що сприяють розвитку патології, відносять:

• Куріння. Під час затягування слизова оболонка гортані піддається дії термічних, хімічних факторів. Підвищення температури викликає рефлекторне розширення судин, що сприяє глибшому проникненню нікотину, формаліну, ацетальдегіду, бензолу, бензапірену, смол у слизову оболонку гортані.
• Професійні шкідливості. Гіперплазію слизової верхніх дихальних шляхів може спричинити робота в цехах з високою температурою та вологістю, підвищеною запиленістю, контакт із токсичними газами, смолами, іншими хімічними речовинами. До групи ризику також належать особи голосомовних професій (вчителі, викладачі, співаки, актори), працівники галасливого виробництва.
• Хвороби, що супруводжують. Доведено, що розвитку набряку Рейнке сприяють гіпотиреоз та гастроезофагеальна рефлюксна хвороба. При гіпотиреозі розвиваються обмінно-трофічні порушення, що викликають набряк, значне потовщення голосових складок. При ларингофарингеальному рефлюксі шлунковий вміст може досягати гортані, ушкоджувати слизову оболонку.

Після впливу шкідливого фактора на слизову розвивається неспецифічний запальний процес. Він супроводжується крайовим набряком голосових складок, утворенням у підслизовому шарі дрібних крововиливів. У відповідь на пошкодження поступово формується поліпозна гіперплазія слизової оболонки. Поліп є утворенням округлої форми на ніжці, яка щільно прикріплюється до навколишніх тканин. Прогресуючий ріст поліповидних розростань ускладнює рух голосових зв’язок та сприяє поступовому порушенню дихальних функцій (аж до стенозу гортані).

Гістологічне дослідження та мікроскопія змінених ділянок голосових зв’язок у хворих з набряково-поліпозним ларингітом виявляють посилену субепітеліальну васкуляризацію. Епітелій потовщений, деформований, спостерігається розростання пухкої сполучної тканини. При цьому відзначається розширення дрібних судин, їх стінки витончені, капіляри схильні до ламкості. Сам поліп складається з витягнутих, рідше кістозно-розширених трубочок, вистелених епітелієм з ознаками гіперплазії.

Захворювання прогресує поступово протягом кількох років. Пацієнти починають відзначати, що до кінця дня або після інтенсивних навантажень голос поступово сідає: його відновлення потрібно 2-4 години. З часом охриплість набуває постійного характеру і виникає навіть після короткої розмови, внаслідок чого людина неусвідомлено переходить на шепітну мову. У багатьох хворих голос стає грубішим і глухішим, з’являються хрипкі та свистячі призвуки.

Більшість пацієнтів пред’являє скарги на відчуття чужорідного тіла в горлі, що супроводжується першінням. Паралельно з цим розвивається сухий нападоподібний кашель, який посилюється в ранковий час. Для полегшення хворий займає вимушене становище сидячи, нахиляє корпус вперед і упирається руками в коліна. Іноді у процесі кашлю виділяється невелика кількість (до 2-3 мл) в’язкого слизового мокротиння.

Великі поліпозні утворення можуть майже повністю перекривати просвіт гортані, викликаючи утруднення дихання та виражений больовий синдром у горлі. При фізичних навантаженнях низької чи середньої інтенсивності виникає задишка змішаного характеру. Утруднення дихання посилюється при вірусних інфекціях дихальних шляхів (парагрип, грип).

При невчасно розпочатій терапії захворювання продовжує прогресувати, набряк посилюється, що призводить до повної втрати голосу (афонії). У поодиноких випадках множинні чи великі поліпи викликають стеноз гортані, проходження повітря не може: це сприяє формуванню хронічної дихальної недостатності та дилатації правих відділів серця. Набряк Рейнке належить до передракових станів – існує ризик малігнізації поліпів.

Діагностика набряку Рейнке здійснюється на підставі аналізу даних анамнезу, скарг хворого, огляду лікаря-отоларинголога, а також результатів лабораторних, інструментальних досліджень. Під час опитування пацієнта уточнюється час розвитку перших симптомів, їхній зв’язок з курінням чи професійними шкідливістю. Для діагностики захворювання використовуються:

• Фізичне обстеження. При огляді обличчя пацієнта набрякле, одутле, голос глухий і грубий, дихання свистяче, з хрипами. При розмові та кашлі виявляється надмірна напруга мімічної мускулатури обличчя, шиї, набухання шийних вен. Під час пальпації виявляється незначне збільшення підщелепних, передніх та задніх шийних лімфатичних вузлів.
• Інструментальні дослідження. За допомогою мікроскопічної ларингоскопії та ендоскопії гортані виявляються поліпозні утворення різних розмірів та форми, витончення слизової оболонки, розростання сполучної тканини. Поліпи мають рожевий або сірий колір, розташовані по краях голосових складок, вибухають у просвіт гортані, повністю або частково перекриваючи його.
• Оцінка функції голосових складок. Ларингостробоскопія дозволяє оцінити характер руху голосових зв’язок. У зв’язку з наявністю потужних поліпозних утворень амплітуда коливань зменшується. Коливання несинхронні, відбуваються з різною частотою, мляві та ослаблені, періодично спостерігається випадання хвилі. Голосова щілина має вигляд вузької смужки, замикається не повністю через поліп.
• Дослідження голосу. До суб’єктивних методик відноситься оцінка звучності голосу за шкалою GRBAS (для набряково-поліпозного ларингіту сума балів становить не менше 3). Об’єктивним методом є акустичне дослідження голосу (фонетографія). Воно виявляє нестабільність звукової хвилі, переважання низьких частот, надлишковий рівень стороннього шуму.

Дифдіагноз набряку Рейнке проводиться з іншими формами хронічного запалення гортані (катаральним, алергічним), трахеїтом. Рідше диференціювати захворювання доводиться з повним чи частковим розривом голосових зв’язок, стороннім тілом гортані. Іноді клінічна картина поліпозно-набрякового ларингіту має схожість із симптомами злоякісної чи доброякісної пухлини гортані.

У сучасній отоларингології використовують комплексний підхід до лікування патології. Одним із важливих етапів терапії є відмова від сигарет та зведення до мінімуму голосового навантаження. Також пацієнту необхідно дотримуватись дієти з переважанням високобілкових продуктів та лужного пиття, обмежувати холодну, гарячу та гостру їжу. Це дозволяє створити необхідні умови відновлення голосових зв’язок. План лікування включає:

• Симптоматичну терапію. Антигістамінні засоби, нестероїдні протизапальні препарати дають змогу зменшити набряклість голосових складок, зняти біль. При болісних нападах кашлю призначають протикашльові засоби. З метою зміцнення імунітету застосовують антиоксиданти, імуностимулятори, вітамінні, мінеральні комплекси.
• Фізіотерапевтичні процедури. У лікуванні набряку Рейнке широко використовують інгаляції з глюкокортикостероїдами, киснем, електрофорез з нестероїдними протизапальними препаратами, ультрафіолетове опромінення. Як додаткові методики застосовують УВЧ, індуктотермію, дихальну гімнастику, масаж грудної клітки.
• Хірургічне лікування. За наявності множинних поліпів або великих патологічних утворень та загрози стенозу проводиться операція під загальною анестезією. Змінені тканини припікають лазером, після чого на їхньому місці формується невеликий рубець. Це дозволяє відновити рухливість голосових складок, забезпечити повне змикання голосової щілини.

При своєчасно розпочатій терапії хвороби Рейнке-Гайєка прогноз є сприятливим: пацієнтам вдається відновити голос, а також досягти стійкої клінічної ремісії. При відмові хворого від лікування та госпіталізації існує ризик розвитку серйозних ускладнень аж до смерті. До основних профілактичних заходів відносять ранню діагностику, лікування захворювань щитовидної залози, шлунково-кишкового тракту, відмову від куріння, ведення здорового способу життя. Для зменшення дії професійних шкідливостей потрібне використання масок, респіраторів при роботі на виробництві, а також зменшення голосових навантажень.