Народження у дітей

Народження у дітей – це ураження шкіри, яке спричинене β-гемолітичним стрептококом групи А (Streptococcus pyogenes). Серед факторів ризику хвороби називають цукровий діабет, гострі та хронічні дерматози, осередки стрептококової інфекції (тонзиліт, отит, синусит). Рожиста інфекція проявляється яскраво-червоними набряковими плямами на шкірі, високою лихоманкою, неспецифічними ознаками інтоксикації. Діагностика заснована на клінічному огляді, за показаннями проводять серологічні реакції, клінічне та біохімічне дослідження крові. Лікування включає системну антибіотикотерапію, обробку шкіри антисептиками та протизапальними препаратами, фізіотерапевтичні методи.

Рожисте запалення – типова патологія людей середнього та похилого віку. У педіатричній практиці інфекція зустрічається у 10 разів рідше, ніж у дорослих. Поширеність пики у дітей не перевищує 2 випадків на 10 тис. населення до 18 років, причому піки захворюваності припадають на дитячий та підлітковий період. У групі ризику є пацієнти з імуносупресією, хронічними соматичними патологіями, дерматозами. Незважаючи на рідкісну зустрічальність, пика не втрачає актуальності в практичній педіатрії та дитячій дерматології.

Основний збудник пики – Streptococcus pyogenes, який відноситься до β-гемолітичних стрептококів групи А. Збудник викликає інфекції різних локалізацій, до того ж 15-20% дітей – безсимптомні носії бактерії. У сучасній педіатрії при дослідженні випадків бешихи часто визначають змішану бактеріальну флору: Staphylococcus aureus, Proteus vulgaris, Enterococcus faecalis, Pseudomonas aeruginosa і Bacillus cereus.

Пика у дітей виникає при екзогенному або ендогенному інфікуванні. У першому випадку факторами ризику виступають ушкодження шкіри: рани, садна, виразки та інші види висипу з порушенням цілісності епідермального бар’єру. Імовірність захворювання підвищується при тривалій інсоляції, перегріванні чи переохолодженні. При ендогенному зараженні збудник проникає у шкіру з осередку хронічної інфекції – стрептококового синуситу, тонзиліту, карієсу, отиту.

В останні роки пику нерідко діагностують у дітей з цукровим діабетом 1-го типу при незадовільному контролі глікемії. На поверхні шкіри таких пацієнтів перебуває у 2,5 рази більше мікроорганізмів, у тому числі небезпечні гемолітичні стрептококи. Оскільки захисні властивості шкірних покривів при діабеті знижені як мінімум на 20%, для розвитку бешихи досить невеликої садна або подряпини, через яку бактерії проникають вглиб тканин.

Гемолітичний стрептокок потрапляє в шкіру і починає розмножуватися в лімфатичних капілярах сітчастого та сосочкового шару дерми. Він викликає серозне запалення, яке обумовлено дією факторів патогенності, відповідними судинними та імунними реакціями. Розвиток системних проявів пов’язують із токсичною та пірогенною дією компонентів клітинної стінки, посиленим утворенням біологічно активних прозапальних сполук.

Мікроскопічно при бешихі у дітей виявляють набряклість і гіперплазію клітин базального і шипуватого шарів епідермісу. Також спостерігається стоншування зернистого шару при відносному збільшенні обсягу тканини за рахунок набряку. При детальному вивченні морфології можна знайти гідропічна клітинна дистрофія, парціальний некробіоз, зморщування ядер. Роговий шар епідермісу потовщений, зрідка у цій зоні визначається акантоз.

В епідермісі та дермі виникає виражений набряк, інфільтрація тканин лімфоцитами, гістіоцитами та плазматичними клітинами. Зони інфільтрації переважно концентруються навколо судин. Також в епідермісі починає накопичуватися глікоген та глікозаміноглікани, які розташовуються рівномірно у всіх шарах. Такі зміни підвищують тканинну проникність, зумовлюють появу ШІК-позитивної зернистості.

При систематизації пики в дітей віком використовуються самі критерії, як і в дорослих. За характером локальних симптомів виділяють еритематозну, еритематозно-бульозну, еритематозно-геморагічну та бульозно-геморагічну форми. Однак у педіатрії зустрічається лише еритематозний варіант пики, інші форми вважаються казуїстикою. Інші параметри, що використовуються для класифікації хвороби:

• За ступенем інтоксикації – легка, середньоважка та важка форми.
• За поширеністю – Локалізована, поширена, метастатична.
• За кратністю перебігу – первинна, повторна, рецидивна.
• За характером течії – Неускладнена, ускладнена.

Клінічні прояви бешихи складаються з двох синдромів: інтоксикації і локального шкірного ураження. У типових випадках хвороба починається з лихоманки, яка супроводжується головним болем, нудотою та блюванням, сонливістю. Для пики у дітей характерний стрімкий підйом температури до 39,5-40 ° С і вище, важка лихоманка з ознобами, адинамією, сильною пітливістю. У немовлят до 1 року можливе різке погіршення стану та розвиток токсичного шоку.

Шкірні прояви пики переважно розташовуються на обличчі (20-30%), нижніх кінцівках (60-70%), сідницях та зовнішніх статевих органах. У новонароджених дітей характерне ураження пупкової ранки, у немовлят – зон із попрілістю. На тілі з’являється рожева пляма, яка швидко прогресує до яскраво-червоної еритеми з нерівними і добре окресленими краями (мови полум’я). Уражена шкіра гаряча на дотик, набрякла, болісна при пальпації.

Запальний процес досягає максимальної інтенсивності на 2-4 добу хвороби. Шкірні покриви набувають червоного забарвлення, стають блискучими і напруженими. Нерідко визначають збільшення та болючість регіонарних лімфатичних вузлів. Еритема найбільш яскраво проявляється по периферії, де формується червоний піднятий валик. Іноді у дитини виникає 2-3 окремі плями, які швидко зливаються у загальну зону ураження.

У 5-8% випадків трапляються місцеві ускладнення: перехід запалення на підшкірну жирову клітковину з розвитком інфекційного целюліту, формуванням флегмони або абсцесу. При порушенні реологічних властивостей крові та супутніх системних захворюваннях підвищується ризик тромбофлебіту та тромбозу судин у зоні ураження. Активація стрептококової флори може призвести до ураження інших органів з розвитком гломерулонефриту, гострої ревматичної лихоманки.

Більш тяжкий перебіг пики спостерігається у дітей раннього віку, які страждають від вираженого інтоксикаційного синдрому. У них можлива гіперпіретична лихоманка, багаторазове блювання, стрімке поширення бактерій з розвитком септицемії та сепсису. Однак ймовірність таких ускладнень не перевищує 0,5%. У імунокомпетентних дітей старшого віку більшість випадків бешихи протікає без рецидивів і віддалених негативних наслідків.

Поєднання шкірних симптомів та ознак інтоксикації потребує консультації педіатра, дитячого дерматолога, у поодиноких випадках – хірурга. Велике значення має збір анамнезу, уточнення швидкості та етапів розвитку захворювання, проведення загального огляду для виявлення характерних місцевих ознак бешихи. У типових випадках діагноз ставлять виходячи з клінічних проявів. За свідченнями діагностична програма доповнюється такими методами:

• Серологічні реакції. Для підтвердження стрептококової етіології захворювання проводять аналізи крові на антистрептолізин О, антистрептогіалуронідазу, антигени Streptococcus pyogenes. Стандартні бактеріологічні дослідження не призначають через їхню низьку інформативність.
• Аналізи крові. Додаткове дослідження необхідно підтвердити або виключити фактори ризику. У гемограмі оцінюють загальний рівень лейкоцитів та співвідношень різних фракцій імунних клітин, у біохімічному аналізі крові – показник глікемії натще. За підозри на патологію імунної системи проводиться імунограма.

Диференційна діагностика

З урахуванням рідкісної народження пики у дітей перед лікарем стоїть складне діагностичне завдання. Насамперед виключають типові шкірні патології: опік, мікробну екзему, стрептококове імпетиго, пахвинну епідермофітію та інші види мікозів. Необхідно диференціювати бешихове запалення з еризипелоїдом, некробацильозом, пастерельозом, укусом комахи. При ускладненому перебігу хвороби диференціальну діагностику проводять із хірургічними хворобами м’яких тканин.

При легкій формі інфекції лікування проводиться амбулаторно, при середньотяжкій та тяжкій – у стаціонарі. Оскільки причиною патології є бактеріальна флора, дітям призначають антибіотикотерапію. В основному використовують препарати з групи пеніцилінів, які виявляють бактерицидну активність щодо стрептококів та дозволені для всіх вікових груп. Лікувальну програму доповнюють жарознижувальними, антигістамінними препаратами, дезінтоксикаційною терапією.

За показаннями системне лікування супроводжується місцевою медикаментозною терапією. В гострому періоді використовують розчини антисептиків, примочки з сумішами, що збовтуються, на основі антибіотиків, глюкокортикоїдів і анестетиків. Лікування спрямоване на ліквідацію запальних проявів, зменшення відчуття жару, болю та дискомфорту у уражених ділянках тіла. Щоб прискорити ліквідацію вогнищ бешихи, використовують фізіотерапію (УВЧ, УФО, лазеротерапію).

У більшості випадків бешиха у дітей має сприятливий перебіг. При вчасній терапії лихоманка триває не більше 4-5 днів, після чого стан нормалізується. Шкірні прояви зберігаються довше, але з часом вони повністю зникають і залишають слідів. Профілактика бешихи полягає в уникненні контакту з хворими на стрептококову інфекцію, підвищенні імунітету, комплексному лікуванні хронічних бактеріальних вогнищ в організмі.