Негнійний мастит

Негнійний мастит – запалення молочної залози, яке проявляється серозним пропотіванням та інфільтрацією тканин. Основними клінічними ознаками захворювання є біль у уражених грудях, збільшення її обсягу, почервоніння шкіри, гіпертермія. Для діагностики використовують загальноклінічний аналіз крові, бактеріологічне дослідження молока та УЗД грудей. Лікування – комплексне консервативне, що передбачає призначення антибіотиків, протизапальних, імунокоригуючих, антигістамінних препаратів у поєднанні з інфузійною терапією та фізіотерапевтичними методами.

Негнійний мастит – поширена патологія молочних залоз. Захворювання вражає переважно пацієнток репродуктивного віку, хоча нелактаційні форми запального процесу можуть спостерігатися у дівчаток-підлітків при гормональній перебудові під час статевого дозрівання та у жінок під час інволютивних клімактеричних змін. За даними мамологів, до 90% таких маститів пов’язані з лактацією, при цьому захворювання діагностується у 2-11% жінок, що лактують. Деякі експерти ставлять цю статистику під сумнів, оскільки не всі хворі з найлегшою серозною формою патології звертаються за медичною допомогою.

Запалення грудних залоз негнійного характеру розвивається внаслідок активного розмноження у тканинах патогенної мікрофлори, насамперед золотистого стафілокока. Іншими відомими збудниками негнійних форм маститу є синьогнійна та кишкова палички, стрептококи, бактероїди, мікобактерії туберкульозу або асоціації мікроорганізмів. Тканини грудей зазвичай запалюються за наявності декількох факторів, до яких відносяться:

• Наявність живильного середовища. Одним з найбільш підходящих субстратів для бактеріальної колонізації тканин грудей є молоко, що застоялося, в якому почалися процеси молочнокислого бродіння. Лактостаз виникає при неправильному зціджуванні молочної залози після годування дитини, анатомічно вузьких та звивистих молочних протоках. Значно рідше запалення розвивається і натомість застою лімфи при травмах, операціях, об’ємних процесах.
• Присутність збудника. Джерелами патогенних мікроорганізмів часто стають інші хворі чи безсимптомні носії з числа пацієнтів та медичного персоналу. Інфекція передається через меблі, техніку, медичний інструментарій, лікарняний інвентар, одяг. Збудник може бути в організмі пацієнтки у вигляді вогнищ гострої або хронічної інфекції (тонзиліту, фурункульозу, висипу вугрів і т. д.).
• Травма м’яких тканин. Для потрапляння патогенної флори в залозисту та сполучну тканину грудей зазвичай потрібні вхідні ворота. Їхню роль виконують тріщини сосків, що виникають при неправильному прикладанні дитини до грудей, пошкодження шкіри при опіках, відмороженнях, травматичних розривах та хірургічних розрізах. Іноді збудник поширюється з існуючих вогнищ запалення зі струмом крові або лімфи.
• Порушення імунітету. Інфекційні агенти активніше розмножуються при недостатній клітинній та гуморальній реакції. До зниження імунної відповіді призводять перевтома, пов’язана з порушенням звичного способу життя після народження дитини, ускладнений перебіг вагітності та пологів, хронічні соматичні захворювання, деякі ендокринопатії. Захисні сили організму також слабшають прийому імунносупресорів.

Певну роль у виникненні захворювання відіграють морфологічні зміни тканин молочних залоз при вроджених аномаліях розвитку, дисгормональних дисплазіях, об’ємних новоутвореннях, рубцювання після пластичних операцій. За їх наявності може погіршуватися дренажна функція лімфатичної системи, кровопостачання окремих ділянок залози та відтік молока під час годування.

Патоморфологічні зміни, що відбуваються при негнійних маститах, відповідають ексудативної та інфільтраційної фаз запальної реакції. Доклінічний етап часто протікає без присутності інфекційного агента, але створює оптимальні умови його розвитку. Зміна проникності судин та метаболічний ацидоз, що виникають при лактостазі, застої лімфи, руйнуванні тканин при травматичних впливах, призводять до випотівання та накопичення серозної рідини. Приєднання інфекції посилює цей процес за рахунок локального та загального ефекту мікробних токсинів, що ушкоджують.

Систематизація форм негнійного запалення грудей заснована на двох ключових умовах – причинах виникнення маститу та його клініко-морфологічних особливостях. Оскільки запальні зміни зазвичай мають дифузний характер, при оцінці локалізації враховують ступінь поширеності патологічного процесу, залучення до нього однієї або обох молочних залоз. Фахівці у сфері мамології розрізняють такі типи негнійних маститів:

За сприятливими факторами:

• Лактаційні – розвиваються в грудях, що лактують, пов’язані з процесом вигодовування. Залежно від часу виникнення можуть бути епідемічними (діагностованими в пологовому будинку) та ендемічними (виявленими на 3-4 тижні після виписки).
• Нелактаційні – спричинені іншими причинами. Запальна реакція пов’язана з іншими захворюваннями молочних залоз або травматичними ушкодженнями, отриманими з необережності, при аваріях та операціях.

По стадії патоморфологічних змін:

• Серозні, з характерним просочуванням уражених тканин серозною рідиною, що надходить із судинного та лімфатичного русла, зруйнованих клітин молочної залози.
• Інфільтративні, особливістю яких є тромбоз лімфатичних судин з ізоляцією вогнища запалення від неушкоджених тканин, ущільнення паренхіми та строми.

Захворювання проявляється больовим синдромом, місцевою тканинною реакцією, шкірними змінами, ознаками загальної інтоксикації. Зазвичай серозний мастит як початкова стадія запального процесу виникає гостро і натомість вже існуючого лактостазу за збереження лактації. Дискомфорт, тяжкість і відчуття, що розпирають, у грудній залозі змінюються досить інтенсивним колючим або пекучим болем. Шкіра над ділянкою поразки червоніє. Температура тіла підвищується до +38,5 ° С і більше, пацієнтку пізнає, виникає відчуття слабкості, швидкої стомлюваності, іноді турбує головний біль. За своєчасної адекватної терапії захворювання можна зупинити на цій стадії, проте досить часто воно переходить в інфільтративну фазу.

Інфільтрація грудей супроводжується утворенням ущільнення тканин, що чітко пальпується, посиленням больових відчуттів і вираженою гіперемією шкірних покривів. Почервоніння шкіри стає локалізованим, зазвичай відповідає одному квадранту, хоча можливі більш поширені процеси. Часто на цьому етапі хвороби збільшуються лімфовузли в пахвовій ділянці. Продовжують наростати загальнотоксичні явища. Гіпертермія досягає +39 ° С, крім слабкості та стомлюваності з’являються порушення сну та розлади апетиту. Загальна тривалість негнійних етапів маститу становить до одного тижня, серозна фаза триває до 3 днів, інфільтративна – від 3 до 5 діб. При нелактаційних формах захворювання клініка може бути менш вираженою.

Найбільш серйозним ускладненням негнійного маститу є перехід у гнійний варіант і особливо в деструктивно-некротичні флегмонозні та гангренозні форми. Гнійне розплавлення тканин супроводжується посиленням клінічних проявів, продовжує термін лікування, привносить необхідність використання хірургічних методів, негативно впливає прогноз. Віддаленим наслідком маститів стає підвищення ризику розвитку диспластичних процесів, доброякісних та злоякісних неоплазій, фіброзно-кістозного варіанта інволюції молочної залози.

Основне завдання діагностичного етапу при підозрі на негнійний мастит – виключення гнійних варіантів захворювання та іншої патології грудних залоз. Своєчасне розпізнавання запалення грудей на серозній та інфільтративній стадіях дозволяє використовувати менш травматичні консервативні методи лікування. Найбільшу інформативність у діагностичному плані мають:

• Загальний аналіз крові. Як і при інших гострих запальних процесах, при негнійних варіантах маститу підвищується кількість лейкоцитів у крові, наростає ШОЕ, відзначається виражений нейтрофілоз з паличкоядерним зсувом лейкоцитарної формули вліво. Може визначатися токсична зернистість нейтрофілів.
• Бактеріальний аналіз молока. Дослідження призначають лактуючим пацієнткам виявлення збудника захворювання. Зазвичай патогенний мікроорганізм виявляється вже за бактеріоскопії, для підтвердження діагнозу виконується посів на живильні середовища, визначається чутливість мікрофлори до антибіотиків.
• УЗД грудних залоз. У серозну фазу негнійного лактаційного маститу відзначається згладжування диференційованих структур, розширення молочних проток, потовщення підшкірної клітковини та шкіри. Добре окреслена ділянка інфільтрації відрізняється зниженою ехогенністю. При нелактаційній формі можуть бути помітні осередкові утворення.

Захворювання диференціюють з пірогенною реакцією при лактостазі, гнійним маститом, раком молочної залози. При можливому гнійному характері запалення рекомендована тонкоголкова пункційна біопсія. У складних та сумнівних діагностичних випадках призначають мамографію у двох або трьох проекціях, електроімпедансне дослідження, консультації онколога-маммолога, інфекціоніста, фтизіатра.

Пацієнткам з негнійними формами запалення грудей показано комплексну консервативну терапію, спрямовану на боротьбу з патогенними мікроорганізмами, зменшення запальної реакції та запобігання можливим ускладненням антибіотикотерапії. Грудне вигодовування на період лікування припиняють, проте лактацію не пригнічують, рекомендують пацієнтці зціджувати молочні залози. Зазвичай схема лікування включає такі групи препаратів:

• Протимікробні засоби. Ще до визначення чутливості збудника призначають антибіотики широкого спектра дії. Надалі лікування коригують на основі даних бакисследования. З урахуванням можливої ​​антибіотикорезистентності найбільш виправданим є використання препаратів із груп синтетичних пеніцилінів, аміноглікозидів, цефалоспоринів, комбінованих антибактеріальних засобів. Для запобігання дисбактеріозу паралельно застосовують протигрибкові препарати, за необхідності – еубіотики.
• Нестероїдні протизапальні засоби. Основними ефектами НПЗЗ при маститах є протизапальний, аналгезуючий і жарознижувальний. Препарати цієї групи мають мембраностабілізуючу дію, пригнічують синтез медіаторів запалення, знижують чутливість больових рецепторів за рахунок зменшення синтезу простагландинів. При значних обсягах ураження у пацієнток з інфільтративним маститом з обережністю застосовують кортикостероїди.
• Імунокоригуючі препарати. Якщо негнійне запалення виникло на тлі зниження імунітету або супроводжується ослабленою імунною реакцією, неспецифічний захист можна посилити за рахунок застосування імунокоректорів та імуномодуляторів. При швидкому розвитку запалення та виявленні стафілококу ефективні засоби для підвищення специфічної імунореактивності – протистафілококова плазма, g-глобулін, адсорбований анатоксин. Для профілактики можливих алергічних реакцій використовують антигістамінні препарати.

Хворим з інфільтративним варіантом маститу для покращення реологічних властивостей крові, стабілізації гемодинаміки та прискореного виведення токсичних продуктів призначають інфузійну терапію. У випадках нелактаційного запалення, що виник на тлі дисгормональних станів, можлива гормонотерапія. При негнійних процесах широко застосовують фізіотерапевтичні методики та мазеві компреси. Для зменшення серозного запалення та інфільтрації тканин використовують ультрафіолетове опромінення, впливають на зону ураження ультразвуком та мікрохвильами.

Прогноз при негнійному маститі є сприятливим. Своєчасна адекватна терапія у 81-90% випадках захворювання дозволяє запобігти його перехід у гнійні форми. У профілактичних цілях рекомендується дотримання правил особистої гігієни та вимог асептики-антисептики у пологових будинках. Ефективними є заходи, спрямовані на зміцнення імунітету, лікування хронічних інфекцій та захворювань, при яких можуть виникнути дисгормональні стани. Первородящих важливо навчити правильній техніці прикладання дитини до грудей та необхідності дотримання режиму годування, а за можливого застою молока забезпечити розціджування молочної залози.