Нейродерміт

Види хвороби

Нейродерміт відноситься до ряду запальних захворювань шкіри і може проявлятися у алергічної або хронічній формі. Дане захворювання отримало широке поширення серед населення Землі. Встановлено, що нейродерміт зустрічається в 40% випадків від загального числа шкірних захворювань. Неприємного недуги схильні в основному діти. Захворювання часто носить затяжний характер і зникає з настанням статевого дозрівання. Залежно від місць локалізації захворювання та його просторості нейродерміт поділяється на:

• Дифузний, при якому хвороба набуває поширення на обличчі, шиї, руках, ліктьових і колінних суглобах.
• Обмежений, що зустрічається на невеликих певних ділянках шкірних покривів.
• Лінійний, що локалізується в місцях верхніх і нижніх кінцівок.
• Гіпертрофічний, що виявляється в області пахової зони.
• Фолікулярний, що локалізується тільки на волосяних ділянках тіла.
• Псоріазіформние нейродерміт розташовується на обличчі і голові. Поверхня шкіри при цьому покривається дрібними відшаровуються лусочками.

Причини нейродерміту

Причин виникнення захворювання може бути багато. До найпоширеніших з них належать:

• Наявність в організмі запальних процесів.
• Збій обміну речовин і ослаблення імунітету.
• Порушення правильного функціонування центральної нервової системи.
• Захворювання системи травлення.
• Схильність до стресів і депресивних станів.
• Загальна інтоксикація організму.
• Неправильний режим дня і неповноцінне харчування.
• Довгий розумовий і фізичне напруження.
• Спадковість.

Часто до виникнення нейродерміту у дитини призводить наявність у батьків схильності до алергічних реакцій. Причиною появи нейродерміту у дорослої людини можуть бути шкідливі умови праці (наприклад, робота в хімічній промисловості), а також банальні негативні емоції і психічні розлади. Часто на розвиток шкірних захворювань, зокрема алергії і нейродерміту, можуть надавати впливу фактори зовнішнього середовища: квітковий пилок, деякі лікарські препарати і продукти харчування, шерсть домашніх вихованців. Батьки захворілого нейродермітом дитини обов’язково повинні виключити будь-які можливі контакти малюка з причиною захворювання. Знайти їх часом зовсім непросто. Часто алергічну реакцію може викликати навіть корм для акваріумних рибок або пір’яний наповнювач подушки.

Симптоми нейродерміту Першим симптомом нейродерміту є поява висипу і сильного свербіння в області шиї. Потім вона поширюється на лоб, щоки, очні повіки і область рота. Наступними місцями локалізації висипу і свербежу стають область статевих органів і сідниць, ліктьових і колінних згинів. Шкіра на уражених захворюванням ділянках набуває червоний відтінок і поступово починає лущитися. У запущених випадках захворювання на шкірі з’являються крихітні бульбашки, що залишають після себе тонку засохлу корочку шкіри. Часом свербіж від нейродерміту буває настільки сильним, що людина не може себе контролювати і розчісує всі запалені ділянки шкіри, які, як правило, починають мокнути, але швидко висихають. Дане захворювання чинить негативний вплив на функцію надниркових залоз хворого, тому його шкіра може злегка потемніти. Постійними супутниками нейродерміту є втома, апатія до навколишнього світу, слабкість, зниження тиску і зниження рівня глюкози в крові. Нейродерміт може стати причиною запалення лімфатичних вузлів і ряду інших захворювань.

У разі хронічного нейродерміту його основні симптоми загострюються в зимовий період. Влітку, навпаки, помічаються значні поліпшення стану. Найбільший дискомфорт приносить нейродерміт на руках. Через часті непорозумінь уражених ділянок шкіри об одяг положення хворого може тільки посилюватися.

Лікування нейродерміту

Нейродерміт вимагає обов’язкового медичного лікування. При своєчасному зверненні до фахівця прогнози повного лікування досить сприятливі. Діагностика захворювання полягає у візуальному огляді уражених ділянок шкіри, взяття шкірних частинок для їх ретельного дослідження і загальному аналізі крові.

Лікування захворювання може проводитися антигістамінними препаратами: супрастин, кларетін, діазолін, зіртекс і т.п. Шкірний свербіж може бути знятий за допомогою таких гормональних мазей, як апулеін або гідрокортизон. Препарати повинні призначатися лікарем після точного встановлення діагнозу і виявлення основної причини захворювання. Мазі можуть використовуватися тільки протягом нетривалого періоду часу. При нейродерміті показані такі заспокійливі лікарські препарати, як настоянка пустирника, таблетки валеріани, новопассит і т.п.

Як показує практика, одного медикаментозного лікування для повного одужання часто буває недостатньо. Лікування нейродерміту має складатися з цілого комплексу обов’язкових правил:

• Дотримання правильного режиму дня (обмежені розумові і фізичні навантаження, щоденне висипання, правильна дієта).
• Повноцінний здоровий відпочинок. Для закріплення результату рекомендується поїхати у відпустку на морський курорт.
• Підвищення імунітету за допомогою гартують і вітамінно-мінеральних комплексів.
• Боротьба з депресивними станами, бадьорий настрій духу.

В особливо гострих і запущених випадках захворювання може бути призначено лікування гормональними препаратами або фізіотерапевтичними процедурами. В якості допоміжного засобу для лікування захворювань можна використовувати методи народної медицини із застосуванням лікарських трав. Зняти свербіж допоможуть примочки з відвару звіробою і ромашки. Для якнайшвидшого позбавлення від лусочок засохлої шкіри можна скористатися спеціальними кремами і мазями. Їх застосування має бути узгоджене з лікарем. Головною запорукою успішного лікування нейродерміту є наявність міцної імунної системи, відсутність стресів і позитивний настрій на одужання.

Нейродерміт не відноситься до ряду особливо небезпечних захворювань, проте він може стати причиною розвитку найсильнішої шкірної інфекції, оскільки на уражених ділянках шкіри утворюються виразки, через які в організм людини можуть проникати різні мікроби. Поширенню інфекції сприяє розчісування хворий шкіри. При правильному лікуванні нейродерміт проходить досить швидко і не залишає на шкірі помітних слідів.

Подальша інформація

Завжди консультуйтеся зі своїм лікарем, щоб переконатися, що інформація, яка відображається на цій сторінці, може бути застосована до ваших особистих обставин. Інформація призначена тільки для медичних фахівців.