Нейрогенний кератит

Нейрогенний кератит – Запально-дистрофічні зміни рогівки, що розвиваються на тлі інфекційного або травматичного ураження трійчастого нерва. Нейрогенний кератит проявляється зниженням або відсутністю чутливості рогівки, невралгічними болями, помутнінням та виразкою рогівки. У діагностиці нейрогенного кератиту використовується біомікроскопія ока, флуоресцеїнова проба, визначення чутливості рогівки, дослідження мазків з кон’юнктиви культуральним та ПЛР-методом, ІФА. Лікування нейрогенного кератиту переважно місцеве; призначаються інсталяції противірусних препаратів, закладання антибактеріальних мазей, субкон’юнктивальні ін’єкції, новокаїнові блокади, вітаміни; діатермія на шийні симпатичні ганглії.

До групи нейрогенних кератитів в офтальмології відносять нейропаралітичний та нейротрофічний кератити. Патогенез нейрогенного кератиту пов’язаний з ураженням трійчастого нерва, що призводить до різкого зниження або втрати чутливості рогівки, уповільнення регенеративних процесів та рецидивуючих запалень рогової оболонки. У результаті нейрогенного кератиту відзначається зменшення прозорості рогівки різного ступеня і зниження її оптичних властивостей.

В основі патогенезу нейрогенного кератиту лежить ураження першої гілки трійчастого нерва – очного нерва, що іннервує очне яблуко. Поразка частіше відбувається в області гассерового вузла (ганглія трійчастого нерва), рідше – чутливих ядер стовбура головного мозку.

Безпосередніми причинами нейрогенного кератиту можуть бути інфекційні чи травматичні чинники. Зокрема, блокування провідності очного нерва нерідко викликається аденовірусами, герпесвірусами (простого герпесу, оперізувального герпесу) та ін. пухлин та сторонніх тіл.

При таких ураженнях першої гілки трійчастого нерва відзначається урідження захисних рухів повік (морганія), зниження чутливості, порушення трофіки та зволоженості рогівки. У рогівці, що втратила чутливість, згодом розвиваються дистрофічні процеси і мляве запалення – нейрогенний кератит.

На відміну від кератитів іншої етіології, клініка нейрогенного кератиту має характерні особливості. Перебіг нейрогенного кератиту тривалий час може бути безсимптомним. Через різке зниження або відсутність чутливості рогівки патогномонічний рогівковий синдром не розвивається: немає сльозотечі, світлобоязні, блефароспазму, суб’єктивних відчуттів стороннього тіла в оці, перикорнеальної ін’єкції судин. З неврологічних симптомів при нейрогенному кератиті може спостерігатися типовий для невралгії трійчастого нерва больовий синдром. При герпесвірусної етіології поразки на шкірі століття, чола і носа і протягом I гілки трійчастого нерва можуть з’являтися герпетичні бульбашки.

При нейрогенному кератиті з часом поверхня рогівки набуває шорсткості та помутніння. Нейротрофічні зміни спочатку розвиваються в центральній зоні рогівки: з’являється набряклість та здуття поверхневого епітелію, його злущування з утворенням ерозій та великого зливного дефекту блюдцеподібної форми. Краї і дно виразки, що утворюється, тривалий час можуть залишатися чистими. При своєчасному лікуванні нейрогенного кератиту виразка гоїться, залишаючи після себе незначне локальне помутніння рогівки.

У разі приєднання кокової флори утворюється каламутний наліт сірувато-білого або жовтуватого кольору з подальшим формуванням гнійної виразки рогівки. При несприятливому перебігу нейрогенного кератиту виразка рогівки може призвести до її перфорації та повного руйнування.

Нейротрофічні зміни у рогівці можуть розвиватися у різні терміни після ураження першої гілки трійчастого нерва – від кількох діб до багатьох місяців. Зазвичай перебіг нейрогенного кератиту тривалий і млявий; захворювання триває роками: при цьому виразка може то гоїтися, то з’являтися знову.

При діагностиці нейрогенного кератиту офтальмологом враховується зв’язок захворювання з перенесеними аденовірусними або герпесвірусними інфекціями, механічним ушкодженням ока та іншими можливими факторами. План обстеження пацієнта включає проведення офтальмологічних досліджень, лабораторних тестів, консультації невролога та отоларинголога.

Морфологічні зміни рогівки при нейрогенному кератиті оцінюються за допомогою біомікроскопії ока, ендотеліальної та конфокальної мікроскопії рогівки. Для визначення ерозій та виразки рогівки виконується флюоресцеїнова інстиляційна проба. Корнеальний рефлекс при нейрогенному кератиті оцінюється шляхом проведення естезіометрії або тесту на чутливість рогівки.

Для виявлення інфекційних факторів нейрогенного кератиту вдаються до цитологічного та бактеріологічного дослідження мазка з кон’юнктиви, проведення ІФА крові, ПЛР-дослідження епітелію зіскрібка.

При необхідності, для виключення компресії пухлинної трійчастого нерва, може призначатися рентгенографія орбіти, рентгенографія черепа, рентгенографія приносових пазух.

При виявленні нейрогенного кератиту проводиться терапія, спрямована на покращення трофіки рогівки, стимуляцію обмінних процесів та якнайшвидшу епітелізацію дефектів. З цією метою місцево призначаються інстиляції очних крапель (розчинів метилетилпіридинолу, таурину, вітаміну А), закладення в кон’юнктивальну порожнину очних мазей та гелів на основі гемодіалізату крові телят або декспантенолу, субкон’юнктивальні ін’єкції метилілетілінпіріні. До терапії нейрогенних кератитів вірусної етіології додатково включаються противірусні препарати (ацикловір, інтерферони, калію полірибоаденілат). Для стимуляції репаративних процесів показано лазерстимуляцію та магнітотерапію з кератопластичними лікарськими засобами, електрофорез з йодистим калієм.

Системне лікування нейрогенного кератиту проводиться за допомогою перорального та внутрішньом’язового введення НПЗЗ (індометацину, диклофенаку та ін.), вітамінів групи В, аскорбінової кислоти. З фізіотерапевтичних процедур показано діатермію на область шийних симпатичних гангліїв. Для усунення невралгічних болів проводяться новокаїнові блокади до ходу поверхневої скроневої артерії.

Профілактика вторинного інфікування рогівки при нейрогенному кератиті потребує призначення антибактеріальних крапель, субкон’юнктивального або парабульбарного введення протимікробних розчинів.

Для забезпечення захисту рогівки від висихання та інфікування рекомендується носити напівгерметичні окуляри або захисну пов’язку. При загрозі перфорації рогівки вдаються до блефарорафії (зшивання повік), залишаючи щілину біля внутрішнього кута ока для інстиляцій лікарських засобів.

Перебіг нейрогенного кератиту найчастіше хронічний, рецидивуючий. Результатом нейрогенного кератиту служить помутніння рогівки різного розміру та інтенсивності (від легкої хмарки до більма), що тією чи іншою мірою знижує гостроту зору.

Профілактика нейрогенного кератиту диктує необхідність підвищення загальної реактивності організму, запобігання розвитку інфекційних захворювань, виключення травм ока.