Некроз пульпи

Некроз пульпи – це загибель клітин судинно-нервового пучка в коронковій чи кореневій частині зуба, що виникає як наслідок ускладненого карієсу чи травматичного ушкодження зуба. Захворювання може протікати безсимптомно, але найчастіше основним проявом некрозу пульпи є тривалий ниючий біль у зубі від гарячої їжі. Діагностику даної стоматологічної патології проводять на підставі скарг пацієнта, прицільної дентальної рентгенографії, температурних проб та електроодонтометрії. Для лікування некрозу пульпи проводять ендодонтичну обробку кореневих каналів з їх подальшим пломбуванням.

Некроз пульпи – це незворотна форма пульпіту. Деякі автори відносять некроз пульпи до хронічного гангренозного пульпіту, інші виділяють на окрему патологію. При некрозі пульпи відбувається відмирання частини судинно-нервового пучка в коронковій або кореневій пульпі зуба. За рахунок утворення некротизованих ділянок нерва та порушення кровопостачання пригнічуються імунні фактори зуба, виникають умови для розмноження бактерій. Некроз пульпи може розвиватися як у молочних, і у постійних зубах. Цій патології схильні чоловіки і жінки будь-якого віку. Дуже важливо діагностувати некроз пульпи вчасно, тому що часто запальні явища переходять на періодонтальний зв’язок і призводять до пошкодження тканин періодонту.

Виділяють кілька груп факторів, що призводять до виникнення некрозу пульпи: хімічні, бактеріальні, термічні та механічні. Хімічний некроз пульпи найчастіше виникає в результаті застосування агресивних речовин на етапі лікування карієсу, наприклад, спирту або фенолу та ін. . Хімічний некроз пульпи призводить до розвитку запальних явищ у періодонтальній зв’язці, що оточує зуб. Виявляється такий вид некрозу випадково, при виявленні на рентгенограмі змін у періапікальних тканинах зуба. Також увагу лікаря привертає сірий колір твердих тканин. Такий зуб найчастіше раніше лікувався з приводу середнього чи глибокого карієсу.

При бактеріальному ураженні пульпи зуба у тканинах судинно-нервового пучка виявляють змішану мікрофлору, тоді як здорова пульпа зуба – стерильна. Основне значення відводять стрептококу та стафілококу. Також при мікробіологічному дослідженні виявляють аеробних мікроорганізмів – клостридії перфрінгенс, фузобактерії. Термічний некроз пульпи розвивається внаслідок її опіку під час обробки зуба, часто під час підготовки до протезування. Це виникає, якщо використовуються наконечники без водяного охолодження, через що відбувається перегрів тканин.

Травматичний некроз пульпи може бути результатом гострої чи хронічної травми. Гостра травма зуба виникає при одноразовому додатку сили, наприклад, внаслідок удару, падіння. Відбувається розрив періапікальних тканин, порушується кровопостачання тканин пульпарної камери, виникає їхній некроз. Хронічна травма з’являється внаслідок тривалого регулярного на періодонт. Спочатку цей процес компенсовано, але надалі через порушення кровопостачання відбувається некроз пульпи. Це явище може зустрічатися при патологічній стираності зубів, професійних шкідливих звичках (наприклад, у швачок – перекушування зубами нитки, у рибалок – волосіні).

У стоматології виділяють колікваційний та коагуляційний некроз пульпи. При колікваційному некрозі уражена тканина має в’ялу консистенцію, може містити велику кількість рідини. Цей вид некрозу зустрічається при ураженні зуба мікроорганізмами та продуктами їхньої життєдіяльності. Також розвиток колікваційного некрозу можливий при лікуванні пульпіту біологічним методом, а саме – при прямому покритті пульпи зуба гідроксидом кальцію.

Коагуляційний некроз зазвичай не пов’язаний із хронічним інфекційним впливом. При такому вигляді некрозу відбувається гіпоксія і внаслідок цього некротизація ділянки пульпи зуба. Коагуляційний некроз пульпи зустрічається при гострій травмі періодонту, коли порушується харчування судинно-нервового пучка зуба. Найчастіше обидва види некрозу безболісні, біль виникає у тому випадку, якщо приєднується такий вид бактерій, як бактероїди. Ця класифікація важлива щодо патофізіології процесу. У клінічній практиці основне значення приділяють анамнезу захворювання, симптомам та даним додаткових методів дослідження.

Часто некроз пульпи розвивається безсимптомно. Може виявлятися випадково під час проведення рентгенологічного дослідження (ортопантомограми, комп’ютерної томографії). У такому разі некроз часто поєднується зі змінами в періапікальних тканинах зуба. У деяких випадках пацієнт звертається до стоматолога зі скаргами на зміну кольору зуба. При огляді ротової порожнини стоматолог виявляє зуб сірого кольору. При розтині пульпарної камери визначається гнильний запах. Перкусія таких зубів буває позитивною. Поверхневі шари пульпи брудно-сірого кольору, не кровоточать. Зондування кореневої пульпи може бути позитивно.

Деякі пацієнти скаржаться на біль від гарячої їжі. Це з життєдіяльністю спеціальних бактерій, найчастіше бактероїдів. Вплив гарячої температури призводить до утворення газів у порожнині зуба. При цьому характерне повільне наростання болю при нагріванні зуба та поступове згасання при усуненні подразника. Пацієнти з некрозом пульпи практично завжди відзначають, що зуб хворів раніше.

Діагностика некрозу пульпи проводиться виходячи з скарг хворого, анамнезу захворювання, клінічної картини. Як додаткові методи дослідження застосовують термопроби. Так, зуб з некрозом пульпи або не реагуватиме на термічні подразники, або даватиме позитивну реакцію на гаряче.

На рентгенограмі (ортопантомограма, прицільні знімки, комп’ютерна томографія) виявляють зміни у тканинах періодонту. Відзначається розширення періодонтальної щілини, можливо резорбція кісткової тканини в області верхівки зуба. При електроодонтометрії можуть бути отримані результати від 60 до 100 мкА, вони пов’язані з електропровідністю пульпи: що більше тканин нерва некротизовано, то вище буде провідність електричного струму.

Диференціальну діагностику некрозу пульпи слід проводити з незворотним пульпітом та хронічним верхівковим періодонтитом. При хронічному апікальному періодонтиті спостерігатиметься безболісне зондування протягом усього кореневого каналу, може бути свищевий хід або рубець від свища, гіперемія перехідної складки, такий зуб ніколи не реагує на температурні подразники, показання ЕОД більше 100мкА. При незворотному пульпіті зберігається реакція на температурні подразники, зондування болісно, ​​характерні нічний біль з іррадіацією в прилеглу область.

При некрозі пульпи проводиться ендодонтичне лікування. Воно має на увазі ретельну обробку кореневих каналів. Лікування каналів проводять у кілька етапів. При першому відвідуванні механічно очищають стінки кореневих каналів ручними або машинними інструментами, промивають антисептичними розчинами на основі натрію гіпохлориту для видалення некротизованих органічних залишків пульпи. Для знищення мікроорганізмів на два тижні в каналі залишають гідроксид кальцію, який створює високолужне середовище, згубне для бактерій. При другому відвідуванні повторно промивають канали антисептиками (найчастіше розчином хлоргексидину) та проводять пломбування кореневих каналів.

Для профілактики некрозу пульпи необхідно проходити регулярні огляди у лікаря-стоматолога, санувати вогнища хронічної інфекції в ротовій порожнині, проводити заміну пломб з порушенням крайового прилягання.