Некроз твердих тканин зуба

Некроз твердих тканин зуба – це некаріозна руйнація структури емалі та дентину зубів через вплив негативних ендогенних та екзогенних факторів. На початку захворювання з’являються меловидні плями у пришийковій ділянці на вестибулярній поверхні емалі зубів, у міру прогресування захворювання утворюються порожнини з нерівними межами. З’являється біль від кислого та холодного. Для діагностики патології використовують дані клінічного огляду, історії розвитку хвороби, рентгенографії зубів. Залежно від тяжкості пошкодження твердих тканин можуть застосовуватись терапевтичні та ортопедичні методи лікування.

Некроз твердих тканин – це системне множинне пошкодження твердих тканин зуба, що викликає утворення дефектів на поверхні емалі та дентину. Некроз твердих тканин розвивається після прорізування зубів під впливом різноманітних шкідливих факторів. Наразі ця патологія становить близько 9% від усіх некаріозних уражень твердих тканин зуба. Патологія зустрічається з однаковою частотою у чоловіків та жінок. Розвитку некрозу найбільше схильні особи, які працюють на шкідливих виробництвах і мають постійний контакт з токсичними речовинами, проходять радіологічне лікування (наприклад, онкологічні хворі), а також пацієнти з гормональним дисбалансом або порушеннями травної системи. Некроз твердих тканин – досить поширена в стоматології патологія зубів, яка призводить до втрати жувальної ефективності та потребує своєчасного та раціонального лікування.

Причини розвитку некрозу твердих тканин зуба поділяють на екзогенні та ендогенні. До ендогенних причин руйнування емалі та дентину належать порушення функції залоз внутрішньої секреції (тиреотоксикоз, патологія вагітності), порушення функцій центральної нервової системи, захворювання шлунково-кишкового тракту (гіперацидний гастрит). Так, при ендокринних порушеннях змінюється мінеральний склад тканин зуба, а при проблемах із травним трактом відбувається руйнування тканин зуба кислотою шлункового соку.

Екзогенними факторами розвитку некрозу є токсичні речовини на виробництвах, прийом деяких видів лікарських засобів (наприклад, оральні контрацептиви), радіологічне випромінювання. При вплив зовнішніх виробничих факторів некроз в основному вражає тверді тканини центральних зубів і ікол, рідше – премолярів і молярів, оскільки ці зуби більше стикаються з повітрям, що містить токсичні речовини.

При дії екзогенних подразників відбувається імуносупресивна дія на органи порожнини рота, знижується pH слини до 5, погіршується мікроциркуляція в судинно-нервовому пучку зуба. В результаті цих процесів спостерігається порушення живлення твердих тканин зуба та зміна процесів природної ремінералізації емалі та дентину. При некрозі відбувається витончення тканин зуба, порушення будови емалевих призм, у тканинах пульпи змінюється структура одонтобластів, спостерігається розширення кровоносних судин.

З практичної точки зору, для лікаря-стоматолога найактуальніша класифікація некрозу по стадіях ураження твердих тканин зуба. Вирізняють такі етапи:

1. Утворення меловидної плями
2. Меловидна пляма, оголений світлий дентин
3. Пришийковий дефект з лійкоподібним поглибленням.

Спочатку виникає осередкова демінералізація емалі в ділянці шийки зуба. Така емаль може сколюватися, не завершивши демінералізації повною мірою, при цьому оголюється світлий дентин. У пацієнта можуть спостерігатись ділянки некрозу, що знаходяться на різних стадіях розвитку. Захворювання прогресує, уражається все більший обсяг тканин зуба. Емаль стає тендітною, дентин розм’якшується. Визначаються виражені процеси облітерації, розмір пульпарної камери зменшується. Нерідко некроз твердих тканин ускладнюється швидко прогресуючим карієсом зубів, тому деякі автори відносять некроз твердих тканин до множинного карієсу.

Пацієнти з некрозом твердих тканин скаржаться на зміну кольору зубів. Так, при дії соляної кислоти зуби набувають жовто-сірого кольору, при дії сірчаної кислоти зуби стають чорного кольору, при ураженні азотною кислотою – білого кольору. Емаль стає матовою та шорсткою, пропадає блиск.

Далі колір зубів може темніти, внаслідок утворення замісного дентину. Пацієнтів непокоїть почуття оскому. При прогресуванні процесу з’являється біль при прийомі кислої та холодної їжі, яка проходить після усунення подразника. Хворим стає складно чистити зуби, тому що механічна дія завдає біль.

Поразка зубів носить множинний характер, швидко прогресує. На відміну з інших видів некаріозних поразок, дефекти мають нерівні кордону. Дно порожнин матове, зондування порожнин болісне. Перкусія зубів негативна. Подальший розвиток процесу призводить до вертикальної та горизонтальної стирання зубів, внаслідок чого сильно знижується жувальна ефективність.

Для діагностики захворювання лікарі-стоматологи проводять ретельний збір анамнезу та клінічний огляд пацієнта. Здійснюють диференціальну діагностику з іншими видами некаріозних уражень емалі – клиноподібним дефектом та ерозією емалі. При некрозі твердих тканин, на відміну інших некаріозних поразок, відсутня блиск поверхні, і навіть визначається інша форма вогнища.

Для виключення змін у періапікальних тканинах проводять рентгенографічну діагностику (ортопантомограма, комп’ютерна томографія, прицільна рентгенографія зуба). При діагностиці уражень дуже важливо визначити причину, яка спричинила некроз, тому часто стоматологи направляють пацієнтів на прийом до ендокринолога, гастроентеролога та інших лікарів-інтерністів.

При лікуванні некрозу твердих тканин зубів необхідно обмежити вплив шкідливого фактора на пацієнта. При даному виді патології має проводитися комплексне лікування: загальне та місцеве. Загальне лікування має бути спрямоване на підвищення реактивності організму, імунної системи. Місцеве лікування здійснюється лікарями-стоматологами. На початкових стадіях захворювання для зміцнення твердих тканин зубів застосовується терапія ремінералізуюча препаратами кальцію. При появі порожнин проводять закриття дефектів сучасними пломбировочними матеріалами. При тяжких стадіях, коли спостерігається виражена втрата твердих тканин, проводять відновлення зубів ортопедичними конструкціями. Види конструкцій підбирає стоматолог-ортопед індивідуально кожному за пацієнта.

Для профілактики некрозу твердих тканин зубів пацієнтам необхідно дотримуватись правил безпеки на виробництвах, використовувати засоби індивідуального захисту, проходити диспансерне спостереження у лікарів загального профілю за наявності патології внутрішніх органів, не пропускати регулярні огляди лікаря-стоматолога, проводити санацію порожнини рота та підтримувати високий рівень гігієни ротової. порожнини.