Нематодози

Нематодози – це гельмінтози, які викликані круглими хробаками класу Nematoda. Вони виникають при зараженні паразитами фекально-оральним або трансмісивним способом. До найпоширеніших представників цієї групи захворювань відносять ентеробіоз, аскаридоз, стронгілоїдоз. Симптоми нематодозів включають токсико-алергічний синдром, диспепсичні розлади, органні ураження з урахуванням місць паразитування статевозрілих особин. Для діагностики глистової інвазії використовують мікроскопію калу, серологічні реакції, інструментальну візуалізацію органів грудної та черевної порожнини. Лікування проводиться етіотропними протигельмінтними засобами.

У мікробіології описано понад 24 000 видів нематод, серед яких більше половини здатні викликати паразитарні захворювання. Круглі черв’яки вражають практично всі відділи тіла: внутрішні органи, кровоносні та лімфатичні судини, м’язи та інші сполучні тканини. У розвинених країнах питома вага гельмінтозів в інфектології становить близько 4%. За даними Росстату, ентеробіоз і аскаридоз – типові представники нематодозів – займають 1-е та 4-е місця у структурі паразитарних захворювань у Росії. Число випадків, що виявляються щорічно, становить 222,7 тис. і 18,6 тис. відповідно.

Представники класу Нематода мають подовжене веретеноподібне тіло з круглим поперечним перерізом. Їх розміри варіюються від кількох міліметрів до 6-8 м. Найбільші особини зустрічаються у паразитичних хробаків, що вражають людину та хребетних тварин. Паразити покриті шкірно-м’язовим мішком, мають первинну порожнину тіла (схизоцель). Травна система представлена ​​трубкою, кровоносна та дихальна системи відсутня.

Найпоширенішими у людини визнані такі нематодози:

До рідкісних представників цієї групи гельмінтозів відносять трихінельоз (Trichinella), дракункулез (Dracunculus medinensis), трихоцефальоз (Trichocephalus trichiurus), токсокароз (Toxocara canis).

Групи ризику

Найбільш уразливою групою ризику розвитку нематодозів вважаються діти дошкільного і молодшого шкільного віку. Висока частота глистних інвазій у цьому періоді обумовлена ​​нерозвиненістю навичок гігієни, іграми в пісочницях та на землі, звичкою облизувати пальці та гризти нігті. Також до груп ризику відносять людей, які відвідують екзотичні країни, проживають в умовах скупченості та антисанітарії.

Зараження більшістю видів нематодозів відбувається за фекально-оральним механізмом. Факторами передачі є забруднена вода, заражені продукти харчування, немите руки. Інвазійною стадією для круглих черв’яків є яйця або личинки, які після заковтування потрапляють у ШКТ, де починають паразитувати та/або впроваджуються через стінку кишечника в кровоносні судини, що розносяться зі струмом крові до інших органів.

У великої групи філяріатоз спостерігається особливий життєвий цикл. Це трансмісивні паразитози, які передаються людині від мошок, москітів, сліпків та інших комах. За системою кровоносних судин вони досягають лімфатичних вузлів, підшкірної клітковини та порожнин тіла, де паразитують довгі роки. Термін життя деяких видів філярій сягає 20 років.

У патогенезі нематодозів виділяють імунні реакції організму у відповідь на проникнення круглих хробаків та локальні патоморфологічні зміни у місці їх паразитування. За тривалої інвазії приєднується порушення обмінних процесів, оскільки гельмінти споживають поживні речовини господаря. Ситуація посилюється на тлі нервово-рефлекторного впливу нематодозів – подразнення нервових закінчень, що стимулює вегетативні розлади.

Більшість видів гельмінтозів мають ранню та пізню клінічну фазу. На початковому етапі симптоматика обумовлена ​​загальним алергічним та токсичним впливом круглих хробаків на організм. Пізні стадії характеризуються синдромами ураження шлунково-кишкового тракту, гепатобіліарної системи, центральної нервової системи та інших органів. Тривалість цих фаз залежить від виду паразитуючого гельмінта та узгоджується з його життєвим циклом.

Для ранньої фази аскаридозу, стронгілоїдозу, філяріатозів і токсокарозу характерні шкірні висипання за типом кропив’янки, підвищення температури тіла, м’язові та суглобові болі. Нерідко розвивається бронхолегеневий синдром, який проявляється сухим кашлем, задишкою, болями в грудях. При нематодозах виникають головні болі, порушення сну, підвищена дратівливість та зниження працездатності. Подібна симптоматика триває кілька тижнів.

При переході хвороби у другу фазу всі нематодози з фекально-оральним шляхом передачі виявляються розладами ШКТ. Пацієнти скаржаться на переймоподібні болі в животі, часті та рідкі випорожнення, бурчання в кишечнику. Характерна нудота, блювання, зниження апетиту. Внаслідок мальдігестії та мальабсорбції розвиваються авітамінози, білково-енергетична недостатність. При ентеробіозі симптоми супроводжуються болісним анальним свербінням.

Клінічна картина пізніх етапів філяріатоз відрізняється, оскільки ці гельмінти мають іншу типову локалізацію ураження. При бругіозі і вухереріозі в процес залучається лімфатична система: виникають набряки верхніх і нижніх кінцівок аж до розвитку слоновості, збільшується об’єм живота внаслідок асциту. Для лоаозу типовим є паразитування в тканинах очного яблука, що проявляється кон’юнктивітом або блефаритом.

Тяжким формам нематодозів схильні пацієнти з імуносупресією. Така закономірність особливо типова для стронгілоїдозу, гіперінвазивні та генералізовані форми якого зустрічаються в основному у людей з ВІЛ/СНІД. Імовірність тяжкої форми гельмінтозу підвищується при поєднаному зараженні, наприклад, при одночасному паразитуванні волосоголовця та аскарид у кишечнику. Погіршити ситуацію здатні бактеріальні кишкові інфекції, що приєдналися.

При нелікованих нематодозах з масивною глистяною інвазією є ризик розвитку кишкової непрохідності, механічної жовтяниці, гострого панкреатиту та перитоніту. При аскаридозі можлива дихальна недостатність та асфіксія у легеневій фазі міграції збудника. При тривалому існуванні хвороби спостерігаються ураження нервової системи, безсоння, менінгізм та епілептиформні судоми.

Основою для встановлення діагнозу служать клініко-анамнестичні дані. На первинному прийомі інфекціоніста уточнюється час появи симптомів та можливі фактори ризику, збирається інформація про нещодавні подорожі пацієнта, виконується стандартний фізикальний огляд. Щоб підтвердити паразитування конкретного виду гельмінту, призначаються такі методи діагностики:

• Мікроскопія калу. Дослідження фекалій визнано найнадійнішим способом верифікації нематодозу. Найбільш інформативним буде аналіз через 3 і більше місяців після зараження, особливо при аскаридоз, збудник якого проходить складний шлях міграції. При підозрі на зараження гостриками дослідження калу доповнюють зіскрібком на ентеробіоз.
• Серологічні тести. У комплексну діагностику включають дослідження крові на специфічні антитіла до круглих хробаків, зокрема визначення IgM – ознаки гострої форми інвазії. Такі аналізи інформативні у ранній фазі хвороби, коли гельмінтів практично неможливо виявити у калі.
• Стандартні аналізи крові. Типові ознаки глистової інвазії у гемограмі – еозинофілія, збільшена ШОЕ. Біохімічне дослідження крові показує гіпопротеїнемію, підвищення печінкових проб, електролітний дисбаланс та інші патологічні зміни з урахуванням типу гельмінтозу.
• Інструментальні методи. При диспепсичних розладах показано УЗД органів черевної порожнини, оглядову та контрастну рентгенографія кишечника. При респіраторних симптомах призначається рентгенографія легень, що виявляє летючі інфільтрати. При філяріатоз потрібно сонографія лімфатичних вузлів, біомікроскопія ока.

Диференційна діагностика

Ранню фазу нематодозів необхідно диференціювати з алергічними бронхітами, пневмонією, загостренням легеневого туберкульозу. Також виключають гострі бактеріальні інфекції, новоутворення легень та середостіння. У пізній фазі проводять диференціальну діагностику з іншими видами паразитозів: амебіазом, балантидіазом, теніозом та теніарингоспом. Обов’язково виключають НЯК та хворобу Крона, хронічний гепатит, нейроциркуляторну дисфункцію.

Консервативна терапія

Неускладнені форми глистової інвазії лікують в амбулаторних умовах, іншим пацієнтам потрібна госпіталізація до інфекційного стаціонару. Немедикаментозні заходи включають щадний режим, дієту згідно з ступенем порушення травлення, підтримання водного балансу. Основу терапії при нематодозах складають медикаменти наступних груп:

• Етіотропні засоби. Для знищення та видалення з організму паразитів використовуються протигельмінтні препарати, які порушують нервово-м’язову передачу у круглих черв’яків або негативно впливають на їх енергетичні процеси. Конкретні ліки та схема його прийому підбираються індивідуально.
• Патогенетичні препарати. З урахуванням клінічних особливостей нематодозу використовують дезінтоксикаційні розчини, антигістамінні препарати, глюкокортикостероїди. Для усунення дисфункції ШКТ у пізній фазі використовуються ентеросорбенти, спазмолітики, пробіотики та ферментні препарати. При багаторазовому блюванні застосовуються прокінетики.

При лімфедемі, викликаної філяріатоз, показана комплексна консервативна терапія. З лікарських засобів пацієнтам призначають діуретики, лімфокінетики та венотоніки, медикаментозну симпатектомію розчином прокаїну. Проводиться еластичне бинтування кінцівки, лімфодренажний медичний масаж, спеціальні комплекси ЛФК. Щоб запобігти фіброзуванню тканин, виконуються ін’єкції фібролітичних ферментів.

Хірургічне лікування

Допомога хірургів потрібна пацієнтам з ускладненнями на фоні великих скупчень дорослих гельмінтів у кишечнику чи інших органах. Механічна непрохідність кишечника, перфорація кишки, апендицит та інші невідкладні стани вимагають ургентної лапаротомії для видалення глистів та відновлення дефектів тканин. Для лікування слоновості при філяріатозах проводиться дерматофасціоліпектомія, операції зі створення лімфовенозних анастомозів.

При своєчасному та адекватному лікуванні у більшості пацієнтів досягають дегельмінтизації, після чого порушені функції організму відновлюються. За пацієнтами, що одужали, встановлюють диспансерне спостереження строком до 3 років. Для профілактики нематодозів необхідно дотримуватись стандартних заходів: стежити за особистою гігієною, уникати вживання води з невідомих джерел, ретельно мити і по можливості термічно обробляти продукти.