Немовля акропустульоз

Немовля акропустульоз – хронічний дерматоз у дітей раннього віку, що супроводжується пухирцево-гнійничковими висипаннями в ділянці кистей та стоп. Основні прояви – висипання у вигляді везикул і папул, що швидко переходять у пустули; виражене почуття сверблячки на уражених ділянках. Спостерігається погіршення загального стану дитини: занепокоєння, порушення сну, відсутність апетиту. З метою ідентифікації захворювання проводиться зіскрібок шкіри, його мікроскопія, а також біопсія з гістологічним дослідженням. Специфічного лікування не розроблено; призначається симптоматична терапія, спрямовану купірування симптомів під час рецидивів.

Немовля акропустульоз – це доброякісне хронічне дерматологічне захворювання, основний прояв якого – висипання у вигляді пустул. У педіатрії захворювання трапляється досить рідко. Як правило, виникає у дітей віком від 1 місяця до 1 року, рідко – у перші 28 днів життя. Хлопчики та дівчатка хворіють з однаковою частотою. Група ризику – діти з коростою в анамнезі. Вперше захворювання описане Дж. Каном та співавторами у 1939 році. Найчастіше зустрічається серед дітей південноафриканського регіону, рідко – у європейській частині світу (зокрема описані випадки акропустульозу новонароджених у країнах Скандинавії). Констатовано поодинокі епізоди захворювання в Азії та Америці. Часто дитячий акропустульоз не діагностується як такий, а розцінюється як інше дерматологічне захворювання. Незалежно від лікування, що проводиться, часто рецидивує. З віком рецидиви стають дедалі рідшими, потім настає стійка ремісія. Небезпеки для життя дитини це захворювання не становить.

Етіологія та патогенетичні механізми розвитку дитячого акропустульозу не встановлені. Найімовірніше, він має інфекційний характер, оскільки зафіксовано випадки розвитку захворювання відразу в кількох дітей, які у тривалому контакті. Згідно з однією з теорій, акропустульоз є алергічною реакцією на коростяного кліща (Sarcoptes scabiei). Часто патологія виникає відразу після перенесеної корости («постскабіозний синдром»). Гістологічне дослідження встановлює стерильні пустули, що знаходяться в епідермальному та підроговому шарах. Фарбування тканин по Райту виявляє масивну нейтрофільну інфільтрацію з невеликою кількістю еозинофілів. Генетичної схильності не простежується.

Для дитячого акропустульозу характерний хронічний перебіг із частими рецидивами. Перші симптоми виникають у період від раннього неонатального віку до 1 року. Пік захворюваності – 2-3 місяці. Початок гострий. Перші ознаки – висипання у вигляді невеликих рожевих папул або везикул, які за 24 години прогресують у пустули. Середній діаметр елементів – 5-8 мм. Первинна локалізація – тильна поверхня кистей та стоп. Рідко уражається волосиста частина голови, обличчя, тулуб, сідниці, плечі та стегна.

Поруч із висипаннями виникає занепокоєння дитини, порушення сну, зниження апетиту. В області уражених ділянок розвивається сильний свербіж. Тривалість загострення – від 5 до 20 діб, загалом 7-10 днів. Далі з’являється ремісія тривалістю 2-6 тижнів. Кожне наступне загострення виникає дедалі рідше, а вираженість клінічних симптомів за нього стає менше. Як правило, у дітей віком від 3 років рецидиви не виникають. У цьому віці настає спонтанна, стійка ремісія.

Діагностика дитячого акропустульозу ґрунтується на даних анамнезу, фізикального обстеження, мікроскопії та гістології. Анамнез може вказувати на недавно перенесену коросту та гостру маніфестацію симптомів. При фізикальному обстеженні педіатром, неонатологом чи дитячим дерматологом визначаються пустули на шкірі кистей та стоп. Далі проводиться зіскрібок шкіри та його мікроскопія з метою виявлення коросткового кліща. За відсутності збудника проводять експрес-діагностику матеріалу із гідроксидом калію для ідентифікації грибкової інфекції. Біопсія уражених ділянок виконується рідко. Її результати малоінформативні, тому що вказують лише на масивну інфільтрацію тканин нейтрофільними лейкоцитами з невеликою кількістю еозинофілів.

Диференціальна діагностика у немовлят проводиться з герпесвірусною інфекцією, везикулопустульозом, транзиторним меланозом, токсичною еритемою, неонатальними вуграми та пітницею. У дітей віком від 1 до 3 років захворювання диференціюють із субкорнеальним пустульозним дерматитом, пустульозним псоріазом, коростою, дисгідротичною екземою.

Специфічного лікування немовлятського акропустульозу не розроблено, досліджень у цьому напрямі не проводилося. Основна терапія в період загострення – симптоматична, спрямована на зняття свербежу. Використовуються пероральні Н1-гістаміноблокатори (клемастин, лоратадин), місцеві кортикостероїдні засоби помірної (гідрокортизон бутират, флуметазон) та високої (бетаметазон, флутиказон) активності. Яскраво виражений терапевтичний ефект має препарат групи сульфонів – дапсон. Він застосовується системно і дає ефект вже через 1-2 дні. Дапсон здатний викликати гемолітичну анемію та метгемоглобінемію у дітей до 1 року, тому його призначають лише більш дорослим дітям та при резистентності до інших препаратів. Під час ремісії лікування не проводиться.

Прогноз для життя і здоров’я дітей, які страждають на дитячий акропустульоз, сприятливий. У 2-3 роки настає стійка ремісія. Можливі залишкові явища у вигляді келоїдних рубців та гіперпігментації шкіри у місцях висипань. Специфічної профілактики не розроблено. Неспецифічні заходи спрямовані на боротьбу з коростяним кліщем. Вони включають ізоляцію і сучасне лікування хворих на коросту, що контактують з новонародженими та дітьми до 1 року. Запобігається будь-якій взаємодії з речами хворої людини до їх обробки протикліщовими засобами. При можливому контакті проводиться профілактичне лікування. Препарати, які дозволені для застосування з 2 місяців – есдепалетрин, бензилбензоат.