Непрохідність маткових труб

Непрохідність маткових труб – закриття просвіту або дисфункція фалопієвих труб, що зумовлюють неможливість переміщення по них яйцеклітини та сперматозоїдів, відсутність сприятливого середовища для запліднення та доімплантаційного розвитку зародка. Непрохідність маткових труб може виявлятися безпліддям, синдромом тазового болю, альгоменореєю, білями або розвитком позаматкової вагітності. Діагноз виставляється, ґрунтуючись на даних УЗД органів малого тазу, ЕхоГСГ, ДСГ, гістероскопії, лапароскопії, фертилоскопії. При непрохідності маткових труб застосовуються медикаментозна терапія, хірургічна корекція, ЕКЗ.

Непрохідність маткових труб – анатомо-фізіологічні зміни яйцеводів, що порушують їхню функцію: контакт з яєчником, процес зачаття, транспорт незаплідненої або заплідненої яйцеклітини в порожнину матки. Тема жіночого безпліддя в репродуктології та гінекології має сьогодні особливу значущість: його первинна форма часто реєструється у жінок віком до 30 років. Непрохідність маткових труб у безплідних пацієнток постає як одна з лідируючих (20-30% випадків) та складних причин цієї патології. Характеризується стійким контрацептивним ефектом і часто вимагає корекції причин із залученням високотехнологічної медичної допомоги та методів допоміжної репродукції (ДРТ).

Маткові труби (яйцеводи) відіграють найважливішу роль у процесі зачаття, будучи провідниками сперматозоїда до яйцеклітини, а ооциту з черевної порожнини, що дозріває після овуляції, в матку, створюючи комфортні умови для запліднення і перших 7-10 діб розвитку ембріона. У разі непрохідності просвіту маткових труб яйцеклітина не може зустрітися зі спермієм і в незаплідненому стані гине через короткий час, а при заплідненні затримується в каналі труби, імплантуючись у слизову оболонку з розвитком позаматкової вагітності.

Непрохідність маткових труб систематизують з боку ураження (одностороння, двостороння), рівню закриття каналу, ступеня обструкції (повна, часткова) та причини розвитку. Патологія може бути пов’язана зі структурною зміною яйцеводів (відсутністю, недорозвиненістю органу, звуженням або закриттям просвіту) або фізіологічними порушеннями (гіпотонусом, ригідністю м’язового шару, адинамією вій, ворсинок-фімбрій, дискоординацією їх дій).

Непрохідність маткових труб переважно розвивається як наслідок інших захворювань репродуктивної сфери. Причинами непрохідності маткових труб можуть виступати поширені специфічні та неспецифічні інфекційно-запальні процеси геніталій, ендометріоз, механічні травми слизової матки і маткових труб, гідросальпінкс, вроджені аномалії закладки, ембріо- та постембріогенезу маткових труб.

ІПСШ (гонорея, сифіліс, хламідіоз, мікоплазмоз та ін.), генітальний туберкульоз є найпоширенішими факторами, що призводять до змін структури та розвитку непрохідності маткових труб. У гострій фазі запального процесу непрохідність виникає через сильний набряк слизової оболонки маткових труб, при стиханні запалення або його стертом уповільненому перебігу – в результаті формування рубців і спайок. Імовірність розвитку непрохідності маткових труб після одиничного епізоду запалення придатків становить 12%, після 2-х випадків – 35%, після 3-х – до 75%. Великі міоми і поліпи ендометрію, що ростуть в області кута матки, також можуть перекривати канал маткової труби. Медичні маніпуляції (аборти методом кюретажу, РДВ, гістероскопія, спроби ЕКЗ, внутрішньоматкова контрацепція), складні пологи можуть супроводжуватися розвитком запалення та спайок (синдрому Ашермана), при якому сполучнотканинні тяжі, що утворюються в порожнині матки, можуть закривати вхід. Непрохідність може бути наслідком раніше проведеного оперативного перетину маткових труб з метою стерилізації та подальшої спроби відновлення дітородної функції.

Істотна роль приділяється перитонеальному фактору – наявності зовнішнього здавлення маткових труб новоутворенням або спайками у малому тазі. Гострі запальні процеси в черевній та тазовій порожнині (оофорит, ентероколіт, проктит, апендицит, уретерит, перитоніт) протікають з осадженням фібрину, що дуже швидко формує масивні та щільні рубці, що деформують структуру і порушують топографію маткових труб. У цьому випадку непрохідність маткових труб може бути минущою, якщо після терапії в області яйцеводів не залишається спайок. Аналогічна реакція очеревини з появою фібринових зрощень може виникнути після травм та операцій у тазовій ділянці (розриву кісти яєчника та кістектомії, туботомії при позаматковій вагітності, міомектомії, апендектомії, ревізії черевної порожнини та ін.). Зовнішні спайки, прикріплюючись безпосередньо до стінки маткової труби, створюють її перекрут або, проходячи близько, здавлюють і блокують її просвіт (зазвичай, з одного боку).

Компресія маткових труб масивними (розміром >3-4 см) пухлинами та кістами, гематомами, абсцесами в ділянці малого таза може викликати повне закриття трубного каналу. Порушення функції маткових труб провокуються дисбалансом гормонів (дисфункцією яєчників та надниркових залоз, полікістозом яєчників), розладами іннервації при тривалому стресі, травмах живота та поперекового відділу хребта, нейродегенративних процесах.

Непрохідність маткових труб часто ніяк не проявляється і не впливає на самопочуття пацієнтки, а виявляється лише при обстеженні щодо відсутності бажаної вагітності. Непрохідність маткових труб не має характерних ознак, а може супроводжуватися симптомами основного, що викликало її захворювання, або ускладнення, що розвивається.

При односторонній непрохідності можливість зачаття існує, але знижується наполовину; при двосторонній – як правило, має місце трубна безплідність. При частковій непрохідності (звуження маткової труби на певній ділянці або функціональної недостатності) зачаття не виключено. При повній ізольованій трубній непрохідності через закриття просвіту зачаття неможливе, у подружньої пари при відсутності вагітності після 1 року регулярних статевих відносин без контрацепції діагностується безплідність.

При непрохідності маткових труб на тлі гострого або хронічного рецидивуючого запального процесу, крім факту безпліддя у жінки присутні помірні або сильні болі в нижній частині живота, що загострюються при навантаженні, різких рухах та статевому акті. Може бути лихоманка, слизові або з домішкою гною білі. При млявої інфекції періодично турбує синдром тазових болів, альгоменорея, рясні виділення. Про наявність спайкового процесу можуть свідчити болі внизу живота, що загострюються при механічному подразненні, у відсутності температурної реакції.

При частковій непрохідності маткових труб можлива позаматкова вагітність. На ранніх термінах з’являються аменорея, що тягне біль унизу живота. При підтвердженому факті вагітності на терміні 5-6 тижнів через сильне переростання і розрив труби болі переходять у гострі, виникає сильна кровотеча, слабкість з нападами серцебиття, порушення сечовипускання. Розвивається больовий шок із різким падінням АТ та непритомний стан. У разі розвитку пельвіоперитоніту підвищується температура. Стан жінки становить загрозу життю.

Встановити факт непрохідності маткових труб можна за допомогою ультразвукових, рентгенконтрастних та ендоскопічних методів дослідження – УЗГСС, гістеросальпінгографії (ГСГ), гістероскопії, лапароскопії з хромогідротубацією, трансвагінальної гідролапароскопії (фертилоскопії).

За допомогою УЗД органів малого тазу визначається будова статевих органів, наявність у пацієнтки регулярної овуляції, ознак можливого запалення, спайок, гідросальпінксів, новоутворень. На ЕхоГСГ при повній непрохідності маткових труб можна побачити розтяг стінок матки і розширення її порожнини введеним стерильним фізрозчином; при частковій формі та спайковому процесі дані не показові. На контрастних рентгенограмах маткових труб, отриманих під час ГСГ, формою просвіту визначають факт і рівень непрохідності кожного відділу труб і локалізацію перешкоди (без уточнення її характеру).

Діагностична лапароскопія з одночасним контрастуванням маткових труб дає можливість безпосередньо оцінити їх розмір та форму, дефекти розвитку, перекрути, наявність звужених та розширених ділянок трубних каналів; ригідність стінки, а також стан матки та яєчників, очеревини та інших органів, присутність та вираженість спайкового процесу та зовнішнього ендометріозу. У межах цього дослідження можна скоригувати різні відхилення. Трансвагінальна гідролапароскопія (фертилоскопія) також інформативна і менш травматична через більш фізіологічний доступ.

Додатково виконується аналіз крові та сечі, мазок із піхви на флору, визначення гормонів, серодіагностика (ІФА на хламідії, уреаплазми та мікоплазми). Статевому партнеру призначається спермограма. Проводяться консультації гінеколога-ендокринолога, репродуктолога.

Лікування непрохідності маткових труб націлене на усунення причин, що її викликали, і призначається після детального обстеження пацієнтки. Лікувальна тактика залежить стану репродуктивної функції сімейної пари. У разі гострих запальних захворювань статевої сфери проводиться медикаментозна терапія у ранні терміни, щоб уникнути розвитку дегенеративних процесів слизової матки та труб. Застосовуються протизапальні та антимікробні препарати, жарознижувальні та анальгетики, при поєднанні з порушеннями менструального циклу – гормональні засоби. Можуть використовуватися вітаміни, препарати Ca, імунотерапія, фізіопроцедури (УЗ-терапія, лазеротерапія, лікарський електрофорез з Ca та Mg, електростимуляція матки та придатків, гінекологічний масаж, бальнеотерапія). Показано статевий спокій на час лікування.

Основними напрямами у лікуванні непрохідності маткових труб органічного генезу є оперативні втручання та методи допоміжної репродукції (ЕКЗ). Хірургічна корекція рекомендується пацієнткам віком до 35 років у разі великої ймовірності настання мимовільної вагітності (високої фертильності партнерів, регулярної овуляції, часткової непрохідності труб). Виконується видалення новоутворень ЗМТ, спайкового процесу та вогнищ гнійного запалення, тубектомія, лапароскопія з метою відновлення просвіту маткових труб, реконструктивна пластика. Так як операція з відновлення прохідності маткових труб збільшує ризик розвитку позаматкової вагітності, то при встановленні факту вагітності після оперативного лікування на ранніх термінах необхідне проведення УЗД-контролю.

За відсутності вагітності протягом 1-1,5 років після операції у жінок 40 років і більше, а також повної непрохідності маткових труб доцільне застосування методів ЕКЗ. Профілактика розвитку непрохідності маткових труб полягає у запобіжних заходах від небажаної вагітності та зараження ІПСШ, своєчасному лікуванні запальних процесів геніталій, ендометріозу.