Зміст теми

Нервова система починає формуватись ще з другого тижня внутрішньоутробного розвитку з дорсального потовщення ектодерми. Найбільша інтенсивність ділення нервових клітин має місце з 10 по 18 тиждень внутрішньоутробного розвитку, отже цей час є критичним для формування нервової системи.

У новонародженого сформовано 25% зрілих нейроцитів головного мозку, темпи його росту і розвитку найбільш інтенсивні на першому році життя і до року формується 90-95% клітин, до 18 місяців – решта. У зв′язку з цим надзвичайно важливою є своєчасна діагностика і лікування уражень головного мозку, поки ще можуть спрацьовувати компенсаторні механізми.

Після народження у нервових клітинах ще майже відсутні дендрити, сіра речовина погано диференційована від білої. Новонароджений видає генералізовану реакцію на подразнення, Розвиток зв′язків у нервовій системі та диференціація клітин відбуваються разом із ускладненням вищої нервової діяльності.

Різні відділи головного мозку мають власні темпи та строки розвитку. У новонароджених півкулі розвинені слабше, основні борозни сформовані, але вони мають малу висоту і глибину. Центри кори ще не сформовані. Найкраще розвинена скронева доля, в ній містяться найбільш важливі аналізатори. Загалом розвиток кори найбільш інтенсивний в перинатальному періоді. Цитоархітектоніки, властивої дорослим кора набуває у 1-2 роки.

Має місце висока гідрофільність мозкової тканини, отже легко розвиваються набряки. Це пов′язано по-перше зі значною васкуляризацією мозкової тканини та зниженим відтоком, а по-друге з високим вмістом білків та онкотичним тиском.

У нервової тканини більш висока потреба в кисні, тому на ній перш за все позначається кисневе голодування.

Спинний мозок, як філогенетично давніший, у новонароджених більш зрілий, ніж головний, з віком збільшується тільки кількість нервових клітин. І у маленьких дітей швидше розвивається рухова активність. Важливо пам′ятати, що у дітей раннього віку він відносно довший, ніж у дорослих. Це треба враховувати при проведенні люмбальної пункції.

Аналізатори. Всі аналізатори сформовані до моменту народження, але мають високий поріг чутливості.

Зоровий – у новонароджених має місце фізіологічна світлобоязнь, фізіологічний ністагм, фізіологічна далекозорість, більша широта акомодації. В 2,5-3 місяці дитина бінокулярно фіксує погляд. У віці 4 років гострота зору достатня для початку читання.

Слуховий – новонароджена дитина сприймає звуки біля 12 децибел, в наступному слух вдосконалюється до десятих долей. Встановлено, що і внутрішньоутробно плід сприймає звуки, в цей період має місце кісткове проведення звуків. В 7-8 місяців відбувається координація слухового та зорового аналізаторів;

Нюховий – новонароджена дитина сприймає тільки сильні запахи, з 4місяців диференціює декілька запахів.

Смаковий – у новонароджених ширше рецепторне поле і вищий поріг чутливості. З 3 місяців може віддиференціювати декілька смакових відчуттів, а тонкі смакові відчуття вдосконалюються у молодшому шкільному віці.

Чутливість.Поріг всіх видів чутливості у дітей, тільки-но з′явившихся на світ ще високий. Найкраще розвинена тактильна чутливість. Вона визначається вже з 7 місяця внутрішньоутробного розвитку, краще розвинена на обличчі, підошвах, кистях. Температурна – також розвинена, краще маленька дитина сприймає холод. Слабо розвинена больова чутливість, вона має найбільший поріг формується до 6 дня. Більш складний і філогенетично молодий вид чутливості – глибока (вібраційна, м´язево-суглобова чутливість, відчуття тиску, ваги) присутня і у новонароджених, поступово вдосконалюється і розвивається до 2 років.

Вегетативна нервова система. Її обидва відділи функціонують з моменту народження. В крові новонароджених переважає норадреналін, оскільки симпатична нервова система більш молоде утворення і її функція – адаптація до умов, що змінюються. З віком відбувається перехід від генералізованих вегетативних реакцій до локалізованих, спеціалізованих. З 3 до 7 місяців переважає парасимпатична нервова система.

Нервово – психічний розвиток дітей характеризується різними складовими. Має значення правильність розвитку статичних і моторних функцій, мови, навичок самообслуговування, особистої і загальної гігієни, ігрової і трудової діяльності, готовність до навчання у школі тощо.

Рухова активність дитини першого року життя складається спочатку з підтримки м′язевого тонусу (статики), хаотичних спонтанних рухів, безумовних рефлексів. Протягом першого року життя дозріває стріарна та коркова регуляція моторики, це обумовлює затухання безумовних і активне формування умовних рефлексів, та розвиток основних вільних моторних актів (моторики) (див. табл.).

Терміни розвитку статики та моторики у дітей грудного віку

Безумовні рефлекси (транзиторні рудиментарні рефлекси) – відображають умови рівня розвитку рухових аналізаторів, з віком зникають.

І. Оральні сегментарні автоматизми

Смоктальний – якщо покласти в рот соску, виникнуть активні смоктальні рухи (фізіологічний до року).

Пошуковий (Куссмауля) – при прогладжуванні шкіри в ділянці кута рота, не торкаючись губ, відбувається опускання губи, відхилення язика і поворот голови у бік подразника (фізіологічний до року).

Хоботковий – при постукуванні пальцем по губах – витягнення губ хоботком.

Бабкіна – (долонно-ротової) – при натисканні на подушечки великого пальця – відкривається рот і згинається голова (фізіологічний до 3 міс.)

ІІ. Спинальні сегментарні автоматизми

Хапальний – дитина хапає і міцно тримає предмет, при торканні ним поверхні долоні. При цьому іноді вдається підняти дитину над опорою (рефлекс Робінсона). При натисканні в районі основи II-III пальців підошви, відбувається підошовне згинання пальців (фізіологічний до 2-4 міс.).

Моро (охоплюючий)

а). дитину, що знаходиться на руках лікаря різко опускають на 20 см, потім підіймають до вихідного рівня;

б). швидким рухом розігнути нижні кінцівки;

в). шльопнути по поверхні, на якій лежить дитина на відстані 15-20 см з обох боків від голови;

Відповідь – дитина спочатку відводить руки в сторони і розгинає пальці, потім повертає руки в вихідне положення (фізіологічний до 4 міс.).

Рефлекс опори – дитину треба взяти пахви з боку спини, підтримуючи вказівними пальцями голову – піднята дитина згинає ноги в кульшових і колінних суглобах. Опущений на опору, він спирається на неї всією ступнею, “стоїть” на напівзігнутий ногах, випрямивши тулуб (фізіологічний до 2 міс.).

Рефлекс автоматичної ходи – коли дитина знаходиться в позі опори, злегка нахилити уперед, вона “крокує” по поверхні, не супроводжуючи ці кроки рухом рук.

Рефлекс повзання (Бауера) – дитину кладуть на живіт так, щоб голова і тулуб були розташовані по середній лінії. У такій позі дитина підіймає голову і здійснює повзаючі рухи. Якщо під підошви підставити долоні, то рухи активізуються, до “повзання” підключаються руки (фізіологічний до 4 міс).

Галанта – якщо у дитини, яка лежить на боку провести великим і вказівним пальцем по паравертебральним лініям від шиї до сідниць, дитина вигинається дугою (фіз. до 4 міс).

Переса – в положенні дитини на животі проводять пальцем по остистих паростках від копчика до шиї, що викликає прогинання тулуба, згинання верхніх і нижніх кінцівок, підняття голови, таза, а іноді сечовиділення і дефекацію. Р-с болісний, тому його досліджують останнім (фізіологічний до 4 міс.).

ІІІ. Мієлоенцефальні позотонічні рефлекси

Лабіринтовий тонічний – виявляється легким напруженням м’язів сгиначів верхніх і нижніх кінцівок, якщо він лежить на животі, легким напруженням розгиначів при зміні положення на спині (фізіологічний до 1 міс.).

Симетричний шийний тонічний рефлекс – при пасивному згинанні голови у новонародженого, який лежить на спині відбувається підвищення тонусу м´язів – згиначів рук і м´язів розгиначів ніг, а при розгинанні голови – навпаки. У здорових новонароджених даний рефлекс виражений слабо, він зникає до 2 місяців).

Асиметричний шийний тонічний рефлекс – голову дитини, яка лежить на спині повертають так, щоб підборіддя торкалося плеча. При цьому знижується тонус кінцівок, до яких повернено обличчя. Іноді вони розгинаються на короткий час і підвищується тонус протилежних кінцівок (фізіологічний до 2-3 міс.).

ІV. Мезенцефальні установчі автоматизми

Лабіринтовий установчий – у новонароджених відсутній або дуже слабо виражений.На першому тижні дитина робить спроби підняти і утримати голову. На другому місяці рефлекс вже добре виражений.

Прості шийні і тулубні установчі – поворот голови в сторону викликає поворот тулуба в той же бік але не одночасно, а по черзі: спочатку повертається грудний відділ, потім тазовий. Ці рефлекси з’являються у новонародженого та до 6-7 міс. зникають.

Особливості психічного розвитку дітей

Ріст та розвиток об`єднують різні процеси. Одночасно із формуванням та дозріванням тканин, органів і систем, розвиваються рухи, відбувається становлення мови, мислення, з`являються соціальні відносини, народжується особистість. Ці процеси залежать від біологічних особливостей дитини та від її психологічного та соціального оточення.

Нервова система, і, особливо вища нервова діяльність, складають фізіологічну основу для розвитку психіки дитини. Цей розвиток відбувається в процесі ускладнення життєвих взаємозв`язків дитини з батьками, оточуючими, навколишнім середовищем, суспільством.

Психічний розвиток має ряд загальних закономірностей, а саме:

– дитина не є маленький дорослий, який менше знає чи вміє, вона має якісно відмінну психіку;

– дитячий розвиток має складну будову в часі: свій ритм, який не співпадає з ритмом часу, і який змінюється в різні роки. Так рік життя в малечому періоді не дорівнює року життя в дошкільному чи шкільному віці;

– психіка дитини знаходиться в безперервному нерівномірному розвитку, періоди уповільнення змінюються періодами інтенсивних змін;

– розвиток окремих функціональних систем є гетерохронним, кожна система має свій оптимальний час для вдосконалення;

– окремі психічні функції дозрівають послідовно та поетапно, при цьому нові якості та функції починають формуватись задовго до терміну, на якому вони дозрівають, отже виділення послідовних строків є умовним;

– існують критичні періоди (кризи розвитку), через які відбувається віковий розвиток – „ступені зрілості”;

– перехід до більш високих рівнів організації відбувається шляхом інтеграції попередніх засобів з наступною їх модифікацією;

– зменшення з віком ролі жорстко детермінуючих генетичних факторів розвитку та зростання впливу індивідуального досвіду і соціальних факторів.

Виділяють чотири етапи дозрівання основних психічних функцій.

• До року відбувається становлення основних рухових функцій, умовних рефлексів.
• У 1-3 роки (раннє дитинство) поступово вдосконалюються складні рухові функції та дозріває чуттєва сфера.
• В період з 3 до12 років переважно іде формування емоційної сфери, емоції стають більш глибокими, стійкими, складаються системи емоційних відносин, паралельно розвиваються інші психічні функції – сприйняття, відчуття, пам`ять, увага, рухова сфера, воля.
• Після 12 років відбувається дозрівання мислення. Дитина стає здатною будувати попередній логічний план своїх дій, послідовно аналізувати факти, робити висновки, оперувати абстрактними поняттями та категоріями.

Як з психологічної, так і з фізичної точки зору першим базовим періодом є підготовка до вагітності. В цей період важливим є бажання обох батьків мати дитину, їх усвідомлення задля чого це: дати початок новому життю, чи вирішити за рахунок майбутньої дитини свої проблеми, стосунки, реалізувати свою потребу в любові та ніжності, тощо.

Вже в ембріональному періоді дитина відчуває позитивні та негативні емоції. Відповідно на негативні емоції плід реагує стисканням. Досліджено, що починаючи з раннього фетального періоду плід може відчувати п′ять емоцій, властивих тваринам: тривогу, сум, страх, гнів та радість. Відомо, що кожна емоція забезпечується своїми нейромедіаторами, зокрема дофаміном, норадреналіном, серотоніном, ацетилхоліном. Вони здатні проникати через гематоплацентарний бар`ер та викликати відповідну реакцію плоду. Крім того, є дані, що у фетальному періоді плід може генерувати свої власні емоції.

Багатьма психологами встановлено, що пологи є найбільш значущими і нерідко найбільш травматичними для дитячої психіки, вони залишають свій відбиток на все життя. С. Гроф виділяв чотири перинатальні матриці, які формуються під час пологової діяльності та проходження дитиною пологових шляхів. Вони надають специфічні риси подальшому сприйняттю світу, глибоко впливають на наше повсякдення.

Період новонародженості також вважається критичним для психологічного становлення дитини. Сьогодні важлива роль надається імпринту – першому образу, враженню, що формується відразу після народження, в цей час закладаються стереотипи реагування на фактори зовнішнього середовища. Відразу після народження відбувається фізичне відділення від матері, повна зміна середовища та способу життя, перехід від водного до повітряного існування. Далі в неонатальному і малечому періодах поступово налагоджується новий емоційний зв′язок з матір′ю, батьком та близькими. До кінця 1 місяця з`являється здатність зосереджеувати увагу, що стає передумовою до розвитку пізнавальної діяльності.

Дитина на початку першого року життя погано розуміє слова, які звернуті до неї, але гарно відчуває все, що за ними стоїть. Вдосконалюється зорове та слухове зосередження, відповідні аналізатри. Підсвідомо дитина аналізує рухи, інтонацію, емоційний стан, тощо. Мова у дитини розвивається тільки в тому випадку, коли вона постійно чує голоси дорослих. Весь перший рік діти перебувають в тісному психоемоційному зв′язку з мамою, і певною мірою сприймають оточуючий світ через ці відносини.

На 2-му році життя відбувається активний сенсорний розвиток. Вдосконалюється мова, дитина вживає прості речення, її словарний запас сягає 200-400 слів. Вдосконалюється координація рухів, в грі відтворюються дії, які перед тим малюк бачив. В такому віці дитина має навчитись самостійно їсти, частково одягатись. Між першим і другим роком може з′явитись страх темряви, нічні жахи, пізніше малюки можуть боятися тварин, казкових героїв, води та висоти, тощо.

З 2х до 3х років у дітей значно вдосконалюється активна мова, розширюється запас слів, вони починають вживати складні речення. В цьому віці дитина розуміє поки що лише конкретні, наочні поняття. Це період великої кількості запитань. Спочатку „Де?”, „Коли?”, а потім з′являється „Чому?”. Поступово формується сюжетна гра, яка стає все більш складною. З′являються елементи образотворчої діяльності.

Три роки – критичний період для розвитку вищої нервової діяльності. Дитина починає усвідомлювати себе як особистість, вона вчиться оцінювати свої дії з позиції добра та зла. Емоції в цей час яскраві, але не стійкі. Всі почуття безмежні і охоплюють дитину повністю. Виражене прагнення самостійності має і негативний бік – впертість, непокірність. В цей період можуть розвиватись навіть неврози, неврозоподібні та істеричні реакції. Часто в цей період відмічається перший етап соціалізації, виникає прагнення до контактів з іншими дітьми, до перебування в колективі. Після трьох років починається період романтичної любові до своїх батьків.

В дошкільному віці продовжується активне осмислення оточуючого світу, визначення свого місця в ньому. Продовжують закладатись стереотипи міжособистісних стосунків, соціальних відносин, поступово формуються життєві принципи. Більшість психологів вважають, що до 7-ми років особистість дитини вже сформована. В 6 -7 років найбільш актуальним виявляється формування механізмів шкільної зрілості. Вони включають в себе вольову зрілість, моральну, мотиваційну, фізичний та розумовий розвиток. В цьому віці має підвищитись рівень внутрішнього гальмування, який забезпечує концентрацію на уроці (дитина повинна правильно реагувати на слова, інтонації, терпляче слухати і ін.). Мають дозріти механізми, які забезпечують можливість писати (дрібна моторика правої руки). Дитина повинна уміти списати, змальовувати фразу з 3-4 слів, намалювати людину, тощо. При тестуванні також використовують словарний – асоціативний тест: дитині пропонують повторити те, що сказав вчитель (як дитина зрозуміла), вольовий тест (виховання), мотиваційний (розуміє необхідність йти до школи, одержувати знання).

В школі продовжує вдосконалюватись абстрактне мислення, формуються індивідуальні ментальні стратегії, навички колективної діяльності, формується відношення до праці.

Пубертатний період відповідає одній з найбільш глибоких життєвих криз. Дитинство закінчується і воно має завершитись формуванням першої цілісної форми власної ідентичності. До цієї кризи призводять три лінії розвитку: це бурхливий фізичний розвиток, ендокринна перебудова організму і статеве дозрівання, необхідність знайти своє професійне покликання. В цей час заново постають невирішені проблеми всіх пройдених критичних моментів розвитку і підліток має вирішити всі давні задачі, усвідомлюючи їх значущість.

Дитинством, як предметом психологічного дослідження займалось багато відомих вчених. Ними були досліджені різні сторони, різні функції психічної діяльності, були розроблені відповідні класифікацій. В таблиці наведені деякі з них.

Вища нервова діяльність – діяльність вищих відділів головного мозку, які забезпечують нормальне існування організму і його постійне пристосування до умов навколишнього світу, які безперервно змінюються.

Вища нервова діяльність має індивідуальні відмінності, які залежать від типу нервової системи, який визначається співвідношенням сили ,рухливості і врівноваженості процесів збудження і гальмування. Розрізняють чотири основні типи нервової системи, що характеризуються :

1) сильними, рухомими, врівноваженими нервовими процесами;

2) сильними, рухомими, але не врівноваженими нервовими процесами, причому процеси збудження переважають процеси гальмування ;

3) сильними, врівноваженими ,але інертними процесами ;

4) слабкими процесами збудження і гальмування .

Ці типи відповідають за Павловим описаним ще в древності темпераментам: сангвінічному, холеричному ,флегматичному і меланхолічному. Вони залежать як від спадкових якостей, так і від виховання і життєвих умов .

Основи виховання дітей.

Виховання – це цілеспрямоване керівництво розвитком дитини, яке спрямоване на гармонійний розвиток особистості. Це складний, багатосторонній процес, він включає в себе як фізичні, так і психологічні аспекти. Немає універсальних правил виховання, які б підійшли для всіх дітей. До кожної дитини має бути індивідуальний підхід. Можна виділити лише основні принципи, якими варто користуватись під час спілкування та виховання, в їх числі:

– душевне тепло та тілесно-емоційний контакт. Дитину необхідно частіше хвалити, завжди можна знайти щось, що варто заохочення чи маленької нагороди. Маленьку дитину (до 7 років) обов`язково потрібно обнімати, щоб задовольнити її „тілесний голод”;

– дітям потрібні чіткі правила, вони створюють в їх житті відчуття безпеки, впевненості, допомагають поступово набути навички самоконтролю. Дисципліна має впроваджуватись з любов′ю;

– взаємна повага – важливо пояснювати, а не наказувати, ділитися своїми відчуттями та завжди намагатись зрозуміти відчуття дитини;

– розвиток у дитини власної гідності, потрібно критикувати не дитину, а її невірні дії; забороняється вживати фізичні методи впливу, знущання та образи; надзвичайно важливо розвивати у дитини саме її, власні здібності і таланти.