Невралгія вушного вузла

Невралгія вушного вузла – Захворювання вушного вегетативного ганглія, що проявляється пароксизмами вегеталгії, що захоплює привушну область і вухо. У період нападу біль може іррадіювати в потилицю, нижню щелепу, шию, плечовий пояс, руку та верхні відділи грудної клітки. Пароксизм супроводжується гіперсалівацією, іноді – клацаннями у вусі та його закладеністю. Чутка не порушена. Діагностика проводиться неврологом, але включає консультацію отоларинголога, стоматолога та інших фахівців, залежно від клінічної ситуації. План лікування складається із засобів для усунення больових пароксизмів, судинних, протинабрякових, метаболічних препаратів, фізіотерапевтичних процедур та рефлексотерапії. Важливим моментом є усунення першопричини невралгії.

Вушний вегетативний вузол (ганглій) є скупченням проміжних нейронів симпатичних та парасимпатичних нервових шляхів. Симпатичні прегангліонарні волокна вузол отримує через сплетення середньої менінгеальної артерії, парасимпатичні – з гілки язикоглоткового нерва. Постгангліонарні волокна вушного вузла входять до складу вушно-скроневого нерва, що є гілкою трійчастого нерва. Вони йдуть до вушної залози та судин скроневої області, забезпечуючи їх вегетативну іннервацію.

Невралгія вушного вузла входить до групи вегетативних гангліонітів голови, куди також відносяться невралгія підщелепного та під’язикового вузлів, гангліоніт війкового вузла, гангліоніт крилопіднебінного вузла та верхньошийного симпатичного вузла, шийний трунцит. Фахівцями в галузі неврології зібрані статистичні дані, що свідчать про те, що невралгія вушного ганглія найчастіше зустрічається у жінок середнього та молодого віку.

Етіопатогенетично невралгія вушного вузла є ірритативним захворюванням, що розвивається рефлекторно за наявності патологічної вегетативної імпульсації, що надходить від хронічних інфекційних вогнищ або при хронічних процесах в соматичних органах. Найбільше значення має патологія, що локалізується в одному регіоні з вушним вузлом та має інфекційно-запальний характер. Сюди відносять захворювання привушної залози (паротит, сіаладеніт, каміння), хронічний гнійний отит, хронічний тонзиліт, синусити (фронтит, гайморит, етмоїдит), стоматологічні хвороби (хронічний пародонтит, стоматит, гінгівіт, періодонтит).

Рідше зустрічається невралгія вушного вузла, обумовлена ​​наявністю віддаленого вогнища інфекції (пієлонефриту, уретриту, циститу), загального інфекційного процесу (туберкульозу, сифілісу, хронічного сепсису), порушень метаболізму у зв’язку з ендокринною патологією (гіпертиреозом). , холециститу, ХНН, хронічного гастриту, гастродуоденіту, аднекситу)

Невралгії вушного вузла проявляється нападами вегеталгії, що виникають попереду отвори зовнішнього слухового проходу, у привушній ділянці та у вусі на стороні поразки. Інтенсивний пекучий або пульсуючий біль іррадіює в нижню щелепу, за вухо, в потилицю, шию та надпліччя відповідної сторони. Рефлекторний механізм іррадіації болю призводить до її поширення на верхні відділи грудей та руку. Спровокувати больовий пароксизм може прийом гарячої їжі або напоїв, переохолодження обличчя, психо-емоційна перенапруга, надмірне фізичне навантаження. Тривалість нападу вегеталгії, зазвичай, становить кілька хвилин, але може бути годину і більше.

Залежність функціонування вегетативної нервової системи від зовнішніх факторів (освітлення, барометричного тиску, перепадів температури, вологості повітря тощо) обумовлює характерну ритмічність вегеталгії — її виникнення переважно увечері та вночі, загострення в осінній та весняний період.

У деяких випадках невралгії пароксизм болю супроводжується закладеністю вуха чи відчуттями клацань у ньому. Останнє зумовлено періодичним спазмом рефлекторним м’язів слухової труби. Найчастіше під час нападу пацієнти відзначають помітне посилення слиноутворення, тоді як у міжнападному періоді гіперсалівація не спостерігається. Слухова функція не страждає.

Часто пацієнти звертаються за допомогою до стоматолога чи отоларинголога, а вже від них отримують направлення на консультацію невролога. Останній встановлює діагноз на підставі типових скарг, наявності різкої хворобливості при пальпації склеротомних точок вушно-скроневого, підборіддя та нижньощелепного нервів, точки Ріше – місце, де вушний вузол анастомозує з нижньощелепним нервом. На користь невралгії свідчить також виявлення гіпералгезії у привушній ділянці. У складній діагностичній ситуації вдаються до проведення діагностичної новокаїнової або лідокаїнової блокади вушного ганглію.

У процесі діагностики значної ролі грає визначення етіології виникнення невралгії. З цією метою проводиться стоматологічний огляд та УЗД привушної слинної залози, отоларингологічне обстеження (аудіометрія, отоскопія, риноскопія, фарингоскопія, рентгенографія приносових пазух). При необхідності призначаються консультації вузьких фахівців (уролога, гастроентеролога, гінеколога, ендокринолога та ін.) та додаткові дослідження соматичних органів (гастроскопія, УЗД черевної порожнини, УЗД нирок, дослідження рівня гормонів щитовидної залози та ін.).

Диференціальна діагностика проводиться з отитом, євстахіїтом, невралгією трійчастого нерва, паротитом, пухлинами, кістами та камінням привушної залози.

Невідкладна допомога, спрямована на усунення пароксизмів вегеталгії, включає застосування протизапальних та аналгезують засобів: метамізол натрію, ацетилсаліцилова кислота, амінофеназон, лікувальні новокаїнові блокади. Вони комбінуються з гангліоблокаторами (бензогексоній, пахікарпін), спазмолітиками (дротаверин, ганглефен), седативними (пустирник, валеріана, препарати брому) та снодійними (фенобарбітал, барбаміл, зопіклон). Додатковий знеболюючий ефект дає електрофорез із новокаїном або ультрафонофорез із гідрокортизоном на область вушного вузла.

Показана метаболічна та судинна терапія: вітаміни гр. В, пентоксифілін, нікотинова кислота. Для зменшення набряклості використовують антиалергічні препарати (прометазин, хлоропірамін, лоратадин, дезлоратадин). При переважанні у клініці невралгії ознак подразнення парасимпатичних волокон призначають холінолітичні засоби: платифілін, дифенілтропін та ін.

Непереносимість фармакотерапевтичних методів лікування є показанням до рефлексотерапії з використанням методів акупунктури, магнітопунктури, лазеропунктури. У період реконвалесценції рекомендовано ДДТ, ампліпульстерепію, електрофорез з гіалуронідазою.

Основне значення у лікуванні має усунення першопричини захворювання: санація ротової порожнини, лікування отоларингологічних захворювань та патології ротової порожнини, корекція ендокринних порушень, терапія хронічних хвороб соматичних органів. За показаннями проводяться хірургічні втручання: видалення пухлин і каміння привушної залози, розсічення спайок, сануюча операція на середньому вусі, етмоїдотомія, гайморотомія, фронтотомія та ін.