Невріт

Невритом називають запальне захворювання периферичного нерва (міжреберного, потиличного, лицьового або нервів кінцівок), що проявляється болем по ходу нерва, порушенням чутливості і м’язової слабкістю в області, що іннервується. Діагностика невриту здійснюється неврологом в ході огляду та проведення специфічних функціональних проб. Додатково проводиться електроміографія, електронейрографія та дослідження ВП. Лікування невриту включає етіотропну терапію (антибіотики, противірусні, судинні препарати), застосування протизапальних та протинабрякових засобів, терапію неостигміном, фізіопроцедури, масаж та ЛФК.

Невритом називають запальне захворювання периферичного нерва (міжреберного, потиличного, лицьового або нервів кінцівок), що проявляється болем по ходу нерва, порушенням чутливості і м’язової слабкістю в області, що іннервується. Поразка кількох нервів зветься поліневрит.

Неврит може виникнути внаслідок переохолодження, інфекцій (кір, герпес, грип, дифтерія, малярія, бруцельоз), травм, судинних порушень, гіповітамінозів. Екзогенні (миш’як, свинець, ртуть, алкоголь) та ендогенні (тиреотоксикоз, цукровий діабет) інтоксикації також можуть призвести до розвитку невриту. Найчастіше периферичні нерви уражаються в кістково-м’язових каналах і анатомічна вузькість такого каналу може призводити до виникнення невриту та розвитку тунельного синдрому. Досить часто неврити виникають внаслідок здавлення ствола периферичного нерва. Це може статися уві сні, при роботі в незручній позі, під час проведення операції і т. п. Так у людей, що довго пересуваються за допомогою милиць може виникнути неврит пахвового нерва, що довго сидять навпочіпки – неврит малогомілкового нерва, постійно в процесі професійної діяльності що згинають і розгинають кисть (піаністи, віолончелісти) – неврит серединного нерва. Може статися здавлення корінця периферичного нерва дома його виходу з хребта, що спостерігається при грижах міжхребцевих дисків, остеохондрозе.

Клінічна картина невриту визначається функціями нерва, ступенем його ураження та областю іннервації. Більшість периферичних нервів складається з нервових волокон різного типу: чутливих, рухових та вегетативних. Поразка волокон кожного типу дає такі симптоми, характерні для будь-якого невриту:

• розлади чутливості – оніміння, парестезії (відчуття поколювання, «повзання мурашок»), зниження або випадання чутливості в зоні іннервації;
• порушення активних рухів – повне (параліч) або часткове (парез) зниження сили в м’язах, що іннервуються, розвиток їх атрофії, зниження або випадання сухожильних рефлексів;
• вегетативні та трофічні порушення – набряклість, синюшність шкірних покривів, місцеве випадання волосся та депігментація, пітливість, витончення та сухість шкіри, ламкість нігтів, поява трофічних виразок та ін.

Як правило, першими проявами ураження нерва є біль та оніміння. У клінічній картині деяких невритів можуть відзначатися специфічні прояви, пов’язані з областю, що іннервується даним нервом.

Неврит підкрильцевого нерва проявляється неможливістю підняти убік руку, зниженням чутливості у верхній 1/3 плеча, атрофією дельтовидного м’яза плеча та підвищеною рухливістю плечового суглоба.

Неврит променевого нерва може мати різні симптоми залежно від локалізації ураження. Так процес на рівні верхньої 1/3 плеча або в пахвовій ямці характеризується неможливістю розгинання кисті та передпліччя та відведення великого пальця, утрудненням згинання руки в ліктьовому суглобі, парестезіями та зниженням чутливості шкіри I, II та частково III пальців. При витягнутих уперед руках на стороні ураження кисть звисає, великий палець приведений до вказівного і пацієнт не може повернути цю руку долонею вгору. При неврологічному обстеженні виявляється відсутність розгинального ліктьового рефлексу та зниження карпорадіального. При локалізації запалення в середній 1/3 плеча розгинання передпліччя та розгинальний ліктьовий рефлекс не порушені. Якщо неврит розвивається в нижній 1/3 плеча або верхній частині передпліччя, то неможливе розгинання кисті та пальців, чутливість страждає лише на тильній стороні кисті.

Неврит ліктьового нерва проявляється парестезіями та зниженням чутливості на долонній поверхні кисті в області половини IV та повністю V пальця, на тилі кисті – в області половини III та повністю IV-V пальців. Характерна м’язова слабкість у м’язах IV-V пальців, що приводять і відводять, гіпотрофії і атрофії м’язів підвищення мізинця і великого пальця, міжкісткових і червоподібних м’язів кисті. У зв’язку з м’язовими атрофіями долоня виглядає сплощеною. Кисть при ліктьовому невриті схожа на “кігтисту лапу”: середні фаланги пальців зігнуті, а основні – розігнуті. Існує кілька анатомічних ділянок ліктьового нерва, в яких можливий розвиток невриту на кшталт тунельного синдрому (здавлення або ішемія нерва в кістково-м’язовому каналі).

Неврит серединного нерва починається з інтенсивного болю на внутрішній поверхні передпліччя та у пальцях кисті. Порушується чутливість на половині долоні, що відповідає I-III пальцям, на долонній поверхні I-III та половині IV пальців, на тильній поверхні кінцевих фаланг II-IV пальців. Пацієнт не може повернути руку долонею вниз, зігнути кисть у променево-зап’ястковому суглобі, зігнути I-III пальці. При невриті серединного нерва яскраво виражена м’язова атрофія підвищення великого пальця, сам палець стає в одну площину з іншими пальцями кисті і кисть стає схожа на «мавп’ячу лапу».

Синдром зап’ясткового каналу – здавлення серединного нерва в зап’ястному каналі та розвиток невриту на кшталт тунельного синдрому. Захворювання починається з періодичного оніміння I-III пальців, потім з’являються парестезії та оніміння набуває постійного характеру. Пацієнти відзначають болі в I-III пальцях і відповідній їм долоні, що проходять після рухів пензлем. Біль виникає частіше вночі, він може поширюватися на передпліччя і доходити до ліктьового суглоба. Температурна та больова чутливість I-III пальців помірно знижена, атрофія підвищення великого пальця спостерігається не завжди. Відзначається слабкість протиставлення великого пальця та виникнення парестезій при постукуванні в області зап’ясткового каналу. Характерна ознака Фалена – посилення парестезій при двохвилинному згинанні кисті.

Попереково-крижова плексопатія (плексит) проявляється слабкістю м’язів тазу та нижніх кінцівок, зниженням чутливості ніг та випаданням сухожильних рефлексів на ногах (колінний, ахілів). Характерні болі в ногах, тазостегнових суглобах та попереку. При поразці більшою мірою поперекового сплетення першому плані виходить неврит стегнового і замикального нервів, і навіть ураження бокового шкірного нерва стегна. Патологія крижового сплетення проявляється невритом сідничного нерва.

Неврит сідничного нерва характеризується тупими або стріляючими болями в сідниці, що розповсюджуються по задній поверхні стегна і гомілки. Чутливість стопи та гомілки знижена, відзначається гіпотонія сідничних та литкових м’язів, зниження ахіллового рефлексу. Для невриту сідничного нерва характерні симптоми натягу нерва: виникнення або посилення болю при розтягуванні нерва під час підйому прямої ноги в положенні лежачи на спині (симптом Ласега) або при присіданні. Відзначається болючість у точці виходу сідничного нерва на сідниці.

Неврит стегнового нерва проявляється утрудненням розгинання ноги в колінному суглобі та згинання стегна, зниженням чутливості в нижніх 2/3 передньої поверхні стегна та по всій передньо-внутрішній поверхні гомілки, атрофією м’язів передньої поверхні стегна та випаданням колінного рефлексу. Характерна болючість при натисканні під пахвинною зв’язкою в точці виходу нерва на стегно.

В результаті невриту можуть розвинутись стійкі порушення рухів у вигляді парезів або паралічів. Порушення іннервації м’язів при невриті може призвести до їхньої атрофії та виникнення контрактур у результаті заміни м’язової тканини на сполучну.

При підозрі на неврит під час огляду невролог проводить функціональні спроби, створені задля виявлення рухових порушень.

Проби, що підтверджують неврит променевого нерва:

• кисті пацієнта лежать долонями на столі і він не може покласти ІІІ палець на сусідні;
• кисті пацієнта лежать тилом на столі і не може відвести великий палець;
• спроби розвести пальці притиснутих один до одного кистей призводять до того, що на стороні невриту відбувається згинання пальців, і вони ковзають по долоні здорової руки;
• пацієнт стоїть з опущеними вздовж тулуба руками, у такому положенні йому не вдається повернути уражену кисть долонею вперед та відвести великий палець.

Проби, що підтверджують неврит ліктьового нерва:

• кисть притиснута долонною поверхнею до столу і пацієнт не може зробити дряпаючі рухи мізинцем по столу;
• кисті пацієнта лежать долонями на столі і йому не вдається розвести пальці, особливо IV та V;
• уражена кисть не стискається в кулак повністю, особливо утруднене згинання IV та V пальців;
• пацієнт не може утримати смужку паперу між великим та вказівним пальцями, оскільки кінцева фаланга великого пальця згинається.

Проби, що підтверджують неврит серединного нерва:

• кисть притиснута долонною поверхнею до столу та пацієнту не вдається зробити дряпаючі рухи II пальцем по столу;
• кисть на стороні ураження не стискається в кулак повністю за рахунок утрудненого згинання I, II та частково III пальців;
• пацієнту не вдається протиставити великий палець та мізинець.

Для визначення рівня та ступеня ушкодження нерва, його відновлення у процесі лікування використовують електрофізіологічні методи дослідження (електронейрографія, електроміографія, спричинені потенціали).

Терапія невриту в першу чергу спрямована на причину, що його спричинила. При інфекційних невритах призначають антибактеріальну терапію (сульфаніламіди, антибіотики), противірусні препарати (похідні інтерферону, гамма-глобулін). При невритах, що виникли в результаті ішемії, застосовують судинорозширюючі препарати (папаверин, еуфілін, ксантинолу нікотинат), при травматичних невритах виробляють іммобілізацію кінцівки. Застосовують протизапальні засоби (індометацин, ібупрофен, диклофенак), анальгетики, вітаміни групи В та проводять протинабрякову терапію (фуросемід, ацетазоламід). Наприкінці другого тижня до лікування підключають антихолінестеразні препарати (неостигмін) та біогенні стимулятори (алое, гіалуронідаза).

Фізіотерапевтичні процедури починають наприкінці першого тижня невриту. Застосовують ультрафонофорез із гідрокортизоном, УВЧ, імпульсні струми, електрофорез новокаїну, неостигміну, гіалуронідази. Показано масаж та спеціальну лікувальну фізкультуру, спрямовану на відновлення уражених м’язових груп. При необхідності проводять електростимуляцію уражених м’язів.

У терапії тунельним синдромом виробляють локальне введення лікарських препаратів (гідрокортизон, новокаїн) безпосередньо у уражений канал.

Хірургічне лікування невриту відноситься до периферичної нейрохірургії та проводиться нейрохірургом. У гострому періоді невриту при вираженому здавленні нерва операція необхідна його декомпресії. При відсутності ознак відновлення нерва або появі ознак його переродження також показано оперативне лікування, яке полягає у зшиванні нерва, в деяких випадках може знадобитися пластика нерва.

Неврити в осіб молодого віку з високою здатністю тканин до регенерації добре піддаються терапії. У літніх пацієнтів із супутніми захворюваннями (наприклад, цукровий діабет), за відсутності адекватного лікування невриту можливий розвиток паралічу уражених м’язів та утворення контрактур.

Попередити неврити можна уникаючи травми, інфекції та переохолодження.