Невріт лицевого нерва

Невріт лицевого нерва (параліч Белла) – це запальне ураження нерва, що іннервує мімічні м’язи однієї половини обличчя. В результаті в цих м’язах розвивається слабкість, що призводить до зниження (парез) або повної відсутності (параліч) мімічних рухів та появи асиметрії обличчя. Симптоми невриту лицевого нерва залежать від того, яка саме ділянка нерва виявилася залученою до патологічного процесу. У зв’язку з цим розрізняють центральний та периферичний неврит лицевого нерва. Типова клініка лицьового невриту не викликає сумнівів у постановці діагнозу. Проте задля виключення вторинного характеру захворювання необхідно проведення інструментального обстеження.

Лицьовий нерв проходить у вузькому кістковому каналі, де можливе його утиск (тунельний синдром) при запальних процесах або порушенні кровопостачання. Більш схильні до виникнення невриту лицевого нерва люди з анатомічно вузьким каналом або особливостями будови лицевого нерва. Причиною розвитку лицьового невриту може стати переохолодження області шиї та вуха, особливо під впливом протягу або кондиціонера.

Зазвичай неврит лицевого нерва розвивається поступово. На початку виникає біль за вухом, через 1-2 дні стає помітна асиметрія обличчя. На боці ураженого нерва згладжується носогубна складка, опускається куточок рота і обличчя перекошується на здоровий бік. Пацієнт не може зімкнути повіки. Коли він намагається це зробити, його око повертається догори (симптом Белла). Слабкість мімічних м’язів проявляється неможливістю здійснити рухи ними: посміхнутися, вишкіритись, насупити або підняти брову, витягнути губи трубочкою. У пацієнта з невритом лицевого нерва на хворій стороні широко розкриті повіки і спостерігається лагофтальм («заяче око») – біла смужка склери між райдужною оболонкою та нижньою повікою.

Відбувається зниження або повна відсутність смакових відчуттів на передній частині язика, що також іннервується лицьовим нервом. Можлива поява сухості ока чи сльозотечі. У деяких випадках розвивається симптом «крокодилових сліз» – на тлі постійної сухості ока у пацієнта під час їди відбувається сльозотеча. Спостерігається слинотеча. На боці невриту лицевого нерва може підвищитися слухова чутливість (гіперакузія) і звичні звуки здаються хворому гучнішими.

Клінічна картина невриту може бути різною залежно від місця ураження лицевого нерва. Так, при патології ядра лицьового нерва (наприклад, при стовбуровій формі поліомієліту) у хворих спостерігається лише слабкість м’язів обличчя. При локалізації процесу в мосту головного мозку (наприклад, стовбуровий інсульт) до нього залучається не тільки корінець лицьового нерва, а й ядро ​​нерва, що відводить, що іннервує зовнішній м’яз ока, що проявляється поєднанням парезу лицьової мускулатури з косоокістю. Порушення слуху у поєднанні з симптомами лицьового невриту спостерігаються при ураженні лицьового нерва на виході зі стовбура головного мозку, оскільки відбувається супутнє ураження слухового нерва. Така картина часто спостерігається при невриномі у сфері внутрішнього слухового входу.

Якщо патологічний процес знаходиться в кістковому каналі піраміди скроневої кістки до місця виходу поверхневого кам’янистого нерва, то мімічний параліч поєднується з сухістю ока, порушенням смаку та слиновиділення, гіперакузією. При виникненні невриту на ділянці від місця відходження кам’янистого нерва до відходження стременного нерва замість сухості ока спостерігається сльозотеча. Неврит лицьового нерва на рівні його виходу з шилососцеподібного отвору черепа в наявності виявляється лише руховими порушеннями в м’язах обличчя.

Виділяють синдром Ханта – герпетичне ураження колінчастого ганглія, через який проходить іннервація зовнішнього слухового проходу, барабанної порожнини, вушної раковини, піднебіння та мигдаликів. У процес залучаються і розташовані поруч рухові волокна лицевого нерва. Захворювання починається з сильних болів у вусі, що віддають в обличчя, шию та потилицю. Спостерігаються висипання герпесу на вушній раковині, у зовнішньому слуховому проході, на слизовій оболонці глотки та в передній частині язика. Характерні парез мімічних м’язів на боці ураження та порушення сприйняття смаку на передній третині язика. Можлива поява дзвону у вухах, зниження слуху, виникнення запаморочень та горизонтального ністагму.

Неврит лицевого нерва при епідемічному паротиті супроводжується симптомами загальної інтоксикації (слабкість, головний біль, ломота в кінцівках), підвищенням температури та збільшенням слинних залоз (появою припухлості за вухом). Неврит лицьового нерва при хронічному отиті виникає внаслідок поширення інфекційного процесу із середнього вуха. У таких випадках парез мімічних м’язів розвивається на тлі болів у вусі, що стріляють. Синдром Мелькерсона-Розенталя є спадковим захворюванням із нападоподібною течією. У його клініці поєднується неврит лицевого нерва, характерний складчастий язик і щільний набряк обличчя. Двосторонні неврити лицевого нерва зустрічаються лише у 2% випадків. Можливий рецидивуючий перебіг невриту.

У ряді випадків, особливо за відсутності адекватного лікування, неврит лицевого нерва може призвести до розвитку контрактур мімічних м’язів. Це може статися через 4-6 тижнів від моменту захворювання, якщо рухові функції мімічних м’язів не повністю відновилися. Контрактури стягують уражену сторону обличчя, викликаючи дискомфорт і мимовільні скорочення. При цьому обличчя хворого виглядає так, начебто паралізовані м’язи на здоровому боці.

Консервативне лікування

У початковому періоді невриту лицевого нерва призначають глюкокортикоїди (преднізолон), протинабрякові засоби (фуросемід, тріамтерен), судинорозширювальні препарати (нікотинова кислота, скополамін, ксантинолу нікотинат), вітаміни групи В. Для усунення больового синдрому показані. При вторинному невриті лицевого нерва проводять лікування основного захворювання. Протягом першого тижня захворювання уражені м’язи повинні перебувати у спокої. Фізіотерапію як неконтактного тепла (солюкс) можна застосовувати з перших днів захворювання. З 5-6-го дня – УВЧ (курс з 8-10 процедур) та контактне тепло у вигляді парафінотерапії або озокеритових аплікацій.

Масаж та лікувальну фізкультуру для уражених м’язів починають з другого тижня захворювання. Навантаження поступово збільшують. Для покращення провідності з кінця другого тижня призначають антихолінестеразні препарати (неостигмін, галантамін) та бендазол. Застосовується ультразвук чи фонофорез гідрокортизону. При повільному відновленні нерва призначають препарати, що покращують обмінні процеси у нервовій тканині (метандієнон). В окремих випадках можливе проведення електронейростимуляції.

Якщо повного відновлення лицьового нерва протягом перших 2-3 місяців не відбулося, призначають гіалуронідазу та біостимулятори. При появі контрактур роблять скасування антихолінестеразних препаратів, призначають толперизон.

Хірургічне лікування

Хірургічне лікування показане у разі вродженого невриту лицевого нерва або повного розриву лицевого нерва внаслідок травми. Воно полягає у зшиванні нерва або проведенні невролізу. За відсутності ефекту від консервативної терапії через 8-10 місяців та виявлення електрофізіологічних даних про переродження нерва також необхідно вирішувати питання проведення операції. Хірургічне лікування невриту лицьового нерва має сенс лише протягом першого року, оскільки надалі настає незворотна атрофія мімічних м’язів, що залишилися без іннервації, і їх неможливо буде відновити.

Проводять пластику лицьового нерва шляхом аутотрансплантації. Як правило, трансплантат беруть із ноги пацієнта. Через нього до м’язів на ураженій половині обличчя підшивають 2 гілочки лицевого нерва зі здорового боку. Таким чином нервовий імпульс зі здорового лицьового нерва передається відразу на обидві сторони обличчя та викликає природні та симетричні рухи. Після операції залишається невеликий рубець біля вуха.

Прогноз невриту лицевого нерва залежить від його локалізації та наявності супутньої патології (отит, паротит, герпес). У 75% випадків відбувається повне одужання, але при тривалості захворювання понад 3 місяці повне відновлення нерва зустрічається значно рідше. Найбільш оптимістичний прогноз, якщо поразка лицевого нерва відбулася на виході його з черепа. Рецидивні неврити мають сприятливий прогноз, але кожен наступний рецидив протікає важче і триваліше.

Попередження травм та переохолоджень, адекватне лікування запальних та інфекційних захворювань вуха та носоглотки дозволяють уникнути розвитку невриту лицьового нерва.