Невропатія ліктьового нерва

Невропатія ліктьового нерва – Різне за етіологією поразка n. ulnaris, що супроводжується порушенням його сенсорної та моторної функції. Виявляється слабкістю при спробі стиснути руку в кулак і утримувати пензлем предмети, відсутністю чутливості шкіри V і частково IV пальців, атрофією гіпотенора та дрібних м’язів кисті, зовнішнім виглядом кисті, схожим на кіптяву лапу. У діагностиці ліктьової невропатії покладаються результати неврологічного дослідження, електрофізіологічного тестування, рентгенографії кісток і суглобів. Лікувальна тактика вибудовується з урахуванням генезу невропатії та може включати як медикаментозні та фізіотерапевтичні методи, так і хірургічне лікування.

Невропатія ліктьового нерва досить поширене ураження периферичної нервової системи. Вона часто супроводжує травми області ліктьового суглоба, у зв’язку з чим зустрічається у практиці неврологів, а й фахівців у галузі травматології.

Анатомічне розташування ліктьового нерва таке, що найбільш уразливим місцем є його ділянка, що локалізується в районі ліктьового суглоба в т.з. кубітальному (ліктьовому) каналі. Симптомокомплекс компресії ліктьового нерва в даному каналі має в неврології назву синдром кубітального каналу. Серед усіх невропатій компресійного генезу він посідає друге місце (перше належить синдрому зап’ясткового каналу – одному з варіантів нейропатії серединного нерва).

Анатомія ліктьового нерва

Нерв бере свій початок у медіальному пучку (С7-С8, Th1) плечового сплетення. Не віддаючи гілок, проходить по внутрішній стороні плеча, потім переходить на його задньо-медіальну поверхню. У районі ліктьового суглоба йде по задній поверхні внутрішнього надвиростка плеча, де знаходиться фактично підшкірно. Потім входить у кубітальний канал, утворений ліктьовим відростком, внутрішнім надвиростком, зв’язкою та сухожиллями м’язів передпліччя.

Від ліктя до зап’ястя n. ulnaris проходить по медіальному краю внутрішньої поверхні передпліччя. Тут він віддає рухові гілки до медіальної порції м’яза-згинача пальців і ліктьового згинача зап’ястя. У головки ліктьової кістки нерв дає тильну гілку, що іннервує шкіру ліктьової сторони тилу кисті, тильну поверхню V, IV і частково III пальців. Переходячи на долоню, n. ulnaris поділяється на поверхневу та глибоку гілки. Перша відповідає за сенсорне сприйняття шкіри мізинця та зверненої до нього половини безіменного пальця. Друга – за іннервацію м’язів гіпотенора та дрібних м’язів кисті, а також суглобів, зв’язок та кісток кисті. Після відходження від ліктьового нерва глибока гілка проходить у каналі Гійона, розташованому між горохоподібною кісткою та п’ястковою долонною зв’язкою.

Найбільш частими механізмами розвитку ліктьової невропатії є травматичне пошкодження нерва та його компресія у кубітальному каналі. Травмуванням нерва можуть супроводжуватися: забій руки, вивих передпліччя, надвиростковий перелом плеча, перелом медіального виростка плеча, перелом передпліччя, ізольований перелом ліктьової кістки або перелом ліктьового відростка, вивих кисті. Синдром кубітального каналу найчастіше виникає у людей, які звикли робити опору на лікоть. Наприклад, спиратися ліктем на письмовий стіл, верстат, борт дверей в машині і т.п.

Компресія нерва в ліктьовому каналі та в каналі Гійона можлива при запальних або анатомічних змінах структур, що утворюють дані канали. Так, компресійна невропатія ліктьового нерва може спостерігатися при остеомі, розтягуванні зв’язок, синовіті, тендовагініті, деформуючому остеоартрозі, ревматоїдному артриті, остеодистрофії, бурсіті ліктьового суглоба, посттравматичному артрозі та промені. Спровокувати ліктьову невропатію на рівні каналу Гійона здатна робота, пов’язана з тривалим тиском інструментів (викрутки, молотка, ножиць, щипців тощо) на цю область.

Поразка n. ulnaris на рівні кубітального каналу характеризується слабкістю в пензлі, що проявляється при спробі щось взяти в руку (наприклад, підняти чайник з плити), грати на піаніно, набирати на клавіатурі і т.п. та ліктьового краю долоні. Типово відчуття дискомфорту в області ліктьового суглоба, найчастіше — болі в ньому, що іррадіюють у кисть по ліктьовому краю передпліччя. Часто посилення перерахованих симптомів відзначається вранці, що пов’язано зі звичкою багатьох пацієнтів спати, поклавши руки під подушку або під голову, а отже, зігнувши їх у ліктьових суглобах.

При огляді звертає увагу гіпотрофія гіпотенора та дрібних м’язів долоні, положення пальців у вигляді кігтястої лапи (основні фаланги у положенні розгинання, а середні зігнуті).

Ліктьова невропатія у каналі Гійона має аналогічні прояви. Відмінністю є локалізація больового синдрому тільки в області основи кисті та гіпотенора, наявність сенсорних розладів виключно на долонній поверхні мізинця та половини безіменного пальця при повному збереженні чутливості тилу кисті.

В ході дослідження невролог виявляє гіпестезію V і половини IV пальців, що примикає до нього; неповне згинання V, IV та частково III пальців при спробі зібрати пальці в кулак; наявність тригерних точок в області медіального надвиростка плеча, по ходу променевого нерва або в області горохоподібної кістки. Для оцінки обсягу рухів у пензлі пацієнта просять покласти кисть долонею на стіл і, намагаючись утримувати її притиснутою до столу, спробувати подряпати стіл мізинцем, розвести і зімкнути пальці. Труднощі з виконанням цих рухів, як і попередні симптоми, свідчить про ліктьову невропатію.

Уточнити топіку ураження променевого нерва допомагає проведення електроміографії та електронейрографії. УЗД нерва дозволяє встановити етіологію патологічних змін, що лежать в основі нейропатії, та ступінь здавлення нерва в каналах. Аналіз стану суглобів та кісткових структур проводиться за результатами рентгенографії ліктьового суглоба, рентгенографії передпліччя та променево-зап’ясткового суглоба, при необхідності виконується КТ суглобів.

Диференціювати невропатію n. ulnaris слід від невропатій серединного та променевого нерва, від поліневропатії різного генезу, від корінцевого синдрому, обумовленого ураженням нижньо-шийного відділу хребта при остеохондрозі, мієлопатії, спондилоартрозі та ін патології.

Лікувальна тактика щодо ліктьової невропатії багато в чому залежить від етіології ураження нерва. Оперативне лікування потрібне для видалення пухлин, гематом, рубців, що стискають нервовий стовбур або зумовлюють компресію кістково-м’язового каналу, в якому він проходить. Хірургічна тактика застосовується і за відсутності належного ефекту від консервативного лікування. За показаннями проводиться декомпресія нерва, невроліз, звільнення від спайок, транспозиція нерва, видалення пухлини нерва та ін операції.

Консервативная терапия предполагает назначение противовоспалительных препаратов (глюкокортикоиды, диклофенак, кеторолак), обезболивающих (метамизол натрия, инъекции местных анестетиков), антихолинэстеразных препаратов (ипидакрин, неостигмин и др.), вазоактивных средств (никотиновая кислота, пентоксифиллин), метаболитов (витамины гр. В , альфа-ліпоєва кислота). Ефективно доповнює медикаментозне лікування та проведення фізіотерапії: УВЧ, фонофорезу, магнітотерапії. Боротьба з м’язовою атрофією здійснюється за допомогою масажу та електроміостимуляції.

У гострому періоді невропатії ліктьового нерва важливим моментом є виключення/обмеження статичного та динамічного навантаження, що посилює патологічні прояви захворювання. Пацієнтам, які страждають на синдром кубітального каналу, для обмеження згинання руки в лікті на період нічного сну рекомендують прибинтовувати до згинальної поверхні ліктя згорнутий у валик рушник. В подальшому при стиханні запального процесу та зменшенні больового синдрому призначають спецкомплекс ЛФК.