Невропатія променевого нерва

Невропатія променевого нерва – Патологія n. radialis на будь-якій його ділянці, що має різний генез (метаболічна, компресійна, посттравматична, ішемічна). Клінічно проявляється симптомом «висячого пензля», зумовленим неможливістю розігнути кисть та пальці; порушенням чутливості задньої поверхні плеча, передпліччя та тилу 3,5 перших пальців; утрудненням відведення великого пальця; випаданням розгинального ліктьового та карпорадіального рефлексів. Діагностується переважно за даними неврологічного огляду, допоміжними є: ЕМГ, ЕНГ, рентгенографія та КТ. Лікувальний алгоритм визначається етіологією ураження, включає етіопатогенетичну, метаболічну, судинну, реабілітаційну терапію.

Невропатія променевого нерва є найпоширенішою периферичною мононевропатією, для її виникнення іноді досить просто неправильно покласти руку під час міцного сну. Розвиток променевої невропатії найчастіше є вторинним і пов’язане з м’язовими навантаженнями та травмами, що робить цю патологію актуальною як для фахівців у галузі неврології, так і для травматологів, ортопедів, спортивних медиків. Топика ураження n. radialis зводиться до трьох основних рівнів: в області пахвової западини, на рівні середньої 1/3 плеча та в районі ліктьового суглоба. Особливості розташування променевого нерва цих рівнях будуть описані нижче.

Променевий нерв бере свій початок від плечового сплетення (C5-C8, Th1). Потім він проходить по задній стінці пахви, біля нижнього краю якої щільно прилягає до місця перетину найширшого м’яза спини і сухожилля довгої головки трицепса плеча. На цьому рівні розташовано перше місце потенційної компресії n. radialis. Далі нерв проходить у т.з. “спіральному жолобі” – борозні, що знаходиться на плечовій кістці. Ця борозна і головки м’язи-трицепса утворюють плечепроменевий (спіральний) канал, проходячи в якому променевий нерв огинає плечову кістку по спіралі. Плечопроменевий канал – друге місце можливого ураження нерва. Залишивши канал, променевий нерв слід до зовнішньої поверхні ліктьового суглоба, де він поділяється на глибоку та поверхневу гілки. Область ліктя – третє місце підвищеної вразливості n. radialis.

Променевий нерв та його рухові гілки іннервують м’язи, що відповідають за розгинання передпліччя та кисті, відведення великого пальця, розгинання проксимальних фаланг та супинацію кисті (її розворот долонею догори). Сенсорні гілки забезпечують чутливу іннервацію капсули ліктьового суглоба, задньої поверхні плеча, тильного боку передпліччя, тильної поверхні радіального краю кисті та перших 3,5 пальців (крім їх дистальних фаланг).

Найчастіше спостерігається невропатія променевого нерва зумовлена ​​його компресією. Найчастіше до невролога звертаються пацієнти, які мають здавлення n. radialis сталося уві сні через неправильне становище руки. Подібний «сонний параліч» може статися у хворих на алкоголізм або наркоманію, у здорових осіб, які заснули в стані гострої алкогольної інтоксикації, у людей, які міцно заснули після важкої роботи або недосипання. До стискання променевого нерва з подальшим розвитком невропатії може призводити накладання на плече джгута для зупинки кровотечі, наявність у місці проходження нерва ліпоми або фіброми, багаторазове та тривале різке згинання в лікті під час бігу, диригування або ручної праці. Компресія нерва в пахвовій западині спостерігається при використанні милиць (т.з. «милицький параліч»), здавлення на рівні зап’ястя – при носінні наручників (т.зв. «арештантський параліч»).

Невропатія, пов’язана з травматичним ушкодженням нерва, можлива при переломі плечової кістки, травмах суглобів руки, вивиху передпліччя, ізольованому переломі головки променевої кістки. Іншими факторами розвитку променевої невропатії є: бурсит, синовіт та посттравматичний артроз ліктьового суглоба, ревматоїдний артрит, епікондиліт ліктьового суглоба. У поодиноких випадках причиною невропатії виступають інфекційні захворювання (висипний тиф, грип та ін.) або інтоксикації (отруєння сурогатами алкоголю, свинцем тощо).

Поразка n. radialis у пахвовій западині маніфестує порушенням розгинання передпліччя, кисті та проксимальних фаланг пальців, неможливістю відвести великий палець убік. Характерна “висяча” або “падаюча” кисть – при витягуванні руки вперед кисть на стороні поразки не приймає горизонтального положення, а звисає вниз. При цьому великий палець притиснутий до вказівного. Супинація передпліччя та кисті, згинання в лікті – ослаблені. Випадає розгинальний ліктьовий рефлекс, знижується карпорадіальний. Пацієнти скаржаться на деяке оніміння або парестезію в області тилу I, II і частково III пальців. Неврологічний огляд виявляє гіпестезію задньої поверхні плеча, тилу передпліччя та перших 3,5 пальців при збереженні сенсорного сприйняття їх дистальних фаланг. Можлива гіпотрофія задньої групи м’язів плеча та передпліччя.

Невропатія променевого нерва на рівні середньої 1/3 плеча (у спіральному каналі) відрізняється від вищевказаної клінічної картини збереженням розгинання в ліктьовому суглобі, наявністю розгинального ліктьового рефлексу та нормальною шкірною чутливістю задньої поверхні плеча.

Невропатія променевого нерва лише на рівні нижньої 1/3 плеча, ліктьового суглоба і верхньої 1/3 передпліччя найчастіше характеризується посиленням болю і парестезій на тилі кисті під час роботи, що з згинанням руки в лікті. Патологічні симптоми спостерігаються переважно на китиці. Можливе повне збереження чутливості передпліччя.

Променева невропатія на рівні зап’ястя включає 2 основні синдроми: синдром Турнера та радіальний тунельний синдром. Перший спостерігається при переломі нижнього кінця променя, другий при компресії поверхневої гілки n. radialis у районі анатомічної табакерки. Характерне оніміння тилу кисті та пальців, пекучий біль на тилі великого пальця, який може іррадіювати у передпліччя і навіть плече. Сенсорні порушення, що виявляються при огляді, зазвичай не виходять за межі I пальця.

Основним методом діагностики невропатії n. radialis є неврологічний огляд, а саме дослідження сенсорної сфери та проведення спеціальних функціональних проб, спрямованих на оцінку працездатності та сили м’язів, що іннервуються променевим нервом. В ході огляду невролог може попросити пацієнта витягнути руки вперед і утримувати кисті в горизонтальному положенні (виявляється кисть, що звисає, на стороні ураження); опустити руки вздовж тулуба та повернути кисті долонями вперед (виявляється порушення супінації); відвести великий палець; зіставивши долоні кистей, розвести пальці убік (на боці поразки пальці згинаються і ковзають вниз по здоровій долоні).

Функціональні проби та дослідження чутливості дозволяють диференціювати променеву невропатію від невропатії ліктьового нерва та невропатії серединного нерва. У деяких випадках невропатія променевого нерва нагадує корінцевий синдром рівня CVII. Слід враховувати, що останній супроводжується розладом згинання пензля і приведення плеча; характерними болями корінцевого типу, що посилюються при чханні та рухах головою.

Встановити топіку ураження променевого нерва дозволяє електроміографія, що виявляє зниження амплітуди м’язових потенціалів дії, та електронейрографія, що інформує про уповільнення проведення нервового імпульсу нервом. Важливе діагностичне значення має визначення характеру (компресійна, посттравматична, ішемічна, токсична тощо) та причини нейропатії. З цією метою можливе проведення консультації ортопеда, травматолога, ендокринолога, рентгенографії плеча, кісток передпліччя та кисті, КТ суглобів, біохімічного аналізу крові, аналізу крові на цукор та ін. обстежень.

Основними напрямками у лікуванні променевої невропатії є: усунення етіопатогенетичних факторів розвитку патології, що підтримує метаболічна та судинна терапія нерва, відновлення функції та сили постраждалих м’язів. За будь-якого генезу захворювання невропатія променевого нерва потребує комплексного підходу в лікуванні.

По показаниям этиопатогенетическая терапия может заключаться в проведении антибиотикотерапии, противовоспалительного (кеторолак, диклофенак, ибупрофен, УВЧ, магнитотерапия) и противоотечного (гидрокортизон, дипроспан) лечения, детоксикации путем капельного введения растворов натрия хлорида и глюкозы, компенсации эндокринных нарушений, вправлении вывиха, репозиция костей при переломі, накладення фіксуючої пов’язки і т. п. Невропатія травматичного генезу часто потребує хірургічного лікування: здійснення невролізу, пластики нерва.

З метою якнайшвидшого відновлення нерва використовуються метаболічні (гемодіалізат крові телят, віт В1, віт В6, тіоктова к-та) та вазоактивні (пентоксифілін, нікотинова к-та) препарати. Для реабілітації м’язів, що іннервуються, призначають неостигмін, масаж, ЛФК, електроміостимуляцію.