Невростіння

Невростіння (астенічний невроз) – патологічний стан нервової системи людини, що виникає в результаті її виснаження при тривалому психічному або фізичному навантаженні. Найчастіше неврастенія зустрічається у людей 20-40 років, у жінок трохи рідше, ніж у чоловіків. Вона розвивається при тривалому фізичному перенапрузі (напружена робота, недостатній сон, відсутність відпочинку), частих стресових ситуаціях, особистих трагедіях, тривалих конфліктах. Виникненню неврастенії можуть сприяти соматичні захворювання та хронічні інтоксикації. Лікування неврастенії залежить від її виду. Основним моментом є усунення причинного фактора неврастенії.

Невростіння (астенічний невроз) – патологічний стан нервової системи людини, що виникає в результаті її виснаження при тривалому психічному або фізичному навантаженні. Найчастіше неврастенія зустрічається у людей 20-40 років, у жінок трохи рідше, ніж у чоловіків. Вона розвивається при тривалому фізичному перенапрузі (напружена робота, недостатній сон, відсутність відпочинку), частих стресових ситуаціях, особистих трагедіях, тривалих конфліктах. Виникненню неврастенії можуть сприяти соматичні захворювання та хронічні інтоксикації.

Неврастенія класифікується за клінічними формами як:

• Гіперстенічна форма
• Дратівна слабкість
• Гіпостенічна форма

Дані форми можуть виявлятися як фази протікання неврастенії.

Найчастішим симптомом неврастенії є біль голови. Вона має дифузний характер і, як правило, виникає наприкінці дня. Характерним є відчуття тиску на голову, ніби здавлювання голови важким шоломом (каска неврастеніка). Друга скарга пацієнтів з неврастенією — запаморочення, яке полягає у відчутті обертання в голові, але не супроводжується почуттям обертання навколишніх предметів. Часто таке запаморочення виникає при сильному хвилюванні, фізичному навантаженні, зміні погоди та ін. покривів. Вони можуть виникнути при найменшому хвилюванні пацієнта, навіть під час жвавої розмови.

При неврастенії можливі диспепсичні явища: печія, погіршення апетиту, відрижка. Тяжкість у шлунку, метеоризм, безпричинні проноси або запори. У пацієнтів можуть бути часті позиви до сечовипускання (поллакіурія), які при хвилюванні частішають і проходять у стані спокою. Часто буває знижений статевий потяг. У чоловіків виникає передчасне сім’явипорскування, що призводить до скорочення часу статевого акту, що формує у пацієнтів почуття слабкості та незадоволеності.

Гіперстенічна форма неврастенії проявляється підвищеною дратівливістю, емоційною лабільністю та високою збудливістю. Хворі легко виходять із себе, кричать на товаришів по службі або родичів, часто виявляють нетерпіння, не можуть тримати себе в руках і здатні навіть образити оточуючих. Їх дратує сторонній шум, розмова, будь-який звук, велике скупчення людей або їхнє швидке пересування. Характерно зниження працездатності, причому це відбувається не стільки за рахунок втоми, скільки за рахунок первинної слабкості активної уваги: ​​розсіяності та незібраності, неможливості «включитися» в роботу і зосередитися на справі, що виконується. Почавши роботу, хворий на неврастенію не здатний довго витримувати психічну напругу, необхідну для її виконання і легко відволікається (часто встає з-за столу, йде зі свого робочого місця, реагує на сторонні звуки та дії колег). Після такого відволікання йому знову важко розпочати роботу. Це повторюється багато разів протягом робочого дня, і в результаті людина нічого не встигає зробити. Пацієнти також скаржаться на порушення сну як проблем із засипанням, частих нічних пробуджень, тривожних сновидінь, що з денними переживаннями. Як результат — тяжке ранкове пробудження без відчуття відпочинку, незрозуміла голова, поганий настрій, постійне почуття втоми та розбитості. Подібний ранковий стан хворих на неврастенію може дещо покращуватися до вечора. Характерна давить біль голови («каска неврастеника») чи постійне почуття тяжкості у голові, погіршення пам’яті, почуття дискомфорту у різних галузях тіла.

Дратівна слабкість – друга фаза неврастенії, яка настає в осіб холеричного темпераменту або людей з урівноваженим сильним типом нервової системи у випадках, якщо на першій стадії одужання не відбулося, а дія патогенного фактора продовжується. Для хворого, як і раніше, характеру сильна дратівливість, але вона швидко гасне і змінюється психічним виснаженням. Пацієнти легко збуджуються та кричать, але така перша реакція змінюється почуттям безсилля та образи і часто переходить у плач. Психічні реакції з протилежними емоційними станами виникають з будь-якого, навіть найдрібнішого, приводу. У другій фазі неврастенії хворий з величезним трудом приступає до виконання будь-якої справи або роботи, він не в змозі зосередитися. Намагаючись сконцентруватися на якомусь занятті, він швидко втомлюється, головний біль посилюється і він не може чітко розуміти, що робить. Наростаюча загальна та нервова слабкість змушує його кинути розпочату справу з відчуттям повного безсилля. Згодом хворий знову намагається взятися за роботу, але через нервове виснаження знову її кидає. Перерви між такими спробами працювати не покращують ситуацію, оскільки вони не приносять психічного відпочинку хворому. Тому багаторазові спроби попрацювати можуть довести хворого на неврастенію до стану повної знемоги.

Гіпостенічна форма розвивається як третя фаза неврастенії. Вона може виникнути від початку захворювання у астенічних, тривожних і недовірливих людей зі слабким типом нервової системи. Для цієї форми або фази неврастенії характерна постійна млявість, фізична та психічна слабкість, пасивність, зниження настрою, відсутність інтересів. Пацієнти відчувають сум і якусь невизначену тривожність, але виражені напади тривоги або туги для них не характерні. Знижений настрій поєднується з вираженою астенією та часто проявляється емоційною нестійкістю та сльозливістю. Через почуття постійної втоми та загальної слабкості пацієнти взагалі не можуть зібратися для початку будь-якої фізичної чи розумової роботи. Вони зосереджені на своїх внутрішніх відчуттях та думки про свій стан ще більше пригнічують їх. Характерні іпохондричні скарги на різні відчуття, що виходять із внутрішніх органів.

Після деякого часу при припиненні дії патологічного фактора або проведенні адекватної терапії у хворих неврастенією починає відновлюватися сон і поступово відбувається одужання. При повторному виникненні нападів неврастенії їхня тривалість збільшується, а депресивні стани посилюються.

Діагноз неврастенії ставиться неврологом на підставі характерних скарг пацієнта, історії розвитку захворювання та огляду. При клінічному обстеженні необхідно унеможливити наявність хронічних інфекцій, інтоксикацій або соматичних захворювань, початковим проявом яких може бути неврастенія. Неврастенія може розвинутись і як прояв органічного ураження головного мозку (пухлина, запальні захворювання, нейроінфекції), тому для його виключення пацієнта обстежують на комп’ютерному (КТ головного мозку) або магнітно-резонансному (МРТ головного мозку) томографі. Для оцінки мозкового кровообігу при неврастенії проводять реоенцефалографію.

У лікуванні неврастенії велике значення належить виявленню етіологічного фактора, під впливом якого вона виникла, та по можливості його усунення. Необхідно зменшити психічне та фізичне навантаження на пацієнта, запровадити суворий режим праці та відпочинку. Важливо дотримання правильного розпорядку дня, відхід до сну і пробудження в один і той же час. Хворим на неврастенію корисні піші прогулянки перед сном, свіже повітря, вітамінізоване харчування, зміна обстановки. Їм рекомендовано раціональну психотерапію та аутогенні тренування.

Проводять загальнозміцнююче лікування, призначають гопантенову кислоту, гліцерофосфат кальцію, іноді у комбінації із препаратами заліза. Ефективні бром та кофеїн в індивідуально підібраних дозах. Терапія серцево-судинних порушень проводиться настоянкою глоду, препаратами валеріани та собачої кропиви.

При гіперстенічній формі неврастенії показані транквілізатори: хлордіазепоксид, нітразепам; при порушеннях сну – снодійні засоби: зопіклон, золпідем. При лікуванні гіпостенічної форми неврастенії застосовують малі дози діазепаму, піритинол, елеутерокок, фонтурацетам. Рекомендують каву, міцний чай, препарати з тонізуючим ефектом: женьшень, китайський лимонник, корінь маньчжурської аралії, пантокрин.

За всіх форм неврастенії можливе призначення тіоридазину. У малих дозах він діє як антидепресант і надає стимулюючу дію на нервову систему, тому застосовується при гіпостенічній формі. У великих дозах у нього проявляється седативний ефект, що дозволяє використовувати його при лікуванні гіперстенічної форми.

Пацієнтам з неврастенією рекомендовано консультацію фізіотерапевта для підбору ефективних фізіотерапевтичних методів лікування захворювання. При неврастенії можуть застосовуватися електросон, масаж, рефлексотерапія, аромотерапія та інші процедури.

Неврастенія має найбільш оптимістичні прогнози серед усіх неврозів. Однак часто відбувається перехід у хронічну форму, що важко піддається лікуванню.

Головним у запобіганні розвитку неврастенії є дотримання правильного режиму праці та відпочинку, застосування релаксуючих методик після нервового перенапруги, уникнення фізичних навантажень та стресових ситуацій. Важливе значення має зміна діяльності, повне відключення роботи, активний відпочинок. У деяких випадках запобігти розвитку неврозу, що починається, допомагає відпустка і поїздка на відпочинок.